Постанова

Іменем України

05 червня 2020 року

м. Київ

справа № 522/13504/16-ц

провадження № 61-37611св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 06 квітня 2017 року у складі судді Загороднюка В. І. та постанову Апеляційного суду Одеської області від 04 квітня 2018 року у складі колегії суддів Громіка Р. Д., Дрішлюка А. І., Драгомецького М. М. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання незаконним та скасування висновку, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст заяви

22 липня 2016 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради та згідно з уточненою позовною заявою просить визнати незаконним та скасувати висновок органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 01 червня 2016 року № 01-11/436 про визначення порядку участі ОСОБА_2 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що дане рішення було винесено з упередженістю та порушенням її прав та інтересів; всупереч Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженому КМУ від 24 вересня 2008 року № 866, орган опіки та піклування прийняв висновок без проведення бесіди з матір`ю та дитиною; матір жодного разу не була повідомлена органом опіки та піклування про зазначення такої бесіди з нею. Крім того, позивач зазначає, що не перешкоджала раніше та не перешкоджає зараз спілкуванню сина із батьком, але не впевнена в фізичній та моральній безпеці дитини, бо не має ніякої довіри колишньому чоловікові. Причиною підвищеної уваги ОСОБА_2 до виховання дитини стало питання несправедливого, на її думку, розподілу майна подружжя.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 06 квітня 2017 року у задоволені позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що органом опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради під час прийняття висновку від 01 червня 2016 року № 01-11/436 порушень процедури, встановленої статтями 19, 153, 158 СК України, Порядком № 866, судом не встановлено, а тому будь-яких підстав для визнання його незаконним та скасування відсутні.

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 04 квітня 2018 року, з урахуванням ухвали цього ж суду про виправлення описки від 02 травня 2018 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції від 06 квітня 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції, дослідивши наявні в справі докази належним чином, ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

04 червня 2018 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 06 квітня 2017 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 04 квітня 2018 року, в якій просила скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення, яким позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином висновок органу опіки та піклування, оскільки він є недостатньо обґрунтованим, суперечить та порушує інтереси дитини.

Також органом опіки та піклування при прийнятті висновку про визначення порядку участі ОСОБА_2 у вихованні малолітнього сина, ОСОБА_3 не було враховано думку дитини та його матері.

Доводи інших учасників справи

ОСОБА_2 у поданому відзиві на касаційну скаргу зазначив, що касаційна скарга зводиться до цитування норм національного права та практики Європейського суду з прав людини, однак які саме норми матеріального права судами попередніх інстанцій було порушено під час розгляду справи та в чому саме виражаються ці порушення, та чим вони доводяться, ОСОБА_1 не наводить у касаційній скарзі.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що під час прийняття висновку органом опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 01 червня 2016 року порушень не встановлено.

Також твердження ОСОБА_1 у касаційній скарзі про те, що вона та її представник не мали можливості повідомити про свої правові позиції є недоречними, оскільки неодноразово належним чином повідомлялася ОСОБА_1 та запрошувалася до Приморської районної адміністрації для розгляду питання.

Таким чином, рішення прийняті у даній справі є законними, обґрунтованими, ухваленими з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного, просив залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи із Приморського районного суду міста Одеси.

Згідно з розпорядженням від 14 квітня 2020 року № 1076/0/226-20 «Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи», відповідно до підпунктів 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, (з наступними змінами та доповненнями) та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2020 року № 1 «Про заходи, спрямовані на належне здійснення правосуддя», призначено повторний автоматизований розподіл судових справ за касаційними провадженнями.

Доповідачем у цій справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Литвиненко І. В., у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Висоцької В. С., Фаловської І. М.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за час перебування позивача ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 у них народилися діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 30 вересня 2015 року у справі № 522/10764/15-ц, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 23 листопада 2015 року, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був розірваний. Малолітній ОСОБА_3 залишився проживати разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 10 лютого 2016 року звернувся до служби у справах дітей Одеської міської ради із заявою про визначення порядку участі батька у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : кожна друга субота та неділя місяця з 09-00 години до 18-00 години та в день народження дитини з 09-00 години до 16-00 години, без присутності матері ОСОБА_1 ; під час шкільних канікул - половину канікул, під час літніх шкільних канікул - 30 календарних днів, без присутності матері ОСОБА_1 ; та про зобов`язання ОСОБА_1 не перешкоджати ОСОБА_2 брати участь у вихованні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та у спілкуванні з ним, не допускати протиправних (негативних) дій (розмов) стосовно батька.

Тому служба у справах дітей Одеської міської ради, враховуючи вік дитини, пояснення матері малолітнього, норми чинного законодавства у висновку від 05 квітня 2016 року № 3679/1 зазначила можливим спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні малолітнього сина шляхом встановлення систематичних зустрічей батька з сином кожну другу та четверту суботу та неділю місяця з 09-00 до 19-00 години, а також дні народження та святкові дні за попередньою домовленістю батьків.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації від 01 червня 2016 року № 01-11/436, зробленого на підставі висновку служби у справах дітей Одеської міської ради від 05 квітня 2016 року № 3679/1 та наданих документів, ОСОБА_1 було зобов`язано не перешкоджати зустрічам і спілкуванню батька ОСОБА_2 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; та визначено способи участі батька у вихованні сина шляхом встановлення систематичних зустрічей батька з дитиною кожну другу та четверту суботу та неділю місяця з 09-00 до 19-00 години, а також дні народження та святкові дні за попередньою домовленістю батьків.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року №460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом принципу верховенства права.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тобто саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Тобто Верховний Суд не має права встановлювати обставини справи і оцінювати докази.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України зазначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Верховною Радою України 28 серпня 1991 року, що набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до частини другої та третьої статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Статтею 157 СК України передбачено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

За положеннями статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно до частини першої статті 19 СК України у випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування.

Згідно з статтею 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.

Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання.

Відповідно до частини другої статті 19 СК України рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду, крім випадку, передбаченого частиною 2 статті 170 цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що визначений органом опіки та піклування порядок участі батька у вихованні малолітнього ОСОБА_3 не заперечувався та іншого порядку спілкування батька із дитиною не було запропоновано.

Доводи заявника стосовно того, що при прийнятті висновку не було враховано думку дитини та матері,не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.

Відповідно до положень пункту 73 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженому КМУ від 24 вересня 2008 року № 866 у разі виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини один з батьків, що проживає окремо від дитини, подає службі у справах дітей за місцем проживання дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини.

Працівник служби у справах дітей проводить бесіду з батьками, а у разі потреби, також з родичами дитини. До уваги береться ставлення батьків до виконання батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров`я дитини та інші обставини, що мають істотне значення.

Після з`ясування обставин, що призвели до виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини, служба у справах дітей складає висновок.

Участь у вихованні дитини та у разі потреби порядок побачення з дитиною того з батьків, який проживає окремо від неї, встановлюються рішенням районної, районної у місті Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради з урахуванням висновку служби у справах дітей.

З огляду на вищезазначене, обов`язкової бесіди з дитиною під час визначення службою у справах дітей порядку участі батька у вихованні дитини пунктом 73 Порядку № 866 не передбачено.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 через свого представника надала до служби письмові пояснення, однак особисто приходити відмовилася.

Не можна погодитися із доводами касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій не було досліджено належним чином висновок органу опіки та піклування, оскільки висновок від 01 червня 2016 року № 01-11/436 було прийнято відповідно до статей 19, 153, 158 СК України, Порядку №866 та судами порушень не встановлено.

Отже, оскаржувані дії органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради безпосередньо не породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і не мають обов`язкового характеру, що є підставою для відмови в позові.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 500/6325/17 (провадження № 11-548апп18) та постановах Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 640/12186/17-ц; від 05 вересня 2019 року у справі № 158/427/18 та від 02 березня 2020 року у справі № 754/8604/16-ц.

Інші доводи касаційної скарги спростовуються встановленими апеляційним судом фактами і обставинами, а також змістом правильно застосованих до спірних правовідносин норм матеріального закону.

Підсумовуючи вищенаведене Верховний Суд зазначає, що доводи касаційної скарги ОСОБА_1 не спростовують правильність висновку суду першої та апеляційної інстанцій, якими у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 06 квітня 2017 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 04 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко

В. С. Висоцька

І. М. Фаловська