Справа № 2- 25\07 року
РІШЕННЯ Іменем України
01 березня 2007 року Черкаський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Скіця М.І.
при секретарі Чубенко Ю.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні господарськими спорудами та визначення порядку користування земельною ділянкою,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні господарськими спорудами та визначення порядку користування земельною ділянкою.
В обгрунтування своїх вимог вказує, що на підставі договору дарування від ІНФОРМАЦІЯ_1 року йому належить на праві приватної власності садиба, розташована в с Червона Слобода, Черкаського району, Черкаської області по АДРЕСА_1, яка складається з житлового будинку літ. "А-1", гаража літ "Б", сараю літ. "В", туалету літ. "Г", огорожі № 1-4 та водозабірної колонки № 5. Також у нього перебуває у користуванні присадибна земельна ділянка площею 0, 17 га, відповідно до кадастрового плану НОМЕР_2.
Власником сусідньої садибиНОМЕР_1 являється ОСОБА_2, і в її користуванні перебуває присадибна ділянка площею 0, 194 га.
Вказує, що з ІНФОРМАЦІЯ_2року між ним та ОСОБА_2 виникають суперечки з приводу землекористування, так як відповідачка перешкоджає йому в доступі, з метою обслуговування, до тильної стіни гаражу літ. "Б", яка проходить по межі між їх домоволодіннями, а також чинить перешкоди та не визнає його право на користування водозабірною свердловиною, яка розташована на межі домоволодінь.
Так як неодноразові звернення до відповідачки з метою врегулювання спору мирним шляхом результатів не дали, він змушений був звернутися до суду.
Просить суд визначити порядок користування суміжними земельними ділянками та встановити сервітут, обмеживши відповідачку в користуванні частиною земельної ділянки, яка прилягає до тильної стіни гаражу літ. "Б" домоволодіння АДРЕСА_1, Черкаського району, Черкаської області, що належить йому на праві приватної власності, та зобов"язати відповідачку не чинити перешкод в користуванні водозабірною свердловиною № 5, що належить йому на праві власності.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, додатково пояснив, що має таке ж право як і відповідачка користуватися водозабірною свердловиною, так як вона розташована на межі домоволодінь і на його плані вказана під № 5, а на плані відповідачки під № 4. Крім того вказує, що в даний час в належному відповідачці домоволодінні проживає його та відповідачки матір, а відповідачка мешкає за іншою адресою.
Відповідачка та її представник ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та пояснили, що у неї в користуванні перебуває земельна ділянка розміром 0, 1939 га. На території даної земельної ділянки знаходиться водозабірна свердловина №4, яка належить їй на праві власності. Позивач же згідно технічної документації має на території свого домоволодіння власну водозабірну колонку під № 5. Також вважають, що відповідач має достатню земельну ділянку для обслуговування належного йому гаражу, однак фактично вона ніколи не чинила перешкод під час того, як позивач використовував
її земельну ділянку для обслуговування гаражу. Крім того, вважають, що позивач пропустив строк позовної давності.
Просять суд відмовити в задоволенні позову по причині пропуску строку позовної давності.
Представник Червонослобідської сільської ради ОСОБА_5. та представник відділу земельних ресурсів Черкаської районної державної адміністрації ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснили, що у користуванні ОСОБА_2. перебуває земельна ділянка площею 0, 1939 га, а в користуванні ОСОБА_1 перебуває земельна ділянка площею 0, 1701 га. На території земельної ділянки ОСОБА_2. розташована водоколонка, яка займає площу 3 м. кв. і відгороджена від сусіднього домоволодіння, належного ОСОБА_1 парканом, тому ОСОБА_1 фактично не має до неї доступу. Крім того, вказують, що гараж площею 23 м.кв., розташований на межі з земельною ділянкою ОСОБА_2., і тому для технічного обслуговування його власником ОСОБА_1 підходу не має. У вирішенні даного спору покладаються на суд.
Заслухавши пояснення сторін, представника відповідачки ОСОБА_3, представника Червонослобідської сільської ради ОСОБА_5. та представника відділу земельних ресурсів Черкаської районної державної адміністрації ОСОБА_4, вивчивши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі з наступних підстав:
Так в судовому засіданні об'єктивно встановлено, що на підставі договору дарування від ІНФОРМАЦІЯ_1року НОМЕР_3 ОСОБА_1 являється власником житлового будинку з надвірними спорудами, що розташований в с Червона Слобода, Черкаського району, Черкаської області по АДРЕСА_1. Даний будинок та надвірні споруди згідно технічного паспорту мають наступні позначення: житловий будинок літ. "А-1", гараж літ. "Б", сарай літ. "В", вбиральня літ. "Г", огорожа № 1-4 та водоколонка № 5.
ОСОБА_2 на підставі договору дарування від ІНФОРМАЦІЯ_1року НОМЕР_4 має у власності будинок з надвірними спорудами, розташований по сусідству з будинком позивача, за адресою: с Червона Слобода, Черкаського району, Черкаської області АДРЕСА_2. Житловий будинок та надвірні споруди згідно технічного паспорту мають наступні позначення: житловий будинок літ. "А-1", сарай літ. "Б" та літ. "Г", літня кухня літ. "В", огорожа № 1 -3 та водоколонка № 4.
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від ІНФОРМАЦІЯ_3 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення порядку користування суміжними земельними ділянками та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, було встановлено, що згідно кадастрового плану в користуванні ОСОБА_2 перебуває земельна ділянка площею 0, 1939 га, а в користуванні ОСОБА_1 перебуває земельна ділянка площею 0, 1701 га. Крім того рішенням суду встановлено, що водоколонка згідно технічної документації перебуває в користування обох сторін, фактично ж нею користується тільки позивачка.
Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства складеного ІНФОРМАЦІЯ_4 року та актом обстеження земельної ділянки складеного ІНФОРМАЦІЯ_5 року, встановлено, що за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 рахується одна й та ж водоколонка, яка в технічному паспорті на будинок ОСОБА_1 позначена під № 5, а в технічному паспорті будинку ОСОБА_2. позначена під № 4. Дана водоколонка знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_2. і має фактичну площу 3 м.кв., але доступу ОСОБА_1 до водоколонки не має, так як вона відгороджена парканом. Комісією, що склала вищевказані акти пропонується ввести сервітут на користування водоколонкою. Крім того комісією встановлено, що до гаражу, який належить ОСОБА_1, та знаходиться на межі з земельною ділянкою ОСОБА_2, не має підходу для технічного обслуговування.
Крім того, в судовому засіданні відповідачка фактично не заперечувала проти надання можливості позивачу користуватися частиною наданої їй в користування земельної ділянки для обслуговування належного позивачу гаражу.
Згідно ч.1 ст. 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою.
Згідно ч. 1,2 ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).
Згідно ч. 1,2,3 ст. 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником ( володільцем) земельної ділянки. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.
Вищевикладене свідчить про те, що іншим способом, крім надання земельного сервітуту не можуть бути задоволені потреби ОСОБА_1 в обслуговуванні гаражу та використанні водозабірної свердловини.
Також суд вважає, що на звернення особи до суду з позовом про встановлення земельного сервітуту строк позовної давності не розповсюджується, оскільки згідно ст. 256, ч.1 ст. 261 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. В даному випадку судом встановлено, що ОСОБА_1 не захищає своє порушене право, а просить суд надати йому право на користування чужим майном (сервітут), якого він раніше не мав.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст.98 - 101 ЗК України, ст. 401-404 ЦК України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні господарськими спорудами та визначення порядку користування земельною ділянкою задовольнити.
Зобов"язати ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 в користуванні водозабірною свердловиною № 5 (№4).
Зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 в обслуговуванні тильної стіни гаражу, літ. „Б".
Надати право земельного сервітуту ОСОБА_1 на безоплатне користування частиною земельної ділянки, розміром 1.9м.* 1.4м., площею 3.2 м. кв. в районі розташування водозабірної свердловини та частиною земельної ділянки, розміром 1.0м.*6.0м. площею 6 кв. м. для обслуговування тильної стіни гаражу.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.