2а-146/07/06
Постанова Іменем України
02 березня 2007 року
Київський районний суд м. Харкова
у складі: головуючого - судді Золотарьової Л.І.
при секретарі Плохой В.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові справу за позовом ОСОБА_1до Харківської митниці про визнання нечинною Постанови в справі про порушення митних правил,
ВСТАНОВИВ:.
Позивач ОСОБА_1 19.01. 2007 р. звернувся до суду з адміністративним позовом до Харківської митниці, в якому зазначає, що 09 січня 2007 року Харківською митницею було винесено Постанову в справі про порушення митних правил №НОМЕР_1 відповідно до якої він був визнаний винним у вчинені порушення митних правил, передбаченого ст.355 Митного кодексу України та на нього накладено адміністративне стягненгія у вигляді штрафу 8 500 (вісім тисяч п'ятсот) грн. Вважає, що Постанова не відповідає законодавству України та порушує його права, у зв'язку з чим просить задовольнити адміністративний позов.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та пояснив суду, що вважає оскаржувану Постанову такою, що не відповідає законодавству України з підстав її необґрунтованості та необ'єктивниості розгляду справи, а викладені у постанові висновки такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.
Представники відповідача - Харківської митниці проти позову заперечували вважають, що у діях позивача є склад порушення митних правил, що передбачений ст. 355 Митного кодексу України. Відповідачем надані письмові заперечення проти позову.
Суд вислухав представників сторін, вивчив матеріали слрави, оглянув адміністративну справу Харківської митниці та вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
09 січня 2007 року відповідачем в особі т.в.о. заступника начальника митниці з правоохоронної роботи Гриценка С.М. було винесено Постанову в справі про порушення митних правил №НОМЕР_1 (у подальшому «оскаржувана постанова) відповідно до якої позивача було визнано винним у вчинені порушення митних правил, передбаченого ст.355 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу - 8 500 грн.
В оскаржуваній Постанові відповідач посилається на те, що 10.11.06 у відділ митного оформлення №1 Харківської митниці особою, уповноваженою на роботу з митницею ТОВ «ЄВРО ДИЛІЖАНС» ОСОБА_1до митного оформлення була подана вантажна митна декларація (далі - ВМД) №НОМЕР_2 в режимі «ІМ-40», у якій в гр.31 заявлено: вантаж №1 «засоби для обробки шкіри: 7301-66 CUTAFIX LGF - 145кг (глянцюючий відкаточний обезжируючий засіб, склад похідна алканола, продукт з'єднування оксиду етилена); 7044-05 GLANZLUESTER S - 100кг, (засіб для прасування глянсування хутра, склад силіконова емульсія); 7404-77 CARBACET 4385 - 145кг, (допоміжний засіб - для фарбування, склад етоксилатиал киламина, сульфонали алкилакрила та агенти розчину)». Виробник "Dr. Th. Boehme KG, chemische Fabric GmbH & Co" Німеччина, митною вартістю 7415,12 грн., із зазначенням у графі 33 ВМД коду товару згідно УКТ ЗЕД -НОМЕР_9, ставка мита 0%.
Згідно Рішення про визначення коду товару відділом номенклатури та класифікації Харківської митниці №НОМЕР_3 від 24.11.2006р. товари «7301-66 CUTAFIX LGF» та «7404-77 CARBACET 4385» були класифіковані за кодом УКТ ЗЕД НОМЕР_4, а товар «7044-05 GLANZLUESTER S» - за кодом УКТ ЗЕД НОМЕР_5, внаслідок чого ставка мита на ці товари збільшилася з 0% до 6,5%, що призвело до недобору митних платежів на суму 578 грн.
Відповідач зазначає, що до початку митного оформлення ОСОБА_1 не здійснив ніяких заходів для забезпечення відповідного декларування товару та недопущення порушення митних правил, не скористався згідно з наказом Держмитслужби НОМЕР_6 наданим йому правом на проведення ідентифікаційного огляду вантажу, з метою зазначення точних відомостей про товари, не здійснив ніяких дій по визначенню правильності заповнення граф 31, 33 ВМД, а також не звернувся за допомогою до незалежних експертів, хоча ці функції входили в його обов'язки. ОСОБА_1 без будь яких законних підстав не було використано право на отримання попереднього рішення митних органів України про код товару відповідно з наказом Держмитслужби України НОМЕР_7, в порушення вимог ст.ст. 81, 88 МК України він не заявив за встановленою формою правдивих відомостей про товар, необхідних для здійснення митного контролю, що потягло за собою неповну сшщту митних платежів. Відповідач вважає, що вчинені ОСОБА_1 дії підтверджують наявність у нього умислу на заявления неправдивих відомостей з метою зменшення розміру податків.
Судом не можуть бути прийняті в якості доказів вини ОСОБА_1 посилання відповідача на те, що він не заявив митному органу про проведення ідентифікаційного огляду вантажу згідно з наказом Держмитслужби НОМЕР_6, а також не звернувся за допомогою до незалежних експертів та не отримав попереднього рішення митних органів України про код товару відповідно з наказом Держмитслужби України НОМЕР_7, оскільки здійснення таких дій віднесено до прав декларанта і не входить до його обов'язків, встановлених ст.88 МК України. При цьому встановлено, що попереднє рішення про код товару не входить до переліку документів, які зобов'язані подавати митним органам особи, які переміщують товари через митний кордон України.
Матеріали справи, а саме: ВМД №НОМЕР_8 від 30.10.2006р., згідно з якою зазначені товари вже були оформлені Харківською митницею в режим митного складу за кодом УКТ ЗЕД НОМЕР_9, інвойс №НОМЕР_10 від 28.09.2006р. із зазначенням кодів товарів, технічна документація виробника надана для здійснення митного контролю, ВМД №НОМЕР_11 від 30.11.2006р., яка свідчить про оформлення зазначених товарів за визначеними митницею кодами товарів та сплатою митних платежів за ставкою мита 6,5%, підтверджують правомірність заповнення гр.31 ВМД №НОМЕР_2 від 10.11.2006р. у відповідності з вимогами наказу Держмитслужби України від 09.07.1997р. №НОМЕР_12 та спростовують твердження відповідача про те, що ОСОБА_1 не здійснив самостійних дій по визначенню правильності заповнення відповідних граф ВМД, про наявність у нього умислу на заявления неправдивих відомостей з метою зменшення розміру податків та спричинення недобору митних платежів.
Згідно з вимогами ст.313 МК України, повноваження з класифікації товарів віднесені до виключної прерогативи митних органів в процесі визначення коду товару за УКТ ЗЕД, а згідно зі ст.17 Закону України «Про Єдиний митний тариф» обов'язок нарахування мита покладено на митні органи.
Матеріали адміністративної справи №НОМЕР_1 про порушення митних правил, передбачених ст.355 МК України, у відношенні ОСОБА_1 не містять доказів надання до Харківської митниці разом з ВМД №НОМЕР_2 документів, що містять неправдиві відомості, а також не підтверджують факту недоборів митних платежів, спричинених діями ОСОБА_1, що є
невід'ємними ознаками складу правопорушення.
Статтею 319 МК України встановлено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений законодавством України порядок переміщення товарів і транспортних засобів - через митний кордон України і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Згідно зі ст.10 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Стаття 11 КпАП України визначає, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Судом не встановлено в діях ОСОБА_1 наявності вини в будь-якій формі, а також фактів подання до Харківської митниці документів, що містять неправдиві відомості та недобору митних платежів на суму 578 грн.
Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Оскільки відповідач заперечує проти позову, він мав доказати правомірність свого рішення - Постанови у справі про порушення митних правил. Але відповідач не доказав правомірність Постанови у справі про порушення митних правил №НОМЕР_1.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін, Постанова у справі про порушення митних правил №НОМЕР_1 є не обґрунтованою та не відповідає чинному законодавству.
Керуючись ст.ст. 160, 71 ч.2 КАС України, ст.ст. 319, 355, 394, 395 МК України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1задовольнити.
Скасувати Постанову Харківської митниці від 09.01.2007р. у справі про порушення митних правил №НОМЕР_1 про визнання особи, уповноваженої на роботу з митницею, ТОВ «ЄВРО ДИЛІЖАНС» ОСОБА_1про визнання його винним в скоєнні правопорушення за статтею 355 Митного кодексу України та стягненні адміністративного штрафу на користь держави у розмірі 8 500 (вісім тисяч п'ятсот) грн. і закрити справу.
Заяву про апеляційне оскарження Постанови суду може бути подано протягом 10 днів з дн/Я проголошення Постанови. Апеляційну скаргу на Постанову суду може бути/ подано протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.