Постанова

Іменем України

01 червня 2020 року

м. Київ

справа № 151/260/18

провадження № 61-46710св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати

Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 22 грудня 2018 року, ухвалене у складі судді Моцного В. С., та постанову Вінницького апеляційного суду від 26 вересня 2018 року, прийняту колегією у складі суддів: Голоти Л. О., Міхасішина І. В., Рибчинського В. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на придбане майно.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач є власником житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 .

В серпні 2017 року він в усній формі домовився із відповідачем про купівлю у неї зазначеного будинку за 12 000 грн, після чого вони узгодили всі умови для нотаріального посвідчення договору, а саме: на позивача покладався обов`язок оплатити виготовлення технічної документації на житловий будинок, технічної документації на земельну ділянку, експертну оцінку вартості житлового будинку, оплату реєстрації права власності на будинок та оплату реєстрації договору купівлі-продажу будинку, а відповідач мала надати нотаріально посвідчену довіреність своєму представнику на підписання від її імені договору купівлі-продажу будинку.

18 серпня 2017 року відповідач поштою направила позивачу старий технічний паспорт на будинок для виготовлення нового технічного паспорта.

28 серпня 2017 року позивач перерахував на картковий рахунок відповідача 12 000 гривень, та в цей же день відповідач поштовим відправленням направила на його адресу довіреність на ім`я ОСОБА_3 , згідно якої надала тій право продати на умовах на її власний розсуд вказаний житловий будинок, укласти та підписати договір оренди земельної ділянки, на якій розташований зазначений будинок.

В подальшому протягом кількох місяців 2017 року та до початку 2018 року позивачем було виготовлено документацію необхідну для посвідчення договору купівлі-продажу вказаного житлового будинку.

Після звернення із ОСОБА_3 до нотаріальної контори для оформлення договору купівлі-продажу будинку, нотаріус запропонував надати копію паспорта та ідентифікаційного коду відповідача, які остання надавати відмовилась, повідомивши письмово, що не має наміру продавати будинок і поверне гроші в сумі 12 000 грн за умови, що їй нададуть виготовлені на її будинок документи.

За таких обставин позивач вважав, що договір купівлі-продажу будинку між ним та відповідачем відбувся в силу статті 656 ЦК України.

Просив визнати дійсним укладений між ним та ОСОБА_2 договір купівлі-продажу будинку розташованого в АДРЕСА_1 та визнати за ним право власності на вказаний житловий будинок.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Чечельницького районного суду Вінницької області від 23 червня

2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в

матеріалах справи відсутні письмові докази повного виконання умов договору між сторонами.

Крім того суд вказав, що ОСОБА_2 в період домовленостей із позивачем не була власником спірного будинку і не мала права розпоряджатися ним.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 26 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 23 червня 2018 року залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що позивачем не доведено обґрунтованість позовних вимог, не зазначено в чому саме полягає безповоротне ухилення відповідача від нотаріального посвідчення правочину та з чого вбачається втрата можливості його посвідчити, що є обов`язковими умовами для визнання правочину дійсним згідно зі статтею 220 ЦК України.

Крім того, апеляційний суд зазначив, що між сторонами не було укладено договору купівлі-продажу спірного житлового будинку, а мали місце лише наміри вчинити такий правочин.

Помилкові висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 набула право власності на спірний будинок лише у 2017 році, апеляційний суд вважав такими, що не вплинули на правильність вирішення справи по суті.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 23 червня 2018 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 26 вересня 2018 року і ухвалити нове рішення.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України

(далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали з Чечельницького районного суду Вінницької області.

У січні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

15 квітня 2020 року на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу

№ 151/260/18 передано судді-доповідачу.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки видавши довіреність відповідач доручила своєму представнику продати належний їй будинок і виконувати від її імені всі дії пов`язані з нотаріальним оформленням договору купівлі продажу будинку. При цьому відповідач отримала від позивача кошти за проданий будинок, що вказує на те, що угода між сторонами відбулася, однак ОСОБА_2 не надала нотаріусу копію свого паспорта та картки платника податків, у зв`язку з чим договір купівлі-продажу не був посвідчений з формальних підстав.

Звертаючись із позовом він обґрунтовував свої вимоги тим, що нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу будинку не відбулося внаслідок відмови відповідача надати нотаріусу копію паспорта та копію картки платника податків, що свідчить про безповоротне ухилення відповідача від нотаріального посвідчення правочину та втрату можливості з будь-яких причин його посвідчити.

У визначений судом строк відзив на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 03 жовтня 1997 року державним нотаріусом Чечельницької державної нотаріальної контори видано Волченко О. Г. свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 1946, на цілий житловий будинок, із господарськими будівлями, по АДРЕСА_1 .

Рішенням виконавчого комітету Любомирської сільської ради Чечельницького району Вінницької області № 18 від 07 вересня 2017 року уточнено поштову адресу житлового будинку ОСОБА_2 із

АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 28 серпня 2017 року перераховано на картковий рахунок ОСОБА_2 12 000 грн.

Із висновку про вартість майна від 29 грудня 2017 року суди встановили, що ринкова вартість житлового будинку, власником якого є ОСОБА_2 , станом на 29 грудня 2017 року, складає 58 094 грн.

Листом від 07 березня 2018 року приватний нотаріус Чечельницького районного нотаріального округу Вінницької області Мілько А. М. повідомила ОСОБА_3 про неможливість посвідчення договору купівлі-продажу житлового будинку по АДРЕСА_1 від імені ОСОБА_2 , оскільки ОСОБА_3 надано довіреність про право розпорядження будинком АДРЕСА_1 за цією ж адресою, тобто іншим житловим будинком.

Адвокат Люлько В . П у березні 2018 року звернувся із запитом до

ОСОБА_2 ,в якому просив направити доручення із зазначенням адреси будинку АДРЕСА_1 та надати нотаріально завірену копію паспорта та копію картки платника податків.

ОСОБА_2 на запит адвоката повідомила, що не має потреби продавати свій будинок, а отримані кошти в сумі 12 000 грн будуть повернуті.

Також судами була досліджена довіреність від 28 серпня 2017 року, згідно із якою ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_3 продати на умовах на її розсуд житловий будинок АДРЕСА_1 , а також укласти і підписати договір оренди земельної ділянки, на якій розташований вказаний будинок.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України (тут і надалі в редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої-другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно із частинами першою та третьою статті 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Статтею 220 ЦК України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

За змістом частини першої статті 210, частини третьої статті 640 ЦК України

(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Згідно із частиною першою статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі..

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 , суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для визнання дійсним договору купівлі-продажу житлового будинку та визнання за ОСОБА_1 права власності на спірний будинок.

При цьому апеляційний суд вірно врахував, що між сторонами не було укладено договору купівлі-продажу житлового будинку по

АДРЕСА_1 , а мали місце лише наміри вчинити такий правочин.

Саме по собі перерахування ОСОБА_1 коштів в сумі 12 000 грн на картковий рахунок ОСОБА_2 із призначенням платежу «Поповнення карткового рахунку», видача ОСОБА_2 довіреності ОСОБА_3 на продаж житлового будинку, виготовлення технічного паспорта на будинок, не свідчать про укладення сторонами договору-купівлі продажу.

Посилання позивача на те, що сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору купівлі-продажу будинку не вливають на правильність висновків судів попередніх інстанцій по суті вирішення спору, оскільки ці обставини не доведені належними та допустимими доказами, як і те, що ОСОБА_2 погодилась продати належний їй будинок за 12 000 грн.

Наявний в матеріалах справи лист від 07 березня 2018 року нотаріуса

Мілько А. М. не свідчить про втрату можливості посвідчити договір купівлі-продажу житлового будинку у встановленому законом порядку.

Висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 набула право власності на спірний будинок у 2017 році є помилковими, однак апеляційний суд вірно розцінив їх як такі, що не вплинули на правильність вирішення справи по суті.

Інші наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій по суті вирішення позовних вимог, переважно зводяться до необхідності переоцінки доказів та не дають підстав вважати, що судами неправильно застосовано норми матеріального та порушено процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.

За таких обставин суд колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, які ухвалені із правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду без змін.

Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 22 грудня 2018 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 26 вересня

2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович Є. В. Синельников С. Ф. Хопта