Справа N 2-1305
2010
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"14" квітня 2010 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:
головуючого - судді Кучеренко Н.В.
при секретарі - Левандовської О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Мелітополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк»в особі завідуючої юридичним сектором відділення № 12 (м.Нікополь) Дніпропетровської філії АБ «Укргазбанк» ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості та пені, та звернення стягнення на предмет застави ,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з позовом, у якому просить стягнути солідарно з відповідачів прострочену заборгованість по кредиту № 100/04/4 від 19 квітня 2007 року в сумі 23 408 доларів США 31 цент та 2 129 гривень 45 копійок, звернути стягнення на предмет застави автомобіль марки VOLKSWAGEN моделі PASSAT, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2007 року випуску, тип ОСОБА_4, об’єм двигуна 1984 см.куб. колір чорний, номер шасі (кузова, рами) WVWZZZ3СZ7Z001459, який належить ОСОБА_2 та стягнути з відповідачів судові витрати по справі, зазначивши, що 19 квітня 2007 року між позивачем та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 100/04/4 від 19 квітня 2007 року про надання кредиту у сумі 35 000,00 доларів США на строк з 19 квітня 2007 року по 18 квітня 2013 року із сплатою процентів за користування кредитом, виходячи із 11,9% відсотка річних у валюті кредиту. В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 19 квітня 2007 року між позивачем та ОСОБА_5 було укладено договір застави транспортного засобу № 100/04/4/1з та передано в заставу автомобіль марки VOLKSWAGEN моделі PASSAT, реєстраційний номер НОМЕР_1. В забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_2 за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_3 був укладений договір поруки №100/04/4/1П від 19.04.2007 року, відповідно до якого ОСОБА_3 взяла на себе зобов’язання перед кредитором відповідати по зобов’язанням ОСОБА_2 Оскільки свої зобов’язання відповідачі виконують неналежним чином, просить стягнути з них відповідну заборгованість та звернути стягнення на предмет застави.
Представник позивача в судове засідання не з’явився, від нього надійшла заява з проханням розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги, викладені в позовній заяві підтримує у повному обсязі, наполягає на повному їх задоволенні. Проти винесення заочного рішення у справі не заперечує.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з’явились, про місце та час судового засідання були повідомлені належним чином, заяви про відкладення розгляду справи та про розгляд справи за їх відсутності від них не надходило, тому суд визнає їх неявку неповажною та вважає можливим розглянути справу за їх відсутності, ухваливши заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що позов підлягає повному задоволенню за наступними підставами.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Як вбачається з вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Стаття 1046 ЦК України передбачає, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Згідно ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит і виплати проценти.
19 квітня 2007 року між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 100/04/4 від 19 квітня 2007 року про надання кредиту у сумі 35 000,00 доларів США на строк з 19 квітня 2007 року по 18 квітня 2013 року із сплатою процентів за користування кредитом, виходячи із 11,9% відсотка річних у валюті кредиту.
У відповідності з вимогами Закону України «Про акціонерні товариства» 12.06.2009 року, в установчих документах ВАТ АБ «Укргазбанк» відбулись зміни, пов’язані із зміною найменування юридичної особи. Найменування Банку змінилось на Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк», що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію А01 №374085 від 12.06.2009 року.
Згідно абзацу 3 ст. 5 Закону України «Про акціонерні товариства» - зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням.
Враховуючи те, що зміна найменування не тягне за собою припинення юридичної особи ВАТ АБ «Укргазбанк» - підстав для заміни кредитора за кредитним договором не має.
Таким чином, кредитором за кредитним договором є Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк».
В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 19 квітня 2007 року між позивачем та ОСОБА_5 було укладено договір застави транспортних засобів № 100/04/4/1з.
Згідно з п.2.1 договору застави та п. 2.1 кредитного договору передано в заставу автомобіль марки VOLKSWAGEN моделі PASSAT, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2007 року випуску, який належить відповідачу ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії АРС № 014606, виданого 13.04.2007 року РЕВ МРВ ДАІ №6 при УМВС України в Запорізькій області.
На виконання кредитного договору позивач здійснив видачу кредитних коштів ОСОБА_2 у сумі, визначеній у кредитному договорі, у повному обсязі, що потверджується платіжним дорученням № 005 від 19.04.2007 року, заявою на видачу готівки № 138_19 від 19.04.2007 року, підписаною особисто ОСОБА_2, заявою на переказ готівки №138_20 від 19.04.2007 року, підписаною особисто ОСОБА_2
Тим самим позивач повністю виконав свої зобов’язання перед ОСОБА_2 за кредитним договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Згідно з п.3.3.1 кредитного договору ОСОБА_2 необхідно сплачувати заборгованість за кредитом в такі терміни: у розмірі не менше 487,00 доларів США щомісячно не пізніше останнього робочого дня місяця починаючи з травня 2007 року.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 не виконав свої зобов’язання, передбачені п. 3.3.1 кредитного договору і, починаючи з липня 2007 року повертав суму кредиту з порушенням графіку, а з жовтня 2009 року зовсім перестав повертати суму кредиту.
Відповідно до п. 3.3.2 кредитного договору ОСОБА_2 необхідно щомісячно, не пізніше 10-го числа кожного місяця, починаючи з місяця наступного за місяцем отримання кредиту, сплачувати проценти за користування кредитом з розрахунку 11,9% річних в валюті кредиту.
Однак в порушення п.3.3.2 кредитного договору ОСОБА_2 своєчасно не сплачував проценти за користування кредитом з розрахунку 11,9 % річних.
Відповідно до п.3.1.8 кредитного договору на залишок простроченої заборгованості за кредитом ОСОБА_2 нараховані проценти з розрахунку 12,9% відсотка річних.
Відповідно до п.2 ч.2 ст. 1048 ЦК України, у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, а п. 3.16 кредитного договору передбачено, що проценти нараховуються за зобов’язання ОСОБА_2 в останній робочий день місяця за поточний місяць від дня одержання суми кредиту до дня його погашення.
Таким чином, загальна сума заборгованості за кредитним договором ОСОБА_2 перед позивачем, станом на 23.03.2010 року, з урахуванням часткової сплати відповідачем простроченої заборгованості та пенні за кредитним договором 02.03.2010 р. та 11.03.2010 року в розмірі 1 636,23 доларів США та 3 786,69 грн. становить 23 408,31 доларів США та 2 129,45 грн., в тому числі:
- поточна заборгованість по кредиту - 19 078,31 доларів США;
- прострочений кредит - 4 330,00 доларів США;
- пеня, нарахована на суму простроченого кредиту - 648,30 грн.;
- пеня, нарахована на суму прострочених процентів - 1 481,15 грн.
Вказана сума заборгованості підтверджується розрахунком заборгованості, наданої представником позивача до уточненої позовної заяви.
В забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_2 за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_3 був укладений договір поруки №100/04/4/1П від 19.04.2007 року, відповідно до якого ОСОБА_3 взяла на себе зобов’язання перед кредитором відповідати по зобов’язанням ОСОБА_2
Відповідно до ч.1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.
Згідно ч.1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено, додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Згідно ч. 2 ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичайного ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з вимог ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.
У порушення зазначених норм закону, умов кредитного договору ОСОБА_2 систематично не виконував належним чином зобов’язання по поверненню кредиту та сплаті відсотків за користування ним, що відповідно до статті 610 ЦК України є порушенням зобов’язань.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишається та сплати процентів, передбачених договором.
Також п. 5.1 кредитного договору передбачено, що у випадку порушення позичальником зобов’язань, позивач має право відмовитися від виконання своїх зобов’язань та/або розірвати цей договір, при цьому позичальник зобов’язаний відшкодувати позивачу збитки в розмірі неповерненої суми кредиту, процентів за користування кредитом та витрат, понесених позивачем за цим договором, а також повернути позивачу заборгованість по кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, неустойку та інші видатки, понесені позивачем за цим договором.
Крім того, згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином.
Отже, належним виконанням зобов’язання з боку відповідачів є повернення кредиту та сплати відсотків за користування коштами в строк, в розмірі та в валюті, які визначені в договорі.
Пунктами 1.1, 3.3.1 та 3.3.2 кредитного договору передбачено, що позичальник зобов’язаний сплачувати заборгованість за кредитом і проценти за користування ним у строки, в розмірі та валюті як це було визначено договором, а саме в доларах США, що підтверджується виписками з рахунків позичальника та кредитним договором.
Тому вимога позивача про повернення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті, а саме в сумі 23 408 доларів США 31 цент є правомірною.
Крім того, при поверненні відповідачами заборгованості в національній валюті і наступним придбанням банком іноземної валюти виникне курсова різниця, оскільки курс долара США до гривні на дату ухвалення рішення буде відрізнятись від курсу на день виконання рішення суду, внаслідок чого банк понесе додаткові витрати по сплаті збору в Пенсійного фонду України, адже відшкодування боржниками таких витрат договорами не передбачене.
В зв’язку з тим, що відповідач ОСОБА_2 порушив умови кредитного договору, взяті на себе зобов’язання виконує неналежним чином, а зобов’язання ОСОБА_2 було забезпечено договором поруки, відповідно до вимог чинного цивільного законодавства, умов кредитного договору та умов договору поруки, з урахуванням вимог ч.2 ст. 1050 ЦК України, суд вважає необхідним стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 прострочену заборгованість по кредиту № 100/04/4 від 19 квітня 2007 року в сумі 23 408 доларів США 31 цент та 2 129 гривень 45 копійок.
Крім того, згідно ст.2 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18.11.2003 р. позивач є обтяжувачем як кредитор за забезпеченим рухомим майном зобов’язанням відповідача за кредитним договором.
Відповідно до ст. 3 вказаного Закону обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних осіб і юридичних осіб, з якими закон пов’язує виникнення прав і обов’язків щодо рухомого майна.
Стаття 5 даного Закону передбачає, що предметом обтяження може бути рухоме майно, не вилучене з цивільного обороту, на яке згідно із законодавством може бути звернене стягнення.
Обтяження предмету застави за договором застави здійснено 04.05.2007 року шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна згідно витягу 12385806,реєстраційний номер 4911619.
Згідно ст. 22, 23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18.11.2003 р., обтяжувач має право в разі порушення забезпеченого обтяженням зобов’язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в повному обсязі або в частині, встановленій договором. Розмір забезпеченої обтяженням вимоги визначається на момент її задоволення і включає: відшкодування витрат, пов’язаних з пред’явленням вимоги і зверненням стягнення на предмет обтяження; сплату процентів та неустойки; сплату основної суми боргу; відшкодування збитків, завданих порушенням боржником забезпеченого зобов’язання або умов обтяження; відшкодування витрат на утримання і збереження предмета обтяження.
Статтею 24 вказаного Закону передбачено, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч.1 ст.590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно до ст. 19 Закону України «Про заставу» за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання.
Відповідно до ч.1.ст.20 Закону України «Про заставу», заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов’язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано.
Пунктом 3.1.6 договору застави передбачено, що у випадку одноразової прострочки сплати процентів за користування кредитними коштами, порушенні інших умов кредитного договору заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави.
Тому суд також вважає можливим задовольнити вимогу позивача про звернення стягнення на предмет застави - автомобіль марки VOLKSWAGEN моделі PASSAT, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2007 року випуску, тип ОСОБА_4, об’єм двигуна 1984 см.куб. колір чорний, номер шасі (кузова, рами) WVWZZZ3СZ7Z001459, який належить ОСОБА_2
Аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окреме та всі в сукупності, суд приходить до висновку про повне задоволення позову та солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» простроченої заборгованість по кредиту № 100/04/4 від 19 квітня 2007 року в сумі 23 408 доларів США 31 цент та 2 129 гривень 45 копійок, звернення стягнення на предмет застави автомобіль марки VOLKSWAGEN моделі PASSAT, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2007 року випуску, тип ОСОБА_4, об’єм двигуна 1984 см.куб. колір чорний, номер шасі (кузова, рами) WVWZZZ3СZ7Z001459, який належить ОСОБА_2 та солідарного стягнення з відповідачів витрат по сплаті судового збору в розмірі 1700 гривень та витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення в сумі 120 гривень.
Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 543, 549, 553-554, 575, 589, 590, 610, 624, 629, 1046-1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 19, 20 Закону України «Про заставу», ст. ст. 2, 3, 5, 22, 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», ст.ст.15, 57, 59, 107, 208, 212-215, 224-228 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
Позов Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк»в особі завідуючої юридичним сектором відділення № 12 (м.Нікополь) Дніпропетровської філії АБ «Укргазбанк» ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості та пені, та звернення стягнення на предмет застави - задовольнити повністю.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» (код ЄДРПОУ 23697280) прострочену заборгованість по кредиту № 100/04/4 від 19 квітня 2007 року в сумі 23 408 (двадцять три тисячі чотириста вісім) доларів США 31 цент та 2 129 (дві тисячі сто двадцять дев’ять) гривень 45 копійок.
В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 100/04/4 від 19.04.2007 року в сумі 23 408 (двадцять три тисячі чотириста вісім) доларів США 31 цент звернути стягнення на предмет застави автомобіль марки VOLKSWAGEN моделі PASSAT, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2007 року випуску, тип ОСОБА_4, об’єм двигуна 1984 см.куб. колір чорний, номер шасі (кузова, рами) WVWZZZ3СZ7Z001459, який належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії АРС № 014606, виданого 13.04.2007 року РЕВ МРВ ДАІ №6 при УМВС України в Запорізькій області.
Стягнути солідарно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» (код ЄДРПОУ 23697280) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1700 гривень та витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення в сумі 120 гривень, а всього 1820 (одна тисяча вісімсот двадцять) гривень.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд протягом 20 днів, після подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя: Н.В.Кучеренко