Справа 2-583/09

РІШЕННЯ

іменем України

20 лютого 2009 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі: головуючого судді Новака А.В.

при секретарях Миколайчук Т.С., Клейовій Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Української державної корпорації «Укрзакордоннафтогазбуд» про стягнення заборгованості по заробітній платі з урахування індексу інфляції, компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги та відшкодування моральні" шкоди, -

встановив :

позивач звернулася до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до відповідача про стягнення заборгованості по заробітній платі з урахування індексу інфляції, компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги та відшкодування моральні' шкоди. Мотивує свої вимоги тим, що відповідно до Наказу № 11-К від 30.03.1998 року, вона була прийнята на посаду заступника начальника Управління з вийськово-мобілізаційних питань та державної таємниці в УДК «Укрзакордоннафтогазбуд». Відповідно до Наказу № 7-К від 01.06.2002 року, позивач була звільнена у зв'язку з виходом на пенсію. Наказом № 10-Б від 30.08.2002 року ОСОБА_1 було прийнято на посаду заступника начальника з військово-мобілізаційних питань та державної таємниці УДК «Укрзакордоннафтогазбуд», починаючи з 01.09.2002 року. З 01.10.2003 року позивача було переведено на посаду начальника управління маркетингу УДК «Укрзакордоннафтогазбуд», про що було видано Наказ № 12-А-К від 29.09.2003 року, та пропрацювала на зазначеній посаді до моменту звільнення за власним бажанням згідно зі ст. 38 КЗпП України до 24.07.2007, що підтверджується Наказом № 07-К від 24.07.2007 року.

У зв'язку з скрутним фінансовим становищем відповідача, заробітна плата працівникам УДК «Укрзакордоннафтогазбуд» виплачувалась не систематично та не в повному обсязі, у зв'язку з чим виникала заборгованість як по заробітній платі, так і по авансовим звітам. У липні 2007 року підприємство провело часткове погашення заборгованості та на момент звільнення ОСОБА_1 УДК «Укрзакордоннафтогазбуд» видало їй трудову книжку, проте остаточний розрахунок по заробітній платі проведений не був.

У 2008 році на багаторазові звернення позивача до УДК «Укрзакордоннафтогазбуд», останнє повідомило ОСОБА_1, що її буде повідомлено про проведення остаточного розрахунку по заробітній платі. Проте

станом на день подачі позову до суду розрахунку не відбулося. А тому позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості.

Крім того, внаслідок неправомірних дій відповідача, які виразились в невиплаті позивачу заборгованості та неможливістю останньою належним чином проводити лікування, ОСОБА_1 було завдано моральної шкоди, яку вона оцінює в 10 000 гривень та яку просить стягнути з відповідача.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги збільшила та просила суд стягнути з УДК «Укрзакордоннафтогазбуд» на користь ОСОБА_1 109 283 гривні 47 копійок, з яких: заборгованість по заробітній платі з урахуванням компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати - 37 138 гривень 27 копійок, трьохмісячна вихідна допомога, розмір якої складає - 6 900 гривень 00 копійок, сума відшкодування за невикористану відпустку у розмірі 4 101 гривню 30 копійок, сума компенсації середнього заробітку у зв'язку з порушенням виплати заробітної плати, розмір якої складає 41475 гривень 50 копійок, сума заборгованості по авансовим звітам у розмірі 9 668 гривень 40 копійок, та моральна шкода у розмірі 10 000 гривнь.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у задоволенні вимог ОСОБА_1, посилаючись на безпідставність заявлених позивачем вимог.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, судом достовірно встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Наказу № 11-К від 30.03.1998 року, ОСОБА_1 була прийнята на посаду заступника начальника Управління з вийськово-мобілізаційних питань та державної таємниці в УДК «Укрзакордоннафтогазбуд». Відповідно до Наказу № 7-К від 01.06.2002 року, позивач була звільнена з підприємства у зв'язку з виходом на пенсію. Наказом № 10-Б від 30.08.2002 року ОСОБА_1 було прийнято на посаду заступника начальника з військово-мобілізаційних питань та державної таємниці відповідача, починаючи з 01.09.2002 року. З 01.10.2003 року позивача було переведено на посаду начальника управління маркетингу УДК «Укрзакордоннафтогазбуд», про що було видано Наказ № 12-А-К від 29.09.2003 року, та пропрацювала на зазначеній посаді до моменту звільнення за власним бажанням згідно зі ст. 38 КЗпП України до 24.07.2007, що підтверджується Наказом № 07-К від 24.07.2007 року.

У зв'язку з скрутним фінансовим становищем відповідача, заробітна плата працівникам УДК «Укрзакордоннафтогазбуд» виплачувалась не систематично та не в повному обсязі, у зв'язку з чим виникала заборгованість як по заробітній платі, так і по авансовим звітам. У липні 2007 року підприємство провело часткове погашення заборгованості та на момент звільнення ОСОБА_1 УДК «Укрзакордоннафтогазбуд» видало їй трудову книжку, проте остаточний розрахунок по заробітній платі проведений не був.

У 2008 році на багаторазові звернення ОСОБА_1 до УДК «Укрзакордоннафтогазбуд», останнє повідомило позивачу, що її буде додатково повідомлено про проведення остаточного розрахунку по заробітній платі. Проте станом на день подачі позову до суду розрахунку не відбулося.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні в строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів в місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

У випадку, коли день виплати заробітної плати співпадає з вихідним, святковим або не робочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать працівникові від підприємства, установи, організації, проводяться в день звільнення.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року, судовий захист є важливою гарантією конституційного права громадянина заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року, компенсація втрати частини заробітної плати провадиться згідно ст. 34 Закону України і Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1427 від 20 грудня 1997 року (зі змінами, внесеними Постановою КМУ № 692 від 23 квітня 1999 року), Закон України № 2050-ІП від 19.10.2000 року та Порядком, затвердженим Постановою КМУ № 159 від 21.02.2001 року.

Періодом стягнення заборгованості по заробітній платі з відповідача на користь позивача є період з листопада 2005 року по липень 2007 року включно, що підтверджується поясненнями представника відповідача у судовому засіданні.

Відповідно до довідки, наданої Управлінням Пенсійного Фонду України в Шевченківському районі м. Києва, довідки, наданої УДК «Укрзакордоннафтогазбуд», сума нарахованої заробітної плати разом з врахуванням компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати складає 64 215 гривень 78 коійок /а.с. 78/.

За визначений період позивачу фактично виплачено 27 077 гривень 51 копійку /а.с. 78/.

Станом на 20.02.2009 року заборгованість по заробітній платі з урахуванням компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати складає 37 138 гривень 27 копійок /а.с. 78/.

Надані представником відповідача в судовому засіданні розрахунки заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1 не приймаються судом до уваги, оскільки зазначена представником заборгованість у період з липня 2008 року по серпень 2008 року розрахована без урахування змін індексу інфляції у зазначений період.

Відповідно до Наказу № 07-К від 24 липня 2007 року, ОСОБА_1 належить виплата трьохмісячної вихідної допомоги та виплата грошової компенсації за невикористані чергові відпустки за пророблений період з 31.08.2005 року по 29.07.2007 року /а.с. 9/, розмір якої складає 6 900 гривень 00 копійок /а.с. 78/.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про відпустки», у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року, ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника, йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

Як вбачається з Листа Міністерства праці та соціальної політики України № 33/13/116-08 від 22.02.2008 року, якщо працівник з якихось причин не скористався своїм правом на щорічні відпустки за кілька попередніх років (за 2, З, 4 чи більше років), він має право використати їх, а в разі звільнення, незалежно від підстав, йому має бути виплачено компенсацію за всі невикористані дні щорічних відпусток, визначених п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про відпустки».

Станом на 20.02.2009 року,  заборгованість УДК

«Укрзакордоннафтогазбуд» перед ОСОБА_1 за невикористані чергові відпустки складає 4 101 гривню 30 копійок, що підтверджується розрахунком /а.с. 79/.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановления рішення.

Одже, сума компенсації середнього заробітку у зв'язку з порушенням виплати заробітної плати складає 41 475 гривень 50 копійок, що зазначено в розрахунку /а.с. 80/.

Розрахунок боргу по авансових звітах проведено позивачем відповідно до Рекомендацій Верховного Суду України № 62/97 від 03.04.1997 року відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, а також згідно зі ст. 625 ЦК України № 435-IV від 16.01.2003 року.

Сума заборгованості по авансовим звітам складає 9 668 гривень 40 копійок, що відображено в розрахунку /а.с. 81-82/.

Вирішуючи позов в частині вимог щодо відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що ці вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки позивачу було завдано моральної шкоди, оскільки через брак коштів вона тривалий час не мала змоги проходити лікування, що необхідне-лри гіпертонії. Через гіпертонічну кризу, що перенесла ОСОБА_1, їй необхідно постійно приймати ліки, також лікарями були зафіксовані порушення серця. У зв'язку з чим вимоги в частині моральної шкоди, на думку суду, підлягають частковому задоволенню з врахуванням змін в житті позивача, спричинених невиплатою належних їй коштів та неможливістю проводити належне лікування, її психологічного стану.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Пленумом Верховного Суду України в п.3 Постанови № 4 від 31.03.95 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" звернуто увагу на те, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Суд приходить до висновку, що внаслідок протиправної поведінки відповідача, позивач зазнала душевних страждань, викликаних невиплатою коштів, необхідних їй для проведення лікування, а тому позивачу ОСОБА_1 завдано моральну шкоду з вини відповідача - УДП «Укрзакордннафтогазбуд», яку воно повинно відшкодувати на підставі ст. 1167 ЦК України, з врахуванням його матеріального стану, обставин справи, характеру та глибини страждань, яких зазнала позивач. При визначенні розміру відшкодування, суд враховує вимоги розумності та справедливості і задовольняє позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди частково у розмірі 5000 гривень 00 копійок.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 115-117, 237-1 Кодексу законів про працю України, Законом України «Про відпустки», Законом України «Про оплату праці», ст. 1167 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 169, 174, 212-215, п. 1 ст. 367 ЦПК України, суд -

вирішив:

позов задовольнити частково.

Стягнути з Української державної корпорації «Укрзакордоннафтогазбуд» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі з врахуванням компенсації втрати частини заробітної плати у розмірі 37 138 (тридцять сім тисяч сто тридцять вісім) гривень 27 копійок, вихідної допомоги при звільненні у розмірі 6 900 (шість тисяч дев'ятсот) гривень 00 копійок, компенсацію за невикористані відпустки у розмірі 4 101 (чотири тисячі сто один) гривні 30 копійок, компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати у розмірі 41 475 (сорок одна тисяча чотириста сімдесят п'ять) гривень 50 копійок,

заборгованість по авансовим звітам у розмірі 9 668 (дев'ять тисяч шістсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок, моральну шкоду у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок, а всього стягнути 104 383 (сто чотири тисячі триста вісімдесят три) гривні 47 копійок.

Стягнути з Української державної корпорації «Укрзакордоннафтогазбуд» на користь держави 104 (сто чотири) гривні 38 копійок судового збору.

Стягнути з Української державної корпорації «Укрзакордоннафтогазбуд» на користь держави 30 (тридцять) гривень 00 копійок витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (01, Голосіївський районний суд м. Києва, МФО 820019, код ЄДРПОУ 26077879, р/р 31211259700002, банк ГУДК у м. Києві).

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення протягом десяти днів з дня проголошення рішення та апеляційної скарги - протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Зазначені заява та апеляційна скарга подаються до Апеляційного суду міста Києва через Голосіївський районний суд міста Києва, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.