Справа № 127/19178/13-ц

Провадження № 22-ц/801/1062/2020

Категорія: 39

Головуючий у суді 1-ї інстанції Антонюк В.В.

Доповідач:Марчук В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2020 рокуСправа № 127/19178/13-цм. Вінниця

       Вінницький апеляційний суд в складі:

головуючої: Марчук B.C.,

суддів: Матківської М.В., Войтка Ю.Б.

секретар : Кузьменко Б.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу № 127/19178/13-ц за матеріалами заяви ФОП ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Вінницької обласної дирекції до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Служби у справах дітей Вінницької міської ради про стягнення боргу, за апеляційною скаргою відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 27 березня 2020 року, постановлену під головуванням судді Антонюк В.В., дата складання повного тексту ухвали невідома, -

в с т а н о в и в :

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 29 грудня 2014 року позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Вінницької обласної дирекції до ФОП ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про стягнення боргу та звернення стягнення на предмет іпотеки, було задоволено. Вирішено:

стягнути солідарно з ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2  на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Вінницької обласної дирекції заборгованість за кредитним договором №010/03-11/722 від 30.11.2007 року, станом на 26.11.2014 року, в сумі 1630283,37 гривень, в тому числі 1075654,38 гривень заборгованості за кредитом, 539672,06 гривень заборгованості по відсотках за користування кредитом та 14956,93 гривень пені за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків;

стягнути солідарно з ФОП ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Вінницької обласної дирекції заборгованість за кредитним договором № 010/03-11/291 від 14.11.2008 року, станом на 26.11.2014 року, в сумі 2132380,14 гривень, в тому числі заборгованість за кредитом в сумі 1452588,64 гривень, заборгованість відсотках за користування кредитом в сумі 615936,06 гривень та 63855,44 гривень пені за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків; вирішено питання судових витрат.

17.03.2015 року на примусове виконання вищевказаного рішення, судом були видані виконавчі листи.

13 травня 2020 року ФОП ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися в суд із заявою про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають до виконання у справі №127/19178/13-ц за позовом ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення боргу.

Заява мотивована тим, що 29.12.2014 року Вінницьким міським судом Вінницької області задоволено позовні вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та стягнуто солідарно із ФОП ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Вінницької обласної дирекції заборгованість за кредитним договором № 010/03-11/722 від 30.11.2007 року, станом на 26.11.2014 року, в сумі 1630283,37 гривень, в тому числі 107 654,38 гривень заборгованості за кредитом, 539672,06 гривень заборгованості по відсотках за користування кредитом та 14956,93 гривень пені за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків; стягнуто солідарно з ФОП ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Вінницької обласної дирекції заборгованість за кредитним договором № 010/03-11/291 від 14.11.2008 року станом на 26.11.2014 року, в розмірі 2132380,14 гривень, в тому числі заборгованість за кредитом в сумі 1452588,64 гривень, заборгованість відсотках за користування кредитом в сумі 615936,06 гривень та 63855,44 гривень пені за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків; стягнуто солідарно з ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Вінницької обласної дирекції судовий збір в сумі 3654,00 грн.

Також у цій заяві зазначено, що 17.03.2015року на примусове виконання вищевказаного рішення, судом видано виконавчі листи.

У вересні 2018 року між банком та ФОП ОСОБА_1 було досягнуто домовленості, що останній в добровільному порядку погасить всю заборгованість за кредитними договорами № 010/03-11/722 від 30.11.2007 року та № 010/03-11/291 від 14.11.2008 року до грудня 2019 року.

У зв`язку з виконанням ФОП ОСОБА_1 вказаної вище домовленості щодо повного погашення заборгованості, банком було видано листи-повідомлення № 140/2/263 від 28.02.2020 року, № 140/2/264 від 28.02.2020 року та № 140/2/265 від 28.02.2020 року, щодо припинення обтяжень іпотеки та заборони відносно іпотечного майна, яке було передано в забезпечення виконання вказаних раніше кредитних договорів.

Далі заявники зазначали, що оскільки заборгованість за кредитними договорами перед Банком погашена повністю, в тому числі і рішення Вінницького міського суду Вінницької області у справі № 127/19178/13-ц від 29.12.2014 року також виконано у повному обсязі в добровільному поряду, то виконавчі листи, видані Вінницьким міським судом Вінницької області:

№127/19178/13-ц від 17.03.2015 року щодо боржника ФОП ОСОБА_1 ;

№127/19178/13-ц від 17.03.2015 року щодо боржника ОСОБА_2 та

№127/19178/13-ц від 17.03.2015 року щодо боржника ОСОБА_3 ,

слід визнати такими, що не підлягають виконанню, з огляду на норми ст. 432 ЦПК України.

Таким чином, заявники просили суд визнати такими, що не підлягають до виконання вищевказані виконавчі листи.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 27 березня 2020 року заяву задоволено у повному обсязі.

Не погодившись з даною ухвалою суду першої інстанції, Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) оскаржив її в апеляційному порядку, як незаконна та необгрунтована, оскільки судом неповно встановлені всі обставини, які мають значення для справи та не досліджено їх.

Вимоги апеляційної скарги грунтуються на тому, що всупереч вимогам ч.4 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження», сторони не повідомили виконавця Відділу про виконання боржником своїх зобов`язань, а боржники звернулись до суду із заявою про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню, що сприяло ухиленню ними від сплати виконавчого збору в сумі 376 631,75 грн. Також зазначені особи не повідомили суд, що вищевказані виконавчі документи перебувають на виконанні у Відділі примусового виконання рішень, що виключило можливість залучення представників Відділу для участі у справі та відстоювати інтереси Держави щодо сплати виконавчого збору.

Враховуючи зазначене, апелянт просить суд скасувати ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 27.03.2020 року та постановити нову, якою відмовити у задоволенні заяви ФОП ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно частин першої – п`ятої ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції не відповідає зазначеним правовим вимогам, з огляду на наступне.

В ході розгляду справи встановлено, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 29 грудня 2014 року позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Вінницької обласної дирекції до ФОП ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про стягнення боргу та звернення стягнення на предмет іпотеки, було задоволено. Вирішено:

стягнути солідарно з ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2  на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Вінницької обласної дирекції заборгованість за кредитним договором №010/03-11/722 від 30.11.2007 року, станом на 26.11.2014 року, в сумі 1630283,37 гривень, в тому числі 1075654,38 гривень заборгованості за кредитом, 539672,06 гривень заборгованості по відсотках за користування кредитом та 14956,93 гривень пені за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків;

стягнути солідарно з ФОП ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Вінницької обласної дирекції заборгованість за кредитним договором № 010/03-11/291 від 14.11.2008 року, станом на 26.11.2014 року, в сумі 2132380,14 гривень, в тому числі заборгованість за кредитом в сумі 1452588,64 гривень, заборгованість відсотках за користування кредитом в сумі 615936,06 гривень та 63855,44 гривень пені за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків; вирішено питання судових витрат (а/с 109-116 т.4).

17.03.2015 року на примусове виконання вищевказаного рішення, судом були видані виконавчі листи, що слідує з запису на Заяві про видачу виконавчих листів у справі №127/19178/13-ц на ас 120 т.4.

13 травня 2020 року ФОП ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися в суд із заявою про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають до виконання у справі №127/19178/13-ц за позовом ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення боргу, оскільки у вересні 2018 року між банком та ФОП ОСОБА_1 було досягнуто домовленості, що останній в добровільному порядку погасить всю заборгованість за кредитними договорами № 010/03-11/722 від 30.11.2007р. та № 010/03-11/291 від 14.11.2008р. до грудня 2019 року і дана домовленість ФОП ОСОБА_1 була виконана; відбулося повне погашення заборгованості.

На підтвердження цих обставин, заявниками надано копії трьох Виконавчих листів, виданих Вінницьким міським судом Вінницької області 17 березня 2015 року у справі №127/19178/13-ц на виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 грудня 2014 року, щодо боржників ФОП ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а/с 170-172 т. 4), а також копії листів-повідомлень АК «Райфайзен Банк Аваль» за № 140/2/263 від 28.02.2020р., № 140/2/264 від 28.02.2020р. та № 140/2/265 від 28.02.2020р., щодо припинення обтяжень іпотеки та заборони відносно іпотечного майна, яке було передано в забезпечення виконання вказаних раніше кредитних договорів ( а/с 176-178 т.4).

За вказаних обставин, суд керувався нормами ст. 432 ЦПК України та дійшов до висновку про те, що обов`язок ФОП ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за кредитним договором №№010/03-11/291 від 14.11.2008 року та відповідно до виконавчих листів, виданих Вінницьким міським судом Вінницької області 29.12.2014 року за рішенням суду від 29.12.2014 року у цивільній справі №127/19178/13-ц, є припиненим. Далі суд дійшов до переконання про наявність підстав для задоволення заяви ФОП ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Вказане переконання суду є хибним, з огляду на наступне.

Стаття 129-1 Конституції України вказує на обов`язковість виконання судового рішення та Державне забезпечення виконання судових рішень у визначеному законом порядку.

За нормою ч.ч.1,2 ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч.1 ст. 431 ЦПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно п.1 ч.1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 року (в подальшому – Закон), виконавчі листи, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, підлягають до примусового виконання.

За нормою ч.1 ст. 5 Закону, примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби.

У п.1 ч.1 ст. 26 Закону зазначено, що Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закон у за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч 5. ст. 26 Закону, Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно ч.ч.1,4 ст. 27 Закону,  виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Зі змісту самої Заяви про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, яка вирішувалася судом першої інстанції, слідує, що виконавчі листи були виписані. Про це також вказано у змісті Заяви. Більше того, до Заяви долучені копії трьох виконавчих листів, боржниками за якими є саме заявники (а/с 170-173 т.4).

Та, в супереч встановленим обставинам і вище зазначеним нормам Закону України «Про виконавче провадження», якими суд мав керуватися наряду зі ст. 432 ЦПК України, місцевим судом не перевірялися обставини щодо пред`явлення виконавчих листів до примусового виконання.

Судом також допущено порушення норм ст. 62 ЦПК України, у якій йдеться про документи, що підтверджують повноваження представників.

Як видно з наданих копій виконавчих листів, стягувачем є ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» ( т.4 а/с 170-172).

За нормами п.1ч.1, ч.ч.3,5,7,8 ст. 62 ЦПК України, повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені, зокрема, для юридичних осіб - довіреністю юридичної особи.

Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

Повноваження адвоката як представника, підтверджуються довіреність або ордером.

Відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді.

У разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, підписані електронним цифровим підписом відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

У разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.

На ас 185, 186 т.4 містяться Довіреність №11/18 на ім`я адвоката Хуторянця О.В. та його ж Клопотання про розгляд справи без участі представника стягувача, подані в електронному вигляді але без необхідних електронних цифрових підписів, що вказує на їх неспроможність.

Не маючи належно засвідченої Довіреності представника стягувача, суд не мав змоги перевірити правомочність такого представника заявляти клопотання, у якому, зокрема, зазначено про те, що він не заперечує проти задоволення заяви ФОП ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Крім того, взявши за основу на підтвердження обставин про повне виконання обов`язків зазначених заявників за вказаними виконавчими листами, копії листів-повідомлень АК «Райфайзен Банк Аваль» за № 140/2/263 від 28.02.2020р., № 140/2/264 від 28.02.2020р. та № 140/2/265 від 28.02.2020р., суд не переконався у допустимості вказаних копій, як доказів у справі. За нормою ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Незважаючи на те, що копії листів-повідомлень АК «Райфайзен Банк Аваль» за № 140/2/263 від 28.02.2020р., № 140/2/264 від 28.02.2020р. та № 140/2/265 від 28.02.2020р. засвідчені підписом заявника ФОП ОСОБА_1 із зазначенням дати такого посвідчення, на жодній з цих копій не вказано про наявність їх оригіналів. (т.4 ас176-178).

А відповідно до ч.1 ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

З огляду на наявність Постанови про відкриття виконавчого провадження № 47071919 від 01.04.2015 року з виконання виконавчого листа №127/19178/13-ц, виданого 17.03.2015 року щодо боржника ФОП ОСОБА_1 , у якій говориться про примусове стягнення солідарно з ФОП ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором № 010/03-11/291 від 14.11.2008 року станом на 26.11.2014 року у сумі 2 132 380,64 грн.; про примусове стягнення солідарно з ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором № 010/03-11/722 від 30.11.2007 року станом на 26.11.2014 року у сумі 1 630 238,37 грн.; про примусове стягнення солідарно з ФОП ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» судового збору у сумі 3654 грн.; наявність Постанов про стягнення з боржника виконавчого збору від 09.04.2015 року за виконавчим провадженням ВП №47071919 щодо боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у розмірі 376 631,75 грн. (а/с 199,201, 204, 207 т.4), до участі у справі мав бути залучений відповідний орган виконавчої служби, чого не було зроблено судом першої інстанції.

Крім того, суд не врахував вищевказаних обставин про наявність виконавчих документів, за якими відкриті виконавчі провадження та помилково застосував ст. 432 ЦПК України, оскільки добровільне виконання зобов`язань можливе лише до відкриття виконавчого провадження, чого у даних боржників не відбулося.

У даному випадку може йти мова про самостійне виконання зобов`язань, а не добровільне.

При цьому, за нормою ч.4 ст. 19 Закону, сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, про що відомості у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до п.9 ч.1 та ч. 2 ст.39 того ж Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі його фактичного виконання, про що виконавцем виноситься Постанова.

Проте, фактичне виконання передбачає самостійне повне виконання всіх зобов`язань, у тому числі і виконавчий збір, оскільки за нормою ч. 9 ст. 27 Закону, виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

За таких обставин, оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; за невідповідності висновків, викладених в ухвалі суду першої інстанції , обставинам справи та з порушенням норм процесуального і неправильним застосуванням норм матеріального права, тому ухвалу суду необхідно скасувати і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви боржників, в силу ст. 376 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 376, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) задовольнити.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 27 березня 2020 року скасувати та постановити нове судове рішення. У задоволенні заяви ФОП ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуюча суддя: В.С. Марчук

Судді:            М.В. Матківська

Ю.Б. Войтко