КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження 22-ц/824/4639/2020

Справа № 370/1005/19

П О С Т А Н О В А

Іменем України

10 червня 2020 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Богдан І.В.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Макарівського районного суду Київської області в складі судді Мазки Н.Б., ухвалене в смт. Макарів 25 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування шкоди в зв`язку з ушкодженням здоров`я,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, -

в с т а н о в и в :

В квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди в зв`язку з ушкодженням здоров`я.

Позов мотивував тим, що шкода його здоровію у вигляді тяжких тілесних ушкоджень була завдана 22 травня 1986 року внаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди з вини ОСОБА_2 , який працював водієм у Фастівській дистанції електропостачання Південно-Західної залізниці. Вироком Фастівського міського суду Київської області від 22 серпня 1986 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєній дорожньо-транспортній пригоді та засуджено за ст. 215 КК України 1960 року.

На підставі рішення МСЕК від 20 січня 1997 року його було визнано інвалідом 2 групи довічно. На час отримання травми він працював помічником машиніста у Фастівському Моторвагонному депо Південно-Західної залізниці, у зв`язку із втратою працездатності відповідач проводив доплату до середнього заробітку, згідно рішення суду та чинного законодавства, яке передбачає дану компенсацію, він щомісячно отримує 4799,78 грн. відшкодування у зв`язку з пошкодженням здоров`я згідно рішення Апеляційного суду Київської області від 17 травня 2017 року.

На даний час збільшилась заробітна плата помічника машиніста Моторвагонного депо, для збільшення йому виплати він 20 лютого 2019 року звернувся до відповідача, який відмовив йому у проведенні перерахунку в частині збільшення виплати листом від 18 березня 2019 року.

Посилаючись на ст. 3 Конституції України, ст. 1166, 1172, 1195 ЦК України, просив стягнути із відповідача на свою користь відшкодування шкоди у зв`язку із ушкодженням здоров`я в розмірі 7488,88 грн. щомісячно.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 25 листопада 2019 року позов задоволено. Стягнуто із АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 відшкодування шкоди у зв`язку із ушкодженням здоров`я в розмірі 7488,88 грн. щомісячно.

Відповідач АТ «Українська залізниця», не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність і необґрунтованість, неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення Макарівського районного суду Київської областівід 25 листопада 2019 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, вказував, що при ухваленні рішення суд послався на ст. 1208 ЦК України, а перерахунок суми на відшкодування шкоди позивачу у зв`язку з ушкодженням здоров`я суд здійснив відповідно до норми ст. 1197 ЦК України, а саме щодо здійснення перерахунку від середнього місячного заробітку, що є неприпустимим відповідно до норм законодавства України. Розрахунок втраченого фізичною особою заробітку, що підлягає відшкодуванню відповідно до ст. 1197 ЦК України, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності. Зазначена норма діє при першому нарахуванні відшкодування шкоди в зв`язку з ушкодженням здоров`я.

Відповідно ж до ч. 1 ст. 1208 ЦК України за заявою потерпілого у разі підвищення вартості життя розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, підлягає індексації на підставі рішення суду.

Стягуючи із відповідача на користь позивача збільшення розміру відшкодування шкоди у зв`язку із збільшенням розміру середньої заробітної плати, суд припустився помилки, оскільки діюче законодавство не передбачає збільшення розміру відшкодування шкоди до рівня середньої заробітної плати на даний час.

Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Разом із тим рішення суду першої інстанції даним вимогам закону не відповідає.

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням Фастівського міського суду Київської області від 08 липня 1997 року за позовом ОСОБА_1 до Фастівської дистанції електропостачання про відшкодування шкоди в зв`язку з пошкодженням здоров`я позов частково задоволено. Стягнуто з відповідача одноразово на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування шкоди за період з 21 січня 1997 року по 08 липня 1997 року в сумі 1259,07 грн., а надалі стягувати щомісячно по 231,75 грн. до чергового переосвідчення, тобто до 19 травня 2002 року (а. с. 10 - 11).

Рішенням встановлено, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка трапилась 22 травня 1986 року, здоров`ю позивача було заподіяно шкоду, в результаті якої він став інвалідом ІІ групи. Відповідно до висновків МСЕК від 20 січня 1997 року йому встановлено ІІ групу інвалідності довічно. Дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_2 , водія дистанції електропостачання, який керував автомобілем, що належав відповідачу. За скоєний злочин ОСОБА_2 засуджений за ст. 215 ч. 2 КК України і вирок набрав законної сили. На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_1 працював помічником машиніста в моторвагонному депо ст. Фастів і його середній заробіток на момент травми склав 214 крб. 70 коп. Як вбачається із довідки моторвагонного депо Фастів від 13 березня 1997 року середньомісячна заробітна плата помічника машиніста складає 257,50 грн. При обчисленні розміру стягнення суд врахував розмір середнього заробітку помічника машиніста та вину позивача в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди (10 %).

На а. с. 9 знаходиться копія довідки МСЕК від 20 січня 1997 року, якою ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності довічно із 01 жовтня 1996 року.

На а. с. 12 - 14 знаходиться копія рішення Апеляційного суду Київської області від 25 липня 2017 року за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Українська залізниця», третя особа Фастівська дистанція електропостачання про відшкодування шкоди, яким позов ОСОБА_1 задоволено, стягнуто з ПАТ «Українська залізниця» на його користь в рахунок відшкодування шкоди, завданої йому ушкодженням здоров`я, 4799,78 грн. щомісячно, починаючи з 26 жовтня 2016 року до зміни його матеріального становища.

Згідно довідки Виробничого підрозділу моторвагонного депо Фастів-1 Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця» від 13 лютого 2019 року, середня заробітна плата помічника машиніста по підрозділу станом на 13 лютого 2019 року становить 8320,98 грн. (а. с. 15).

Листом від 18 березня 2019 року Регіональна філія «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця» повідомила ОСОБА_1 у відповідь на його звернення від 20 лютого 2019 року, що розмір відшкодування шкоди підлягає відповідному збільшенню тільки на підставі рішення суду (а. с. 16).

Також до матеріалів справи позивачем додано копії рішень Фастівського міського (міськрайонного) суду Київської області від 20 червня 2001 року, 22 вересня 2004 року, 05 вересня 2007 року, 17 травня 2010 року, якими ОСОБА_1 перераховано розмір відшкодування з моменту звернення до відповідача з заявою про перерахунок, враховуючи збільшення середнього заробітку помічника машиніста (а. с. 74 - 79).

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 про збільшення розміру відшкодування у зв`язку з пошкодженням здоров`я, суд першої інстанції виходив із того, що ст. 1208 ЦК України спрямована на забезпечення реального захисту інтересів потерпілого та залежить від способу обчислення розміру відшкодування. Оскільки платежі за такими зобов`язаннями призначені на утримання фізичної особи, вони повинні збільшуватися в тій же пропорції, в якій підвищується розмір мінімального заробітку, взятого за основу при визначенні щомісячної суми відшкодування. Оцінивши надані докази, суд прийшов до висновку, що в зв`язку із збільшенням розміру середньомісячної заробітної плати помічника машиніста є можливим збільшення розміру виплат позивачу.

Апеляційний суд не може в повній мірі погодитися із даними висновками, виходячи із наступного.

Згідно зі статтею 455 ЦК Української РСР від 18 липня 1963 року, який діяв на час заподіяння каліцтва позивачу, в разі заподіяння каліцтва або іншого ушкодження здоров`я організація чи громадянин, відповідальні за шкоду, зобов`язані відшкодувати потерпілому заробіток, втрачений ним внаслідок втрати або зменшення працездатності, а також відшкодувати витрати, викликані ушкодженням здоров`я (посилене харчування, протезування, сторонній догляд тощо).

Відшкодування за шкоду, пов`язану з зменшенням працездатності потерпілого, а також за шкоду, пов`язану з смертю, провадиться щомісячними платежами (стаття 465 ЦК Української РСР).

Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до частин 1-3 статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Згідно з пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності (з 1 січня 2004 року). Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Спірні правовідносини продовжують існувати після набрання чинності ЦК України, тому до них підлягають застосуванню положення цього Кодексу.

Відповідно до змісту статей 11, 15 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Звертаючись до суду із даним позовом, ОСОБА_1 наводив як підстави для задоволення своїх вимог зміст ст. 1166, 1172, 1195 ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. За наявності обставин, які мають істотне значення, та з урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більш як за три роки наперед (частина перша статті 1202 ЦК України).

Згідно зі статтею 1208 ЦК України за заявою потерпілого у разі підвищення вартості життя розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, підлягає індексації на підставі рішення суду. За заявою потерпілого у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, підлягає відповідному збільшенню на підставі рішення суду.

Виходячи із системного тлумачення наведених вимог закону, діюче законодавство України не передбачає збільшення розміру відшкодування шкоди до рівня середньомісячної заробітної плати, а передбачає лише індексацію такої шкоди у разі підвищення вартості життя.

Задовольняючи позовні вимоги із тих підстав, що в зв`язку із збільшенням розміру середньомісячної заробітної плати помічника машиніста є можливість збільшення розміру виплат ОСОБА_1 , суд першої інстанції даних обставин не врахував.

При цьому суд першої інстанції керувався ст. 1208 ЦК України, однак фактично не застосував її.

Таким чином, судом першої інстанції ухвалене рішення із порушенням вимог матеріального права, із неправильним тлумаченням закону, судом не застосовано закон, який підлягав застосуванню, відтак воно не може залишатися в силі та має бути скасовано.

Вирішуючи по суті позовні вимоги ОСОБА_1 про здійснення перерахунку відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, апеляційний суд враховує, що під час розгляду справи в суді першої інстанції, в апеляційній скарзі та в судовому засіданні під час апеляційного перегляду представником відповідача фактично визнавалося право ОСОБА_1 на проведення індексації розміру відшкодування шкоди згідно ч. 1 ст. 1208 ЦК України, в розмірі 5630,14 грн.

Індекс інфляції в Україні становить: за період з 01 серпня 2017 року по 31 грудня 2017 року - 105,1, за 2018 рік - 109,8, за період з 01 січня 2019 року по 31 березня 2019 року - 102,4. Згідно зведеного розрахунку індексів інфляції вбачається, що за останні роки, які передували зверненню ОСОБА_1 із даним позовом, коефіцієнт росту індексації складає 17,3. Отже, розрахунок збільшення суми відшкодування шкоди в зв`язку з ушкодженням здоров`я наступний: за рішенням Апеляційного суду Київської області від 17 травня 2017 року позивач отримує 4799,78 грн. щомісячно; 4799,78 * 0,173 = 830,36 грн. (сума збільшення за індексом інфляції); 4799,78 + 830,36 = 5630,14 грн.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Апеляційний суд враховує, що з 2001 року судами неодноразово були задоволені позови ОСОБА_1 про збільшення розміру відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, у зв`язку із підвищенням рівня вартості життя, підвищенням коефіцієнтів і відповідно заробітної плати, із дати звернення позивача до відповідача із заявою про здійснення перерахунку (а. с. 74 - 79).

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 роз`яснено, що суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Також відповідно до правової позиції Верховного Суду в постанові від 03 червня 2020 року, справа № 520/5345/18: повноваження органів влади є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін, а, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для ухвалення рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Таким чином, хоча ОСОБА_1 , посилаючись на наявність у нього підстав для перерахунку розміру відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, не посилався безпосередньо на положення ч. 1 ст. 1208 ЦК України, а відповідач при цьому визнає за ним право на проведення індексації відповідно до вимог цієї статті в зв`язку із підвищенням вартості життя, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову, стягнувши із відповідача на користь позивача відшкодування шкоди з урахуванням індексації в розмірі, який визнається відповідачем - 5630,14 грн.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування із прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову в розмірі стягнення із відповідача 5630,14 грн. щомісячних виплат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України апеляційним судом здійснюється перерозподіл судових витрат і відповідачу за рахунок держави компенсуються судові витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 288,15 грн. пропорційно до її задоволення, оскільки позивач як особа з інвалідністю ІІ групи звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382, 389 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнити частково.

Рішення Макарівського районного суду Київської областівід 25 листопада 2019 року скасувати та прийняти нову постанову.

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування шкоди в зв`язку з ушкодженням здоров`я задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (м. Київ вул. Єжи Гедройця 5 код ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_1 ) відшкодування шкоди у зв`язку із ушкодженням здоров`я в розмірі 5630,14 грн. щомісячно.

В іншій частині позов ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Судові витрати Акціонерного товариства «Українська залізниця» в розмірі 288,15 грн. компенсувати за рахунок держави.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 11 червня 2020 року.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагеєв В.О.

Яворський М.А.