Постанова

Іменем України

05 червня 2020 року

м. Київ

справа № 487/3850/19

провадження № 61-1259св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Служба автомобільних доріг у Миколаївській області, Державне агентство автомобільних доріг України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Служби автомобільних доріг у Миколаївській області на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 16 вересня 2019 року в складі судді Щербини С. В. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року в складі колегії суддів: Ямкової О. О., Колосовського С. Ю., Локтіонової О. В.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Служби автомобільних доріг у Миколаївській області (далі - САД у Миколаївській області), Державного агентства автомобільних доріг України (далі - Укравтодор) про поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що він працював на посаді начальника

САД у Миколаївській області, з якої у липні 2016 року його незаконно звільнено, а потім поновлено на підставі рішення Корабельного районного суду

м. Миколаєва від 24 травня 2017 року, яке в частині поновлення залишено без змін рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 26 жовтня 2017 року.

Зазначав, що судове рішення про його поновлення на роботі виконано через тривалий час шляхом видачі 22 квітня 2019 року в. о. начальника Укравтодору наказу № 164-К з доведенням його до відома - 06 травня 2019 року.

07 травня 2019 року його повторно звільнено із займаної посади згідно

з наказом в.о. начальника Укравтодору № 186-К у зв`язку із скасуванням допуску до державної таємниці на підставі пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України.

Вважав звільнення незаконним, оскільки Укравтодор не виконав свого обов`язку по зверненню до Служби безпеки України у порядку, передбаченому положеннями Закону України «Про державну таємницю» і Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2013 року № 939, для отриманням позивачем допуску до державної таємниці після поновлення на роботі, та без надання позивачу пропозицій інших вакантних місць в організації для переведення за його згодою.

Враховуючи викладене, позивач просив скасувати наказ Укравтодору про його звільнення та поновити його на посаді начальника САД у Миколаївської області з 07 травня 2019 року, а також стягнути із САД у Миколаївській області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 16 вересня

2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника САД у Миколаївській області

з 08 травня 2019 року. Стягнуто з Укравтодора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 170 863,35 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що звільнення позивача на підставі пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України є незаконним, оскільки були відсутні підстави для звільнення позивача з посади начальника САД

у Миколаївській області у зв`язку із скасуванням допуску до державної таємниці та без пропозицій щодо переведення на інші вакантні посади. Установивши, що звільнення позивача є незаконним, суд стягнув на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з Укравтодора.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 16 вересня 2019 року в частині вирішення вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення, яким стягнуто

з САД у Миколаївській області на користь ОСОБА_1 73 227,60 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням податків та зборів. Рішення суду змінено в частині розподілу судових витрат та проведений їх перерозподіл. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції виходив із того, що до повноважень

САД у Миколаївській області відноситься нарахування та виплата позивачу заробітної плати. Встановивши, що період вимушеного прогулу складає

90 робочих днів, з 08 травня по 13 вересня 2019 року, тому загальна сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу, розрахованого на підставі статті 235 КЗпП України складатиме 73 227,60 грн з урахуванням податків та зборів, яка підлягає стягненню на користь поновленого працівника

з САД у Миколаївській області.

Аргументи учасників справи

У січні 2020 року САД у Миколаївській області подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову

в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального права, а саме Закону України «Про державну таємницю», тому позивача правомірно звільнено у зв`язку із скасуванням доступу до державної таємниці. Крім того, рішення також не містить жодних обґрунтувань та мотивів відмови суду у задоволенні клопотань Укравтодору заявлених

в процесі підготовчого судового засідання. Керівник Укравтодорумає повноваження щодо призначення, звільнення та поновлення начальника

САД у Миколаївській області, тому САД у Миколаївській областіне є належним відповідачем.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій оскаржуються в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тому в іншій частині судові рішення в касаційному порядку не переглядаються.

У травні 2019 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначає на безпідставність доводів касаційної скарги.

Рух справи

11 березня 2020 року Верховним Судом відкрито касаційне провадження у цій справі, зупинено виконання рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 16 вересня 2019 року та постанови Миколаївського апеляційного суду від

18 грудня 2019 року до закінчення касаційного провадження, за виключенням рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника

САД у Миколаївській області з 08 травня 2019 року.

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами установлено, що ОСОБА_1 з 07 грудня 2015 року перебував на посаді начальника САД у Миколаївській області.

22 липня 2016 року позивача звільнено з посади начальника

САД у Миколаївській області за систематичне невиконання обов`язків.

25 січня 2017 року САД у Миколаївській області на адресу Служби безпеки України направлено повідомлення № 10дск про припинення доступу до державної таємниці, у зв`язку із звільненням ОСОБА_1 з посади начальника.

Розпорядженням Служби безпеки України в Миколаївській області від 06 лютого 2017 року №13Д наданий ОСОБА_1 як начальнику САД у Миколаївській області допуск до державної таємниці скасовано у зв`язку із його звільненням

з посади.

Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 24 травня 2017 року, залишеним без змін в частині поновлення рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 26 жовтня 2017 року, ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника САД у Миколаївської області з 23 липня 2016 року. Стягнуто

з САД у Миколаївській області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Наказом в. о. голови Укравтодору від 22 квітня 2019 року № 164-к

ОСОБА_1 поновлено на роботі на посаді начальника САД у Миколаївській області з 23 липня 2016 року з виплатою за рахунок служби середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

25 квітня 2019 року Миколаївською обласною державною адміністрацією на підставі листа Укравтодору погоджено звільнення ОСОБА_1 з посади начальника САД у Миколаївській області у зв`язку із скасуванням допуску до державної таємниці.

Відповідно до наказу САД у Миколаївській області від 06 травня 2019 року

№ 37-К про поновлення на роботі ОСОБА_1 того ж дня приступив до роботи.

Наказом в. о. голови Укравтодору від 07 травня 2019 № 186-К ОСОБА_1 звільнено з посади начальника САД у Миколаївській області 07 травня 2019 року у зв`язку із скасуванням допуску до державної таємниці згідно із пунктом

2 частини першої статті 40 КЗпП України. Підставою для видачі цього наказу стали: лист спеціаліста з режимно-секретної роботи Укравтодор від 23 квітня 2019 року № 48дск та погодження Миколаївської обласної державної адміністрації.

Згідно листа Департаменту охорони державної таємниці та ліцензування СБУ,

у зв`язку із звільненням ОСОБА_1 з посади начальника

САД у Миколаївській області розпорядженням УСБУ в Миколаївській області від 6 лютого 2017 року №13Д наданий раніше допуск за розпорядженням №7Д від

2 лютого 2016 року скасовано. Інших запитів щодо розгляду питання про оформлення ОСОБА_1 допуску до державної таємниці, зокрема після його поновлення на посаді начальника САД у Миколаївській області, на адресу органів СБУ не надходило.

За наданою САД у Миколаївській області копією штатного розпису, якій діяв на

1 квітня 2019 року, на час вивільнення позивача у службі мали місце дві вакантні посади: фахівця із зв?язків з громадськістю та пресою і оператора диспетчерської служби адміністративно-господарського відділу. За посадовими інструкціями для роботи на цих посадах не вимагалася наявність допуску до державної таємниці та особливих навичок, якими б позивач за своєю спеціальністю та кваліфікацією не володів би.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку, зокрема, виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню цієї роботи,

а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов`язків вимагає доступу до державної таємниці.

Відповідно до частин 2, 4 статті 22 Закону України «Про державну таємницю» (далі - Закон) допуск до державної таємниці надається дієздатним громадянам України віком від 18 років, які потребують його за умовами своєї службової, виробничої, наукової чи науково-технічної діяльності або навчання, органами Служби безпеки України після проведення їх перевірки. Порядок надання допуску до державної таємниці визначається Кабінетом Міністрів України. Для розгляду питання про надання громадянам допуску до державної таємниці державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, де працюють, проходять службу або навчаються громадяни, оформляються документи, які надсилаються до органів Служби безпеки України. Процедура і перелік документів для направлення до органів Служби безпеки України з метою отримання підприємством, установою

і організацією спеціального дозволу на провадження діяльності, пов`язаної

з державною таємницею, визначені статтею 20 Закону та Порядком організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2013 року № 939.

Відповідно до статті 26 Закону переоформлення громадянам допуску до державної таємниці здійснюється: у разі закінчення терміну дії допуску до державної таємниці за необхідності подальшої роботи з секретною інформацією; у разі необхідності підвищення чи зниження громадянину форми допуску для роботи із секретною інформацією вищого чи нижчого ступеня секретності; у разі необхідності проведення додаткової перевірки, пов`язаної з можливим виникненням обставин, передбачених пунктами 2 і 4 частини першої та частиною другою статті 23 цього Закону. Скасування раніше наданого допуску до державної таємниці здійснюється органами Служби безпеки України у разі виникнення або виявлення обставин, передбачених статтею 23 цього Закону, або після припинення громадянином діяльності, у зв`язку з якою йому було надано допуск, втрати ним громадянства або визнання його недієздатним на підставі інформації, здобутої органами Служби безпеки України або отриманої від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій. Повідомлення про скасування громадянину допуску до державної таємниці з посиланням на відповідні положення статті 23 цього Закону орган Служби безпеки України надсилає до державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, де такий громадянин проводить діяльність, пов`язану з державною таємницею. Громадянин має право оскаржити скасування йому допуску до державної таємниці в порядку, встановленому законом. Громадянина, якому скасовано допуск до державної таємниці, якщо виконання трудових чи службових обов`язків вимагає доступу до державної таємниці, а переміщення на інше робоче місце чи іншу посаду неможливе, може бути в передбаченому законодавством порядку переведено на іншу роботу або службу, не пов`язану з державною таємницею, чи звільнено.

Отже, звільнення з підстав, зазначених у пункті 2 частини першої статті 40 КЗпП України, у тому числі в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов`язків вимагає доступу до державної таємниці, допускається, якщо неможливо перевести такого працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49? КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49? КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15.

За таких обставин суди зробили правильний висновок про відсутність підстав для звільнення позивача з посади начальника САД у Миколаївській області

у зв`язку із скасуванням допуску до державної таємниці та без пропозицій щодо переведення на інші вакантні посади, а тому відповідно до статті 235 КЗпП України позивач підлягає поновленню на посаді.

Відповідно до частин першої та третьої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Частиною четвертою статті 24 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи.

Апеляційний суд встановив, що відповідно до пунктів 1.3, 1.6, 1.7, 1.8, 1.9, 4.1. Положення про Службу автомобільних доріг у Миколаївській області Служба

є юридичною особою та державною організацією, що належить до сфери управління Укравтодору, та утримується у межах кошторису видатків, затвердженого Укравтодором. Доходи служби використовуються виключно для фінансування видатків на її утримання, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямків діяльності, визначених цим Положенням. Службі забороняється здійснювати розподіл доходів серед засновників і працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску). Службу очолює начальник, який призначається на посаду і звільняється з посади головою Укравтодору за погодженням з відповідними органами виконавчої влади. Умови та розміри оплати праці керівника Служби визначаються Укравтодором.

Відповідно до довідки САД у Миколаївській області середньоденний заробіток ОСОБА_1 становить 813,64 грн з урахуванням податків та зборів. Період вимушеного прогулу складає 90 робочих днів, з 08 травня по 13 вересня

2019 року.

За таких обставин апеляційний суд зробив обґрунтований висновок, що саме до повноважень САД у Миколаївській області як державної організації

і юридичної особи, відноситься вирішення питань щодо виконання умов трудового договору з її керівником, зокрема нарахування та виплати йому заробітної плати в установленому порядку. Загальна сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу, розрахованого на підставі статті 235 КЗпП України та згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100складає 73 227,60 грн, яка підлягає стягненню на користь ОСОБА_1

з САД у Миколаївській області.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя,

у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті

6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE,

№ 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судові рішення

в оскарженій частині ухвалені без додержання норм матеріального

і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, судові рішення в оскарженій частині - без змін.

Враховуючи те, що ухвалою судді Верховного Суду від 11 березня 2020 року зупинено виконання рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від

16 вересня 2019 року та постанови Миколаївського апеляційного суду від

18 грудня 2019 року до закінчення касаційного провадження, за виключенням рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника

САД у Миколаївській області з 08 травня 2019 року, тому їх виконання підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Служби автомобільних доріг у Миколаївській області залишити без задоволення.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 16 вересня 2019 року

в нескасованій апеляційним судом частині та постанову Миколаївського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до Служби автомобільних доріг

у Миколаївській області, Державного агентства автомобільних доріг України про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишити без змін.

Поновити виконання рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від

16 вересня 2019 року в нескасованій апеляційним судом частині та постанову Миколаївського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Краснощоков

І. О. Дундар

В. І. Крат