Справа № 22ц-510/2009 рік. Головуючий по 1 інстанції

Категорія 34                                                                 Компанійця О.В.

Доповідач в апеляційній інстанції Ювшин В.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2009 року м.Черкаси

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області у складі головуючого Ювшина В.І.

суддів:   Сіренка Ю.В., Скіця М.О.

при секретарі Пономаренко Ю.

адвокатів ОСОБА_3

позивача ОСОБА_4

відповідача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 15 січня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, -

встановила:

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, посилаючись на те, що 31 жовтня 2006 року в м. Сміла відбулась дорожньо-транспортна пригода між автомобілем ВАЗ 21091 під керуванням відповідача по справі ОСОБА_5 та автомобілем ВАЗ 21053 під його керуванням. В результаті зіткнення автомобілів вони зазнали механічні пошкодження. Особою, винною в ДТП являється водій автомобіля ВАЗ 21091 ОСОБА_5, який виїхавши з прилеглої території, не надав перевагу в русі автомобілю ВАЗ 2105 під керуванням позивача, за що на ОСОБА_5 складено протокол про адміністративне правопорушення. Також вина ОСОБА_5 у вчиненому ДТП

підтверджується висновком спеціаліста. Матеріальні збитки, завдані пошкодженням автомобіля ВАЗ 21091 складає 8197 гривень 97 коп., які відповідач відмовляється добровільно йому відшкодувати. Крім того, пошкодженням його майна позивачу заподіяна і моральна шкоди. Просив суд стягнути з ОСОБА_5 на його користь 8197 гривень 97 коп. матеріальних збитків та 2000 гривень моральної шкоди та судові витрати по справі.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 15 січня 2009 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення Смілянського міськрайонного суду від 15 січня 2009 року скасувати, оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, та постановити по справі нове рішення, яким повністю задоволити його позовні вимоги.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів знаходить за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року №11 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обгрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивач не довів обставин вини відповідача у вчиненій дорожньо-транспортній пригоді, так як відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

31 жовтня 2006 року в м. Сміла на вул.  І.Франка відбулося зіткнення автомобілів ВАЗ 21091 під керуванням ОСОБА_5 та автомобіля ВАЗ 21053 під керуванням позивача ОСОБА_4 В результаті дорожньо-транспортної пригоди водіям автомобілів тілесних ушкоджень не причинено, лише автомобілі були механічно пошкоджені. Таким чином, в діях водія, який допустив порушення Правил дорожнього руху України, мається адміністративне правопорушення. Але жоден із водіїв до адміністративної відповідальності не притягувався, відносно водія ОСОБА_5 адміністративна справа провадженням закрита в зв'язку з закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності без встановлення його вини в вчиненому правопорушенні. Інших доказів вини учасників ДТП в порушенні Правил дорожнього руху України сторони не надали, дану постанову про закриття провадження по справі без встановлення вини водія, не оскаржили у встановленому законом порядку. Згідно ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, лише за наявності вини особи.

Згідно ст. 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Висновки спеціаліста ОСОБА_6 суд першої інстанції обгрунтовано відхилив як не належний доказ, так як ОСОБА_6 не являється експертом, не внесений в реєстр експертів та не має відповідної ліцензії на проведення авто технічних досліджень.

Висновком судових експертів по справі про адміністративне правопорушення вина водія ОСОБА_5 у дорожньо-транспортній пригоді, що відбулася 31 жовтня 2006 року повністю спростовується /а.с.69-27/.

Інші доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду не спростовують, оскільки грунтуються на невірному трактуванні апелянтом наведених правових норм.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 15 січня 2009 року відхилити, а рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 15 січня 2009 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена до суду касаційної інстанції на протязі двох місяців, починаючи з дня її проголошення.