Справа №2-318/2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

12 квітня 2010 року  Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої    – судді Омелюх В.М.,

                      при секретарі – Короті Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Солоне цивільну справу за позовом відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія” Дніпрообленерго” до ОСОБА_1 про стягнення вартості необлікованої електричної енергії та заборгованості за спожиту електричну енергію,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення вартості необлікованої електричної енергії з відповідача посилаючись на те, що між відкритим акціонерним товариством “Дніпрообленерго” в особі Солонянського району електричних мереж ВАТ “ЕК “Дніпрообленерго” та відповідачем існували договірні відносини, про що свідчить відкриття Солонянським РЕМ особового рахунку за №3306034, встановлення приладу обліку електричної енергії та видання абонентської книжки на ім’я відповідача.

Споживач зобов’язаний забезпечувати належний технічний стан та безпечну експлуатацію своїх електроустановок та побутових електроприладів, забезпечувати збереження приладів обліку і пломб на них у разі розміщення приладу обліку в квартирі або на іншому об’єкті споживача, невідкладно повідомляти енергопостачальника про недоліки в роботі приладу обліку і несе відповідальність за їх цілісність, за пошкодження приладів обліку тощо.

    Відповідно до ч.2 п.37 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1357 від 26.07.1999 року контролерами енергонагляду Солонянського РЕМ в с. Чернігівка Солонянського району Дніпропетровської області, де мешкає відповідач, неодноразово проводились перевірки справності приладу обліку та зняття його показань та складено акти про порушення Правил користування електричною енергією: згідно акту №00033384 від 23.05.2001 року за виявлене безоблікове споживання електричної енергії відповідачу нараховано 1114 кВт/год на суму 160 гривень 42 копійки, з розрахунку 14,4 коп. за 1 кВт/год; по акту №00038851 від 15.08.2001 року нараховано 762 кВт/год на суму 109 гривень 73 копійки; по акту №00006012 від 05.09.2001 року нараховано 827 кВт/год на суму 119 гривень 09 копійок; по акту №00056783 від 17.01.2002 року нараховано 7848 кВт/год на суму 1192 гривні 32 копійки; по акту №00080230 від 05.09.2001 року нараховано 1859 кВт/год на суму 267 гривень 70 копійок; по акту №00080349 від 21.11.2002 року нараховано 2107 кВт/год на суму 303 гривні 40 копійок; по акту №00085236 від 26.02.2003 року нараховано 736 кВт/год на суму 105 гривень 98 копійок; по акту №00085356 від 12.04.2003 року нараховано 1538 кВт/год на суму 221 гривня 47 копійок; по акту №00085425 від 15.05.2003 року нараховано 1137 кВт/год на суму 163 гривні 73 копійки; по акту №00086468 від 28.10.2003 року нараховано 5584 кВт/год на суму 804 гривні 10 копійок; по акту №00129650 від 05.12.2003 року нараховано 1304 кВт/год на суму 187 гривень 78 копійок; по акту №00129928 від 17.01.2004 року нараховано 1936 кВт/год на суму 278 гривень 78 копійок; по акту №00011771 від 08.06.2004 року нараховано 4928 кВт/год на суму 709 гривень 63 копійки, які складено в присутності відповідача. Свої заперечення і пояснення до актів відповідач не вносив та у встановленому порядку не оскаржував їх.

Діями відповідача було порушено Правила користування електричною енергією для населення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1357 від 26.07.1999 р., за порушення яких вартість необлікованої електроенергії складає 4633 гривні 34 копійки, які він не бажає сплачувати в добровільному порядку, в зв’язку з чим вони змушені звернутися з позовом до суду.

Крім цього, за особовим рахунком №3306034 склалася заборгованість за спожиту електроенергію за показами приладів обліку на покази лічильника “4137” за період з 05 лютого 2003 року по 18 лютого 2004 року в сумі 16 гривень 88 копійок. За цей період зафіксовано споживання 450 кВт/год з розрахунку 0,144 гривень за 1 кВт/год на суму 64 гривні 80 копійок. Відповідачем здійснено оплату за спожиту електроенергію за показами приладу обліку в сумі 47 гривень 92 копійки за спожиті 333 кВт/год, в зв’язку з чим заборгованість за спожиті 117 кВт/год на покази лічильника “4137” склала 16 гривень 88 копійок, які він не бажає сплачувати в добровільному порядку, тому вони змушені звернутися з позовом до суду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала і просила стягнути з відповідача на користь позивача вартість необлікованої електричної енергії в загальній сумі 4633 гривні 34 копійки та заборгованість за спожиту електроенергію на покази лічильника “4137” в сумі 16 гривень 88 копійок, судовий збір в сумі 51 гривні та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 гривень в примусовому порядку, оскільки відповідач в добровільному порядку їх сплачувати не бажає.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з’явився. Згідно заяви просив розглянути справу в його відсутність. Також просив суд при винесенні рішення застосувати строк позовної давності, оскільки з моменту складення актів та спожитої електроенергії минуло більше трьох років.

Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши надані докази, приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що між позивачем та відповідачем існували договірні відносини, про що свідчить відкриття Солонянським РЕМ особового рахунку за №3306034, встановлення приладу обліку електричної енергії та видання абонентської книжки на ім’я відповідача.

В порушення існуючих договірних зобов’язань та Правил користування електричною енергією для населення, відповідач став використовувати електроенергію безобліково, що було встановлено при перевірках правильності обліку використаної електроенергії контролерами РЕМ 23.05.2001 року, 15.08.2001 року, 05.09.2001 року, 17.01.2002 року, 05.09.2002 року, 21.11.2002 року, 26.02.2003 року, 12.04.2003 року, 15.05.2003 року, 28.10.2003 року, 05.12.2003 року, 17.01.2004 року та 08.06.2004 року, про що в присутності відповідача було складено акти про порушення Правил користування електроенергією: №00033384 від 23.05.2001 року на суму 160 гривень 42 копійки (а.с.11); №00038851 від 15.08.2001 року на суму 109 гривень 73 копійки (а.с.13); №00006012 від 05.09.2001 року на суму 119 гривень 09 копійок (а.с.15); №00056783 від 17.01.2002 року на суму 1192 гривні 32 копійки (а.с.17); №00080239 від 05.09.2002 року на суму 267 гривень 70 копійок (а.с.19); №00080349 від 21.11.2002 року на суму 303 гривні 40 копійок (а.с.21); №00085236 від 26.02.2003 року на суму 105 гривень 98 копійок (а.с.23); №00085356 від 12.04.2003 року на суму 221 гривня 47 копійок (а.с.25); №00085425 від 15.05.2003 року на суму 163 гривні 73 копійки (а.с.27); №00086468 від 28.10.2003 року на суму 804 гривні 10 копійок (а.с.29); №00129650 від 05.12.2003 року на суму 187 гривень 78 копійок (а.с.31); №00129928 від 17.01.2004 року на суму 278 гривень 78 копійок (а.с.33); №00011771 від 08.06.2004 року на суму 709 гривень 63 копійки (а.с.35). Таким чином, вартість необлікованої електроенергії складає 4633 гривні 34 копійок, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в примусовому порядку.

Крім цього, за особовим рахунком №3306034 склалася заборгованість за спожиту електроенергію за показами приладів обліку на покази лічильника “4137” за період з 05 лютого 2003 року по 18 лютого 2004 року в сумі 16 гривень 88 копійок. За цей період зафіксовано споживання 450 кВт/год з розрахунку 0,144 гривень за 1 кВт/год на суму 64 гривні 80 копійок. Відповідачем здійснено оплату за спожиту електроенергію за показами приладу обліку в сумі 47 гривень 92 копійки за спожиті 333 кВт/год, в зв’язку з чим заборгованість за спожиті 117 кВт/год на покази лічильника “4137” склала 16 гривень 88 копійок, яка також підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в примусовому порядку.

В той же час, згідно розрахунку позивача (а.с.8-9) нарахування збитків по акту №00033384 від 23.05.2001 року проведено, починаючи з 08.06.2000 року по 23.05.2001 року; по акту №00038851 від 15.08.2001 року проведено, починаючи з 23.05.2001 року по 15.08.2001 року; по акту №00006012 від 05.09.2001 року проведено, починаючи з 15.08.2001 року по 05.09.2001 року; по акту №00056783 від 17.01.2002 року проведено, починаючи з 05.09.2001 року по 17.01.2002 року; по акту №00080230 від 05.09.2002 року проведено, починаючи з 10.06.2002 року по 05.09.2002 року; по акту №00080349 від 21.011.2002 року проведено, починаючи з 20.09.2002 року по 21.11.2002 року; по акту №00085236 від 26.02.2003 року проведено, починаючи з 05.02.2003 року по 26.02.2003 року; по акту №00085356 від 12.04.2003 року проведено, починаючи з 26.02.2003 року по 12.04.2003 року; по акту №00085425 від 15.05.2003 року проведено, починаючи з 12.04.2003 року по 15.05.2003 року; по акту №00086468 від 28.10.2003 року проведено, починаючи з 15.05.2003 року по 28.10.2003 року; по акту №00129650 від 05.12.2003 року проведено, починаючи з 28.10.2003 року по 05.12.2003 року; по акту №00129928 від 17.01.2004 року проведено, починаючи з 05.12.2003 року по 17.01.2004 року; по акту №00011771 від 08.06.2004 року проведено, починаючи з 08.02.2004 року по 08.06.2004 року. Згідно розрахунку суми боргу за спожиту електроенергію (а.с.8-9) заборгованість за спожиту електроенергію на покази лічильника “4137” розрахунок зроблено з 05 лютого 2003 року по 18 лютого 2004 року. До суду позивач звернувся з позовом 04 березня 2010 року (а.с.3), тобто пропустив передбачений ст. 71 ЦК України 1963 року трирічний строк позовної давності звернення з позовом до суду. У відповідності до ч.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Відповідачем подано до суду заяву про застосування строків позовної давності 30 березня 2010 року, тобто, до винесення рішення по справі.

У відповідності з ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, в зв’язку з чим у задоволенні позову необхідно відмовити в зв’язку зі спливом передбаченого ст. 257 ЦК України строку позовної давності.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71,161,203-215 ЦК України 1963 року; ст.ст. 257,267,526,610-614,623,1166,1192 ЦК України; ст.ст. 10,11,60,88,209,212-215 ЦПК України, суд, –

В И Р І Ш И В :

Відмовити відкритому акціонерному товариству “Енергопостачальна компанія” Дніпрообленерго” в задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення вартості необлікованої електричної енергії в сумі 4633 гривні 34 копійки та заборгованості за спожиту електричну енергію на покази лічильника “4137” в сумі 16 гривні 88 копійок, в зв’язку зі спливом строку позовної давності.

    Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через районний суд шляхом подання  протягом десяти днів з дня  його проголошення заяви про апеляційне оскарження та протягом двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження поданням апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом строку, встановленого для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Текст повного рішення складено 16.04.2010 року.

ГОЛОВУЮЧА: суддя             підпис