Справа №2-961 2009р.
РІШЕННЯ
Іменем України
30 січня 2009 року Святошинський районний суд м.Києва в складі: головуючого судді - Оздоби М.О.,
при секретарі - Скиданенко Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім»єю чоловіка та жінки без шлюбу та поділ майна, суд, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 та з урахуванням доповнених та збільшених позовних вимог просить суд встановити факт проживання однією сім»єю чоловіка та жінки без шлюбу з 2001р. та поділити спільне майно, придбане за час спільного проживання, визнавши право власності по V% частині за кожним на квартиру АДРЕСА_1.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ті обставини, що з 2001р. по теперішній час він проживає однією сім»єю з відповідачкою ОСОБА_2 За час спільного проживання ними була придбана квартира АДРЕСА_1, яка є об»єктом права спільної сумісної власності, у зв»язку з чим на підставі ст.ст.69-71, 74 СК України, позивач просить задовольнити позов.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та уточненні до неї.
Відповідачка в судовому засіданні позов визнала.
Відповідно до ч.4 ст.130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст.174 НІЖ України. Згідно ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає можливим прийняти визнання відповідачем позову та задовольнити позовні вимоги, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено та не оспорювалось сторонами, що з квітня 2001р. по теперішній час позивач та відповідачка проживають однією сім»єю як чоловік та жінка без шлюбу.
Відповідно до інвестиційного договору від 14.07.2003р., укладеного між ДГО «Житло-інвест» та ОСОБА_2, остання інвестувала кошти у будівництво квартири АДРЕСА_1 та 05.04.2004р. отримала свідоцтво про право власності на вказану квартиру (а.с.6-8, 11).
Як пояснив в судовому засіданні позивач та підтвердила відповідачка, спірна квартира була придбана за спільні кошти, також за спільні кошти було здійснено ремонт та придбані меблі і предмети домашнього вжитку.
Відповідно до ст.74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією еім»єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об»єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ст.69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.
Частина 1 ст.70 СК України визначає, що у разі поділу майна, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні та приймаючи до уваги, що в судовому засіданні достовірно встановлено, що позивач та відповідачка з квітня 2001р. по даний час проживають однією сім»єю, за час спільного проживання та за спільні кошти ними придбано квартиру АДРЕСА_1, яка є об»єктом спільної сумісної власності, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.69, 70, 74 СК України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 130, 174, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позов задовольнити.
Встановити, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають однією сім»єю без шлюбу з квітня 2001р.
Поділити майно та визнати ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через районний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.