Ухвала

05 червня 2020 року

м. Київ

справа № 344/10069/16-ц

провадження № 61-8053ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 08 квітня 2020 року про закриття апеляційного провадження у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, процентів, нарахованих за користування кредитом, пені та зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки, припинення заборони на відчуження квартири та стягнення отриманих витрат,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області

від 02 березня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про залишення без розгляду позову публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором, процентів, нарахованих за користування кредитом та пені.

Не погоджуючись з ухвалою суду від 02 березня 2020 року, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 27 березня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області

від 02 березня 2020 року.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 08 квітня 2020 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 02 березня 2020 року у справі № 344/10069/16-ц закрито.

Закриття апеляційного провадження апеляційний суд мотивував тим, що оскарження ухвали про відмову у задоволенні заяви про залишення позову без розгляду статтею 353 ЦПК України не передбачено, а апеляційне провадження було відкрито помилково.

У травні 2020 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду

від 08 квітня 2020 року, в якій посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права просила оскаржуване судове рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновок апеляційного суду про те, що ухвали про відмову у задоволенні заяви про залишення позову без розгляду не підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду є помилковим. Вважала, що оскаржуване судове рішення суперечить висновкам викладеним у постанові Верховного Суду від 25 березня

2020 року в справі № 522/2455/17. Крім того просила врахувати, що ухвала апеляційного суду від 08 квітня 2020 року прийнята в судовому засіданні без її повідомлення.

За змістом частини першої статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) вирішує колегія у складі трьох суддів після одержання касаційної скарги, оформленої відповідно до вимог статті 392 ЦПК України.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четверта статті 394 ЦПК України).

Ухвала апеляційного суду про закриття апеляційного провадження не є ухвалою якою закінчено розгляд справи.

Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина друга статті 353 ЦПК України).

Згідно пункту 16 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо залишення позову (заяви) без розгляду.

Тлумачення пункту 16 частини першої статті 353 ЦПК України має відбуватися з урахуванням можливості/неможливості поновити свої права, особою, яка подає апеляційну скаргу, в інший спосіб аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду. Ухвала про відмову у залишенні заяви без розгляду не перешкоджає подальшому провадженню у справі (не є остаточним рішенням), а тому особа має право оскаржити в апеляційному порядку ухвалу про відмову у залишенні заяви без розгляду разом з рішенням суду першої інстанції.

Таким чином правильним є висновок апеляційного суду про неможливість оскарження в апеляційному порядку окремо від рішення суду ухвали суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні заяви про залишення позову без розгляду.

Про неможливість оскарження такої ухвали окремо від рішення суду вірно вказав Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у резолютивній частині своєї ухвали від 02 березня 2020 року.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Встановивши, що апеляційне провадження відкрито помилково, а ухвала Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області

від 02 березня 2020 року не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність закриття апеляційного провадження.

Європейський суд з прав людини вказав, що неможливо припустити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод детально описував процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не гарантував сторонам, що спір щодо їх прав та обов`язків цивільного характеру буде остаточно вирішено (справа «Балатський проти України» (BALATSKYY v. UKRAINE), рішення від 25 жовтня 2007 року). Також Суд неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (справа «Шульга проти України» (SHULGA v. UKRAINE), рішення від 02 грудня 2010 року) і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (справа «Мусієнко проти України» (MUSIYENKO v. UKRAINE), рішення від 20 січня 2011 року).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 вересня 2018 року у справі № 752/1016/17 (провадження

№ 61-19138сво18) дійшов висновку, що право на апеляційне оскарження учасники справи можуть реалізувати у порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення по суті спору й окремо від такого рішення.

Подібний висновок зроблено у пункті 26 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 623/3792/15-ц.

Оскільки справа не була призначена до розгляду в суді апеляційної інстанцій, доводи заявника, про те, що апеляційний суд порушив її право на участь в судовому засіданні є помилковими.

Посилання ОСОБА_1 в касаційній скарзі на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року в справі № 522/2455/17, не свідчать про обґрунтованість касаційної скарги, оскільки в справі № 522/2455/17 апеляційне провадження було закрито з інших підстав, а саме у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду із пропуском строку на апеляційне оскарження.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування апеляційним судом норм процесуального права при прийнятті ухвали від 08 квітня 2020 року є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо застосування чи тлумачення норм права.

Керуючись статтями 388, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 08 квітня 2020 року в справі № 344/10069/16-ц.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Шипович

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта