Постанова

Іменем України

27 травня 2020 року

м. Київ

справа № 308/11916/15-ц

провадження 61-841св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Пітух Василь Іванович, на постанову Закарпатського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Кожух О. А., Джуги С. Д., Собослоя Г. Г.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ТОВ «Кредитні ініціативи», ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про захист прав споживачів, визнання правочинів недійсними та неукладеними.

В обґрунтування позовних вимог зазначають, що 09 лютого 2007 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» було укладено договір про іпотечний кредит № 01-26/6, згідно з яким ОСОБА_1 було надано кредит в сумі 36 000 євро, що відповідно до офіційного курсу Національного Банку України складало 236 160 грн, за виконання якого поручився відповідати ОСОБА_2 , відповідно до договору поруки № 08-26/5 від 09 лютого 2007 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ОСОБА_1 та ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» 14 лютого 2007 року було укладено іпотечний договір № 27/23-2007, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Котляровою Л. В. за №199, відповідно до якого в заставу банку передано квартиру загальною площею 53 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1

17 грудня 2012 року між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого, право вимоги за зобов`язаннями ОСОБА_1 перейшли до нового кредитора - ТОВ «Кредитні ініціативи».

Як договом про іпотечний кредит № 01-26/6 від 09 лютого 2007 року, так і договором про відступлення прав вимоги від 17 грудня 2012 року передбачено необхідність повідомлення позичальника про відступлення прав вимоги за кредитом, однак жодного письмового повідомлення про передачу прав вимоги первісним кредитором до нового кредитора та про відступлення прав вимоги за кредитним договором на адресу ОСОБА_1 не направлялось.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивачі просили суд визнати частково недійсним договір про відступлення прав вимоги від 17 грудня 2012 року в частині передачі ТОВ «Кредитні ініціативи» права за договором про іпотечний кредит № 01-26/6 від 09 лютого 2007 року; визнати недійсним з моменту укладення договір про іпотечний кредит № 01-26/6 від 09 лютого 2007 року; визнати неукладеним договір № 42-26/10 від 24 лютого 2009 року про внесення змін і доповнень до договору про іпотечний кредит № 01-26/6 від 09 лютого 2007 року; визнати недійсним іпотечний договір № 27/23-2007 від 14 лютого 2007 року; вилучити запис з Державного реєстру іпотек № 3706599, зареєстрованого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О. Ф. 05 грудня 2013 року відносно об`єкта обтяження: АДРЕСА_1 ; вилучити запис з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 4496434, зареєстрованого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Котлярова Л. В. 14 лютого 2007 року відносно об`єкта обтяження; визнати припиненим договір поруки № 08-26/5 від 09 лютого 2007 року; визнати неукладеним договір про внесення змін № 44-26/10 від 24 лютого 2009 року до договору поруки № 08-26/5 від 09 лютого 2007 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 липня 2016 року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено.

Визнано частково недійсним договір про відступлення прав вимоги, укладений 17 грудня 2012 року між ПАТ «Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком» та ТОВ «Кредитні ініціативи» в частині передачі ТОВ «Кредитні ініціативи» права за договором про іпотечний кредит № 01-26/6 від 09 лютого 2007 року, укладеним між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_1 , відповідно до витягу з Реєстру позичальників (Додаток №1) до Договору про відступлення прав вимоги від 17 грудня 2012 року, який підписаний представником ТОВ «Кредитні ініціативи».

Договір про іпотечний кредит № 01-26/6 від 09 лютого 2007 року, укладений між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_1 , визнано недійсним з моменту укладення.

Визнано неукладеним договір № 42-26/10 від 24 лютого 2009 року про внесення змін і доповнень договору про іпотечний кредит № 01-26/6 від 09 лютого 2007 року.

Іпотечний договір № 27/23-2007 від 14 лютого 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Котляровою Л. В. за реєстровим № 199, укладений між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_1 , визнано недійсним з моменту укладення.

Вилучено запис з Державного реєстру іпотек № 3706599 (дата первинної реєстрації 14 лютого 2007 року), зареєстрованого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О. Ф. 05 грудня 2013 року відносно об`єкта обтяження: квартира за адресою АДРЕСА_1 .

Вилучено запис з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 4496434, зареєстрованого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Котляровою Л. В. 14 лютого 2007 року відносно об`єкта обтяження: квартира за адресою АДРЕСА_1 , номер РПВН: 16879720 .

Договір поруки № 08-26/5 від 09 лютого 2007 року, укладений між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_2 , визнано припиненим.

Визнано неукладеним Договір про внесення змін № 44-26/10 від 24 лютого 2009 року до Договору поруки № 08-26/5 від 09 лютого 2007 року, укладений між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_2 .

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що, як в момент підписання кредитного договору, так і під час його виконання позивача поставлено в невигідне та таке становище, яке порушує його права.

Так, при укладенні оскаржуваного кредитного договору, банк не попередив позивача, що його послуги, зважаючи на їх ціну (вартість), не задовольнятимуть інтереси і вимоги позивача, а також банк не попередив і про те, що вартість кредиту може істотно зрости, ніж це очікувалось під час укладення договору.

Крім того, ОСОБА_1 з боку банку не надано жодної інформації про можливість різкого і значного подорожчання кредиту через зміну курсу євро до гривні, не надано інформації про вірогідність і наслідки такого подорожчання, що спричинило придбання позивачем продукції (кредиту), яка не має потрібних властивостей, а саме стійкої вартості оплати за кредит.

Також, в рішенні вказано, що неправомірна поведінка кредитора в частині підняття відсоткової ставки в односторонньому порядку, без підписання будь-яких додаткових угод до договору поруки, є підставою для припинення поруки у зв`язку із збільшенням обсягу відповідальності.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року рішення Ужгородського міськрайонного суду від 01 липня 2016 року скасовано.

У задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ТОВ «Кредитні ініціативи», ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про захист прав споживачів, визнання правочинів недійсними та неукладеними відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Судове рішення мотивоване тим, що оспорюваний договір про іпотечний кредит № 01-26/6 від 09 лютого 2007 року був підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. Позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов цього договору та в подальшому виконував його умови.

Крім того, ОСОБА_1 не скористався своїм правом протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту, відповідно до частини шостої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

В рішенні суду вказано, що у позичальника існувала можливість передбачити в момент укладення договору зміни курсу гривні у відношенні до інших валют виходячи з динаміки зміни курсів валют з моменту введення в обіг національної валюти гривні та її девальвації.

Також в рішенні зазначено про відсутність підстав для задоволення вимоги про визнання неукладеним договору № 42-26/10 про внесення змін і доповнень від 24 лютого 2009 року до договору про іпотечний кредит № 01-26/6 від 09 лютого 2007 року» та договору про внесення змін № 44-26/10 до договору поруки 08-26/5 від 09 лютого 2007 року, оскільки сторони не дійшли згоди щодо таких умов, відповідні договори сторони не підписали, тому спору щодо укладення даних правочинів між сторонами не існує.

Щодо посилання позивачів на необхідність позичальника повідомляти про відступлення прав вимоги за кредитом в рішення вказано, що неповідомлення боржника про нового кредитора лише свідчить про неналежне виконання договору про іпотечний кредит та договору про відступлення прав вимоги, що може тягнути певні наслідки, проте порушення умов договору жодним чином не може тягнути як наслідок його недійсність.

Крім того, вимога позивачів про визнання договору поруки припиненим, а не про припинення поруки (правовідношення за договором поруки) свідчить про обрання ними неналежного способу захисту, що має наслідком відмову в задоволенні такої вимоги.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Пітух В. І., просять скасувати рішення суду апеляційної інстанції й залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобов`язанні, якщо обов`язковість такої згоди передбачено договором, є підставою для визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, оскільки він суперечить вимогам ЦК Украни.

Також скаржники зазначають, що договір відступлення прав вимоги від 17 грудня 2012 року має ознаки договору факторингу, посилаючись на частину першу статті 1077 ЦК України, відповідно до якої за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Крім того, вказують, що до фінансової послуги факторингу віднесено набуття права грошової вимоги до боржників - суб`єктів господарювання за договором, на якому базується таке відступлення, а тому відсутність у ТОВ «Кредитні ініціативи» генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, а також те, що позичальник за договором кредиту є фізичною особою, не суб`єктом господарювання, первісний кредитор ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» не мав права укладати спірний договір у частині передачі прав вимоги до позивача за валютними кредитними договорами.

Скаржники зазначають, що як в момент підписання кредитного договору, так і під час його виконання позивачів поставлено в невигідне та таке становище, яке порушує їх права.

Так, первісний кредитор при видачі кредиту не роз`яснив позичальнику у письмовій формі особу та місцезнаходження кредитодавця; кредитні умови, зокрема: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов`язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. Згідно з частиною четвертою в кредитному договорі повинно зазначатися: сума кредиту; детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; право дострокового повернення кредиту; річна відсоткова ставка за кредитом; інші умови, визначені законодавством.

Крім того, вказують, що договір № 42-26/10 про внесення змін і доповнень від 24 лютого 2009 року до договору про іпотечний кредит № 01-26/6 від 09 лютого 2007 року, укладений між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_1 , не підписаний жодною із сторін, однак, вважаючи договір № 42-26/10 укладеним, ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» було встановлено новий розмір відсоткової ставки по кредиту в розмірі 16 %, починаючи з 28 листопада 2012 року, а також збільшено суму основного зобов`язання до суми 377 465,93 грн.

Щодо визнання припиненим договору поруки № 08-26/5 від 09 лютого 2007 року, укладеного між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_2 , скаржники вказують, що із заявою про стягнення солідарно боргу з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулося до суду 23 лютого 2015 року, в той час як позичальник перестав виконувати належим чином умови договору та сплачувати відсотки за ним ще 17 грудня 2012 року, а тому кредитодавець пропустив шестимісячний строк для звернення із такою заявою, оскільки з часу несплати платежів відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обрахування, встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України, шестимісячного строку для пред`явлення вимог до поручителя.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2019 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

18 квітня 2019 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 30 квітня 2020 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 09 лютого 2007 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» було укладено договір про іпотечний кредит № 01-26/6, згідно з яким ОСОБА_1 було надано кредит в сумі 36 000 євро, що згідно з офіційним курсом Національного Банку України складало 236 160 грн, строком до 08 лютого 2027 року, із відсотковою ставкою 12 % річних. Кредитні кошти призначені для придбання квартири (пункт 2.5 Договору).

Відповідно до умов кредитного договору погашення кредиту та процентів здійснюється позичальником щомісячно у відповідності до графіку, у якому зазначено загальну суму, яка підлягає сплаті при умові здійснення платежів згідно з графіком - 79 629,17 євро.

Відповідно до договору поруки № 08-26/5 від 09 лютого 2007 року ОСОБА_2 поручився відповідати за виконання договору про іпотечний кредит № 01-26/6 від 09 лютого 2007 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ОСОБА_1 та ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» 14 лютого 2007 року було укладено іпотечний договір № 27/23-2007, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Котляровою Л. В. за № 199, відповідно до якого в заставу банку передано квартиру загальною площею 53 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Договором від 02 червня 2008 року до договору про іпотечний кредит № 01-26/6 від 09 лютого 2007 було внесено зміни, якими встановлено відсоткову ставку в розмірі 13 % річних та визначено графік погашення кредиту з червня 2008 року. Вказаний договір та графік погашення кредиту були підписані позичальником.

17 грудня 2012 року між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого, право вимоги за зобов`язаннями ОСОБА_1 перейшли до нового кредитора - ТОВ «Кредитні ініціативи»

Договір № 42-26/10 про внесення змін і доповнень від 24 лютого 2009 року до договору про іпотечний кредит № 01-26/6 від 09 лютого 2007 року та договір про внесення змін № 44-26/10 до договору поруки № 08-26/5 від 09 лютого 2007 року сторонами не підписано.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК (тут і далі - в редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 460-ІХ) України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За положеннями статей 626 - 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У частині першій статті 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема, про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладанням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливими, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання правочинів недійсними та неукладеними, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що при укладенні оспорюваного кредитного договору сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; на момент укладення правочину ОСОБА_1 не заявляв додаткових вимог щодо умов оспорюваного договору та в подальшому виконував його умови. При цьому, позичальнику було надано інформацію щодо орієнтовної сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки, графіку погашення кредиту та умов кредитування в іноземній валюті, на підтвердження чого свідчить оспорюваний договір.

Також суд апеляційної інстанції правильно виходив із того, що посилання позивачів на несправедливі умови кредитного договору та їх невідповідність принципу добросовісності, що є наслідком погіршення становища споживача, спростовуються змістом кредитного договору та не узгоджуються з матеріалами справи.

При цьому суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що неповідомлення позичальника про передачу прав вимог первісним кредитором до нового кредитора та про відступлення прав вимоги за кредитним договором є підставою для визнання договору про відступлення прав вимоги від 17 грудня 2012 року недійсним, оскільки неповідомлення боржника про нового кредитора лише свідчить про неналежне виконання договору про іпотечний кредит та договору про відступлення прав вимоги, проте не може мати наслідком недійсність правочину.

Крім того, суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що зі змісту статей 516, 517 ЦК України також слідує, що за загальним правилом наслідком неповідомлення боржника про нового кредитора є його право не виконувати свій обов`язок новому кредитору, та виконати обов`язок первісному кредитору. Тобто, вказаними нормами також не передбачена недійсність договору про відступлення права вимоги. При цьому апеляційний суд також дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскільки вимоги про вилучення записів з Державного реєстру іпотек та з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна є похідними від вирішення вимог про визнання правочинів недійсними, в задоволенні яких відмовлено, тому підстави для задоволення вказаних позовних також відсутні.

Таким чином, постанова апеляційного суду у в частині вирішення позовних вимог про визнання недійсними правочинів та визнання неукладеним договору, вилучення записів з Державного реєстру іпотек та з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна є обґрунтованою та відповідає вимогам закону, апеляційний суд вирішив спір в цій частині позовних вимог на підставі доказів, яким надано належну правову оцінку. За вказаних обставин підстави для зміни чи скасування постанови апеляційного суду в цій частині відсутні.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з висновком суду апеляційної інстанції, що звернення до суду з вимогою про визнання договору поруки припиненим, а не припинення правовідношення поруки свідчить про обрання неналежного способу захисту порушеного права позивача.

Способи захисту цивільного права та інтересів зазначені в статті 16 ЦК України.

У вказаній нормі визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує вимоги, а не саме по собі посилання на певну норму закону. Тому в разі посилання позивача не на ту норму закону, суд уточнює підстави позову й застосовує норму закону, яка їм відповідає, незалежно від згоди на це позивача.

Як вбачається з позовної заяви позивачі звернулися до суду з вимогою про визнання договору поруки припиненим, посилаючись на статтю 559 ЦК України, якою передбачено саме підстави припинення поруки. Так, посилались на частину четверту статті 559 ЦК України, яка передбачає, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Як на підставу припинення поруки позивачі також зазначали, що пунктом 13 договору поруки передбачено строк його дії з моменту підписання договору про іпотечний кредит № 01-26/6 від 09 лютого 2007 року до повного погашення зобов`язань за цим договором. Враховуючи, що позичальник перестав належним чином виконувати зобов`язання по сплаті щомісячних платежів за договором про іпотечний кредит 17 грудня 2012 року, відповідач повинен був звернутися з вимогою до поручителя в шестимісячний строк.

Крім того, вказували, що згідно з наданим ТОВ «Кредитні ініціативи» розрахунку заборгованості з 06 серпня 2012 року було збільшено відсоткову ставку з 12% до 13% в односторонньому порядку, всупереч вимогам пункту 11 договору поруки, без підписання сторонами будь-яких додаткових угод до договору поруки, що призвело до збільшення обсягу відповідальності боржника та поручителя.

Таким чином, до правовідносин підлягають застосуванню норми статті 559 ЦК України.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції не розглянув заявлену вимогу позивачів про припинення поруки, яка існує відповідно до договору поруки № 08-26/5 від 09 лютого 2007 року, та, як наслідок, суд неправомірно відмовив у задоволенні вказаної вимоги, посилаючись на обрання заявниками неналежного способу захисту.

Під час нового розгляду справи апеляційному суду необхідно перевірити чи не набрало законної сили рішення Тячівського районного суду Закарпатської області у справі № 307/633/20 за позовом ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Відповідно до статті 341 ЦПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, постанова апеляційного суду в частині визнання договору поруки припиненим (припинення поруки) підлягає скасуванню з направленням справи в цій частині на новий апеляційний розгляд.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Отже, постанова Закарпатського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року в частині вирішення позовних вимог про визнання припиненим договору поруки № 08-26/5 від 09 лютого 2007 року підлягає скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, а в іншій частині - залишенню без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 403, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Пітух Василь Іванович, задовольнити частково.

Постанову Закарпатського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року в частині вирішення позовних вимог про визнання припиненим договору поруки (припинення поруки) № 08-26/5 від 09 лютого 2007 року скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В решті постанову Закарпатського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

І. М. Фаловська