Справа №2-А-849 За 2008р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2008р. Стахановський міський суд Луганської області у складі головуючого судді Ромашки В.П. при секретарі Єтєпньовій А.О.

розглянувши у судовому засіданні у приміщенні суду м. Стаханова справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської Ради про визнання дій неправомірними стягнення щорічної допомоги на оздоровлення,

ВСТАНОВИВ:

Звертаючись до суду, позивач зазначив, що він є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. 13.06.06р. йому встановлено друга група інвалідності по захворюванню, пов'язаному з наслідками Чорнобильської катастрофи. Відповідно до ст..48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» одноразова компенсація учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС , який став інвалідом другої групи виплачується у розмірі 45 мінімальних заробітних плат. Виплата провадиться протягом одного місяця від дня встановлення інвалідності. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. 27.08.07р. він подав заяву до Стахановського УПСЗН . На момент звернення розмір мінімальної зарплати становив 440грн. Виходячи з цього розмір одноразової компенсації мав становити 19800грн. (440 х 45). Раніше він мешкав у м. Брянка, але будь яких компенсацій УПСЗН м. Брянка йому не виплачувало.

Відповідач надав письмові заперечення за позовом, у яких зазначив, що ОСОБА_1 на час встановлення другої групи інвалідності через захворювання, пов'язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС (13.06.06р.) перебував на обліку у Брянківському УПСЗН, а тому Стахановське УПСЗН не може бути відповідачем за його вимогами.

Справу позивач просив розглянути за своєї відсутності, надавши відповідну заяву.

Представник відповідача (суб'єкта владних повноважень) у судове засідання не з'явився.

Явку сторін було визнано необов'язковою.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає. При цьому виходить з наступного:

Сам позивач за текстом позовної заяви зазначає, що під час встановлення йому другої групи інвалідності, яка дає право на отримання компенсації, він мешкав у м. Брянка Луганської області і перебував на обліку у Брянківському УПСЗН. З копії довідки МСЕК на ар.с 6 видно, що друга група інвалідності від захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків ліквідації аварії на ЧАЕС йому встановлена 13.06.-14.06.2006р. а довідкою на ар.с.12, 13 підтверджено, що з обліку в УПСЗН Брянківської міської ради ОСОБА_1 знято 01.05.07р. і усі належні йому станом на час зняття з обліку нарахування зроблено . Таким чином, право на отримання допомоги, про стягнення якої з УПСЗН    Стахановської

міськради заявлено вимогу, у позивача виникло на час, коли на обліку у відповідача у справі він не перебував. У справі не доведено, що УПСЗН Брянківської міськради передавало УПСЗН Стахановської міськради будь які зобов'язання перед ОСОБА_2, чи будь які кошти, належні йому до виплати. Правонаступником УПСЗН Брянківської міськради УПСЗН Стахановської ради не являється, з відповідною вимогою до УПСЗН Брянківської міськради Авдеев не звертався, станом на час розгляду дійсного позову можливість добровільного врегулювання спору не втрачена.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади , органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Відповідно до ч.1, 2 ст.6 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом.

За наведених обставин заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що підстав для стягнення компенсації на користь позивача з нього немає, оскільки жодних неправомірних дій чи бездіяльності щодо позивача у справі відповідач у справі не скоїв.

Керуючись ч.1 ст.2, ч.1 ст.6 КАС України суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити ОСОБА_2 у позові до Стахановського управління праці та соціального захисту населення у повному обсязі.

Постанову може бути оскаржено до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд м. Стаханова шляхом подачі у десятиденний строк заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги протягом двадцяти днів по тому.