Постанова

Іменем України

10 червня 2020 року

м. Київ

справа № 643/5316/18

провадження № 61-19919св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Московського районного суду м. Харкова, у складі судді Мельникова І. Д.,

від 25 червня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Кругової С. С., Бурлаки І. В.,

від 25 вересня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Позовна заява мотивована тим, що 18 вересня 2010 року відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції між сторонами було зареєстровано шлюб, про що складено актовий запис № 1403. Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Посилаючись на те, що фактичні шлюбні відносини між сторонами припинено, сім`я розпалася та існує формально, примирення з відповідачем неможливо, а подальше спільне проживання і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, позивач просила суд шлюб зареєстрований між нею та ОСОБА_2 розірвати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 25 червня

2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Шлюб між ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 , зареєстрований 18 вересня 2010 року відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 1403, розірвано.

Суд, з`ясувавши причини розірвання шлюбу, фактичні взаємовідносини подружжя, дійшов до висновку, що подальше сімейне життя подружжя і збереження сім`ї неможливе.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Московського районного суду м. Харкова від 25 червня 2019 року залишено без змін.

Приймаючи постанову від 25 вересня 2019 року, колегія суддів з огляду на доводи позивача, яка не має наміру продовжувати шлюбні відносини з ОСОБА_2 , ураховуючи конституційне право особи на шлюб за вільною згодою, дійшла висновку, що шлюб сторін носить формальний характер та погодилась із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для розірвання шлюбу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

В листопаді 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_2 на рішення Московського районного суду м. Харкова

від 25 червня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду

від 25 вересня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 643/5316/18. Відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення дії рішення Московського районного суду

м. Харкова від 25 червня 2019 року.

У квітні 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій ухвалюючи оскаржувані судові рішення проігнорували його доводи, викладені у відзиві на позов, додаткових поясненнях і апеляційній скарзі та не надали їм належної оцінки.

Вважав, що в порушення вимог статті 112 Сімейного кодексу України (далі - СК України) судами не було з`ясовано фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, та не було встановлено того факту, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам одного з них та інтересам їх сина.

Судом першої інстанції не було вжито заходів щодо примирення подружжя відповідно до статті 111 СК України, а апеляційний суд в своїй постанові не навів аргументів щодо відмови у наданні часу для примирення подружжя.

Судами не було враховано, що право на пред`явлення позову про розірвання шлюбу має лише один з подружжя, а позовна заява від імені ОСОБА_1 подана її представником - адвокатом Абдулаєвою - Мартіросян І. Х. , що є порушенням норм сімейного законодавства.

У встановлений судом строк відзив на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 18 вересня 2010 року зареєстрували шлюб, про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції вчинено актовий запис № 1403.

Сторони є батьками - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судами встановлено, що шлюбні відносини між подружжям припинено, шлюб сторін носить формальний характер.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (тут і надалі за текстом в редакції Кодексу на час подання касаційної скарги) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Згідно з частиною першою статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до частини першої статті 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Згідно із частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (частина 1 статті 110 СК України).

Відповідно до статті 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз`яснено, що проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Згідно зі статтею 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

За змістом указаної норми заходи щодо примирення подружжя вживаються судом за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя.

Надання строку для примирення подружжя є правом суду, а не його обов`язком.

Вирішуючи спір, суди, з дотриманням вимог статей 89, 263, 264, 367

ЦПК України, встановивши, що сторони разом не проживають, сімейні стосунки не підтримують, шлюб існує формально, збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача, дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону.

Доводи касаційної скарги про те, що суди не застосували відповідно до

статті 111 СК України заходи примирення подружжя касаційний суд відхиляє, як безпідставні.

При цьому, колегія суддів враховує, що позов про розірвання шлюбу подано до суду у травні 2018 року та відкривши провадження у справі

02 серпня 2018 року, суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення тільки 25 червня 2019 року, тобто більш ніж через рік після пред`явлення позову та десять місяців після відкриття провадження у справі. Розгляд справи в апеляційному суді тривав до 25 вересня 2019 року. У вказаний період часу ОСОБА_2 мав можливість вживати заходи до примирення із ОСОБА_1 , однак остання послідовно наполягала на розірванні шлюбу, заяв про відмову від позову, або залишення позову без розгляду не подавала. Про небажання позивача зберігати сім`ю зазначає і сам ОСОБА_2 у своїй касаційній скарзі.

За таких обставин висновок судів про наявність підстав для розірвання шлюбу є правильним, оскільки подальше збереження шлюбу суперечило інтересам позивача, а відмова судів у розірванні шлюбу могла б свідчити про примушування ОСОБА_1 до шлюбу проти її волі.

Відпочинок сторін із спільною дитиною, святкування разом дня народження сина не свідчать про наявність підстав для відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Відповідно до частин першої, другої статті 64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.

ЦПК України не містить норм щодо обмеження права представника на подання від імені особи, яку він представляє, позову про розірвання шлюбу.

Повноваження адвоката Абдулаєвої- Мартіросян І. Х. на представництво інтересів ОСОБА_1 в суді підтверджено ордером серії ХВ № 000261

від 30 квітня 2018 року та витягом з договору про надання правової допомоги від 19 грудня 2017 року. Обмежень повноважень адвоката на подання позову про розірвання шлюбу вказаний ордер не містить.

Доводи касаційної скарги загалом зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на докази, що були предметом дослідження й оцінки судом, та спрямовані на переоцінку доказів у справі, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Враховуючи наведене, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 25 червня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович Є. В. Синельников С. Ф. Хопта