Постанова

Іменем України

03 червня 2020 року

м. Київ

справа № 196/476/13-ц

провадження № 61-48206св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач-1 - ОСОБА_3 ,

представник відповідача-1 - ОСОБА_4 ,

відповідач-2 - Царичанська районна державна адміністрація Дніпропетровської області,

представники відповідача-2: ОСОБА_7, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

третя особа - Китайгородська сільська рада Царичанського району Дніпропетровської області,

представник третьої особи - Чайка Оксана Олексіївна ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області у складі судді Зубій А. В. від 27 березня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду у складі судді: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Каратаєвої Л. О. від 13 листопада 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , Царичанської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, третя особа - Китайгородська сільська рада Царичанського району Дніпропетровської області, про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення та зняття з реєстрації.

Позов мотивований тим, що 27 червня 2012 року вона на прилюдних торгах з реалізації арештованого майна придбала житловий будинок АДРЕСА_1 , власником якого була ОСОБА_3 , про що був складений і отриманий нею протокол проведення аукціону з реалізації нерухомого майна. На підставі вказаного протоколу 06 липня 2012 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Царичанського районного управління юстиції в Дніпропетровській області було складено акт про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна, а 09 липня 2012 року позивач оформила у нотаріуса свідоцтво про право власності на вказаний будинок та 04 березня 2013 року зареєструвала право власності в Державному реєстрі прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності.

Посилаючись на те, що ОСОБА_3 у добровільному порядку звільнити будинок не погоджується, чим порушує її право користування та розпорядження нерухомим майном, власником якого вона є, ОСОБА_1 просила усунути перешкоди у здійсненні нею права користування, розпорядження та володіння належним їй житловим будинком, що знаходиться на АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_3 із указаного житлового будинку та зняття її з реєстрації.

Указану справу суди розглядали неодноразово.

Короткий зміст останнього рішення суду першої інстанції

Рішенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 27 березня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Виселено ОСОБА_3 з житлового будинку, що знаходиться на АДРЕСА_1 . У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Додатковим рішенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2018 року вирішено питання про розподіл судових витрат.

Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки відповідач ОСОБА_3 проживає у спірному будинку без законних підстав, тому що втратила право власності на нього, чим чинить позивачу перешкоди у володінні та користуванні її майном, порушуючи право власності останньої, то порушене право позивача підлягає захисту в обраний нею спосіб на підставі частини першої статті 391 ЦК України.

Відмовляючи у задоволенні позову про зняття відповідача з реєстрації у спірному будинку, суд виходив із того, що судове рішення про виселення відповідача, яке набрало законної сили, на вимогу позивача може бути підставою для зняття відповідача з реєстрації місця проживання у спірному приміщені.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 27 березня 2018 року та додаткове рішення цього ж суду від 22 червня 2018 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції про відсутність законних підстав проживання відповідача у спірному будинку, оскільки у зв`язку із його відчуженням остання втратила право користування ним, відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

У грудні 2018 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не з'ясували всіх фактичних обставин справи; не застосували до спірних правовідносин приписи частини другої статті 109 ЖК Української РСР, в якій встановлено загальне правило про неможливість виселення громадян без надання їм іншого житлового приміщення. Спірне житлове приміщення позивачем придбане на прилюдних торгах, при підготовці до яких мали бути зазначені обтяження у вигляді наявності осіб, які зареєстровані та проживають у житловому приміщенні, тобто виявлені ризики, пов`язані з придбанням спірної нерухомості. У разі, якщо продавець спірного будинку не повідомив позивача про його обмеження із забезпечення осіб, які підлягають виселенню, то новий власник може частково поновити свої права шляхом звернення про відшкодування шкоди до такого продавця.

Оскільки судові рішення судів попередніх інстанцій не оскаржуються в частині відмови у задоволенні позову про зняття відповідача із реєстрації у спірному приміщенні, то в цій частині не є предметом касаційного оскарження (частина перша статті 400 ЦПК України).

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначила, що закон не покладає на неї обов'язку як нового власника забезпечити відповідача іншим житлом. Посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги та законність і обґрунтованість ухвалених у справі судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 17 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано справу № 196/476/13-ц з Царичанського районного суду Дніпропетровської області. Зупинено виконання рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 27 березня 2018 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до закінчення касаційного провадження.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2020 року вказану справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що ОСОБА_3 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 14 лютого 1995 року, у якому вона зареєстрована та проживає.

27 червня 2012 року відбулись прилюдні торги з реалізації нерухомого майна, яке належить ОСОБА_3 , а саме, житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , про що складений протокол № 04008/2, затверджений директором Дніпропетровської філії ТОВ «Укрспец Групп» 27 червня 2012 року.

06 липня 2012 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Царичанського районного управління юстиції в Дніпропетровській області складено акт про продаж вказаного нерухомого майна з прилюдних торгів.

09 липня 2012 року приватним нотаріусом Царичанського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Сало В. В. видано свідоцтво про те, що ОСОБА_1 належить на праві власності житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано в реєстрі за № 666.

14 лютого 2013 року право власності ОСОБА_1 на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, номер запису про право власності 263599.

Звертаючись до суду з указаним позовом, ОСОБА_1 посилалась на те, що вона є законним власником спірного житлового будинку, придбавши його на публічних торгах та зареєструвавши в установленому законом порядку право власності на нього, але відповідач, яка зареєстрована та проживає у спірному будинку, чинить їй перешкоди у реалізації права на користування та володіння вказаним майном, тому підлягає виселенню.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_3 на рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 27 березня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК Української РСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Установлено, що 27 червня 2012 року на підставі виконавчого листа № 2-391, виданого Царичанським районним судом Дніпропетровської області на виконання рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області у цивільній справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_9 , ОСОБА_10 про стягнення 101 043,75 грн, відбулися прилюдні торги з реалізації нерухомого майна, яке належить ОСОБА_3 , а саме - житлового будинку АДРЕСА_1 . При примусовому виконанні зазначеного виконавчого документа, державним виконавцем відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження», було описане й арештоване нерухоме майно боржника, а саме спірний житловий будинок.

Належний ОСОБА_10 житловий будинок АДРЕСА_1 не був іпотечним майном, а був реалізований державним виконавцем в межах виконавчого провадження.

Установивши, що ОСОБА_1 як новий власник, яка придбала спірний будинок в установленому законом порядку на прилюдних торгах, не може користуватися своєю власністю, оскільки ОСОБА_3 , яка втратила право користування спірним житловим приміщенням у зв`язку з його відчуженням, відмовляється виселятися з нього, дійшли обґрунтованого висновку про те, що порушене право позивача, як нового законного власника спірного житлового будинку, підлягає захисту в обраний нею спосіб, а саме усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення ОСОБА_3 із належного їй на праві власності житлового будинку, яке відповідач займає без законних на те підстав.

Відповідач ОСОБА_3 є боржником за виконавчим провадженням, за яким спірне майно було продано на прилюдних торгах у рахунок погашення боргу, не є членом сім`ї позивача, спільним побутом із нею не пов`язана, тому суди дійшли правильного висновку про усунення перешкод власнику у здійсненні права власності шляхом виселення відповідача зі спірного житла.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги про не застосування до спірних правовідносин приписів частини другої статті 109 ЖК Української РСР є безпідставними, оскільки належний ОСОБА_10 житловий будинок АДРЕСА_1 не був іпотечним майном, а був реалізований державним виконавцем в межах виконавчого провадження на публічний торгах, переможцем яких стала позивач, яка як власник спірного майна, вправі здійснювати користуватися та розпоряджатися належним їй майном. ОСОБА_1 , яка за встановлених обставин набула право власності на спірний житловий будинок на законних підставах, не є такою особою, яка повинна надати ОСОБА_3 при її виселенні інше житлове приміщення у розумінні статті 109 ЖК УРСР.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій в частині вирішення позову про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення, обґрунтовано викладених у мотивувальних частинах судових рішень, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновком суду у цій частині щодо їх оцінки.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій в частині вирішення позову про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення без змін.

Оскільки оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій в частині вирішення позову про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення залишено без змін, а скаргу без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Частиною третьою статті 436 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанцій у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Ураховуючи, що ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 17 грудня 2018 року було зупинено виконання рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 27 березня 2018 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до закінчення касаційного провадження, касаційне провадження у справі закінчено, тому виконання вказаного судового рішення в цій частині підлягає поновленню.

Керуючись статтями 141, 400, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 27 березня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення ОСОБА_3 із житлового будинку, що знаходиться на АДРЕСА_1 , залишити без змін.

Поновити виконання рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 27 березня 2018 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення ОСОБА_3 із житлового будинку, що знаходиться на АДРЕСА_1 .

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун

Є. В. Краснощоков

М. Ю. Тітов