Справа № 712/7157/12
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(заочне)
19 червня 2012 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:
головуючого - судді - Ротмістренко М. В.
при секретарі - Ревачко І. С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ужгород цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Ужгородської районної нотаріальної контори, Управління держкомзему в Ужгородському районі про визнання права власності на земельі ділянки в порядку спадкування, зобов`язати Ужгородську районну нотаріальну контору видати свідоцтво про право на спадщину та зобов`язати Управління держкомзему в Ужгородському районі зареєструвати право власності на земельні ділянки -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Ужгородської районної нотаріальної контори, Управління держкомзему в Ужгородському районі про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування. Мотивуючи позовні вимоги на те, що 27.12.2010 року померн батько позивача ОСОБА_3 ,який заповів позивачу все належне на момент смерті майно , т.ч. і чотири земельні ділянки, а саме земельна ділянка площею 0, 4429 га, земельна ділянка площею 0,8131 га, земельна ділянка площею 0,6282 га та земельна ділянка площею 0,8557 га, Розташованих на території Соломонівської сільської ради Ужгородського району. Для оформлення спадщини,що відкрилась, позивач звернувся до приватного нотаріуса Ужгордського міського нотаріального округу Дроботя А. В. У встановлений законом строк нотаріус видала м йому свідоцтво про право на спадщину, яке належало його батьку, однак, відмовилась видати такі свідоцтва на вище згадувані земельні ділянки. Відмову мотивувала відсутністю правовстановлюючих документів на земельні ділянки.Просить суд визнати за ОСОБА_2 право власності на зазначені земельні ділянки в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , зобов`язати Ужгородську районну нотаріальну контору видати ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину на вказані земельні ділянки та зобов`язати Управління держкомзему в Ужгородському районі зареєструвати право власності на вказані земельні ділянки за ОСОБА_2 .
В судове засіданні позивач та його представники не з`явилися, хоча про час, день та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином, однак представник позивача надав суду письмову заяву, згідно якої уточнив позовні вимоги, а саме: відмовитися від позовних вимог в частині зобов`язати Ужгородську районну нотаріальну контору видати ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину та зобов`язати Управління держкомзему в Ужгородському районі зареєструвати право власності на земельні ділянки за ОСОБА_2 .
Відповідачі - представник Ужгородської районної нотаріальної контори та Управління держкомзему в Ужгородському районі в судове засідання не з`явилися, хоча про час, день та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином, не повідомили суд про причини неявки. Суд, знаходить можливим розглянути їх справу у їх відсутності відповідно до вимог ч. 4 ст. 169 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що уточнений позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Розпорядженням голови Ужгородської райдержадміністрації № 662 від 24.12.2003 року та на підставі рішення від 12-Ї позачергової сесії 23-го скликання Соломонівської сільської ради від 11.09.2001 року мати позивача,
ОСОБА_5 , отримала у приватну власність чотири земельні ділянки , загальною площею 2,7399 га та виготовила відповідні державні акти на право власності на ці ділянки.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла і все належне їй на день смерті майно в т.ч. і вищезгадані земельні ділянки, успадкував батько позивача ОСОБА_3 . Про що державний нотаріус Ужгородської районної державної нотаріальної контори Гончаренко М. В. на державних актах на право власності на земельнум ділянку 07.10.2010 року здійснив записи про те, що ним зареєстровано право на спадщину за законом, на підставі якого право власності на земельні ділянки переходить до батька позивача ОСОБА_3 . Однак, право власності на земельні ділянки, отримані ним у порядку спадкування, батько позивача не зареєстрував.
Нотаріус, також, видав свідоцтва про право на спадщину за законом від 07.10.2010 року (всього чотири), в яких констатує що спадщина сскладається: з земельної ділянки прощею 0,4429 га, земельної ділянки площею 0,8131 га, земельної ділянки площею 0.6282 та та земельної ділянки площею 0,8557 га.
Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент його смерті. Відповідно до п. 1 ст. 1225 ЦК України, «право власності на земельну ділянкум переходить до спадкоємців на загальних підставах.. і посвідчується свідоцтвом про право на спадщину (п. 2 «б» ст.. 126 Земельного кодексу України).
Разом з тим, ст.. 125 ЗК України, ст.. 1299 ЦК України встановлено, що право власності на земельну ділянку отриману в порядку спадкування, виникає у особи з моменту державної реєстрації такого права. Оскільки спадкоємець ОСОБА_3 не здійснив реєстрацію успадкованих земельних ділянок, то і право власності на них не набув.
Згідно п. 2 ст..158 Земельного кодексу України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками , що перебувають у власності громадян і юридичних осіб. Одним із способів захисту прав Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав (п. «а`ст.. 152 ЗК України).
Оскільки після смерті власника нерухомого майна, а саме, вказаних земельних ділянок, первинна реєстрація права власності не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, а тому визначення належності вказаного майна попередньому власнику та наступного його власника вирішується судом.
Приймаючи до уваги, що ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем цього спадкового майна і вступив у фактичне володіння цим майном, суд задовольняє даний уточнений позов про визнання за ОСОБА_2 право власності на це нерухоме майно в порядку спадкування.
Згідно чинного законодавства спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно ( а згідно із ч. 1 ст. 181 ЦКУ земельні ділянки належать до нерухомого майна), зобов`язаний звернутися до нотаріуса за свідоцтвом про право на спадщину на нерухомість.Пояснюється це тим, що право на власність на таке майно виникає у спадкоємця тільки з моменту державної реєстрації.
Для підтвердження нотаріус вимагає подання відповідних документів. Право власності на земельну ділянку спадкодавця згіднои зі ст.. 126 ЗКУ посвідчується державним актом на право власності на земельну ділянку, форма якого затверджена постановою КМУ від 2 квітня 2002 р. № 449 ( в редакції тпостанови КМУ від 12 листопада 2008 р. № 1019 або іншим правовстановлюючим документом.
Оскільки ОСОБА_3 помер, не встиг отримати виготовлений на його ім`я державний акт, то враховуючи об`єктивність перешкоди на шляху до отримання державного акта ( за померлими державні акти на земельні ділянки не виготовлються), єдиним можливим правомірним шляхом отримання зазначених земельних ділянок в спадщину є звернення спадкоємця до суду з позовом про визнання за ним права власності на земельні ділянки як спадкоємця померлого власника.
Відповідно до листа Міністерства юстиції України № 19-32/319 від 21.02.2005 року у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного його власника (спадкоємця ) повинно вирішуватись у судовому порядку.
Відповідно до вимог ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до його спадкоємців із збереженням цільового призначення цієї ділянки.
Відповідно до вимог ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це проаво оспорюється або не визнаєтьсся іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкоємцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до вимог ч. 1, ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийнятии спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.
На підставі наведенного, керуючись ст. ст. 10, 60, ч. 4 ст. 169, 208, 209, 212, 213, 215, 224, 226 ЦПК України, ст. ст. 15, 16, 316, 317, 331, 376, 1218, 1269, ЦК України, суд,-
ВИРІШИВ:
Уточнений позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Ужгородської районної нотаріальної контори, Управління держкомзему в Ужгородському районі про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування на наступні земельні ділянки:
-Земельна ділянка площею 0,4429 га, державний акт на право влассноссті на земельну ділянку серія ЗК № 014845 виданий 30.11.2004 року;
-Земельна ділянка площею 0,8131 га, державний акт на право влассноссті на земельну ділянку серія ЗК № 9015668 виданий 08.12.2004 року;
-Земельна ділянка площею 0,6282 га, державний акт на право влассноссті на земельну ділянку серія ЗК № 014932 виданий 19.10.2004 року;
-Земельна ділянка площею 0,8557 га, державний акт на право влассноссті на земельну ділянку серія ЗК № 014759 виданий 27.09.2004 року.
На заочне рішення суду відповідачем може бути подана заява про його перегляд,подана до суду протягом десяти днів з дня отримання відповідачем копії рішення суду.
Рішення може бути оскаржено в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Ужгородського
Міськрайонного суду Ротмістренко М. В.