номер провадження справи  13/46/15-1/53/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

04.06.2020                                                                                                   Справа № 908/997/15-г

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя господарського суду Запорізької області Топчій О.А.,

за участю секретаря судового засідання Авраменко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали скарги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі № 908/997/15-г

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, б. 6)

до відповідача Концерну «Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, б. 137)

про стягнення 18   441   011 грн. 07 коп.

орган виконання: Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, б. 13)

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Югаєв М.В., довіреність №739/20-19 від 10.02.2020;

від ВДВС: Проценко Ю.В., довіреність №1533/0009.1.4/22-20 від 12.02.2020;

ВСТАНОВИВ:

13.05.2020 від АТ «НАК «Нафтогаз України» на адресу Господарського суду Запорізької області надійшла скарга на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі № 908/997/15-г.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13.05.2020 вказану скаргу було розподілено на розгляд судді Немченку О.І.

Розпорядженням керівника апарату суду №П-196/20 від 13.05.2020 у зв`язку зі звільненням з посади судді-доповідача у справіНемченка О.І. справу призначено до повторного автоматизованого розподілу судових справ.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2020 вказану скаргу було розподілено на розгляд судді Топчій О.А.

Ухвалою суду від 13.05.2020 скаргу прийнято до розгляду у судовому засіданні 20.05.2020.

Ухвалою суду від 20.05.2020 з урахуванням положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням корона вірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020 розгляд скарги відкладено до 04.06.2020

В судове засідання 04.06.2020 представник позивача (заявника) не з`явився, надіслав клопотання про розгляд скарги за його відсутності.

Відповідно до частини першої ст. 342 Господарського процесуального кодексу України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду (частина друга ст. 342 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Обґрунтовуючи скаргу, АТ «НАК «Нафтогаз України» посилається на те, що постановою від 03.03.2020 державним виконавцем 6на підставі п. 10 ч. 1 ст. 34 та ст.. 35 Закону України «Про виконавче провадження» зупинено виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Запорізької області №908/997/15-г від 18.03.2016. В той же час, на думку скаржника, поза увагою державного виконавця залишилася ч. 4 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої виконавче провадження з підстави, передбаченої п. 10 ч. 1  цієї статті зупиняється у частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ…, крім заборгованості, раніше реструктуризованої (розстроченої та/або відстрочено), у тому числі згідно з рішенням суду. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 21.06.2016 у справі №908/997/15-г боржнику надана розстрочка виконання рішення по даній справі строком на 55 місяців, починаючи з 01.06.2016 по 01.01.2021 включно.

Таким чином, враховуючи приписи ч. 4 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження №51336262 не підлягає зупинення на підставі п. 10 ч. 1 ст. 34 вказаного Закону.

За викладених обставин скаржник (позивач у справі) просить скаргу задовольнити; визнати неправомірними дії державного виконавця щодо зупинення виконавчого провадження №51336262 та зобов`язати посадову особу органу ДВС усунути поруше6ння (поновити порушене право стягувача) – скасувати постанову про зупинення виконавчих дій від 03.03.2020, поновити виконавче провадження ВП №51336262 та вжити заходів щодо стягнення заборгованості.

19.05.2020 від відповідача надійшли пояснення по суті скарги, в яких зазначено що Господарським судом м. Києва розглянута справа № 910/397/18 щодо спонукання укладання договору реструктуризації заборгованості за спожитий природний газ між Концерном “МТМ” та ПАТ “НАК “Нафтогаз України” в рамках Закону № 1730. Згідно рішення господарського суду м. Києва від 03.04.2018 вимоги позивача Концерну “МТМ” задоволені, укладено договір № 1/0210 від 02.10.2017 про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, в тому числі, що виникла за договором від 18.03.2013 № 13/3782-БО-13 і була стягнута у справі № 908/997/15-г. За договором № 1/0210 від 02.10.2017 заборгованість реструктуризована шляхом розстрочення на 60 календарних місяців. Концерн “МТМ” у своїх поясненнях зазначає, що рішення Господарського суду Запорізької області від 24.03.2015 та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 02.07.2015 у справі № 908/997/15-г в частині погашення основного боргу на суму 66    260    938,23 грн виконано в повному обсязі, відтак вважає, що пеня, інфляційні втрати та відсотки річних підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу  відповідно до ст. 7 Закону № 1730. В задоволенні скарги АТ “ПАТ “Нафтогаз України” просить відмовити в повному обсязі.

04.06.2020 від органу виконання також надійшли пояснення по суті скарги, аналогічні поясненням Концерну «МТМ». Крім того в поясненнях зазначено, що 25.09.2019  до Міністерства юстиції України надійшла заява Концерну «МТМ» від 18.09.2019 № 3727/20 про зупинення вчинення виконавчих дій, зняття арешту з рухомого та нерухомого майна.

13.02.2020  головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся з вимогою державного виконавця вих. № 51336262/20.1/4 до АТ «НАК «Нафтогаз України» щодо надання в триденний строк з моменту отримання вимоги інформації щодо залишку суми заборгованості по наказу № 908/997/15-г, виданого 18.03.2016 господарським судом Запорізької області.

Відповідь на зазначену вимогу від АТ «НАК «Нафтогаз України» у встановлені строки не надійшла, лист АТ «НАК «Нафтогаз України» від 07.05.2020 № 14/5-3028-20 щодо повідомлення про залишки заборгованості був отриманий Міністерством юстиції України лише 13.05.2020.

03.03.2020 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесена Постанова по ВП № 51336262 про зупинення вчинення виконавчих дій. Було встановлено, що наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03.08.2017 № 190 боржника - Концерн «МТМ» включено до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії.

Керуючись п. 10 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» було зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу № 908/997/15-г, виданого 18.03.2016 до закінчення терміну дії обставин, що зумовили зупинення вчинення.

Просить відмовити в задоволенні скарги.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, скарги, суд дійшов висновку про задоволення скарги АТ «НАК «Нафтогаз України» виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 24.03.2015 у справі № 908/997/15-г позов публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до концерну "Міські теплові мережі" про стягнення  84 701 949,30 грн. задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 66 260 938,23 грн. основного боргу,           14 537 821,59 грн. інфляційних втрат, 2 423 516,51 грн. 3% річних та 71 801,10 грн. судового збору. У частині стягнення 3% річних у сумі 1 479 672,97 грн. відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.07.2015 рішення господарського суду Запорізької області від 24.03.2015 у справі № 908/997/15-г частково скасовано; абзаци другий та третій резолютивної частини вказаного рішення викладено у редакції, відповідно до якої стягнуто з концерну "Міські теплові мережі" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 66 260 938,23 грн. основного боргу, 14 198 402,84 грн. інфляційних втрат, 3 836 166,92 грн. 3% річних та 72 729,30 грн. судового збору. У частині стягнення 3% річних у сумі 67 022,56 грн. відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.10.2015 рішення господарського суду Запорізької області від 24.03.2015 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.07.2015 у справі № 908/997/15-г скасовано в частині позовних вимог про стягнення 14 537 821,59 грн. інфляційних втрат та 3 903 189,48 грн. - 3% річних, передано справу на новий розгляд в цій частині позову до господарського суду Запорізької області. У решті позовних вимог (в частині стягнення 66 260 938,23 грн. основного боргу) рішення та постанову залишено без змін.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.12.2015 задоволено частково заяву Концерну "Міські теплові мережі" про відстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 24.03.2015 у справі № 908/997/15-г в частині стягнення основного боргу. Відстрочено виконання рішення господарського суду Запорізької області від 24.03.2015 у справі № 908/997/15-г в частині стягнення суми основного боргу на 3 місяці, починаючи з січня 2016 року по березень 2016 року включно.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 24.11.2015 у справі № 908/997/15-г позов ПАТ "НАК "Нафтогаз України" в частині стягнення з Концерну "Міські теплові мережі" 14 537 821,59 грн. інфляційних втрат та 3 903 189,48 грн. - 3% річних задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 3 891 978,86 грн. 3% річних, 14 306 357,52 грн. інфляційних втрат та 15 701,34 грн. судового збору. У решті позову в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат відмовлено. За результатами апеляційного та касаційного оскарження рішення суду залишено без змін.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.04.2016 у справі № 908/997/15-г, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.05.2016  та постановою Вищого господарського суду України від 09.08.2016, задоволено заяву Концерну "Міські теплові мережі" про розстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 24.03.2015 у даній справі в частині стягнення суми основного боргу; розстрочено виконання рішення господарського суду Запорізької області від 24.03.2015 у справі № 908/997/15-г в частині стягнення 64 328 327,55 грн. основного боргу на 36 місяців, починаючи з 01.04.2016 по 31.03.2019 включно, щомісячно за наведеним в ухвалі графіком.

Також, ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.06.2016 у справі                 № 908/997/15-г, залишеною без змін за результатами апеляційного та касаційного оскаржень, задоволено заяву Концерну "Міські теплові мережі" про розстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 24.11.2015 у даній справі в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних; розстрочено виконання рішення господарського суду Запорізької області від 24.11.2015 у справі № 908/997/15-г  в частині стягнення 14 306 357,52 грн. інфляційних втрат та  3 891 978,86 грн. - 3% річних на 55 місяців, починаючи з 01.06.2016 по 01.01.2021 включно, щомісячно за наведеним в ухвалі графіком.

30.11.2016 набув чинності Закон України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” № 1730-VIII, за умовами ст. 5 якого кредиторська заборгованість теплопостачальних організацій за спожитий природний газ (основний борг), використаний станом на 01.07.2016, не погашений станом на 31.12.2016, підлягає реструктуризації на 60 місяців.

У зв`язку з цим згідно з рішенням господарського суду м. Києва від 03.04.2018 у справі № 910/397/18 укладено договір № 1/0210 від 02.10.2017 про реструктуризацію шляхом розстрочення на 60 календарних місяців основної заборгованості за спожитий природний газ (до вересня 2022 включно), в тому числі, що виникла за договором від 18.03.2013 № 13/3782-БО-13і була стягнута у справі № 908/997/15-г.

03.03.2020 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій за виконавчим провадженням № 51336262 з виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 18.03.2016 у справі № 908/997/15-г на підставі п. 10 ч. 1 ст. 34 Закону України “Про виконавче провадження”.

За приписами ч. 5 ст. 74 Закону України “Про виконавче провадження” рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Як зазначає скаржник, вказана постанова на адресу стягувача не надходила, про зупинення виконавчого провадження останній дізнався з АСВП 07.05.2020. Доказів надіслання на адресу стягувача даної постанови державним виконавцем не надано, відтак, суд презюмує, що скарга подається стягувачем в межах строків, визначених законодавством.

Згідно ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження” (далі – Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад як верховенство права та обов`язковості виконання рішень (ст. 2 Закону).

Статтею 18 даного Закону визначено обов`язок виконавця  вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців, відповідно до ст. 3 Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”, є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Конституцією України, яка є Основним Законом України, визначено, що основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення (ст. 129). Аналогічний припис міститься у ст.ст. 2, 326 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2009 р. № 16-пр/2009 виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішенні суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Виходячи з того, що згідно зі ст. 1 Конституції України Україна є правовою державою, обов`язковість виконання судових рішень є обов`язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави, невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_1 щодо офіційного тлумачення положень п. 20 ч. 1 ст. 106, ч. 1 ст. 111-13 ГПК України у взаємозв`язку з положеннями п. 2, 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України).

У рішенні від 17 травня 2005 у справі “Чіжов проти України” (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатись, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії параграфу 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Розглядаючи справу № 5-рп/2013 Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

З наведених приписів        Конституції України        та рішень Конституційного Суду України вбачається декларування нашою державою права кожного, на чию користь ухвалено судове рішення, на його виконання.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року у справі “Шмалько проти України” (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина “судового розгляду”.

Разом з тим, право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (пункт 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі “Жовнер проти України” № 56848/00).

Невиконання рішення суду на користь заявника або заявниці становить втручання в право на мирне володіння своїм майном, як це визначено у першому реченні п. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основних свобод (пункт 14 Рішення Європейського суду з прав людини справа “Шульга проти України”).

Як вбачається з практики Європейського суду з прав людини, право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони, яка поважає верховенство права, дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справах "Горнсбі проти Греції", "Бурдов проти Росії", "Ясіун`єне проти Литви", "Руйану проти Румунії", "Совтрансавто-Холдинг" проти України", "Шмалько проти України").

Ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок (“Іммобільяре Саффі проти Італії”, заява N 22774/93, параграф 66, ЄСПЛ 1999-V).

Так, зупиняючи виконавче провадження № 51336262, державний виконавець у постанові від 03.03.2020 посилався на п. 10 ч. 1 ст. 34 Закону України “Про виконавче провадження”, згідно з яким  виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі, зокрема, включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до      Закону України      "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України", Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).

Судом встановлено, що відповідно до наказу Мінрегіону № 190 від 03.08.2017 Концерн “МТМ” включений до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до      Закону України      "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", стягувачем у спірному виконавчому провадженні є Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”.

Відповідно до ст. 5 Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” № 1730-VIII підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31 грудня 2016 року.

Судом також встановлено, що пеня, інфляційні втрати та відсотки річні, що стягуються у виконавчому провадженні № 51336262 нараховані на заборгованість, що утворилася за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року та не погашена станом на 31 грудня 2016 року.

Згідно з ч. 4 ст. 34 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 10 частини першої цієї статті, зупиняється у частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), крім заборгованості, раніше реструктуризованої (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі згідно з рішенням суду.

Як було зазначено, ухвалою Господарського суду Запорізької області від 21.06.2016 у справі № 908/997/15-г розстрочено виконання судового рішення Господарського суду Запорізької області від 24.11.2015 у справі № 908/997/15-г  в частині стягнення 14 306 357,52 грн. інфляційних втрат та  3 891 978,86 грн. - 3% річних на 55 місяців, починаючи з 01.06.2016 по 01.01.2021 включно, щомісячно за наведеним в ухвалі графіком.  

Відтак, суд погоджується з тим, що сукупна наявність таких фактів, як включення боржника в реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, факт того, що стягувачем у виконавчому провадженні є Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” та факт виникнення заборгованості станом на 1 липня 2016 року та її непогашення станом на 31 грудня 2016 року дійсно є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій.

Проте матеріалами справи також підтверджується факт реструктуризації основної заборгованості та відстроченної заборгованості, у тому числі пені, інфляційних втрат та відсотків річних рішеннями суду, що виключає можливість застосування п. 10 ч. 1 ст. 34 Закону України “Про виконавче провадження” як підстави для зупинення вчинення виконавчих дій відповідно до ч. 4 ст. 34 Закону України “Про виконавче провадження”.

Суд зазначає, що внесення боржника до Реєстру не є безумовною підставою для зупинення виконавчого провадження, оскільки зупинення виконавчого провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 34 Закону України “Про виконавче провадження” має відбуватись з урахуванням всіх вимог ст. 34 Закону України “Про виконавче провадження”. Саме з урахуванням п. 10 вказаної статті, яка визначає коло суб`єктів (стягував, боржник) на яких розповсюджується положення вказаної статті, частини 4 цієї статті, яка визначає на яку саме заборгованість розповсюджується положення п. 10 статті, а саме на заборгованість, яка стягується за спожитий газ, який використано станом на 01.07.2016, за виключенням заборгованості, раніше реструктуризованої (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі згідно з рішенням суду. Така правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду у справі № 904/9569/13 від 19.11.2019.

Суд приймає до уваги, що відповідно до ст. 7 Закону України №1730-VIII на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ станом на 1 липня 2016 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями договору про реструктуризацію заборгованості.

В той же час, Законом України №1730 не встановлено автоматичного списання нарахованих сум пені, відсотків річних та інфляційних втрат.

Сторонам ж не надано доказів вчинення будь-яких дій щодо проведення списання нарахованих сум.

Згідно ч. 2 ст. 343 ГПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

На підставі викладеного вище, скарга Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” судом задовольняється.

Керуючись ст.ст. 234, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити.

Визнати дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо зупинення виконавчого провадження № 51336262 неправомірним.

Зобов`язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України скасувати постанову про зупинення виконавчих дій від 03.03.2020, поновити виконавче провадження № 51336262 та вжити заходів щодо стягнення заборгованості.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена у порядку та строк, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням Розділу ХІ “Перехідні положення” ГПК України.

  Повний текст ухвали складено та підписано 10.06.2020.

Суддя                                                                                     О.А. Топчій