печерський районний суд міста києва

Справа № 757/44023/17-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2020 року Печерський районний суд міста Києва

у складі: головуючого судді - Писанця В.А.,

при секретарі судових засідань - Московенку В.І.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа - Приватний нотаріус Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Тищенко Олександр Іванович, про визнання недійсними кредитного договору та договору застави майна, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом про визнання недійсними договорів кредиту та застави майна № 2498, укладених від його імені ОСОБА_4 24 липня 2007 року з відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України», правонаступником якого є відповідач, посилаючись на те, що означені договори, ані ним, ані його представником не підписувались, а тому вказує на їх недійсність в силу положень ст.ст. 203, 215 та 548 ЦК України.

У поданому представником відповідача відзиві останній просить в задоволенні позову відмовити з підстав пропуску позивачем, встановленого ст.ст. 261, 267 ЦК України трирічного строку позовної давності, який сплив 24 липня 2013 року.

На виконання ухвали суду від 19 грудня 2017 року, винесеної за клопотанням представника позивача, постановленої на місці без виходу до нарадчої кімнати, занесеної до журналу (протоколу) судового засідання, 09 липня 2018 року від приватного нотаріуса та 20 грудня 2018 року від банку отримано належним чином завірені копії нотаріальної справи за Договором застави майна від 24 липня 2007 року за реєстровим № 7992, а також заяви на отримання кредиту від 23 липня 2007 року, повідомлення про умови кредитування від 23 липня 2007 року, кредитного договору № 2498 від 24 липня 2007 року, видаткого касового ордеру від 24 липня 2007 року на 70 000,00 грн., протоколу зустрічі з позичальником від 01 серпня 2010 року, повідомлення від 01 серпня 2010 року за вих. № 241 про повернення кредиту.

Вислухавши представника позивача, який в судовому засіданні вимоги позову підтримав та просив задовольнити, а також представника відповідача, яка проти задоволення позову заперечувала та в його задоволенні просила відмовити в повному обсязі з підстав викладених письмових запереченнях, а також встановивши, що третя особа направивши заяву про розгляд справи за її відсутності в судове засідання не з`явились, суд дослідивши і проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 24 липня 2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Інгулецьке відділення №7857, правонаступником якого є акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 2498, відповідно до якого банк надав відповідачу грошові кошти в сумі 70 000,00 грн., а відповідач зобов`язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 16,5 % річних та комісійні винагороди в порядку, на умовах та в строки, визначені кредитним договором (а.с. 69-70).

В забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором, було укладено договір застави майна № 2498 від 24 липня 2007 року, предметом якого є трактор МТЗ-82.1.26, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 66-68).

Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 19 листопада 2013 року, яке набрало законної сили 30 листопада 2013 року у справі № 654/1000/13-ц задоволено позов ПАТ «Державний ощадний банк України» та стягнуто на його користь з ОСОБА_3 заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 78 789,80 грн. (а.с. 33-34).

Судом також встановлено, що ОСОБА_3 21 листопада 2007 року видав на ім`я ОСОБА_4 довіреність, яку було посвідчено приватним нотаріусом Голопристанського районного нотаріального округу Херсонської області Маршаловою М.В., у якій ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_4 купити на його ім`я трактор марки МТЗ82.1.26, зареєструвати його у відповідних органах, отримати кредит на його придбання в Інгулецькому відділенні Ощадбанку № 7857 м. Кривий Ріг та передати цей трактор в заставу для забезпечення виконання його зобов`язань перед банком. Для цього надав право зокрема укласти та підписати кредитний договір, договір застави, отримати кредитні кошти, розписуватись за нього тощо (а.с. 103, 123).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач та його представник посилаються на те, що кредитний договір та всі пов`язані з ним документи ОСОБА_3 , а також ОСОБА_4 не підписували, що підтверджено висновком почеркознавчої експертизи № 1281 від 15 липня 2013 року (а.с. 149-171), а також встановлено вищевказаним рішенням суду.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені, що передбачає ч. 5 ст. 82 ЦПК України.

Стосовно доводів представника позивача, викладених у клопотанні про призначення судової почеркознавчої експертизи, яку залишено без задоволення судом, слід зазначити, що питання, які були поставлені представником вже були вирішені, а обставини, встановлені судом у справі № 654/1000/13-ц в силу ч. 5 ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню, а тому такі докази не можуть бути піддані переоцінці судом при розгляді даної справи, оскільки доводи стосуються представництва інтересів ОСОБА_4 на підставі довіреності від 21 листопада 2007 року, що не стосується предмету доказування у даній справі, а суд, позбавлений права формувати коло осіб у справі за власною волею.

Наряду із цим, судом взято до уваги, що в ході розгляду справи № 654/1000/13-ц було допитано в якості свідка ОСОБА_4 , яка підтвердила, що підпис на кредитному договорі № 2498 від 24 липня 2007 року, видатковому касовому ордері на видачу кредиту, договорі застави майна № 2498 від 24 липня 2007 року вчинено нею за дорученням ОСОБА_3 , що також не підлягає переоцінці судом у даній справі, оскільки не є спростованим будь-ким у загальному порядку.

Таким чином, судом встановлено, що кредитний договір № 2498 від 24 липня 2007 року, договір застави майна № 2498 від 24 липня 2007 року, видатковий касовий ордер про отримання кредитних коштів підписано ОСОБА_4 , яка діяла на підставі довіреності, виданої на її ім`я ОСОБА_3 .

Нормами Розділу IV Цивільного кодексу України регулюються питання пов`язані з правочинами та представництвом.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Статтею 239 ЦК України передбачено, що правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Згідно із ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди, з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як Істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3,5,6 ст. 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Позивач вважає недійсними оспорювані договори, оскільки вони не укладались та не підписувались ані ОСОБА_3 , а ні ОСОБА_4 на підставі довіреності, посвідченою 21 листопада 2007 року приватним нотаріусом Голопристанського районного нотаріального округу Херсонської області Маршаловою М.В. за реєстровим № 3039.

Статтею 81 ЦПК України встановлено обов`язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене, позивач мав довести ті обставини, за якими законодавець передбачає визнання кредитного договору недійсним, а як наслідок і договору застави.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, що передбачає ст. 94 ЦПК України.

Стаття 100 ЦПК України передбачає, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, що передбачено ч. 1 ст. 77 ЦПК України.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Чинним законодавством визначено процесуальні обов`язки сторін, які останні повинні сумлінно дотримуватися.

Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б давали підстави вважати спірні договори недійсними, оскільки при їх підписанні ОСОБА_4 , як представник ОСОБА_3 на підставі довіреності ознайомилась та погодилась з їх умовами, що підтверджується її особистим підписом. Поряд із цим, доводи представника позивача щодо того, що остання спірних договорів не підписувала спростовуються обставинами, встановленими судом у справі № 654/1000/13-ц, які в силу ч. 5 ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Договори кредиту та застави укладені сторонами на підставі положень про представництво з дотриманням вимог закону, необхідних для чинності правочину, а належних і допустимих доказі протилежного позивачем не надано.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до статей 215 - 235 ЦК України, особа, яка вважає, що її права порушені, має право звернутися до суду з вимогами про визнання правочину недійсним, вказавши конкретну підставу для визнання його недійсним.

Згідно з вимогами ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту визнання правочину недійсним, позивач, у силу вимог ст. 13 ЦПК України, зобов`язаний довести правову та фактичну підставу недійсності правочину.

Вимоги представника відповідача, викладені у його відзиві щодо застосування строків позовної давності судом не приймаються з огляду на те, що такий відзив поданий з порушенням положень ч. 4. ст. 178 ЦПК України.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б давали підстави вважати недійсним спірний договір кредиту, з підстав того, що він не підписувався, а ні позивачем, а ні його представником, а тому і відсутні похідні підстави, передбачені ст.ст. 203, 215 та 548 ЦК України для визнання недійсним договору застави.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1-18, 76-81, 95, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_3 до акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа - Приватний нотаріус Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Тищенко Олександр Іванович, про визнання недійсними кредитного договору та договору застави майна - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 05 червня 2020 року.

Суддя В. А. Писанець