РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 червня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого, судді Панкова М.В. суддів Белинчук Т.Г. Ісаєва Г.А. при секретарі Дігалової Г.Е. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «Бахчисарайське ремонтно-транспортне підприємство» про зміну формулювання звільнення, стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бахчисарайського районного суду АР Крим від 10 січня 2006 року,
встановила:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ВАТ «Бахчисарайське ремонтно-транспортне підприємство» про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про його поновлення на роботі, відміні наказу про його звільнення по п. 4 ст. 40 КЗпП України, зміні формулювання звільнення на звільнення за власним бажанням у зв'язку з прийняттям на роботу по конкурсу.
Вимоги мотивовані тим, що рішенням Бахчисарайського районного суду АР Крим від 13 лютого 2003 року він був поновлений на посаді заступника керівника по економіці, кадровим і соціальним питанням з 13 серпня 2001 року. Суд допустив негайне виконання рішення суду. Не дивлячись на це відповідач тільки 24 лютого 2003 року видав наказ про його поновлення на посаді, тобто затримав виконання рішення суду на 11 днів. Позивач відповідно до вимог ст. 236 КЗпП України просив стягнути на його користь середній заробіток за час затримки виконання рішення суду - 78 грн. 54 коп.
03 березня 2003 року він подав заяви про звільнення його з ВАТ «Бахчисарайське ремонтно-транспортне підприємство» за власним бажанням у зв'язку з прийняттям на іншу роботу по конкурсу. Проте відповідач 31 березня 2003 року видав наказ про його звільнення по п. 4 ст. 40 КЗпП України. Позивач просив відмінити наказ від 31 березня 2003 року про його звільнення, змінити формулювання звільнення на звільнення за власним бажанням.
У зв'язку з порушенням трудових прав позивач просив стягнути на його користь заподіяну йому моральну шкоду у розмірі 5000 грн.
Рішенням Бахчисарайського районного суду АР Крим від 10 січня 2006 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Заслухав суддю доповідача, вислухавши ОСОБА_1, представника Бахчисарайського РТП, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної
Справа № 22-2552/2006 Головуючий у першій
інстанції Бельський В.І.
Доповідач Ісаєв Г.А.
скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що трудові права ОСОБА_1 не порушені, а крім того, суд вказав, що позивачем пропущений строк звернення до суду.
Такі висновки суду не відповідають вимогам матеріального права, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові, але з інших підстав.
Відповідно до вимог п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у разі пропуску передбачених ст. 233 КЗпП України строків звернення до суду за вирішенням трудових спорів суд з'ясовує не лише причини пропуску зазначеного строку, а й усі обставини справи, права та обов'язки сторін. При необґрунтованості вимог суд відмовляє в позові з цих підстав без посилання на строки звернення до суду, оскільки вони стосуються захисту порушеного права. При обґрунтованості вимог і поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд поновлює пропущений строк на звернення за вирішенням трудового спору і вирішує його по суті. При пропуску строку без поважних причин суд наводить у рішенні мотиви, чому він вважає неможливим його поновити, та зазначає, що відмовляє в позові саме з цих підстав, не аналізуючи в рішенні обґрунтованості вимог по суті.
Відмовляючи в позові ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що рішення суду від 13 лютого 2003 року поступило в Бахчисарайське РТП 24 лютого 2003 року і цього ж дня позивач був поновлений на посаді.
Посилання позивача на те, що оскільки суд, поновлюючи його на посаді, допустив негайне виконання, то відповідач зобов'язаний був того ж дня виконати рішення суду -суперечить вимогам матеріального закону.
По сенсу ст. 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі працівника, незаконно звільненого з роботи, підлягає негайному виконанню. Проте це не означає, що дії по виконанню рішення про поновлення на роботі повинні здійснюватися негайно після проголошення рішення незалежно від волі працівника, поновленого судом на роботі. Визнане судом право працівника на поновлення на роботі має приватний характер, тому не може бути реалізовано крім волі цього працівника.
Матеріали справи вказують, що ОСОБА_1 за рішенням Бахчисарайського районного суду від 13 лютого 2003 року був поновлений на посаді, проте копія рішення суду поступила на підприємство тільки 24 лютого 2003 року, цього ж дня працівник був поновлений на посаді.
При таких обставинах суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що право ОСОБА_1 у зв'язку з невиконанням рішення суду від 13 лютого 2003 року не порушене і підстав для стягнення середнього заробітку відповідно до ст. 236 КЗпП України не має, оскільки відсутня затримка виконання рішення суду.
Позовні вимоги про відміну наказу про звільнення ОСОБА_1 за прогули також не засновані на законі.
Судом встановлено, що позивач за рішенням 24 лютого 2003 року був поновлений на посаді заступника керівника по економіці і кадровим питанням з 13 серпня 2001 року.
Згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України власник має право розірвати трудовий договір у разі прогулу, тобто відсутності на роботі більше трьох годин.
З наказом про поновлення на роботі з 24 лютого 2003 року позивач був ознайомлений 01 березня 2003 року (а.с. 21), проте до роботи не приступив.
Згідно доповідним інспектора відділу кадрів Бахчисарайського РТП ОСОБА_1 з 10 по 31 березня 2003 року на роботу не виходив.
Суд вважає, що невихід ОСОБА_1 на роботу не мав не поважних причин і, адміністрація обгрунтовано звільнила позивача за прогул з 24 лютого по 31 березня 2003 року.
Не спроможне посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_1 на те, що він мав намір звільнитися з Бахчисарайського РТП за власним бажанням у зв'язку з неможливістю продовжувати роботу, а саме в зв'язку з прийомом на роботу за конкурсом.
03 березня 2003 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про звільнення його з посади заступника керівника Бахчисарайського РТП в зв'язку прийомом його на іншу роботу за конкурсом, проте доказів прийому на нову роботу за конкурсом позивачем не надано.
Оскільки трудові права ОСОБА_1 не порушені його вимоги про стягнення моральної шкоди, не підлягають задоволенню.
Колегія судців вважає, що оскільки вимоги ОСОБА_1 необгрунтовані, то посилання на пропуск позивачем строку звернення з позовом до суду не спроможне.
На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Бахчисарайського районного суду АР Крим від 10 січня 2006 року скасувати. Ухвалити нове рішення про відмову в позові у зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог.
Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку у Верховний Суд України протягом двох місяців.