Справа № 11-а-500/2006 року Головуючий по первой инстанции
Категорія: ст. 185 ч. 2 КК України судья: Мельничук А.В.
Докладчик апелляционного суда
судья: Губа А.А.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 липня 2006 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого: Погорєлової Г.М.
суддів: Олєщук Т.Л., Губи О.О.
за участю прокурора: Князевої Т.В.
засудженого: ОСОБА_1
розглянула у судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 квітня 2006 року, яким засуджено:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою освітою, не жонатого, не працюючого, проживаючого по АДРЕСА_1 в м. Первомайську Миколаївської області, раніше судимого: 1) 30.09.2003 року Дзержинським районним судом м. Кривий Ріг Дніпропетровської області за ст. ст. 185 ч. 2, 185 ч. З КК України до 3 років позбавлення волі, звільнився 27.07.2005 року на підставі ст. З п. "б" Закону України "Про амністію" від 31.05.2005 року, 2) 22.02.2006 року Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області за ст. 185 ч. 2 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі,
- за ст. 185 ч. 2 КК України на 3 роки позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України до назначеного покарання частково
приєднано невідбуте покарання за вироком Первомайського
міськрайонного суду Миколаївської області від 22.02.2006 року і
остаточно до відбуття призначено покарання у виді 4 років позбавлення
волі.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування спричиненої матеріальної шкоди 2363 грн. 60 коп.
За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за те, що 26 жовтня 2005 року близько 1 години ночі він, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння в приміщенні бару "Едем" по вул. Шевченко, 1 в м. Первомайську Миколаївської області, таємно викрав залишений на спінці стільця без нагляду шкіряний піджак ОСОБА_2, вартістю 600 грн., в якому знаходилося наступне майно: мобільний телефон "Моторола-Райзер ВЗ", вартістю 1300 грн. зі стартовим пакетом "Діджус", вартістю 50 грн., на рахунку якого знаходилися гроші в сумі 100 грн., чехол для телефону, вартістю 60 грн., гаманець, вартістю 150 грн. та гроші в сумі 20 доларів США (на день вчинення злочину складає 103 грн. 60 коп.).
В результаті злочинних дій ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_2 спричинено матеріальну шкоду на загальну суму 2363 грн. 60 коп.
В апеляції засуджений ОСОБА_1, посилаючись на порушення його права на захист при проведенні попереднього розгляду справи та суворість призначеного йому покарання, просить вирок суду змінити, пом'якшити йому покарання до 3 років позбавлення волі. На думку апелянта, судом при призначенні йому покарання не врахована така пом'якшуюча покарання обставина як його явка з повиною. Крім того, апелянт вважає, що суд при призначенні йому остаточного покарання повинен був керуватися вимогами ч. 1 ст. 70 КК України, а не - ч. 4 ст. 70 КК України. Оспорює висновок суду, що злочин вчинив в стані алкогольного сп'яніння. Крім того, посилається на те, що суд необгрунтовано відмовив йому в задоволенні клопотання про об'єднання кримінальної справи, яка розглядалася судом в лютому 2006 році з даною справою.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_1, який підтримав свою апеляцію і просив пом'якшити йому покарання до 3 років позбавлення волі, думку прокурора про залишення апеляції засудженого без задоволення, а вироку суду - без зміни, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду щодо винності ОСОБА_1 у вчиненні крадіжки майна потерпілого ОСОБА_2 грунтуються на доказах, детально викладених у вироку, що в апеляції засудженим не оспорюється.
Що стосується доводів апеляції ОСОБА_1 про порушення його права на захист при проведенні попереднього розгляду справи, то вони є безпідставними. Так, матеріали кримінальної справи свідчать, що досудове слідство велося на російській мові, ОСОБА_1 було роз'яснено право на захист (а.с. 16, 17, 23, 38, 65). Судове слідство також велося на російській мові, що вбачається з протоколу судового засідання, вирок також викладений російською мовою. Дійсно судове засідання попереднього розгляду кримінальної справи велося на українській мові, але ОСОБА_1, який брав участь в попередньому розгляді справи, на цій стадії процесу він ніяких клопотань відносно мови не заявляв. ОСОБА_1 в процесі попереднього розгляду справи було вручено копію обвинувального висновку, який викладений російською мовою, та роз'яснено положення ст. 299 КПК України. Положення цієї статті ОСОБА_1 роз'яснювались на російській мові і при судовому розгляді справи. Крім того, ОСОБА_1 при розгляді справи в апеляційному порядку пояснив, що він народився на Україні, українську мову розуміє.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що при розгляді даної справи судом не порушено право ОСОБА_1 на захист.
Твердження ОСОБА_1 відносно того, що він не знаходився в стані алкогольного сп'яніння під час вчинення злочину, протирічать матеріалам справи. Так, із пояснень самого ОСОБА_1 як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні вбачається, що він близько 23 години прийшов до бару "Едем", замовив бутилку вина, яке вживав. Умисел на кражу у нього виник біля 1 години ночі, тобто після вживання спиртних напоїв. Таким чином, судом правильно вказано, що ОСОБА_1 вчинив крадіжку в стані алкогольного сп'яніння.
Також є безпідставними твердження ОСОБА_1 відносно того, що суд не задовольнив його клопотання про об'єднання кримінальних справ, яке як вбачається із апеляції, ОСОБА_1 заявляв при розгляді іншої справи 21.02.2006 року. А дана кримінальна справа відносно ОСОБА_1 надійшла до суду 29.03.2006 року, тобто після винесення вироку 22.02.2006 року.
Що стосується міри покарання, призначеної засудженому ОСОБА_1 за вчинений ним злочин, то суд призначив її з додержанням вимог ст. 65 КК України.
Твердження апелянта про неправильне застосування ч. 4 ст. 70 КК України при призначенні покарання за сукупністю злочинів є безпідставним. Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 засуджений вироком Первомайського міськрайонного суду від 22.02.2006 року за ст. 185 ч. 2 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, а злочин, за який він засуджений даним вироком, вчинено ним 26.10.2005 року, тобто до постановленім вироку від 22.02.2006 року. Тому судом правильно застосовані положення ч. 4 ст. 70 КК України.
Водночас колегія суддів вважає за можливе замість принципу часткового складання призначених покарань, який застосований судом першої інстанції, застосувати принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, з урахуванням з'явлення зі зізнанням ОСОБА_1 від 30.01.2006 року про вчинення крадіжки чужого майна наприкінці жовтня 2005 року з бару, на підставі якого потім і була порушена дана кримінальна справа.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 квітня 2006 року у відношенні ОСОБА_1 в частині покарання змінити.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених даним вироком суду та вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 22.02.2006 року, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців.
В решті вказаний вирок залишити без змін.