Справа № 11- 428 2006 року Головуючий в 1-й інстанції Зеленська В.І.
Категорія ст. 365 ч.2 КК України Доповідач Цугель І.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 липня 2006 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області в складі:
головуючого-судді Ковтуна В.П. суддів: Цугеля І.М., Задворного О.Л. з участю прокурора Кондратюка П.В. адвоката ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляціями Славутського міжрайонного прокурора, адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженої ОСОБА_2 на вирок Славутського міськрайонного суду від 4 травня 2006 року.
Цим вироком
ОСОБА_2, уродженку та жительку АДРЕСА_1, українку, громадянку України, з вищою освітою, розлучену, працюючу ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судиму,
засуджено за ст. 365 ч.2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України і призначено покарання у вигляді штрафу в сумі 5000 грн. без позбавлення права займати організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські посади.
ОСОБА_3, уродженку ІНФОРМАЦІЯ_2, жительку АДРЕСА_2, українку, громадянку України, з середньою спеціальною освітою, одружену, працюючу ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судиму,
засуджено за ст.ст. 27 ч.5, 365 ч.2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України і призначено покарання у вигляді штрафу в сумі 3500 грн. без позбавлення права займати організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські посади.
За ч.2 ст. 146 КК України ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виправдано.
Міру запобіжного заходу обом засудженим до вступу вироку в законну силу залишено попередню - підписку про невиїзд.
За вироком суду, вихованець дитячого будинку ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4, в черговий раз втік з дитячого будинку і був відсутній протягом декількох днів.
12 березня 2004 року працівник Славутського відділу міліції Мовчанок С.Р. доставив ОСОБА_4 з Рівненського притулку для неповнолітніх в дитячий будинок «ІНФОРМАЦІЯ_4».
З метою покарання за втечу, директор дитячого будинку ОСОБА_2, за попередньою змовою із старшим вихователем ОСОБА_3, виходячи за межі наданих їм прав та повноважень, незаконно позбавили волі малолітнього ОСОБА_4, закривши його в погребі на території внутрішнього двору дитячого будинку, чим спричинили істотну шкоду його охоронюваним законом правам та інтересам.
В апеляції прокурор просить скасувати вирок суду стосовно ОСОБА_2 через м'якість призначеного покарання, постановити новий вирок, яким обрати засудженій покарання за ч.2 ст. 365 КК України у вигляді 4 років позбавлення волі з позбавленням права займатись педагогічною діяльністю строком на З роки. Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі з встановленням іспитового строку 2 роки. Вказує на незаконність вироку та невідповідність призначеного судом покарання тяжкості злочину та особі засудженої. ОСОБА_2 була ініціатором вчинення злочину, під час досудового та судового слідства не визнала вини в інкримінованому злочині, що свідчить про відсутність достатніх підстав для застосування ст. 69 КК України.
В своїй апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_1 в інтересах засудженої ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати, а справу провадженням закрити на підставі п. 2 ст. 6 КПК України, через однобічність, неповноту досудового та судового слідства, істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону. Вважає, що участь засудженої в інкримінованому їй злочині не доведена.
Стосовно засудженої ОСОБА_3 вирок не оскаржено.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, вислухавши прокурора, адвоката ОСОБА_1 та засуджену ОСОБА_2 про необхідність задоволення їх апеляцій, перевіривши та вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину при наведених у вироку обставинах, передбаченого ст. 365 ч.2 КК України, за який її засуджено, підтверджуються сукупністю зібраних по справі доказів, досліджених в судовому засіданні.
Засуджена ОСОБА_2 показала, що вона працювала директором дитячого будинку ІНФОРМАЦІЯ_4. Будь-яких вказівок про закриття неповнолітнього ОСОБА_4 в погріб ОСОБА_3 не давала. Про те, що ОСОБА_4 був закритий в погребі на території дитячого будинку їй стало відомо через рік.
З показів засудженої ОСОБА_3 вбачається, що 12 березня 2004 року працівник міліції Мовчанок С.Р. привіз з Рівненського притулку для неповнолітніх їхнього вихованця ОСОБА_4 Для того, щоб провчити ОСОБА_4, вона та ОСОБА_2 вирішили показати йому підвал з метою запобігання подальших втеч. ОСОБА_2 наказала їй взяти у завгоспа ключ від підвалу. Вона взяла ключ, відкрила потреб і завела туди ОСОБА_4 ОСОБА_2 весь цей час була поруч. Закривши ОСОБА_4 в погребі, вони пішли в приміщення дитбудинку. Вона розпорядилась про обід та баню для ОСОБА_4 і випустила його з погребу приблизно через 10 хвилин.
Неповнолітній потерпілий ОСОБА_4 пояснив, що 12 березня 2004 року працівник міліції ОСОБА_19 привіз його з Рівненського притулку для неповнолітніх в м. Славуту.
В дитячому будинку «ІНФОРМАЦІЯ_4» директор ОСОБА_2 та старший вихователь ОСОБА_3 закрили його в погребі щоб покарати за втечу. ОСОБА_3 на кухні взяла ключі, відкрила погреб і завела його туди, а ОСОБА_2 весь час стояла поряд.
Законний представник неповнолітнього потерпілого ОСОБА_4 ОСОБА_5 показала, що влітку 2004 року від старшого сина їй стало відомо про закриття ОСОБА_4 в погребі дитячого будинку. Вважає ОСОБА_4 неслухняною дитиною, який схильний до крадіжок та частих втеч з дому та дитячого будинку.
Свідок ОСОБА_6 пояснила, що ОСОБА_4 не подобалась дисципліна в дитячому будинку, тому він часто тікав. Весною 2005 року зі слів ОСОБА_4 їй стало відомо про те, що навесні 2004 року його закривали в погребі дитячого будинку.
З показів свідка ОСОБА_7 вбачається, що навесні 2004 року, після чергової втечі, ОСОБА_4 повернувся в дитячий будинок «ІНФОРМАЦІЯ_4». ОСОБА_3 брала у неї ключі від погребу і пояснила, що разом з ОСОБА_2 мають намір закрити ОСОБА_4 в погребі з метою залякування і запобігання втечам в майбутньому.
Свідок ОСОБА_8 показала, що весною 2004 року вона працювала на кухні дитячого будинку «ІНФОРМАЦІЯ_4». В обідній час на кухню зайшла ОСОБА_3 і взяла у завгоспа ОСОБА_7 ключі від погребу. При цьому ОСОБА_3 пояснила, що має намір закрити ОСОБА_4 в погребі. Через рік про цей випадок вона повідомила Славутському міжрайонному прокурору.
Свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10 пояснили, що ОСОБА_4 часто тікав з дитячого будинку, ночував на залізничних вокзалах, котельнях. Коли повертався, його мили, стригли, переодягали. Їй було відомо про закриття ОСОБА_4 у підвалі.
Свідок ОСОБА_11 показала, що навесні 2004 року бачила ОСОБА_3, ОСОБА_2 та неповнолітнього ОСОБА_4 біля підвалу дитячого будинку. Через деякий час їй стало відомо, що в той день ОСОБА_4 закривали у підвалі.
Свідок ОСОБА_12 показала, що у березні 2004 року вона була очевидцем того, як ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вели ОСОБА_4 у підвал. Їй було відомо, що ОСОБА_4 в той день повернувся після чергової втечі.
Неповнолітні свідки ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 пояснили, що вони були очевидцями того, як ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вели ОСОБА_4 у підвал. Пізніше ОСОБА_4 розповів, що його закривали в підвалі і він їв там яблука.
Свідки ОСОБА_16 та неповнолітній ОСОБА_17 дали аналогічні покази.
Свідок ОСОБА_18 показала, що від вихованців дитячого будинку ї стало відомо про закриття ОСОБА_4 у погребі. Сам ОСОБА_4 розповідав, що після повернення з Рівненського притулку, ОСОБА_3 закрила його в погребі, а ОСОБА_2 при цьому стояла поряд.
З показів свідка ОСОБА_19 вбачається, що дійсно 12 березня 2004 року він привозив неповнолітнього ОСОБА_4 з Рівненського притулку для неповнолітніх в дитячий будинок ІНФОРМАЦІЯ_4, де останній на той час утримувався. Крім цього ОСОБА_19 вказав, що ОСОБА_4 неодноразово тікав з дитячого будинку, пропадав на декілька днів, схильний до крадіжок.
Свідки ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23 та ОСОБА_24 позитивно охарактеризували засуджену ОСОБА_2 та її здібності керівника і вчителя.
Свідки ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28 показали, що після порушення кримінальної справи їм стало відомо про закриття ОСОБА_4 в погребі дитячого будинку.
ОСОБА_28 позитивно охарактеризували засуджену ОСОБА_3
З листа завідуючого притулком м. Рівного, акту прийому неповнолітнього до притулку, постанови про розміщення неповнолітнього в Рівненський притулок для неповнолітніх вбачається, що з 3 березня 2004 року по 12 березня 2004 року ОСОБА_4, перебував у вказаному притулку.
Згідно даних Книги щоденного відвідування, в період з 3 березня 2004 року по 12 березня 2004 року ОСОБА_4 був відсутній в дитячому будинку ІНФОРМАЦІЯ_4.
Об'єктивно вина засудженої ОСОБА_2 підтверджується даними протоколу відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_3, згідно якого остання добровільно та послідовно розказала і показала обставини закриття, разом із директором дитячого будинку «ІНФОРМАЦІЯ_4» ОСОБА_2, неповнолітнього ОСОБА_4 у погребі на території зазначеного будинку.
Крім показів потерпілого ОСОБА_4, його законного представника та свідків, вина засудженої ОСОБА_2 підтверджується витягом із Закону України «Про освіту», Положенням про навчально-виховні заклади для дітей сиріт і дітей, які залишились без піклування батьків, Статутом дитячого будинку змішаного типу для дітей дошкільного та шкільного віку ІНФОРМАЦІЯ_4, Посадовими та функціональними обов'язками вихователя-методиста (ст. вихователя і вихователя), якими визначено коло повноважень директора закладу ОСОБА_2 та старшого вихователя ОСОБА_3
Згідно наказу Славутського міського управління освіти № НОМЕР_2, ОСОБА_2 призначено директором дитячого будинку «ІНФОРМАЦІЯ_4».
Згідно наказу Славутського міського управління освіти № НОМЕР_3, ОСОБА_3 призначено на посаду старшого вихователя.
Також вина підтверджується даними протоколу огляду місця події - підвалу дитячого будинку ІНФОРМАЦІЯ_4 та схеми до нього, наказом Славутського міського управління освіти № НОМЕР_4 про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за неправомірне покарання вихованця дитячого будинку ОСОБА_4, документами про направлення неповнолітнього ОСОБА_4 у дитячий будинок «ІНФОРМАЦІЯ_4», свідоцтвом про народження ОСОБА_4, з якого вбачається, що він є неповнолітнім.
Всім цим доказам по справі у їх сукупності, суд дав належну правову оцінку, правильно кваліфікувавши дії ОСОБА_2 за ст. 365 ч.2 КК України.
Посилання її та захисника на те, що вона не вчиняла даний злочин, на увагу не заслуговують, оскільки спростовуються вищевказаними доказами по справі.
Колегія судців вважає, що досудове та судове слідство проведено всебічно, повно та об'єктивно.
Призначене судом покарання засудженій ОСОБА_2 відповідає вимогам ст. 65 КК України і є необхідне й достатнє для її виправлення та перевиховання. При цьому суд врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної, конкретні обставини справи.
Підстав для скасування вироку, його зміни, пом'якшення чи посилення покарання апеляційна інстанція не вбачає
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Вирок Славутського міськрайонного суду від 4 травня 2006 року стосовно ОСОБА_2 залишити без зміни, а апеляції Славутського міжрайонного прокурора, адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженої ОСОБА_2 - без задоволення.