Справа № 1-340/10

В И Р О К

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

м.Луцьк                                                                                                                08 квітня 2010 року

Луцький міськрайонний  суд Волинської області під головуванням

судді -                                                       Сівчука А.Є.

за участю секретаря -                               Іваничко Т.Г.

прокурора -                                               Стецюка О.В.

потерпілого -                 ОСОБА_1

законного представника -                           ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Луцьку кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацюючого, неодруженого, студента ІНФОРМАЦІЯ_4, прописаного за адресою: м.Ковель, вул.Лермонтова,15, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше не судимого, -

•   за ст.185 ч.1 КК України, -  

В С Т А Н О В И В:

Підсудний ОСОБА_2 07.12.2009 року близько 08-00 год., знаходячись в кімнаті гуртожитку №174 по вул.Бенделіані,3 в місті Луцьку, умисно, шляхом вільного доступу, скориставшись відсутністю в кімнаті потерпілого ОСОБА_1, таємно викрав з тумбочки біля ліжка мобільний телефон марки “Нокіа 5130” вартістю 1250 гривень, в якому знаходився стартовий пакет “Діджус” вартістю 30 гривень, на рахунку якої було 30 копійок та флеш карта на 1 гБ, вартістю 50 гривень, чим спричинив потерпілому ОСОБА_1 матеріальних збитків на загальну суму 1330,3 гривень.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю та показав, що, дійсно, у вказані  час, місце та спосіб вчинив зазначений злочин. Мобільний телефон був вилучений в нього працівниками міліції. У вчиненому щиро розкаявся, просив суд суворо його не карати.

Крім повного визнання вини самим підсудним, його вина у вчиненому повністю підтверджується зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами, фактичні обставини яких не оспорюються учасниками судового процесу, а саме:

•   показаннями потерпілого ОСОБА_1, даними ним в судовому засіданні, про те, що 07.12.2009 року вранці він знаходився в своїй кімнаті гуртожитку №174 по вул.Бенделіані,3 в місті Луцьку. Близько 08-00 год. прокинувся, виключив будильник на своєму мобільному телефоні марки “Нокіа 5130”, поклав його на тумбочку біля свого ліжка та пішов вмиватися до ванної кімнати, яка розміщена на коридорі. Повернувшись з ванної кімнати, виявив відсутність мобільного телефону на тумбочці. Мобільний телефон на даний час йому повернутий. Претензій до підсудного він не має. Просить карати його не суворо;

•   показаннями законного представника потерпілого ОСОБА_3, даними ним в судовому засіданні, про те, що 07.12.2009 року близько 09-00 год. до нього зателефонував брат – потерпілий ОСОБА_1, та повідомив, що в нього викрали мобільний телефон. Потерпілий попросив його поїхати з ним в міліцію і написати заяву, що вони і зробили. На даний час мобільний телефон повернутий. Претензій до підсудного не має. Просить карати підсудного не суворо.

Відповідно до ст. 299 КПК України, при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, судом постановлено не досліджувати інші докази по справі, оскільки вони не оспорюються учасниками судового розгляду.

Аналізуючи зібрані та досліджені докази в їх сукупності, суд вважає доведеною вину підсудного ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч.1 КК України.

Таким чином, ОСОБА_2, своїми умисними діями, спрямованими на таємне викрадення чужого майна, вчинив злочин, передбачений ст.185 ч.1 КК України.

Обговорюючи питання про вид і міру покарання відносно підсудного ОСОБА_2, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, всі обставини справи та дані про особу підсудного.

До обставин, що пом’якшують покарання підсудного, суд відносить з’явлення із зізнанням, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

    Обставин, що обтяжують покарання підсудного, суд не вбачає.

Враховуючи те, що підсудний ОСОБА_2 раніше не судимий, вперше притягується до кримінальної відповідальності, у вчиненому щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, має постійне місце проживання та навчання, позитивно характеризується по місцю навчання (а.с.36), зобов’язався в подальшому дотримуватись бездоганної поведінки, викрадений телефон повернутий потерпілому (а.с.21), останній та його законний представник претензій до ОСОБА_2 не мають, на суворому покаранні не наполягають, а тому, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання підсудного можливе без ізоляції від суспільства.

 Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд,  -

З А С У Д И В

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч.1 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком 1 (один) рік.

На підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки:

 - не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції;

 - повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання і навчання;

 - періодично з’являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.

Запобіжний захід ОСОБА_2 залишити попередній – підписку про невиїзд.

Речовий доказ – мобільний телефон “Нокіа 5130, який, згідно розписки, переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_1 – залишити останньому за належністю (а.с.18-21).

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Волинської області протягом 15 діб з моменту його проголошення.

ГОЛОВУЮЧИЙ: підпис

З оригіналом згідно:

Суддя Луцького міськрайонного суду                                   А.Є.Сівчук