справа № 2-2257/2009
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.06.2009р. Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді Вербицької Н.В.,
при секретарі - Солтис О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «Втормет» за участю третьої особи ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої ДТП,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся з позовом до ВАТ «Втормет» за участю третьої особи ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої ДТП. Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що 24.09.2004 року о 18.00 на 323 км автодороги Київ-Одеса з вини працівника відповідача ОСОБА_2С, який керував автомобілем КРАЗ, державний номер НОМЕР_1, сталася ДТП, внаслідок якої автомобілю позивача ВАЗ 21063, державний реєстровий номер 06-227 ОН, заподіяна шкода. Крім того, позивачу нанесені тілесні ушкодження. З урахуванням уточнених позовних вимог матеріальні збитки ставлять 15 000 грн. Позивачу нанесена також моральна шкода, яку він оцінює в 5000 грн.
Представник відповідача та 3-я особа ОСОБА_2 позовні вимоги не визнали, пояснивши, що винність ОСОБА_2 в ДПТ нічим не підтверджена та просили призначити судову авто технічну експертизу.
С початку позов ОСОБА_1 розглядався разом із позовом ОСОБА_3, який також був учасником даної ДТП та пред’явив позов до ВАТ «Втормет».
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 21.03.2005 року позовні вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_1 задоволені частково. Зокрема, з ВАТ «Втормет» на користь ОСОБА_1 стягнута моральна шкода в розмірі 9 821 грн.68 коп., витрати, пов’язані із лікуванням в розмірі 1047 грн.69 коп., витрати на проведення експертизи в розмірі 470 грн., вартість доставки його автомобілю евакуатором в розмірі 464 грн., витрати по оплаті держмита в розмірі 126 грн.53 коп., а також моральна шкода в розмірі 5 000 грн., а всього 16 930 грн.90 коп.
В подальшому ухвалою апеляційного суду Одеської області від 23.06.2005 року рішення Малиновського районного суду м. Одеси залишено буз змін. На підставі цього відповідачем була відшкодована ОСОБА_1 зазначена в рішенні суду шкода. Проте, ухвалою Верховного Суду України від 22.12.2005 року рішення суду 1 та апеляційної інстанції скасовано з направленням справи на новий розгляд в зв’язку з не проведенням судами автотехнічної експертизи. При новому розгляді справи судом призначена та проведена судова автотехнічна експертиза, за висновками якої дії водія ОСОБА_5 - працівника ВАТ «Втормет», які не відповідали вимогам п.п.12.1 і 13.1 Правил дорожнього руху стали причиною ДТП.
При новому розгляді справи позивач підтримав свої вимоги в повному обсязі, в останні судові засідання не з’явився, просив слухати справу в його відсутність.
Представник відповідача, враховуючи висновок експерту, позовні вимоги ОСОБА_1 визнав, не заперечував проти їх задоволення в обсязі, зазначеному у попередньому рішенні суду.
3-тя особа ОСОБА_2 в останні судові засідання не з’явився, повідомлявся про день слухання справи, про причини неявки в суд не сповістив.
В зв’язку з укладанням мирової угоди та відмови ОСОБА_4 від своїх позовних вимог ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 22.06.2009 року провадження по справі за позовами ОСОБА_4О та ОСОБА_6 до ВАТ «Втормет» про відшкодування майнової та моральної шкоди закрито.
Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, а також витребувані матеріали, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за наступними обставинами.
Правовідносини між сторонами виникли з приводі відшкодування шкоди, завданої майну та здоров’ю фізичної особи, внаслідок неправомірних дій іншої особи.
В судовому засіданні встановлено, що 24.09.2004 року о 18.00 на 323 км автодороги Київ-Одеса між водіями ОСОБА_4 (автомобіль БМВ 525, державний реєстровий номер НОМЕР_2), ОСОБА_1 (автомобіль ВАЗ 21063, державний реєстровий номер НОМЕР_3) та ОСОБА_2 (автомобіль КРАЗ, державний реєстровий номер НОМЕР_1) сталася ДТП.
Внаслідок ДТП всі автомобілі отримали пошкодження, водій ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження.
Водій ОСОБА_2 згідно наказу № 17 від 01.04.1999 року про прийняття його на роботу на посаду водія знаходився в трудовий відносинах з ВАТ «Втормет» та виконував покладені на нього обов’язки з приводу перевозки вантажу. Ці факти сторонами не спростовуються.
Автомобіль КРАЗ, державний реєстровий номер НОМЕР_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ОІС № 219209, виданого МРЕВ-2 20.12.1997 року, належить ВАТ «Втормет».
Постановою СВ Любашівського РВ УМВС України в Одеській області від 02.10.2004 року відмовлено в порушенні кримінальної справи за фактом ДТП. В мотивувальній частині постанови, яка ніким з учасників ДТП не оскаржувалась, встановлено, що ДТП мало місце внаслідок порушення Правил дорожнього руху водієм автомобілю КРАЗ ОСОБА_2С, який не вибрав безпечну швидкість руху з врахуванням погодних умов. ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху не притягувався в зв' язку із не направленням зазначених матеріалів до суду, що підтверджується відповідними листами Овідіопольського (за місцем проживання) та Любашівського (за місцем ДТП) районних судів Одеської області.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 08.12.2006 року призначена судова авто технічна експертиза з приводу встановлення причини ДТП.
Згідно висновку комісійної судово-автотехнічної експертизи № 1828 від 05.03.2009 року водій автомобілю КРАЗ мав технічну можливість уникнути наїзд (зіткнення) з автомобілем ВАЗ. З експертної точки зору, дорожньо-транспортна ситуація, яка розвивалася після наїзду автомобіля КРАЗ на автомобіль ВАЗ, до моменту зіткнення цього автомобіля з автомобілем БМВ, для водія цього автомобіля носила стрімкий характер, у який водій не мав технічної можливості не тільки попередити зіткнення автомобілів, але й привести в дію тормозне гальмо керованого ним автомобілю. З технічної точки зору дії водія автомобілю КРАЗ, які не відповідали вимогам п.12.1 та 13.1 Правил дорожнього руху, стали причиною ДТП.
Враховуючи наведені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку, що винним в ДТП є водій автомобілю КРАЗ ОСОБА_2 Його винні дії є в прямому причинному зв’язку із завданими ОСОБА_1 збитками.
Відповідно до ст. 1166, ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Оскільки ОСОБА_2 на момент здійснення ДТП знаходився у трудових відносинах з ВАТ «Втормет» та правомірно управляв транспортним засобом, який належить ВАТ «Втормет», то згідно вимог ст. 1172 ЦК України відповідальність за завдану ОСОБА_1 шкоду повинно нести ВАТ «Втормет».
Згідно висновку спеціаліста № 3 від27.01.2005 року, з урахуванням того, що ринкова вартість ремонту автомобілю ВАЗ 21063, державний реєстровий номер НОМЕР_3, який належить ОСОБА_1, перевищила ринкову вартість автомобілю, матеріальний збиток встановлений із розрахунку остаточної ринкової вартості автомобілю та дорівнює 9 821 грн. 68 коп.
Оскільки в судовому засіданні представник відповідача ВАТ «Втормет» відмовився від отримання автомобілю ВАЗ 21063, який належить позивачу, та знаходиться майже 5 років на арешт майданчику, суд не вирішує питання про повернення цього автомобілю відповідачу.
Крім того, суд вважає доведеними вимоги позивача щодо понесення витрат на лікування в Добровеличківській районній лікарні Кіровоградської області в розмірі 1047 грн.69 коп., що підтверджено витребуваними з цієї лікарні при новому розгляді справи матеріалами.
Вимоги щодо відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 15 000 грн. не знайшли свого підтвердження, тому суд відмовляє в її відшкодування в розмірі, що перевищує вищезазначений: 9 821,68 грн. та 1047,69 грн.
При встановленні розміру збитків, понесених позивачем, суд також враховує витрати, понесені позивачем за проведення експертизи в розмірі 470 грн., витрати за доставку автомобілю ВАЗ евакуатором в розмірі 464 грн. Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача внаслідок задоволення позовних вимог підлягає стягненню судовий збір в розмірі 126 грн. 53 коп.
Суд також вважає доведеним нанесення позивачу моральної шкоди, яка виразилась в фізичних стражданнях та переживаннях позивача внаслідок ушкодження здоров’я, тривалого перебування в лікарні, знищення автомобілю. Відмова відповідача відшкодувати шкоду на фоні значних матеріальних втрат для родини позивача, посилила моральні страждання позивача, внаслідок чого її розмір в 5 000 грн. суд вважає обгрунтованим та співмірним нанесеної шкоди.
Керуючись ст. ст. 1166,1167,1172,1187,1192 ЦК України, ст. ст. 10,11,60,209,213-215 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Стягнути з ВАТ «Втормет» на користь ОСОБА_7 нанесену йому матеріальну шкоду в розмірі 9 821 грн. 68 коп., витрати, пов’язані з лікуванням в розмірі 1047 грн. 69 коп., витрати на проведення експертизи в розмірі 470 грн., витрати за доставку автомобіля евакуатором в розмірі 464 грн., витрати на оплату державного мита в розмірі 126 грн.52 коп., моральну шкоду в розмірі 5 000 грн., а всього - 16 930 грн. (шістнадцять тисяч дев’ятсот тридцять) 90 коп.
В іншій частині позову щодо відшкодування матеріальної шкоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області шляхом подачі заяви до Малиновського районного суду м. Одеси про апеляційне оскарження рішення на протязі 10 днів з дня проголошення рішення з подальшою подачею апеляційної скарги на протязі 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, а також в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.