Справа №22ц-21227/2008 Головуючий в 1 інстанції

Категорія 26 ( 3 ) Вікторович Н.Ю.

Доповідач - Братіщева Л.А.

РІШЕННЯ

Іменем України

15 жовтня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого: - Ляховської І.Є.

Суддів: - Братіщевої Л.А., Турік В.П.

При секретарі: - Чубіній А.В.

За участю: позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, представника відповідача - ОСОБА_3, представника 3 особи - ОСОБА_4

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровській області на рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 21 грудня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровській області, 3 особа - Відкрите акціонерне товариство Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», про стягнення недоплачених страхових сум в зв'язку з професійним захворюванням та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

12 липня 2005 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі (надалі - Відділення фонду) про стягнення недоплачених страхових сум у зв'язку із професійним захворюванням і просив суд стягнути з відповідача недоплачені страхові виплати втраченого заробітку за період з 24.11.2004р. по 01.07.2005р. в сумі 4653, 59грн., моральну шкоду в сумі 23700грн. і щомісячно з 01.07.2005р. стягувати по 1007, 71грн.

15 лютого 2006 року позивач уточнив свої позовні вимоги і просив суд стягнути з відповідача недоплати за період з 24.11.2004р. по 01.01.2006р. в сумі 8876, 39грн., моральну шкоду в сумі 35000грн. і щомісячно стягувати починаючи з 01.01.2006р. по 1007, 71грн.

Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 21 грудня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Відділення фонду про стягнення недоплачених страхових сум в зв'язку з професійним захворюванням та відшкодування моральної шкоди задоволено частково. З відповідача на користь ОСОБА_1 стягнуто у відшкодування моральної шкоди 40000грн.

Додатковим рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 19 червня 2008 року у задоволенні позовних вимог позивача до Відділення фонду про стягнення недоплаченої страхової виплати втраченого заробітку за період з 24.11.2004р. по 01.01.2006р. в сумі 8876, 39грн. відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду змінити в частині стягнення недоплачених страхових сум і стягнути з відповідача недоплачену йому страхову суму з тих підстав, що відмовляючи йому в цій частині позову судом взято за основу для розрахунку середньомісячної заробітної плати дата складання акту, а саме 02.11.2004р. і тому для нарахування заробітної плати взяті 6 місяців які передують листопаду, в той час коли необхідно було брати за основу дату встановлення професійного захворювання, а саме 19.10.2004р., і тоді середньомісячна заробітна плата відповідали би дійсній заробітній платі.

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду з відмовою позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки судом порушені норми матеріального і процесуального права. При вирішенні даного спору суд не врахував, що відповідно до ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, що призвели до втрати працездатності" всі види соціальних послуг повинні бути підтверджені висновком МСЕК і на органи МСЕК покладено обов'язок встановлення факту заподіяння моральної шкоди; позивач не надав доказів спричинення йому моральної шкоди і цим обставинам суд не надав належної оцінки; судом не з'ясовані всі обставини справи; рішення є необгрунтованим, оскільки не наведені мотиви, з яких суд виходив при визначенні суми - 40000грн. у відшкодування моральної шкоди; судом не враховано тримісячний термін позовної давності щодо вимог про відшкодування моральної шкоди згідно ст.233 КЗпП України та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в п.16 постанови від 31.03.1995р. №4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, із змінами і доповненнями.

Крім того, судом не взято до уваги положення ст. 77 ЗУ «Про державний бюджет на 2006 рік», що на підставі ст. 77 Закону України « Про державний бюджет на 2006 рік» з 01.01.2006 року призупинена дія абзацу четвертого, статті 1(в частині відшкодування моральної шкоди), підпункту «є» пункту 2 частини 1 ст. 21, частини З ст. 28, частини 3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності».

Перевіривши законність і обгрунтованність рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга Відділення фонду підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено і вбачається з матеріалів справи, що позивач працював на Відкритому акціонерному товаристві «Інгулецький гірничо - збагачувальний комбінат» (надалі - ВАТ «ІнГЗК») трактористом 4 розряду де отримав професійне захворювання «хронічне попереково-крижова радікулопатія». Висновком МСЕК від 22.09.2004р. йому було встановлено загальне захворювання і 3 група інвалідності. Згідно висновку експертної комісії Київського інституту медицини праці АМН України від 19.10.2004р. його захворювання кваліфіковано як професійне. 02 листопада 2004 року складено Акт розслідування хронічного професійного захворювання ОСОБА_1, яким встановлено професійне захворювання - «хронічна попереково-крижова радікулопатія в стадії затягнутого загострення, вираженими статико-динамічними порушеннями». Висновком МСЕК від 24.11.2004р. інвалідність 3 групи перекваліфікована із загального захворювання на професійне захворювання та встановлена втрата працездатності в розмірі 50%.

Постановою Відділення фонду №2428Н від 17.12.04р. йому призначені щомісячні страхові виплати в розмірі 245, 47грн. та виплачена одноразова допомога в сумі 10640грн.

Згідно п.4 «Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням», затвердженим Постановою КМУ від 26.09.2001р. №1266, який діяв на час виникнення правових відносин «розрахунковим періодом для застрахованих осіб ...є останні 6 календарних місяців (з 1 до 1-го числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок».

Статтею 13 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності», з наступними змінами, встановлено, що страховий випадок є нещасний випадок на виробництві, або професійне захворювання, що спричинило застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин зазначених у ст. 14 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 жовтня 2004 року висновком експертної комісії інституту медицини праці Академії медичних наук України ОСОБА_1 був встановлений діагноз професійного захворювання - хронічна попереково-крижова радікулопатія в стадії затягнутого загострення, з вираженими статико-динамічними порушеннями і стійким больовим синдромом (а.с. 18-19).

02 листопада 2004 року комісією, яка розслідувала випадок професійного захворювання, було складено акт розслідування, згідно якого причиною професійного захворювання є тривала робота в умовах впливу вібрації, рівень якої перевищував гранично-допустимий рівень і фізичні навантаження (а.с. 14 - зворот, 15).

Відповідно до п. 2 Листа Міністерства праці та соціальної політики України від 15.11.2001р. № 20-442 «... за розрахунковий період для обчислення страхових виплат приймається 6 повних календарних місяців роботи застрахованої особи, що передують місяцю, у якому складено акт про нещасний випадок або акт розслідування професійного захворювання, тому посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що за основу для розрахунку середньомісячної заробітної плати треба брати не дату складання акту -02.11.2004р., а дату встановлення професійного захворювання, тобто 19.10.2004р. безпідставні, оскільки 19.10.2004р. був установлений лише остаточний медичний діагноз, а право позивача на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг виникло з 02.11.2004р.

Інші доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.

Задовольняючи позовні вимоги позивача в частині стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції обґрунтовано керувався ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що призвели втрату працездатності», яка передбачає відшкодування Фондом моральної шкоди за наявності факту його спричинення.

Факт спричинення моральної шкоди позивачу у зв'язку з профзахворюванням встановлений в судовому засіданні. Позивач у 50 років став інвалідом 3 групи, втратив здатність працювати за своєю спеціальністю, йому протипоказана тяжка праця, тривала хода, переохолодження, він переносить моральні страждання, що позбавляє його нормальних життєвих зв'язків і вимагає додаткових зусиль для організації свого життя.

Висновок суду про відшкодування позивачу з боку відповідача моральної шкоди відповідає Рішенню Конституційного Суду України від 27.01.2004р. №1-рп/2004р.

відповідно до якого, громадяни, котрим встановлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди.

Доводи відповідача про те, що суд не врахував, що на підставі ст. 77 Закону України « Прр державний бюджет на 2006 рік» з 01.01.2006 року призупинена дія абзацу четвертого, статті 1 ( в частині відшкодування моральної шкоди), підпункту «е» пункту 2 частини 1 ст. 21, частини 3 ст. 28, частини 3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності» є безпідставними, оскільки позивачу втрата професійної працездатності вперше встановлена висновком МСЕК від 24.11.2004р., тобто правовідносини сторін виникли за чинності зазначених норм цього Закону.

Проте задовольняючи позовні вимоги в цій частині і стягуючи на користь ОСОБА_1 40000грн. у відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог. Так з матеріалів справи вбачається, що в уточненій позовній заяві від 15.02.2006р. (а.с.64-65) позивач просив суд стягнути на його користь моральну шкоду в сумі 35000грн. Крім того, в дебатах у судовому засіданні позивач та його представник також просили суд стягнути у відшкодування моральної шкоди 35000грн.

Також, колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди визначений судом без урахуванням роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової ) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставинам по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили. Суд при визначенні розміру спричиненої позивачу з боку відповідача моральної шкоди врахував, що вперше позивачу встановлено 50% втрати професійної працездатності, суд не врахував фізичні і моральні страждання позивача, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретні обставини по справі, і наслідки, що наступили.

За таких обставин, колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер отриманого позивачем профзахворювання, і пов'язані з ним фізичні і моральні страждання позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, і наслідків, що наступили, вважає необхідним змінити рішення суду, зменшити розмір стягнутої моральної шкоди з відповідача на користь позивача з 40000грн. до 15000грн.

В іншій частині рішення відповідає нормам матеріального та процесуального закону.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції фонду соціального

страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області - задовольнити частково.

Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 21 грудня 2006 року змінити в частині стягнення моральної шкоди з Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 та зменшити цей розмір з 40000грн. до 15000грн. (п'ятнадцять тисяч).

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.