Справа № 2-А-843 за 2008р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2008р. Стахановський міський суд Луганської області у складі головуючого судді Ромашки В.П. при секретарі Єтєпньовій А.О.
розглянувши у судовому засіданні у приміщенні суду м. Стаханова справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської Ради про визнання дій неправомірними стягнення одноразової компенсації та щорічної допомоги на оздоровлення,
ВСТАНОВИВ:
Звертаючись до суду, позивач зазначив, що він є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.03.04.04р. йому встановлена друга група інвалідності по захворюванню, пов'язаному з наслідками Чорнобильської катастрофи. ОСОБА_2 до ст..48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС виплачується одноразова компенсація у розмірі 45 мінімальних заробітних плат. Крім того, виплачується щорічна допомога на оздоровлення інвалідам першої та другої групи у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, інвалідам третьої групи - у розмірі 4 мінімальних заробітних плат. Виплата провадиться протягом одного місяця від дня встановлення інвалідності. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Одноразову компенсацію йому не призначено і не виплачено. Станом на час звернення до УПСЗН розмір мінімальної зарплати становив 460грн., тому сума одноразової компенсації має становити 20700грн (460 х 45). Щорічна допомога на оздоровлення за 2005р. виплачена у розмірі 21грн. 50коп., за 2006р. - 120грн., за 2007р. - 120грн. Однак: у 2005р. розмір мінімальної зарплати становив 262грн. і розмір допомоги на оздоровлення мав скласти 1310грн (262 х 5), у 2006р. розмір мінімальної зарплати становив 350грн. і розмір допомоги на оздоровлення мав становити 1750грн. (350 х 5), у 2007р. розмір мінімальної зарплати становив 400грн. (на час виплати) і розмір допомоги мав становити 2000грн ( 400 х 5). Таким чином йому недоплачено допомоги на оздоровлення у 2005 р. - 1288грн. 50коп, у 2006р. - 1630грн., у 2007р. - 1880грн.. Загалом йому недоплачено 25498грн.
Відповідач надав письмові заперечення за позовом, у яких зазначив, що виплати здійснювалися у межах бюджетних асигнувань на відповідні цілі та у тих роках і ті виплати, коли було подано відповідні заяви. Крім того, позивачем пропущено встановлений ст.. 99, 100 КАС України однорічний строк на звернення до адміністративного суду за захистом порушеного права. Вимоги за період до 2007р. не підлягають задоволенню і через цю обставину.
Справу позивач просив розглянути за своєї відсутності, надавши відповідну заяву.
Представник відповідача (суб'єкта владних повноважень) у судове засідання не з'явився, відповідач надав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Явку сторін було визнано необов'язковою.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню. При цьому виходить з наступного: Доведеними у справі суд вважає наступні обставини:
• - З квітня - 10 травня 2007р. позивача визнано інвалідом другої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби на ЧАЕС повторно (підтверджено довідкою МСЕК на ар.с.7, відповідачем не оспорюється) при встановленні групи інвалідності вперше, що мало місце 03.04.04р., як зазначено позивачем і що не оспорюється відповідачем, компенсації ОСОБА_1 не отримував;
• - 26.11.07р. позивач звертався до відповідача з заявою про виплату йому компенсації на підставі ст..48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 45 мінімальних заробітних плат станом на час встановлення інвалідності (заява на ар.с.8);
• - За 2000р. щорічна допомога на оздоровлення позивачеві виплачена 03.09.04р. у розмірі 21грн 50коп; за 2001р. не виплачена через відсутність звернення за нею (немає заяви, обов'язкова наявність якої передбачена п.25 ОСОБА_3 Кабміну України №978 від 20.06.00р.); за 2002р. - 16.09.03р. у розмірі 21грн. 50коп.; за 2003р. - не було звернення; за 2004р. - не було звернення; за 2005р. - 02.02.05р. у розмірі 21грн. 50коп; за 2006р. - 30.03.06 у розмірі 120грн.; за 2007р. - 28.03.07р. у розмірі 120грн. (ар.с.10, 11 і позивачем не оспорюється);
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та Законами України. Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно Законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов'язки громадянина ОСОБА_2 до ст.. 8 КАС України суд при вирішенні спорів керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує верховенство права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Згідно ст.9 КАС України суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України. У разі невідповідності нормативно правового акту Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Таким чином, оскільки до 01 січня 2006р. правова норма про розмір одноразової компенсації, встановлена ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" була діючою, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст.48 зазначеного Закону та відповідні законодавчі акти з питань, встановлення розміру мінімальної заробітної плати, а не ОСОБА_3 Кабінету Міністрів України. У відповідності до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції після 01.01.08р. одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Оскільки позивач
звернувся до відповідача з заявою про виплату йому одноразової компенсації до 01.01.08р., одноразова допомога має бути виплачена йому з урахуванням того, що ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачала виплату одноразової компенсації учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою у таких розмірах: інвалідам першої групи - 60 мінімальних заробітних плат, інвалідам другої групи - 45 мінімальних заробітних плат, інвалідам третьої групи 30 мінімальних заробітних плат. У разі встановлення інвалідності вищої групи інваліду мала б виплачуватися різниця у компенсаціях. Розмір мінімальної заробітної плати визначається станом на той момент, коли встановлена інвалідність. Друга група інвалідності позивачеві була встановлена у квітні 2004р. Розмір мінімальної заробітної плати на той час складав 205грн. Таким чином, одноразова компенсація ОСОБА_1, при встановленні йому другої групи інвалідності мала б становити 9225грн. (205 х 45). Доводи позивача про те, що ця сума має скласти 20700грн, виходячи з мінімальної заробітної плати на час звернення до УПСЗН не є слушними. Ст..63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що фінансування витрат, пов'язаних з його реалізацією, здійснюється за рахунок Державного бюджету України. ОСОБА_3 Кабінету Міністрів України від 04.03.02р. №256, якою затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету встановлено, що головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структур підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення. Таким чином, відповідач у справі є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з держбюджету та на нього покладений обов'язок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, зокрема, пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачена щорічна допомога на оздоровлення, зокрема, інвалідам другої групи у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати. Нормами спеціального Закону передбачено розмір щорічної допомоги як величина, кратна розміру мінімальної заробітної плати. Замість того, ОСОБА_3 Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.96р. «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та ОСОБА_3 Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.05р. «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якими керувався відповідач у справі при здійсненні виплат позивачеві у справі, звужено та обмежено дію норми прямого Закону, оскільки встановлено конкретні розміри допомоги у твердій сумі. Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, слід вважати такими, що заслуговують на увагу, доводи позивача про безпідставність застосування відповідачем ОСОБА_3 Кабінету Міністрів, а не Закону України. Однак, дія абзацу другого та третього частини четвертої ст..48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» була зупинена в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006р. (згідно із п.37 ст.77 Закону України №3235-15 від 20.12.2005р. «Про державний бюджет України на 2006рік»), що станом на час розгляду дійсної справи Конституційним судом України неконституційним не визнано.
Заперечення відповідача у тій частині, що позивач пропустив строк для звернення до адміністративного суду, встановлений ст..99, 100 КАС України не можна прийняти до уваги, оскільки частиною 3 ст.99 КАС України передбачено, що законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, а пункт 3 частини 1 ст.268 Цивільного кодексу України визначає, що позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я, або смертю. При розгляді у порядку апеляційного провадження справи за позовом ОСОБА_4 до УПСЗН Стахановської міськради та ГУДКУ в Луганській області (ОСОБА_3 у справі №22-а-11093/08 від 04.11.08р.) та справи за позовом ОСОБА_5 до тих же осіб ( ОСОБА_3 у справі №22-а-11103/08 від 05 листопада 2008р.) Донецький апеляційний адміністративний суд керувався ч.3 ст.99 КАС України та ч.1 ст.268 ЦК України, а тому суд вважає, що при прийнятті рішення у дійсній справі слід взяти до уваги судову практику і, оцінюючи заперечення відповідача, керуватися п.3 ч.1 ст.268 ЦК України. Позивач не згоден з сумами щорічної допомоги, що виплачувалися йому у 2005, 2006 та 2007р. За 2005р. допомогу було виплачено 02.02.05р., коли розмір мінімальної заробітної плати становив 262грн., за 2007р. - 28.03.07р., коли розмір мінімальної заробітної плати становив 400грн. Таким чином, недоплачена сума за 2005р. складає 1288грн.50коп., з розрахунку: (262 х 5) - 21, 50, де 262 є розміром мінімальної заробітної плати, що діяв станом на 02.02.05р.; за 2007р. -1880грн. з розрахунку (400 х 5) - 120, де 400 - є розміром мінімальної заробітної плати, який було встановлено на період до 31.03.07р. Дія відповідної норми за 2006р. зупинена. За межами 2005р. ОСОБА_1 вимог не заявляє.
Керуючись Конституцією України, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст..2, 9, ст..6, 94, 99, ч.3 ст.122, 158, 159, 161, 162.163 КАС України суд
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської Ради про визнання дій неправомірними стягнення одноразової компенсації та щорічної допомоги на оздоровлення задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Стахановського Управління праці та соціального захисту населення у зв'язку з невиплатою одноразової компенсації за шкоду спричинену здоров'ю та щорічної допомоги на оздоровлення у розмірах, визначених Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення за рахунок коштів держбюджету недоплачену суму одноразової компенсації при встановленні другої групи інвалідності у розмірі 9225грн., допомогу на оздоровлення: за 2005р. - у розмірі 1288грн. 50коп, за 2007р. - у розмірі 1880грн., а усього стягнути 12395 (дванадцять тисяч триста дев'яносто п'ять)грн..50коп.
У решті вимог ОСОБА_1 відмовити.
ОСОБА_3 може бути оскаржено до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд м. Стаханова шляхом подачі у десятиденний строк заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги протягом двадцяти днів по тому.