Справа №2-4 2009р.
РІШЕННЯ
іменем України
05 лютого 2009 року Святошинський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді - Троян Н.М.
при секретарях - Бондаренко С.В., Чірковій М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 .Київської міської ради про витребування майна із чужого незаконного володіння, зміну розміру ідеальних долей будинку, що знаходиться в спільній частковій власності .стягнення грошової компенсації , про визнання недійсним п. 5.6 рішення Київської міської ради від 21.12.2000 року № 120-4/1097 , про визнання частково недійсним, та недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку , поділ земельної ділянки , виділення у власність земельних ділянок, та визначення порядку користування земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну часток співвласників будинку розподіл будинку відповідно до порядку користувння, стягнення грошової компенсації .виділення частки із складу земельної ділянки. усунення перешкоду користуванні земельною ділянкою, -
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2003 року ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з вищезазначеним позовом до ОСОБА_2 , в якому просив витребувати із чужого незаконного володіння коридор, розміром - 6м.кв., в будинку АДРЕСА_1 та надати його у володіння, змінити ідеальні долі у праві власності на жилий будинок АДРЕСА_1, визнавши за ним право власності на 3/4 частини вказаного будинку, що складається з приміщень: під літ. 1-3 коридор - 6 кв.м., підліт. 2-1 сіни - 8, 9 кв.м., підліт. 2-2 передпокій - 17, 2 кв.м., підліт. 2-3 та літ. 2-5 жилі кімнати розміром -11, 2 кв.м. та 13, 8 кем., під літ, 2-4 кухня - 7, 9 кв м, під літ. 2-6 вбиральня - 1 кв м, під літ. 2-7 вона кімната - 2, 2 кв.м. Позивач просив також визнати за відповідачем право власності на 1/4 частину спірного будинку, яка складається з приміщень зазначених під літерою 1-1 веранда -10, 4 кв.м., 1-2 кухня - 6, 4 кем, 1-4 і 1-5 жилі кімнати розміром -11, 2 кв м. і 21 кем., 1-6 санвузол -3, 6 кв м.
В позові просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь грошову компенсацію за 1/2 частину вартості веранди під літерою 1-1 площею -10, 4 кем.
В позовній заяві послався, що між ним і відповідачем ОСОБА_3 26, 10.2000 року було укладено договір купівлі-продажу частини будинку АДРЕСА_1, згідно якого він являється власником 8/25 частин будинку, а власником 17/25 частин цього будинку являється відповідач ОСОБА_2
Придбана частина будинку належала ОСОБА_3 на підставі договру дарування від 11, 08.1986 року згідно якого ОСОБА_4.(ОСОБА_5.) подарувала обдарованому 8/25 частин жилого будинку по АДРЕСА_1
В позові вказав , що між відповідачем ОСОБА_2 та попереднім співвласником ОСОБА_4 (ОСОБА_5.) було укладено договір конкретного користування зазначеним будинком АДРЕСА_1, згідно якого коридор - 6 кем., жила кімната -13, 8 кем., кухня - 6, 5 кем., знаходилась у користуванні ОСОБА_4 (ОСОБА_5.), а веранда - 10, 4 кем. залишилась у спільному користуванні співвласників.
Співвласники в період з 1986 року по 1998 роки здійснили та узаконили прибудови до вказаного будинку, але розмір часток між колишніми співвласниками не переглядався, не зважаючи на фактичну зміну розміру часток учасників у спільній власності на будинок. Вважає, що відповідач безпідставно користується коридором, який зазначено під літерою 1-3 розміром - б кем., та верандою без сплати грошової компенсації за частину веранди, яка значиться під літерою 1-1 розміром -10, 4 кем.
У жовтні 2007 року ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою в порядку ст. 31, 126 ЦПК України до ОСОБА_2 і ОСОБА_3, Київської міської ради , про визнання п.5.6 рішення Київської міської ради від 21.12.2000 року № 120-4/1097 недійсним , про визнання частково недійсним Державного акту на право приватної власності на землю виданого на ім»я ОСОБА_2 в частині передачі йому у власність 84 кем, спірної земельної ділянки та про визнання Державних актів на право приватної власності на землю виданих на ім»я ОСОБА_3 та ОСОБА_1 недійсними .В подальшому сторони неодноразово уточнювали та збільшували заявлені вимоги і додатково просили поділити спірну земельну ділянку, виділити у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею404.08 кем. , а ОСОБА_2 відповідно виділити у власність земельну ділянку площею 596.20кв.м., та визначити порядок користування земельною ділянкою.
Позивач в позові послався , що в нотаріальній конторі , при оформленні договору купівлі-продажу від 26.10.2000року 8/25 частин будинку з відповідачем ОСОБА_3, ОСОБА_3 пояснив йому і нотаріусу, що земельна ділянка 0, 1 га на якій розташований спірний будинок не приватизована, а знаходиться в рівних частках у користуванні співвласників будинку. Проти зазначеного не заперечував і інший співвласник ОСОБА_2 , посилаючись при цьому, що між: співвласниками будинку погоджено і встановлено межі землекористування. Спірна земельна ділянка була розділена парканом у1986 році, співвласниками будинку, який було встановлено за їх згодою. Такий порядок користування існував до придбання ним частини будинку та існує по теперішній час.
Згодом йому стало відомо, що відповідачі приховали від нього ті обставини, що спірна земельна ділянка, ще до продажу йому частини будинку, була на підставі рішення Київської міської ради від 20.05.1999 року за № 250/351, передана у спільну приватну власність відповідачам на підставі їх заяв.
В позові зазначив , що після відчуження частини спірного будинку, що належала ОСОБА_3 йому стало відомо , що рішенням Київської міської ради від 21.12.2000 року за № 120-4/1097 відповідачам за їх заявами, земельна ділянка АДРЕСА_1 зі спільної приватної власності була передана у приватну часткову власність , відповідно ОСОБА_3 8/25 частин від 0, 1 га, а ОСОБА_2 17/25 від 0, 1 га про, що відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було видано державні акти:
Узв 'язку з вказаними обставинами він змушений був оформити з ОСОБА_3 18.12.2002 р. договір купівлі-продажу земельної ділянки в розмірах, що були зазначені в Державному акті, тобто 8/25 від 0, 1 га., при цьому ОСОБА_3 повідомив , що продав йому 5 соток землі^ка була поділена парканом з металевої сітки.
В позові вказав , що відповідно до акту погодження і установлення меж: від 18.02.1996року, складеному за участю відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3, абрису зовнішніх меж землекористування відповідачем ОСОБА_3, плану земельної ділянки № 75:178:017 та плану встановлених меж цієї ділянки, ОСОБА_3 володів та фактично користувався з 1986 року земельною ділянкою, площею 347, 56 кв.м., а з урахуванням уточнених топографічних вимірів земельної ділянки у 2008 році - він користувався земельною ділянкою розміром 404.08 кв.м.
Зазначив , що встановлення меж між колишнім співвласником ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за їх взаємною згодою було погоджено в 1986 році і встановлено паркан з металевої сітки.що розділяв земельні ділянки межі якої були закріплені відповідними актами погодження межу 1996 році, і таким чином вважає , що між: двома співвласниками будинку була укладена угода про порядок користування спірною земельною ділянкою.
В позові зазначив , що порядок користування земельною ділянкою біля будинку, що склався з 1986 року між колишнім власником будинку ОСОБА_3 та теперішнім співвласником -ОСОБА_6, зберігся і на теперішній час, тому є обов'язковим для нього, як нового власника і відповідача ОСОБА_2
Просив суд задовольнити його первісні та уточнені позовні вимоги.
У червні 2004 року ОСОБА_2 звернувся з зустрічним позовом і просив розділити будинок АДРЕСА_1 в натурі, виділивши йому 17/25 часток будинку у вигляді окремої ізольованої квартири, а саме: приміщення 1-1 площею - 10, 4 кв.м., 1-2 площею - 6, 4 кв.м., 1-3 площею -6, 0кв.м., 1-4 площею - 11, 2 кв.м., 1-5 площею -21, 0кв.м., 1-6 площею - 3, 6 кем. а також: господарські будівлі - сарай під літ. "Б" і вбиральню під літ. "В". Відповідачу ОСОБА_1 просив виділити відповаідно 8/25 частки будинку, а саме приміщення 2-1 площею -8, 9 кв.м., 2-2площею -17, 2 квж, 2-3 площею - Ц, 2 кв.м., 2-4 площею -7, 9 кв.м., 2-5 площею - 13, 8 кв.м., 2-6 площею - 1 кв.м„ 2-7 площею -2, 2 кв.м.
Просив також розділити земельну ділянку.а в подальшому уточнив заявлені вимоги та просив виділити частку зі складу земельної ділянки площею 0, 1 га, що розташована вм. Києві по вул. Львівській 38 згідно належних співвласникам часток у праві власності на земельну ділянку відповідно 17/25 та 8/25.
У вересні 2006 року ОСОБА_2 подав до суду позовну заяву в проядку ст. 31 ЦПК України при цьому посилаючись на вимоги ст. 344 ЦК України(в редакції ЦК України 2004 року), просив визнати його право власності на приміщення 1-І площею 10.4 м.кв. та 1-3 площею 6 м. кв., оскільки цими приміщеннями він користується тривалий час як власними. В позові зазначив , що за спірні приміщення у 1987році він сплатив ОСОБА_3 2000 крблро що має відповідну розписку.
У вересні 2008 року ОСОБА_2 доповнив заявлені вимоги та просив зобов»язати ОСОБА_1 не чинити перешкод у користуванні земельною ділянкою площею 680 кв.м. шляхом знесення огорожі та звільнення земельної ділянки площею 84 м.кв.
В судовому засіданні кожна зі епюрні підтримала заявлені вимоги, посилаючись на обставини викладені в позовних заявах та просила їх задовольнити, при цьому представник позивача ОСОБА_1 заперечував проти зустрічних вимог, посилаючись на встановлений порядок користування спірною земельною ділянкою між: співвласниками ОСОБА_2 та ОСОБА_7 з 1986 року, а представник ОСОБА_2 заперечував проти первісного позову посилаючись на те , що кожний співвласник будинку має право власності на земельну ділянку .виходячи з частки у праві власності на будинок.
Представник Київської міської ради заперечував проти вимог ОСОБА_1 в частині визнання недійсним рішення Київради про передачу у приватну власність земельної ділянки АДРЕСА_1 та в частині визнання частково недійсним державного акту виданого на ім»я ОСОБА_2 та недійсними державних актів виданих на ім»я ОСОБА_3 та на ім»я ОСОБА_1 на право приватної власності на земельні ділянки , посилаючись на те , що при винесенні зазначеного рішення і видачу Державних актів на земельні ділянки не було порушено закон.
Суд, вислухавши сторони, їх представників, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає встановленими наступні обставини по справі.
В судовому засіданні встановлено , що згідно поетажного плану на будинковолодіння АДРЕСА_1 спірний будинок станом на 1983 рік складався з жилих кімнат 13, 8 кв.м., 11, 2 кв.м. та21, 0кв.м., кухні 6, 5 кв.м., коридора 6, 0 кв.м, ванної кімнати 3, 6кв.м., кухні 6, 4 кв.м. таверанди 10, 4 кв.м, загальною площею 78, 9 кв.м. (а.с. 122, 123), і належав ОСОБА_8
Відповідач за первісним позовом - ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_8 став власником будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину виданого 1-ю Київською державною нотаріальною конторою 02.09.1983рощяке зареєстроване в БТІ м. Києва 20.09.1983 року за №2681.
23-12.1985 року ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_5. купила 8/25 частин жилого будинку АДРЕСА_1 відповідно до договору купівлі-продажу посвідченого 12-ю Київською державною нотаріальною конторою під реєстровим № 2-1607 (ас. 74-75).
Загальна житлова площа всього будинку на момент укладення договору купівлі-продажу складала 46 кв.м. (ас. 74). ,
Між ОСОБА_2 і ОСОБА_5 відповідно до укладеного договору від 06.02.1986року було встановлено порядок конкретного користування домоволодінням АДРЕСА_1, який посвідчено 12-ю Київською державною нотаріальною конторою (ас. 47т.1).
Згідно вказаного договору в користування ОСОБА_5 поступили слідуючі приміщення: коридор -6, 0 кв.м., під літ. 1-3, жила кімната 13, 8 кв.м., під літ. 1-6, кухня 6, 5 кв.м, під літ. 1-7, а в користування ОСОБА_2 поступили приміщення: кухня 6, 4 кем., підліт. 1-2, жила кімната 11, 2 кв.м, підліт. 1-4, жила кімната 21, 0кв.м., підліт. 1-5, санвузол 3, 6 кв.м., підліт. 1-8, сарайпідліт. "Б", вбиральня підліт. "В".Верандою 10, 4 кем. підліт. 1-1сторони користувалися спільно (ас. 42 т.1).
Відповідно до Договору дарування .посвідченого Київською державною нотаріальною конторою №12 за реєстровим номером № 7964 від 11.08.1986 року та зареєстрованого у Київському бюро технічної інвентарізації 01 грудня 1986 року за № 2681 - ОСОБА_4 (вона ж ОСОБА_5.) подарувала ОСОБА_3 8/25 частин будинку АДРЕСА_1, при цьому в користування обдарованого перейшли слідуючі приміщення: коридор 6, 0 кем, під літ. 1-3, жила кімната 13, 8 кем., під літ. 1-6, кухня 6, 5 кем., під літ. 1-7, веранда 10, 4 кем., під літ. 1-1 знаходилась у спільному користуванні співвласників ОСОБА_2 і ОСОБА_3 (а.с. 13т.1).
Відповідно до інвентаризаційної оцінки будинок АДРЕСА_1 був оцінений в 7 270 рублів, (а.с.74 т.1 зворот). Згідно з розрахунком по вартості подарованої 8/25 частин будинку , які відповідно до договору дарування складаються з кімнати 13.8квм., кухні 6, 5 кем., коридора 6.0 кем. та половини веранди -5.2 кем., ця вартість становить 7270руб. : 25x8 = 2326, 4 крб.(а.с. 74-75 ті). Оціночна вартість 8/25 частин подарованого будинку , в договорі дарування за 1986рік значиться також 2326 крб.(а.с. 13 т.1).
В судовому засіданні ОСОБА_2 пояснив, що в лютому 1987 року ОСОБА_3 повернув йому у користування коридор площею 6, 0 кем., та веранду площею 10.4 м.кв. , за що він останьому сплатив 2000 карбованців, про що мається проста "Розписка-договір" (а.с.41 т.1).
До вказаних пояснень ОСОБА_2 та до наданої "Розписки- договору ".згідно з якою ОСОБА_2 сплатив ОСОБА_3 за коридор та веранду в 1987 році 2000 крб., суд відноситься критично, оскільки відповідно до правил ст. 227 ЦК України (вредакції 1963 року)договори купівлі-продажу житлового будинку, або його частин повинні бути нотаріально посвідчені та зареєстровані у БТІ. Крім цього ні ОСОБА_2, ні ОСОБА_3 не переоформили свої частки у праві власності на будинок у зв"язку з їх відчуженням в установленому порядку.
Встановлено , що ОСОБА_3 у 2000році, оформляючи договір купівлі продажу частини спірного будинку з позивачем ОСОБА_1 , в зазначеному договорі , як на підставу права власності 8/25 частин будинку послався .саме на договір дарування від 11.08.1986року .при цьому не зазначив будь-яких застережень про відчудження на користь ОСОБА_2 коридору 6 кв.м. та половини веранди 5.2 кем., і таким чином в 2000році, визнавав за собою право власності на спірні приміщення. Суд також не може погодитись з твердженням ОСОБА_2 про набуття права власності на вищезазначені спірні приміщення за набувальною давністю .оскільки відповідно до вимог ст. 344 ЦК України та Прикінцевих і перехідних положень -особа яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито безперервно володіти нерухомим майном протягом 10 років набуває право власності на нього, при цьому правила вказаної статті про набувальну давність поширюються також на випадки , кош володіння майном почалося за три роки до набрання чинності Цивільним Кодексом України.
В судовому засіданні встановлено , що згідно Висновку №531, 866, 867, 868 додаткової судової будівельно -технічної експертизи від 24.05.2007 року (а.с.32-36 т.2) - приєднати повністю площу б.Ом.кв. до кв. №2уЯка належить позивачу ОСОБА_1 не є можливим .оскільки влаштувати вхід до санвузла, що належить ОСОБА_2 підліт. 1-6 кв. МІ в іншому місці крім як через коридор під літерою 1-3 не вбачається можливим , тому на думку суду позивачу ОСОБА_1 можливо задовольнити вимоги про витребування йому коридору під літ 1-3, в розмірі 4 м. кв. з незаконного володіння ОСОБА_2 Крім цього необхідно задовольнити * вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з ОСОБА_2 грошової компенсації за 2 м. кв. коридору позначеного під літерою 1-3 , та за половину вартості веранди позначеною під літерою 1-1, що згідно судово-будівельної експертизи від 07.07.2006року за №5054, 5055, 5056, 5057 та письмових по»яснень експерта ОСОБА_9. становить 4547 грн.20 коп. (а.с. 46 тЗ), так як вказана веранда згідно з договором дарування укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_10 від 11.08.1986 року знаходилась в спільному користуванні з ОСОБА_2
В користуванні ОСОБА_3 знаходились приміщення зазначені в договорі дарування від 11.08.1986 року, а також: прибудовані ним приміщення та гараж згідно рішення Головкиївархітектури № 298 від 07.10.1999 року (а.с. 68), які згодом були придбані позивачем та добудовані останнім.
З урахуванням висновку експертизи №531, 866, 867, 868 від 24.05.2007 року та письмових пояснень експерта ОСОБА_9.(а.с.47), суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача ОСОБА_1 про зміну ідеальних долей у праві власності на будинок та задовольнити частково зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 в частині зміни часток у праві власності на жилий будинок АДРЕСА_1 і розділ будинку в натурі .змінивши розмір частки ОСОБА_1 з 8/25 на 55/100 та визнавши за ОСОБА_1 право власності на 55/100 часток усього будинку, і виділивши йому в натурі слідуючі приміщення: підліт. 1-3 коридор 4, 0 кв.м., під літ. 2-1 сіни 8, 9 кв.м., підліт. 2-2 передпокій 17, 2 кв.м., підліт. 2-3 та 2-5 жилі кімнати розміром 11, 2 кем. та 13, 8кв.м., підліт. 2-4кухня 7, 9кв.м., підліт. 2-6 вбиральня-1 кв.м., підліт. 2-7ванна кімната 2, 2 кв.м., що в одиницях площі складає 55/100 частки (або 11/20 частки), а також: виділити ОСОБА_1 господарську будівлю , а саме гараж під літерою «Г». Відповідачу ОСОБА_2змінити розмір частки спірного будинку з 17/25 на 45/100 , визнавши право власності на 45/100 частки ( або 9/20 часток) та виділити йому в натурі слідуючі приміщення: під літ. 1-1 веранда 10, 4 кв.м., під літ. 1-2 кухня 6, 4 кв.м., підліт. 1-4 і 1-5 жилі кімнати розміром 11, 2 кв.м., та 21, 0 кв.м., підліт. 1-6 санвузол 3, 6 кв.м., та 2.0 м. кв. частини приміщення зазначеного під літ. 1-3 що складає в одиницях площі від загальної площі будинку 45/100 частин.або 9/20 (а.с. 30-36 т.2), а також: виділити ОСОБА_2 господарські будівлі, а саме сарай під літерою"Б" та вбиральню під літерою "В".
Відповідно до вимог ст. 42 ЗК України (в редакції 1990 року) - угода про порядок використання і розпорядження земельною ділянкою є обов 'язковою для особи, яка згодом придбала відповідну частку в спільній власності на жилий будинок і господарські будівлі. Якщо згоди на використання та розпорядження спільною земельною ділянкою не досягнуто, спір вирішується судом.
В судовому засіданні встановлено , що в 1986році співвласники спірного будинку ОСОБА_3 та ОСОБА_2 самостійно визначили порядок користування земельною ділянкою АДРЕСА_1 , та встановили огорожу з металевої сітки, а 18.02.1996року землекористувачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за участю представника МСП "Лір" та суміжних землекористувачів (а.с.284, 285 т.1) склали акт , що ними виконано установлення і погодженга меж землекористування АДРЕСА_1 .згідно якого - зазначені представником землекористувача ОСОБА_3 межі на місцевості проходять : з півночі по зовнішній стороні дерев"яної огорожі землекористувача , зі сходу по зовнішній стороні металевої сітки огорожі землекористувача , з півдня по зовнішній стороні металевих воріт і південній стороні цегляного гаража , із заходу по зовнішній стороні металевої сітки огорожі землекористувача .Такий же акт установлення і погодження меж землекористування було виконано по АДРЕСА_1 представником землекористувача ОСОБА_2.згідно якого зазначені ним межі на місцевості проходять , з півночі - по зовнішній стороні металевої сітки огорожі землекористувача, зі сходу по внутрішній стороні металевої сітки огорожі землекористувача , з півдня - по зовнішній стороні дерев "яної огорожі землекористувача, з заходу по внутрішній стороні металевої сітки огорожі землекористувача.
Вказані акти були підписані землекористувачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також представниками суміжних землекористувачів ПІ. ОСОБА_11.ОСОБА_15-директором школи інтернату.та представником МСП "ЛІР".
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 пояснив, що він разом з ОСОБА_2 в 1986 році встановлювали металеву сітку на межі земельних ділянок обох землекористувачів, яка мається до теперішнього часу.Ніяких претензій стосовно встановленої огорожі ні в кого з землекористувачів не виникало.При продажі своєї частки будинку в 2000 році ОСОБА_1 вказана огорожа також розділяла спірну земельну ділянку, відповідно співвласники продовжували фактично користуватись кожен своєю частиною земельної ділянки. Проти вказаних пояснень не заперечував і ОСОБА_2
ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у 1998 році подали заяву про передачу їм в безоплатну приватну власність земельну ділянку АДРЕСА_1 , площею 0, 10 га для обслуговування жилого будинку(а.с. 87 т2).
Рішенням Київської міської Ради №250/351 від 20.05.1999 року "Про передачу громадянам у приватну власність земельних ділянок для обслуговування жилих будинків і господарських будівель"-відповідачам було передано у спільну приватну власність земельну ділянку №38 по вул Львівській ву м. Києві площею 0, 1 га.(а.с.80-81 т.2).
Першого вересня 2000 року відповідачі - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 подали заяву до Київської міської ради , в якій просили визначити частки земельної ділянки відповідно до правовстановлюючих документів(а. с 82т. 2), а 26.10.2000 року ОСОБА_3 продав ОСОБА_1 8/25 частин будинку №38 по АДРЕСА_1
Встановлено , що відповідач ОСОБА_3 26.10.2000 року при оформленні "Договору купівлі продажу частки будинку "(ас. 12т. 1) в нотаріальній конторі пояснив як нотаріусу так і позивачу , що продає тільки належні йому 8/25 частин будинку по АДРЕСА_1.оскільки земля не приватизована.Вказані обставини підтверджуються поясненнями ОСОБА_3 та його дружини , а також: поясненнями нотаріуса Лиюрової та позивача ОСОБА_1 у цивільній справі за №2*1745 за 2002 рік, згідно долученої копії протоколу судового засідання до матеріалів справи (ас. 154- 165 т. 2)., узв'язкузчимувищезазначеному договорі купівлі-продажу було зазначено про продаж тільки 8/25 частин будинку №38 по АДРЕСА_1
Рішенням Київської міської Ради, від 21.12. 2000 року №120-4/1097 "Про передачу громадянам у приватну власність земельних ділянок для обслуговування житлових будинків і господарських будівель" спірну земельну ділянку було передано у приватну часткову власність , а саме ОСОБА_3 8/25 від 0, 1 га , та ОСОБА_2 відповідно 17/25 від 0.1 га.(а.с. 76-77 т. 2).
27.07.2002 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були видані Державні акти на право приватної власності на землю (а.с. 183т.1, 168т2).
Згідно ст.30 Земельного Кодексу України (вредакції 1990року)-при переході права власності на будівлю і споруду разам з цими об"єктами переходить в розмірах передбачених cm 67 цього Кодексу і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення , і якщо інше не передбачено у договорі відчудження будівлі та споруди .
Згідно п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», - при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно правовими угодами, укладеними до 01.01.2002 року, згідно з положеннями чинної до цієї дати ст. 30 Земельного Кодексу України (в редакції 1990року) до набувача від відчужувана переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою на якій розташовані будівлі та споруди , якщо інше не передбачалось у договорі відчуження.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 пояснив, що після купівлі частини будинку у ОСОБА_3 .позивач у 2002 році звернувся до Київської міської Ради з заявою про приватизацію земельної ділянки , яка була, як він вважав , у його користуванні.Проте йому було повідомлено , що земельна ділянка на якій знаходиться куплена частина будинку приватизована колишнім власником частини будинку - ОСОБА_3, у зв"язку з чим він вимушений був купити у останнього спірну земельну ділянку розділену парканом з металевої сітки згідно Договору купівлі - продажу від 18.12.2002 року №8607 , а 20.10.2003 року отримати Державний акт на право власності на земельну ділянку розміром 8/25 від 0.1 га. по АДРЕСА_1 (а, с. 184 т. 1).
Приймаючи до уваги вимоги ст. 30 Земельного Кодексу України , суд вважає , що разом з придбанням 8/25 частин будинку , до позивача ОСОБА_1 перейшло право спільної приватної з ОСОБА_2 власності на земельну ділянку АДРЕСА_1 (згідно вимог ст. 30 ЗК України та рішення Київради за 1999 рік), оскільки в договорі відчуження вказаної частки будинку зазначено про відчуження саме 8/25 частин будинку і будь-які інші застереження стосовно земельної ділянки - відсутні.
Таким чином відповідач ОСОБА_3 після укладення договору купівлі продажу своєї частки будинку не мав вже права розпоряджатися земельною ділянкою на якій знаходилась продана ним частина будинку та отримувати державний акт на право приватної часткової власності на 8/25 частин земельної ділянки від 0.10га, оскільки при переході права власності на частину будину до ОСОБА_1 перейшло і право спільної приватної власності на спірну земельну ділянку з порядком користування , що склався ще в 1986 році .Тому ОСОБА_3 .продавши свою частину будинку у жовтні 2000 року позивачу -ОСОБА_1 і не повідомивши останнього, що земельна ділянка на якій знаходиться продана частина будинку вже приватизована згідно рішення Київради від 20.05.1999року , порушив права ОСОБА_1 на отримання у власність спірну земельну ділянку.
Крім цього ОСОБА_3 , після укладення договору купівлі -продажу належної йому частини будинку продовжував виконувати дії по отриманню на своє ім"я спірної земельної ділянки в приватну часткову власність.
Відповідно до вимог ст. ст. 4, 48 Закону України "Про власність" -власник на свій розсуд володіє , користується і розпоряджається своїм майном.При здійсненні своїх прав і виконанні обов"язків власник зобов"язаний додержуватись моральних засад суспільстваВласник може вимагати усунення будь-яких порушень його права , хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння і відшкодування завданих збитків.
При зазначених обставинах , суд приходить до висновку, що п.5.6 рішення Київської міської Ради від 21.12. 2000 року №120-4/1097"Про передачу громадянам у приватну власність земельних ділянок для обслуговування житлових будинків і господарських будівель" необхідно визнати таким , що не відповідає вимогам закону, оскільки цим рішенням порушуються права ОСОБА_1 так як саме до ОСОБА_1 перейшло право власності на частину будівлі на підставі договору купівлі продажу від 26.10.2000 року, а разом з цим перейшло і право власності на спірну земельну ділянку згідно правил спи 30 Земельного Кодексу України( в редакції 1990 року ) та рішення Київради від 20.05.1999 року про передачу земельної діляки у спільну приватну власність землекористувачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з порядком користування , що між ними склався.Відповідно до вимог ст. 42 Земельного Кодексу України (в редакції 1990 року) - угода про порядок використання і розпорядження земельною ділянкою є обов 'язковою для особи, яка згодом придбала відповідну частку в спільній власності на жилий будинок і господарські будівлі.
У зв"язку з наведеним , суд також: приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання частково недійсним Державного акту на право приватної власності на землю (а.с.182тІ) виданого на ім»я ОСОБА_12 від 27.07.2001 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №75-2-03635, в частині передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки розміром 84 м.кв. та про визнання недійсними Державних актів на право приватної власності на землю видані на ім»я ОСОБА_3 від 27.07.2001 року (а.с.168 т.2) jikuu зареєстровано в Книзі записів державних актів на право власності на землю за №75-2-03634 та на ім»я ОСОБА_1 від 20.10.2003 pay, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю , на право постійного користування землею .договорів оренди землі за № 05-7-00422.
07.05.2008 року ухвалою Святошинського районного суду м. Києва було зобов»язано сторони провести одночасно теодолітну інструментальну зйомку земельних ділянок розташованих в АДРЕСА_1, по встановленню в натурі площ земельних ділянок та фактичних меж користування земельними ділянками співвласниками , в межах 0.1000га.
На виконання ухвали суду, було надано «Технічний звіт по топографічному зніманню земельної ділянки по АДРЕСА_1, згідно з яким земельна ділянка , яку фактично займає ОСОБА_2 становить 596 .20 м.кв., а земельна ділянка , яку фактично займає ОСОБА_1 становить 404.08 м.кв. , (а.с. 71-92 , 59 т.З), тобто на 84кв.м. більше , ніж він би займав відповідно до розміру частки у праві власності на будинок. Вказані розрахунки наведені письмово експертом ОСОБА_9.(а.с. 46т.З).
Як вбачається з вказаного технічного звіту, фактичні розміри земельної ділянки , яку займають співвласники , були визначені відповідно до меж погоджених та встановлених між ОСОБА_2 та ОСОБА_13 у 1986році та документально оформлених в 1996 році.
В додатково заявлених позовних вимогах ОСОБА_1 просить визнати за ним право власності на земельну ділянку, яка фактично перейшла йомуузв"язку з придбанням частини будинку АДРЕСА_1, а також поділити земельну ділянку в натурі та виділити у власність ОСОБА_2 іншу частину спірної земельної ділянки .якою останній за усною угодою з ОСОБА_3 користувався з 1986року з подальшим оформленням в1996 році.
Судом встановлено , що в результаті визнання недійсними Державних актів на право приватної власності на землю виданих на ім"я ОСОБА_3 та ОСОБА_1 спірна земельна ділянка залишилась в спільній приватній власності співвласників , згідно рішення Київської міської ради від 20.05.1999 року. Частина земельної ділянки , якою фактично користувався ОСОБА_3 з 1986 року та розмір якої в спільній приватній власності відповідно до «Технічного звіту по топографічному зніманню земельної ділянки по АДРЕСА_1 проведеної в 2008 році становить 404 кем. , перейшла до ОСОБА_1 в результаті придбання ним частини будинку.а частина земельної ділянки jxa перейшла до ОСОБА_2 у спільній приватній власності .згідно вказаної теодоліті зйомки становить 596 кв.м.
Відповідно до вимог ст. 89 Земельного Кодексу України(в редакції 2002 року)-у спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки співвласників жилого будинку .Володіння .користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюється за договором або законом.Співвласники земельної ділянки , що перебуває у спільній сумісній власності 'мають право на її поділ.
Крім цього відповідно до правил ст.3О Земельного Кодексу України (вредакції 1990року) та ст. З 77 ЦК України (в редакції 2004 року)-до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку , на якій вони розміщені , без зміни її цільового призначення , у розмірах встановлених договором .Якщо договором про відчудження житлового будинку .будівлю або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки , яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.
Судом встановлено , що при укладенні договору купівлі продажу частини будівлі від 26.10.200Q року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розмір земельної ділянки у вказаному договорі не визначався .
Відповідно до "Висновку No 1105 спеціаліста" Київського науково дослідного інституту від 13 11. 2008 року , яке проводилось на підставі наданих документів в тому числі і" Звіту по топографічному зніманню земельної ділянки по АДРЕСА_1 " -згідно даних Державного акту на право власності на землю у вказаному висновку було встановлено , що земельна ділянка АДРЕСА_1 має форму чотирикутника зі сторонами 5, 49+ 15, 43+3, 67 ) =24, 59м., 40, 45м., 24, 32 м., 41, 22м. площа якого становить 0, 1000га або 1000м. Ідеальні частки земельної ділянки співвласників в одиницях площі становлять.ОСОБА_2.- 680м.кв., ОСОБА_1 - 320 м.кв.Відповідно до порядку встановленого користування земельною ділянкою співвласники окремо користуються наступними площами земельних ділянок: ОСОБА_2 користується фактично земельною ділянкою площею 596м.кв. (зурахуванням площі під будівлями), а ОСОБА_1 користується фактично земельною ділянкою 404 м.кв.(зурахуванням площі під будівлею).
Лінії поділу фактично займаних земельних ділянок зазначені в Додатку №1 до висновку спеціаліста № 11051 зазначені червоною лінією і проходять :
- з точки "П", яка розподіляє межу по вул. Львівській та розділяє її на відрізки 7, 34 м. ліворуч та 17, 25 м. праворуч в точку Р- 10м. ;
з точки "Р" до точки "С"-0, 33м;
з точки "С" в точку "Д" -5.09 м.,
з точки "Д" по лінії розподілу будинку в точку "Е";
з точки "Е" вздовж: стіни будинку в точку "У", ;
з точки "У" по існуючому паркану в точку "Ц"-17, 48м;
точка "У" розподіляє тильну межу ділянки відрізки 11, 01 ліворуч та 13, 31 праворуч;
(а. с. 63 т. 3)
З вказаного Додатку вбачається , що межі земельної ділянки з врахуванням встановленого порядку користування співвласниками фактично відповідають межам зазначеним в " Звіті по топографічному зніманню земельної ділянки по АДРЕСА_1 ", в актах погодження і установлення меж на місцевості та абрисами зовнішніх меж землекористування ОСОБА_14 та ОСОБА_3 Згідно вказаних документів межі земельної ділянки ОСОБА_2 (ас. 147-150 т.З). проходять також: по лініях:
А'Б: 1-2 по зовнішній стороні дерев "яної огорожі землекористувача;
Б-В: 2-3-4 по зовнішній стороні металевої сітки огорожі суміжника;
В-Г:4-5 по зовнішній стороні дерев"яної огорожі землекористувача;
Г-А:5-6 по зовнішній стороні дерев"яної огорожі землекористувача;
6-7 по зовнішній частині стіни будинку землекористувача;
7-8-9-10-11 по середині внутрішніх стін які ділять будинок на кв. 1 та кв. 2;
11-12-13-14 по зовнішній частині стіни будинку суміжника;
14-15-16-17-18-1 по зовнішній стороні металевої сітки огорожі суміжника;
а межі співвласника ОСОБА_3 , а на теперішній час співвласника ОСОБА_1 проходять по лініях:
А-Б.-І-2 по зовнішній стороні дерев"яної огорожі землекористувача;
Б-В:2-3-4-5-6-7 по зовнішній стороні металевої сітки огорожі суміжника;
7-8-9-10 позовнішній стіні частини будинку землекористувача;
10-11-112-13-14 по середині внутрішніх стін ^які ділять будинок на кв.2 і кв. 1;
14-15 по зовнішній частині стіни будинку суміжника;
15-16 по зовнішній стороні дерев "яної огорожі суміжника;
В-Г: 16-17 по фасаду металевих воріт;
17-18 по південній стіні гаража землекористувача;
Г-А:18-19 по західній частині (стіні) гража землекористувача;
19-20 по західній стіні дерев"яного навісу землекористувача;
20-1 по зовнішній стороні металевої сітки огорожі землекористувача;
Приймаючи до уваги викладене , суд приходить до висновку про можливість поділу земельної ділянки, з урахуванням фактичного порядку користування, що склався між співвласниками відповідно до вищезазначеної лінії поділу земельної ділянки "Висновку №11051 спеціаліста" зображеною червоною лінією у Додатку №1 до вказаного висновку (ас. 63).
Крім цього , приймаючи до уваги положення ст. 30 ЗК України (1990 року) , та ст. 377 ЦК Україш(2004 року) суд вважає за необхідне визнати право власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку АДРЕСА_1 в розмірі 404 м.кв. , а оскільки ОСОБА_1 придбав частину будинку у ОСОБА_3 , то за ОСОБА_1 визнати право власності на земельну ділянку розміром 404м.кв., відповідно за ОСОБА_2 необхідно визнати право власності на земельну ділянку розміром 596 м.кв. та виділити іху власність землевласникам у вказаних розмірах.
Що стосується заявлениних вимог ОСОБА_2 в частині розділу спірної земельної ділянки відповідно до експертного висновку за 2005 рік та висновку спеціаліста за 2008 рік згідно з належними часткам у праві власності на земельну ділянку, то суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні цих позовних вимог, оскільки п.5. б рішення Київради № 120-4/1097 від 21.12.2000 року про передачу спірної земельної ділянки в приватну часткову власність, Державні акти на право приватної власності на землю видані на ім"я ОСОБА_3 та ОСОБА_1 визнані недійсними і Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку виданий на ім "я ОСОБА_2 визнано недійсним в частині передачі йому у власність земельної ділянки площею 84 кем. , з підстав наведених в мотивувальній частині рішення суду . Угода , яка була досягнута у 1986 році між власником ОСОБА_2 і колишнім власником будинку ОСОБА_3 з приводу користування земельною ділянкою співвласниками , не обмежує законні права ОСОБА_2.і не позбавляє його можливості належного користування своєю частиною земельної ділянкиякою він користується зі986 року . ОСОБА_2 починаючи з 1986року і по 26.10.2000року не пред"являв ніяких претензій до ОСОБА_3 з приводу користування спірною земельною ділянкою , та з приводу усунення перешкод в користуванні вказаною ділянкою, чи демонтажу встановленого співвласниками паркану, а з 26.10.2000 року не пред "являв аналогічних претензій до нового співвласника - ОСОБА_1 і тільки в червні 2004 року пред"явив зустрічний позов про виділ зі складу спірної земельної ділянки , його частку в розмірі 17/25 від 0.1000 га., яка йому виділена на підставі рішення Київради від 21.12.2000 року, що прийнято з порушенням ст. 30 Земельного Кодексу України (в редакції 1990 року).
З вказаних підстав необхідно також відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про зобов"язання ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 в користуванні земельною ділянкою 84 кем., шляхом перенесення огорож в межах визначених у висновку спеціаліста Щодо заявлених вимог ОСОБА_1 про визначення порядку користування земельними ділянками між співвласниками згідно меж: встановлених відповідно до абрису зовнішніх меж землекористування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , то суд вважає за необхідне відмовити ОСОБА_1 в задоволенні цих вимог, оскільки судом задоволені вимоги позивача про поділ земельної ділянки в натурі , що виключає можливість задоволення позовних вимог про визначення порядку користування земельною ділянкою відповідно до абрисів зовнішніх меж землекористування ОСОБА_2 та ОСОБА_3.(а.с. 285 ml, 74m2).
Посилання відповідача ОСОБА_2 про пропуск строку позовної давності для звернення до суду ОСОБА_1 про оспорювання державного акта на право власності на землю який йому було видано 20.10.2003року відповідно до ст. ст. 256, 257ЦК України, суд доуваги не приймає .оскільки позивачу ОСОБА_1 стало відомо про невідповідність розміру купленої ним земельної ділянки фактичним розмірам спірної земельної ділянки тільки в судовому засіданні після предъявления зустрічного позову, та витребування судом ряду документів .згідно яких можливо було встановити обставини передачі у спільну приватну та приватну часткову власність спірної земельної ділянки землекористувачам ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відповідно до рішення Київради від 21.12.2000року та 20.05.2000року:
Згідно з правилами ст. 261 Цк України - перебіг позовної давності починається від дня , коли особа довідалась про порушення свого права або про особу , яка його порушила.
Таким чином , суд вислухавши сторони , їх представників , дослідивши матеріали цивільної справи та перевіривши їх доказами, приходить до висновку про необхідність часткового задоволення первісних позовних вимог та зустрічних позовних вимог в частині зміни розміру ідеальних долей будинку , та зміни часток співвласників будинку , розподіл будинку в натурі відповідно до порядку користування , про витребування майна із чужого незаконного володіння .стягнення грошової компенсації, про визнання п. 5.6 рішення Київради від 21.12.2000року №120-4/1097, про визнання частково недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку .видану на ім»я ОСОБА_2, та визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку виданих па ім»я ОСОБА_3 і ОСОБА_1, поділ земельної ділянки, визнання права власності на земельні ділянки та виділення у власність земельної ділянки з підстав наведених в мотивувальній частині судового рішення. В задоволенні інших заявлених позовних вимог як ОСОБА_1 так і ОСОБА_2 необхідно відмовити також: з підстав наведених в мотивувальній частині рішення.
Керуючи ст.ст. 15, 15-1, ЗО, 62, 75, 202, 202-1, 203 ЦПК України, ст. 344, 377ЦК України, п.8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст.ст 30, 42 Земельного Кодексу України (в редакції 1990 року Закон від 18.12. 1990 року Ш561-Х11), ст.89 Земельного Кодексу України (в редакції 2002 року), Постановою Пленуму Верховного Суду України №7 відіб.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства», ст.ст. 4, 48 Закону України «Про власність», суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Змінити розмір часток співвласників будинку АДРЕСА_1, а саме : ОСОБА_1 з 8/25 частки на 55/100 частки, а ОСОБА_2 з 17/25 частки на 45/100 частки.
Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 частину приміщення -коридору під літерою 1-3 в розмірі 4 кв.м., що знаходиться в будинку АДРЕСА_1
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 55/100 частки будинку АДРЕСА_1 і виділити йому в натурі приміщення 2-1 площею 8, 9 м, 2-2 площею 17, 7 кв.м, 2-3площею 11, 2кв.м, 2-4площею 7, 9кв.м, 2-5площею 13, 8кв.м, 2-6площею 1, 0кв.м, 2-7площею 2, 2 кв.м., 1-3 частину приміщення площею 4 кв.м. та гараж під літерою "Д".
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 45/100 частки будинку АДРЕСА_1, виділивши йому в натурі приміщення: 1-1 площею 10, 4 кв.м, 1-2 площею 6, 4 ке.м, 1-3 частину приміщення площею 2 кв.м., 1-4площею 11, 2 кв.м, 1-5 площею 21, 0 кем, 1-6площеюЗ, 6 кв.м, а також господарські будівлі сарай під літерою "Б" і вбиральня під літерою "В"
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в розмірі 1735 грн. 70 коп. за 2 кем. частини приміщення - коридору під літерою 1-3 , та грошову компенсацію в розмірі 2811 грн. 50 коп. за 5, 2 кем. частин приміщення веранди під літерою 1-1, а всього стягнути грошову компенсацію в розмірі 4547 грн. 20 коп.
Визнати недійсними п.5, 6 Рішення Київської міської ради від 21.12.2000 року № 120-4/1097 "Про передачу громадянам у приватну власність земельних ділянок для обслуговування житлових будинків і господарських будівель".
Визнати часково недійсним Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку виданий на ім"я ОСОБА_2 на підставі рішень Київської міської Ради № 250/351 від 20.05.1999 року та №120-4/1097 від 21.12.2000 року , про передачу йому у приватну власність 17/25 земельної ділянки площею 0.1000 гектарів (що в перерахунку на площу в метрах квадратних становить 680 м.кв.) у межах згідно з планом , яка розташована у Ленінградському районі по АДРЕСА_1, та зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 75-2-03635 від 27.07.2001 року , в частині передачі у власність ОСОБА_2 частини земельної ділянки площею -84 м.кв.
Визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку виданий на ім'я ОСОБА_3 на підставі рішень Київської міської Ради № 250/351 від 20.05.1999 року та №120-4/1097 від 21.12.2000 року про передачу йому у приватну власність 8/25земельної ділянки площею 0.1000 гектарів ( що в перерахунку на площу в метрах квадратних становить 320 м.кв.) у межах згідно з планом, яка розташована у Ленінградському районі м. Києва, по АДРЕСА_1, та зареєстрована 27.07.2001 року в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №75-2-03634 , та визнати за ним право власності на земельну ділянку розміром 404 кем.
Визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку від 20 жовтня 2003 року, серія KB № 148551 виданий на ім 'я ОСОБА_1 на підставі договору купівлі продажу частини земельної ділянки від 18.12.2002 року, площею 8/25 від 0.1000 га. ( що в перерахунку на площу в метрах квадратних становить 320 м.кв.) у межах згідно з планом , яка розташована в АДРЕСА_1 та зареєстрована в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею .договорів оренди землі за № 05-7-00422, та визнати за ним право власності на земельну ділянку розміром 404 кем.
Поділити земельну ділянку розташовану біля будинку АДРЕСА_1 та виділити у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 404 кем., а ОСОБА_2 виділити у власність земельну ділянку площею 596 кем.
В задоволенні інших заявлених вимог ОСОБА_1 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду.
Апеляційна скарга може бути подана протягом 20 днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження.