Справа №2-А-850 за 2008р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2008р. Стахановський міський суд Луганської області у складі головуючого судді Ромашки В.П. при секретарі Єтєпньовій А.О.
розглянувши у судовому засіданні у приміщенні суду м. Стаханова справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської Ради про визнання дій неправомірними стягнення одноразової компенсації та щорічної допомоги на оздоровлення,
ВСТАНОВИВ:
Звертаючись до суду, позивач зазначив, що він є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. 12.12.2007р. йому встановлена третя група інвалідності по захворюванню, пов'язаному з наслідками Чорнобильської катастрофи. ОСОБА_2 до ст..48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС виплачується одноразова компенсація у розмірі 30 мінімальних заробітних плат. Крім того, виплачується щорічна допомога на оздоровлення інвалідам третьої групи - у розмірі 4 мінімальних заробітних плат. Виплата провадиться протягом одного місяця від дня встановлення інвалідності. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Одноразову компенсацію йому не призначено і не виплачено. Станом на час звернення до УПСЗН розмір мінімальної зарплати становив 515грн., тому сума одноразової компенсації має становити 15450грн (515 х 45). Щорічна допомога на оздоровлення за 2008р. виплачена у розмірі 90грн 00коп., недоплачено 2010грн.. Загалом йому недоплачено 17270грн. 00коп.
Відповідач надав письмові заперечення за позовом, у яких зазначив, що допомога на оздоровлення відповідачу сплачувалась правильно. Розміри у 2000-2007 роках встановлені відповідно до ОСОБА_3 Кабінету Міністрів України №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у 2006 році встановлено відповідно до ОСОБА_3 Кабінету Міністрів України №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Підставою для застосування вказаних постанов є ст. 62 Закону, згідно з якою роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності. ОСОБА_2 до ч.1 ст. 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання. Згідно до п.3 ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує, зокрема, проведення політики у сфері соціального захисту. Виплати даних компенсацій сплачуються відповідно до поданих щорічних заяв позивачів. Статус відповідача, як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інваліда 3 групи, строки його набуття, а також строки та розмір виплат вказаних в позові не заперечується.
Кошти відповідач отримує з Державного бюджету через управління казначейства на спеціальний рахунок Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради. Крім того відповідач представник вважає, що позивачем пропущено строк для звернення до адміністративного суду, встановлений ст.99 КАС України тому вимоги, заявлені до 2007р. не можуть бути розглянуті судом.
У судове засідання позивач не з'явився, його представники від його та свого імені надали заяву про розгляд справи за своєї відсутності.
Представник відповідача (суб'єкта владних повноважень) у судове засідання не з'явився, відповідач надав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Явку сторін було визнано необов'язковою.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню. При цьому виходить з наступного:
Доведеними у справі суд вважає наступні обставини:
12.12.07р. позивача визнано інвалідом третьої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби на ЧАЕС повторно (підтверджено довідкою МСЕК на ар.с.6, відповідачем не оспорюється) при встановленні групи інвалідності вперше він отримав компенсації у розмірі 189грн. 60коп. (ар.с.Ю);
• - 20.02.08р. позивач звертався до відповідача з заявою про виплату йому компенсації на підставі ст..48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 30 мінімальних заробітних плат станом на час встановлення інвалідності (заява на ар.с.7);
• - За 2008р. щорічна допомога на оздоровлення позивачеві виплачена 16.05.08р. у розмірі 90грн 00коп. (ар.с 10 і позивачем не оспорюється);
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та Законами України. Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно Законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов'язки громадянина ОСОБА_2 до ст.. 8 КАС України суд при вирішенні спорів керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує верховенство права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Згідно ст.9 КАС України суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України. У разі невідповідності нормативно правового акту Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Таким чином, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст.48 зазначеного Закону та відповідні законодавчі акти з питань, встановлення розміру мінімальної заробітної плати, а не ОСОБА_3 Кабінету Міністрів України. У відповідності до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції після 01.01.08р. одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на
Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи та
сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації
наслідків аварії на ЧАЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою,
щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених
Кабінетом Міністрів України. Оскільки позивач звернувся до відповідача з заявою про
виплату йому одноразової компенсації до 01.01.08р., одноразова допомога має бути
виплачена йому з урахуванням того, що ст.48 Закону України "Про статус та соціальний
захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачала
виплату одноразової компенсації учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС, які стали
інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із
числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та
смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою 30 мінімальних заробітних плат
для інвалідів третьої групи. Розмір мінімальної заробітної плати визначається станом на
той момент, коли встановлена інвалідність. Третя група інвалідності позивачеві була
встановлена у грудні 2007р. Розмір мінімальної заробітної плати на той час складав
460грн. Таким чином, одноразова компенсація ОСОБА_1 при встановленні йому
третьої групи інвалідності мала б становити 13800грн. (460х 30). Різниця між належною
сумою та сумою, що фактично виплачена становить 13610грн.40коп. Ст..63 Закону
України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи» встановлено, що фінансування витрат, пов'язаних з його
реалізацією, здійснюється за рахунок Державного бюджету України. ОСОБА_3
Кабінету Міністрів України від 04.03.02р. №256, якою затверджено Порядок фінансування
видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм
соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету встановлено,
що головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання
державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь,
управлінь, відділів та інших самостійних структур підрозділів місцевих
держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення. Таким чином, відповідач у справі є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з держбюджету та на нього покладений обов'язок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, зокрема, пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачена щорічна допомога на оздоровлення, зокрема, інвалідам третьої групи у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати. Нормами спеціального Закону передбачено розмір щорічної допомоги як величина, кратна розміру мінімальної заробітної плати. Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, слід вважати такими, що заслуговують на увагу, доводи позивача про безпідставність застосування відповідачем ОСОБА_3 Кабінету Міністрів, а не Закону України.
Заперечення відповідача у тій частині, що позивач пропустив строк для звернення до адміністративного суду, встановлений ст..99, 100 КАС України не можна прийняти до уваги, оскільки за межами 2007р. позивач ніяких вимог не заявляє.
Розмір мінімальної заробітної плати на час звернення позивача з заявою про виплату допомоги на оздоровлення, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008рік» № 07-УІ від 28.12.07р. становив 525грн., отже розрахунок недоплаченої суми позивачем зроблено правильно.
Керуючись Конституцією України, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст..2, 9, ст..6, 94, 99, ч.3 ст.122, 158, 159, 161, 162.163 КАС України суд
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської Ради про визнання дій неправомірними стягнення одноразової компенсації та щорічної допомоги на оздоровлення задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Стахановського Управління праці та соціального захисту населення у зв'язку з невиплатою ОСОБА_1 одноразової компенсації за шкоду спричинену здоров'ю та щорічної допомоги на оздоровлення у розмірах, визначених Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення за рахунок коштів держбюджету на користь ОСОБА_1 недоплачену суму одноразової компенсації при встановленні третьої групи інвалідності у розмірі 13610грн. 40коп, допомогу на оздоровлення: за 2008р. - у розмірі 2010грн, а усього стягнути 15620грн 40коп.
У решті вимог ОСОБА_1 відмовити.
ОСОБА_3 може бути оскаржено до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд м. Стаханова шляхом подачі у десятиденний строк заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги протягом двадцяти днів по тому.