№ 2 -57/08

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

05.11.2008р.      Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Литвинової Р.А. при секретарі Малой К.П., з участю сторін : позивачки ОСОБА_1, її представника-адвоката ОСОБА_2, відповідачки ОСОБА_3, її представника-Григор'єва Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вільно гірську цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та стягнення моральної шкоди,

та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_4 про захист честі, гідності та стягнення моральної шкоди, в якому зазначає, що відповідачка є її сусідкою та мешкає поряд з нею. Останнім часом з невідомих їй причин відповідачка стала ставитися до неї негативно, що проявляється в її конкретних діях, які спрямовані виключно на приниження її честі та людської гідності. При цьому таке своє ставлення відповідачка демонструє в присутності сторонніх людей, з застосуванням брутальної нецензурної лайки на її адресу та висловів ненормативної лексики, що робить її приниження та образу ще більш болючим для неї.

Так, 14.07.2006р., 22.07.2006р., 03.08.2006р., 31.08.2006р. відповідачка з метою приниження її честі та гідності, знаходячись на вулиці, в присутності сторонніх людей ображала її, висловлювалась на її адресу нецензурною лайкою, принижуючи її честь та гідність.

Оскільки дії відповідачки почали носити систематичний характер, свого відношення до неї відповідачка змінювати не хоче та з метою свого захисту від її неправомірних та незаконних дій, вона звернулась з письмовою заявою до Вільногірського MB УМВС України в Дніпропетровській області.

01.09.2006р. їх з відповідачкою було викликано для дачі пояснень у відділення міліції, де відповідачка, побачивши її, в присутності працівників міліції та інших осіб, які були там присутні, почала знову ображати її, висловлюючись на її адресу грубою, нецензурною лайкою, чим принижувала її честь та гідність. Потім відповідачка безпідставно, незаконно в присутності сторонніх осіб висловила думку про наявність у неї хвороби - СНІД, висловившись при цьому в її адресу ненормативною лексикою, що також в значній мірі образило її та принизило її честь та людську гідність, оскільки такою хворобою вона не хворіла і не хворіє.

Позивачка в позові зазначає, що після тривалих, систематичних образ з боку відповідачки в неї значно погіршилося самопочуття. В результаті після останнього випадку, що мав місце 01.09.2006р., вона змушена була звернутись за медичною допомогою в Вільногірську міську лікарню, де вона була оглянута лікарями та їй було призначено лікування.

Таким чином, в результаті незаконних дій відповідачки, що мали місце протягом тривалого часу, їй спричинено значну моральну шкоду, що виразилось в погіршенні стану її здоров'я. Після дій відповідачки, вона перенесла глибоке морально-психологічне потрясіння, що ускладнило її повсякденне існування, оскільки в неї почалися безсоння, появився біль в області серця та головний біль.

Крім того, в неї з'явилося відчуття сорому перед людьми, в присутності яких відповідачка її ображала, що спричиняє їй додаткові психічні страждання та дискомфорт. Більш того, відповідачка, повідомивши серед сторонніх людей завідомо неправдиву інформацію про наявність наче б то в неї хвороби, якою вона ніколи не хворіла (СНІД), взагалі викликала в неї довгий стан депресії, який не закінчився і продовжується по цей час. Для подолання наслідків психологічної травми, якої їй завдала відповідачка, приведення свого життя в звичайний для неї стан, їй знадобляться значні додаткові фізичні та духовні зусилля.

Спричинену діями відповідачки моральну шкоду вона оцінює на суму 5000.00 грн., які просить стягнути з відповідачки на свою користь. Також вона просить суд зобов'язати відповідачку принести їй прилюдно вибачення за вчинені нею дії і стягнути з неї на свою користь всі зазнані нею витрати, пов'язані з розглядом цієї справи в суді, в тому числі - витрати по оплаті юридичної допомоги адвоката.

Відповідачка ОСОБА_3 позов не визнала, звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1, в якому зазначає, що вона вважає, що діями відповідачки порушуються її законні інтереси. Так, з лютого 2006р. між ними існують неприязливі стосунки, причиною виникнення яких стало те, що відповідачка безпідставно стала вимагати від неї та її чоловіка плату за користування кабельним телебаченням. Оскільки вона відмовила їй в задоволенні її необгрунтованих вимог, відповідачка почала регулярно ображати її грубими словами та нецензурною лайкою при їх зустрічах біля будинку.

Крім того, відповідачка погрожувала їй фізичною розправою, розповсюджувала в присутності мешканців їх будинку відомості, що не відповідають дійсності, а саме те, що вона є психічно хворою людиною, тому що відповідачці було відомо про те, що їй робили операцію в зв'язку з травмою голови. Такі дії відповідачки, що полягали в систематичному приниженні її честі та гідності, мали місце з лютого до 31.08.2006 року.

В серпні 2006р. вона повідомила про поведінку відповідачки її родичам. Після цього відповідачка звернулась з заявою в Вільногірський MB УМВС про те, що ніби-то вона ображає її.

Через протиправну поведінку відповідачки в неї погіршився стан її здоров'я і
вона змушена була перебувати на стаціонарному лікування з 16.10.2006р. до 27.10.2006р.
в зв'язку з перенесеним психологічним потрясінням. Через психологічну депресію, яка
виникла через протиправні дії відповідачки, що полягають в поганому ставленні до неї з
боку відповідачки та розповсюдженні щодо неї недостовірної інформації, образ на її
адресу та погроз фізичною розправою, вона до цих пір знаходиться на медикаментозному
лікуванні.    

Розповсюдження відповідачкою щодо неї недостовірної інформації, яка образила її честь та гідність, завдало їй моральних страждань, які полягають в порушенні її прав і як наслідок цього завдання їй душевного та фізичного болю, зміни звичного укладу її побутових умов, пов'язаного з перебуванням в лікувальних установах, відвідування правоохоронних органів, консультацій у юристів.

З врахуванням послідуючих змін до свого зустрічного позову позивачка ОСОБА_3 компенсацію за завдану їй моральну шкоду оцінила в 5000.00 грн., яку просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1, зобов'язати її принести їй вибачення та стягнути витрати, понесені нею в зв'язку з розглядом даної справи.

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала свій позов, висловила заперечення проти зустрічного позову відповідачки ОСОБА_3І, пояснивши, що вона вважає, що діями відповідачки їй завдана моральна шкода, яку вона оцінила в 5000.00 грн. Вона полягає в тому, що відповідачка не заплатила їй за користування кабельним телебаченням, ображала її і що саме така сума їй необхідна для придбання ліків в зв'язку з завданням їй відповідачкою моральної шкоди.

Відповідачка ОСОБА_3 суду пояснила, що вона заперечує всі ті події, про які зазначала в своєму позові позивачка, оскільки вона вдома буває дуже рідко, переважним чином вони з чоловіком знаходяться в селі. Вона позивачку не ображала, а

навпаки, позивачка її завжди ображає та погрожує розправою. Про наявність у позивачки СНІДУ вона не говорила, а просто у відділенні міліції запитала, - що їй робити, бо вона чула, що позивача хворіє на СНІД.

Відповідачка не заперечує, 'що дійсно був випадок, що коли позивачка її штовхнула біля ліфта, то вона її обізвала «коровою», але вона її також обізвала «дурою» та «чокнутою». Вона також пояснила, що моральну шкоду визначила сумою 5000.00грн., тому що півтора року вона себе погано почуває, приймає ліки, дуже чутливо все сприймає, нервує на роботі. Крім того, в 1999р. в неї була травма голови, вона перенесла операцію, їй визначали інвалідність 2-ї групи, в зв'язку з чим вона перебуває на обліку у невропатолога, постійно приймає ліки.

Свідок ОСОБА_5 суду показала, що в кінці липня 2006р. вона приїздила до дочки - ОСОБА_1 В її присутності відповідачка ОСОБА_3 на вулиці біля будинку ображала її дочку нецензурною лайкою, говорила, що вона «дебілка» і її треба ізолювати, бо вона хвора на СНІД.

Свідок ОСОБА_6 суду показала, що приблизно два роки тому назад, можливо це було в липні 2006р., вони сиділи біля під'їзду з ОСОБА_1, в той момент як раз приїхала до неї мати. В цей час з під'їзду вийшла ОСОБА_3 і висловлювала на адресу ОСОБА_1 нецензурну лайку, ображаючи людську та жіночу гідність, говорила на неї «дебілка», «спідоносна», «заберіть її в якусь установу».

Свідок ОСОБА_7 суду показала, що раніше з ОСОБА_1 вони були сусідами.
На початку серпня 2006р. вона зайшла до ОСОБА_1 і та скаржилась їй на свою сусідку
ОСОБА_3, прочитала записку, яку сусідка їй вставила в двері, в якій вона ображала
сім'ю ОСОБА_1, називаючи алкоголіками, наркоманами. 01.09.2006р. ОСОБА_1
попросила її піти з нею у відділення міліції і вона там чула, як ОСОБА_3 ображала
ОСОБА_1 нецензурними словами і говорила, що вона хвора на СНІД. ОСОБА_1 це дуже
боляче сприймала, плакала, вона не могла навіть слова вставити, коли ОСОБА_3 на неї
кричала.    

Свідок ОСОБА_8суду показала, що приблизно в кінці серпня 2006р. вона була вдома у ОСОБА_1, в той час штукатурила їй двері і чула, як вони скандалили з сусідкою ОСОБА_3 на сходинах біля дверей. ОСОБА_3 називала її «скотина, тварь і дитина твоя така сама». Надія після цього плакала, вживала заспокійливі ліки, її дитина перелякалась крику, також плакала, вони її заспокоювали.

Свідок ОСОБА_9 суду показав, -що зі слів своєї дружини ОСОБА_3 йому відомо, що ОСОБА_1 ображала її нецензурними словами, називала «дурою», говорила, що їй треба лікуватись. Йому жінка говорила, що ОСОБА_1 провокувала її на скандал, показувала непристойні жести пальцями рук. Через такі дії ОСОБА_1 його жінка стала нервовою, коли побачить ОСОБА_1, то «чуть не тіліпається», вживає ліки.

Свідок ОСОБА_10 суду показав, що йому відомо, що ОСОБА_3 завжди знаходяться в селі, він також переважно буває в селі, де йому кілька разів ОСОБА_3 говорила, що сусідка ОСОБА_1 її ображала, штовхала і через це вона пила ліки, після цього в неї в неї тряслись руки.

Свідок ОСОБА_11 суду показав, що коли він працював дільничним інспектором міліції, йому доводилось проводити перевірку по заявам сторін по справі, він приймав якісь рішення, але пройшло багато часу і він зараз не пам'ятає, - що там конкретно було, ніби-то конфлікти між двома сусідками через неприязливі стосунки.

Матеріалами справи встановлено наступне.

З 16.10. по 27.10.2006р. ОСОБА_3 перебувала на стаціонарному лікуванні, що підтверджується копією виписного епікризу, в якому зазначено діагноз - стан після перенесеної тяжкої закритої черепно-мозкової травми, перебуває на обліку у невропатолога, рекомендовано уникати фізичних навантажень (а.с.45).

Як видно з наданих Вільногірським MB УМВС матеріалів (копій), ОСОБА_1 01.09.2006р. зверталась з заявою про спричинення їй ОСОБА_3 образ та висловлення грубою нецензурною лайкою. Від обох сторін взято пояснення, проведена

бесіда про недопущення в подальшому подібних дій та адміністративних правопорушень (а.с.92-101).

Заслухавши пояснення сторін, доводи їх представників, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 і про відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 з наступних підстав.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Сторони по справі є сусідами, між ним склались на протязі тривалого періоду часу складні, досить неприязливі стосунки. Виникли вони на грунті того, що сім'я відповідачки ОСОБА_3 відповіла відмовою сплатити певні кошти позивачці за користування кабельним телебаченням, яким вони користувались деякий час з дозволу ОСОБА_1. Не знайшовши спільної мови з цього питання, стосунки сторін по справі ще більше ускладнились.

Позивачка ОСОБА_1 в позові, також в судовому засіданні зазначала, що мали місце п'ять випадків, коли відповідачка ображала її нецензурною лайкою, в присутності сторонніх осіб поширювала інформацію про те, що ніби-то вона хвора на СНІД.

Однак, перевіривши всі надані позивачкою докази, зокрема показання свідків, суд прийшов до висновку, що з перелічених фактів не всі знайшли своє підтвердження. Так, доказово підтверджено випадок, що мав місце 22.07.2006р., який визнала відповідачка ОСОБА_3, пояснивши, що дійсно, коли її штовхнула позивачка, то вона на неї сказала «От корова». Також доведено випадок, що мав місце 01.09.2006р., інші випадки не доведено.

Так, не доведено випадки, що мали місце 14.07.2006р., 03.08.2006р., коли свідок ОСОБА_7 показала, що ОСОБА_1 зачитувала їй записку від відповідачки ОСОБА_3, але позивачка суду пояснила, що цю записку вона відразу ж порвала.

Конфлікт між сторонами, на який посилалась позивачка ОСОБА_1, що стався 31.08.2006р., також не знайшов свого підтвердження, оскільки в своєму позові вона про це викладала по-іншому, а саме, що події відбувались на вулиці, а свідок Заярська суду показала, що вона чула скандал між сторонами через двері, знаходячись в квартирі позивачки. З пояснень сторін по справі, які вони давали у відділенні міліції, вбачається, що конфлікт між ними відбувся в той день в ліфті. За наявності таких розбіжностей, даний випадок не можна вважати повністю доведеним.

Конфлікт, який мав місце між сторонами 01.09.2006р. при виклику сторін в Вільногірський MB УМВС, підтверджено показаннями свідка ОСОБА_7. Також не заперечує його і відповідачка ОСОБА_3, яка в суді пояснила, що дійсно вона в відділенні міліції в присутності сторонніх осіб при проведенні перевірки по заяві ОСОБА_1, запитувала у робітників про те, що їй робити, бо ОСОБА_1 хвора на СНІД. Таким чином, вона таку інформацію озвучувала вголос, тобто її було чути іншим особам.

Відповідно до ст.286 ЦК України фізична особа має право на таємницю про стан свого здоров'я.... Фізична особа повднна утримуватись від поширення інформації про стан здоров'я іншої особи, яка стала їй відома з інших джерел.

Вимоги, викладені позивачкою ОСОБА_1 в її позові, є неконкретними. Так, ставлячи вимогу про зобов'язання відповідачку вибачитись, вона не ставить вимогу щодо спростування розповсюдження нею інформації про хворобу, на яку вона не хворіє. Позивачка не довела, - чим саме опорочено її честь та гідність, якими саме діями відповідачки. Вона не навела доказів, - яким чином ці висловлювання відповідачки позначились на її моральному стані чи на здоров'ї. Також вона не надала доказів, що це якимось чином позначилось на її подальшому житті, чи змінилось в зв'язку з цим до неї ставлення знайомих та близьких.

По епізоду, який, на думку суду, є доведеним, де відповідачка назвала позивачку

словом «корова», позивачка не довела, що цим висловом принижено її честь та гідність. Вона вказує, що це висловлювання було в присутності сторонніх осіб на вулиці, а в суді доведено, що це було в ліфті і цього ніхто не чув, крім позивачки, тобто це сказано було один-на-один. Однак, цей випадок відповідачка не заперечує. Суд вважає поведінку відповідачки ОСОБА_3, що полягає в висловлюванні образ на адресу позивачки ОСОБА_1, непристойною.

Позивачкою оцінена моральна шкода сумою 5000.00 грн, однак цей розмір є не доведеним в повній мірі та не обгрунтованим. В судовому засіданні позивачка пояснила, що моральна школа полягає в висловлюванні відповідачкою на її адресу образ, в відмові оплатити за користування кабельним телебаченням та в тому, що саме така сума коштів їй необхідна, щоб придбати ліки на своє лікування в зв'язку з завданою їй відповідачкою моральною шкодою.

Суд погоджується лише з першою з названих позивачкою ознак моральної шкоди - причинения їй образ відповідачкою. Інші ознаки - не стосуються завдання моральної шкоди. Вона не навела доказів того, що саме в зв'язку з діями відповідачки у неї погіршився стан здоров'я та з цього приводу вона проходила лікування.

Відповідно до положень законодавства України, що регулює вирішення питань щодо стягнення компенсації за завдану моральну шкоду, зокрема постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1$95р. №4 «Про розгляд судами цивільних справ про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» та ст.23 ЦК України суд при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди повинен враховувати вимоги розумності і справедливості.

Тому з врахуванням наведенного суд приходить до висновку, що розумним, справедливим та логічним буде в даному випадку визначити моральну шкоду в розмірі 170.00 грн., що відповідає 10-ти неоподаткованим мінімумам доходів громадян.

У відповідності до вимог ст.84 ЦПК України з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягають до стягнення витрати, які вона понесла в зв'язку з оплатою правової допомоги адвоката, які підтверджено нею документально (а.с.5).

Стосовно висновків суду про відмову ОСОБА_3 в задоволенні її зустрічного позову суд дійшов, виходячи з наступного.

Відповідачка, зазначаючи в зустрічному позові, що з лютого по 31.08.2006р. ОСОБА_1 ображає її, розповсюджує про неї інформацію, яка не відповідає дійсності, не навела жодного конкретного прикладу такої поведінки ОСОБА_1.

Як показали свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_10, про всі випадки їм стало відомо зі слів самої ОСОБА_3, особисто вони не були безпосередніми очевидцями будь-яких епізодів чи подій, що відбувались між сторонами. Більш того, свідок ОСОБА_3 є чоловіком відповідачки, тому до його показань суд ставиться критично.

Відповідачка посилалась на погіршення стану свого здоров'я через конфлікти з ОСОБА_1, що вони є причиною її лікування в стаціонарі в жовтні 2006р., що через нервові стани в неї збільшилась щитовидна залоза.

Однак, вона не надала жодних висновків, чи будь-яких медичних підтверджень того, що такий стан здоров'я в псі стався саме через події, пов'язані з конфліктами з ОСОБА_1.

Вона не навела існування між станом її здоров'я та названими подіями причинного зв язку. До того ж, к наданому нею суду епікризі після стационарного лікування в жовтні 2006р., зазначено діагноз - стан після перенесеної тяжкої закритої черепно-мозкової травми, перебуває на обліку у невропатолога, рекомендація уникати фізичних навантажень (а.с.45). При огляді в суді її індивідуальної амбулаторної карти встановлено, що після травми голови в 1999р. в неї була ще одна травма голови в 2005р., пов'язана з падінням з дерева. Отже, про наявність причинного зв'язку між погіршенням стану здоров'я ОСОБА_3 з конфліктами з ОСОБА_1, вона суду не довела і відповідних доказів суду не надала.

Тому на підставі   викладеного   суд приходить до висновку  про  відмову  в

задоволенні її зустрічного позову.

Керуючись ст.ст.10, 11, 58-60, 88, 212-215, 209 ч.3, 218 ч.2 ЦПК України, на підставі ст.ст. 286, 297 ЦК України, постанов Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди та «Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій» від 28.09.1990р. № 7, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_1 220.00 грн., з яких : компенсація за завдану моральну шкоду -170.00 грн., у відшкодування витрат на оплату послуг адвоката - 50.00 грн.

В останній частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

ОСОБА_3 в задоволенні зустрічного позову до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та стягнення моральної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Вільногірський міський суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.