Справа № 1-82/2010 р.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2010 року                                                                         м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд  Вінницької області в складі:

головуючого:  судді Соколова В.О.,

            з участю:         секретаря Сілантьєвої Л.А.,

                                     прокурора Дзецула О.В.,

             адвоката ОСОБА_1,        

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Могилеві-Подільському кримінальну справу по обвинуваченню  

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, непрацюючого, неодруженого, раніше судимого:

-08.10.2009 року Могилів-Подільським міськрайонним судом за ст.185 ч.1 КК України до 240 (двісті сорок) годин громадських робіт,  

 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 389 ч.2 КК  України ,-

ВСТАНОВИВ:

    08.10.2009 року  ОСОБА_2 був засуджений Могилів-Подільським міськрайонним судом за ст.185 ч.1 КК України до 240 (двісті сорок) годин громадських робіт. Згідно розпорядження № 16 голови сільської ради с.Суботівка Могилів-Подільського району гр.ОСОБА_2 був залучений до виконання громадських робіт без оплати в робочі дні неділі починаючи з 11 листопада 2009 року в час з 09 год. до 13 год..

Однак підсудний на протязі листопада місяця 2009 року, а саме 19, 20, 23 та 27 числа не виходив на відпрацювання громадських робіт, не повідомивши про причини невиходу на роботу та тим самим з запланованих за графіком відпрацювання 56 годин роботи відпрацював лише 40 годин.

В грудні місяці 2009 року ОСОБА_2 з 15 числа до кінця місяця не виходив на відпрацювання громадських робіт, не повідомивши про причини невиходу на роботу та тим самим з запланованих за графіком відпрацювання 92 годин роботи відпрацював лише 40 годин.

В січні місяці 2010 року ОСОБА_2 на громадські роботи до Суботівської сільської ради взагалі не з’явився, залишив своє постійне місце проживання, не повідомивши про це відповідні органи.

Підсудний ОСОБА_2 в судовому засіданні винним себе за ст. 389 ч. 2 КК України визнав повністю і суду пояснив, що він був 08.10.2009 року засуджений Могилів-Подільським міськрайонним судом за ст.185 ч.1 КК України до 240 (двісті сорок) годин громадських робіт. Був обізнаний про необхідність відбування покарання у виді громадських робіт при Суботівській сільській раді. Дійсно не виходив на відпрацювання громадських робіт в листопаді місяці, а саме: 19, 20, 23, 27 числа 2009 року, так як в нього боліло горло. Але в лікарню не звертався, про причини неявки голову сільської ради не повідомляв. Після 15 грудня 2009 року також не став виходити на відпрацювання громадських робіт, так як випав сніг, у нього не було теплого одягу, про що не повідомляв голову сільської ради. З 15 грудня 2009 року без повідомлення інспекції та сільського голови виїхав в м.Могилів-Подільський, де проживав у своєї сестри по вул.Виноградній №22 і допомагав їй на базарі, де вона працює. 20 грудня 2009 року виїхав в с.Антонівку Томашпільського району Вінницької області. Пояснив, що він неодноразово попереджався працівником кримінально-виконавчої інспекції Могилів-Подільського райвідділу про відповідальність за ухилення від виконання громадських робіт. Але належних висновків не робив. В кінці січня 2010 року йому зателефонувала мати ОСОБА_3 і повідомила, що його шукають працівники міліції. В скоєному розкаюється, просив суворо не карати.

Свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що 30.10.2009 року на виконання до Могилів-Подільського районного підрозділу кримінально-виконавчої інспекції надійшов вирок Могилів-Подільського міськрайонного суду від 08.10.2009 року відносно ОСОБА_2, згідно якого йому обрано покарання за ст.185 ч.1 КК України у виді 240 годин громадських робіт. 30 жовтня 2009 року ОСОБА_2 був поставлений на облік і видано направлення на відпрацювання громадських робіт в Суботівську сільську раду з 11.11.2009 року. Зобов’язаний був з’являтися на реєстрацію кожен понеділок місяця. З 16 по 23 листопада 2009 року ОСОБА_2 на реєстрацію не з’являвся, за що був попереджений. Згідно інформації Суботівської сільської ради в листопаді з 56 год. згідно графіка ОСОБА_2 відпрацював 40 год. і без поважної причини не став виходити на роботу. Знов він був попереджений про наслідки порушення порядку та умов відбування покарання. Перевіркою за місцем відбування покарання було встановлено, що з 15 грудня 2009 року ОСОБА_2 змінив місце проживання, не з’являвся ні на регістрацію в КВІ, а також на відпрацювання в сільську раду.

Крім визнання вини підсудним, вина ОСОБА_2 в інкримінованому  діянні  підтверджується: поданням начальника МРВ ОСОБА_5 України ОСОБА_4 від 25.01.2010 року, що ОСОБА_2 ухилявся від відбування покарання  (а.с.2-3); графіками відпрацювання громадських робіт (а.с. 18,26); вироком Могилів-Подільського міськрайсуду від 08.10.2009 року про призначення ОСОБА_2 покарання у виді 240 год. громадських робіт (а.с. 44); актом амбулаторної судово-психіатричної експертизи від 18.02.2010 року № 29, згідно висновку якої в період вчинення злочину ОСОБА_2 на хронічне душевне захворювання не страждав, перебував поза будь-яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності, міг усвідомлювати  свої дії та керувати ними, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (а.с.55-56)  та іншими матеріалами кримінальної справи.

З урахуванням зібраних в судовому засіданні доказів, суд прийшов  до висновку, що органом досудового слідства дії підсудного ОСОБА_2 кваліфіковано вірно за ст.. 389 ч.2 КК України -  ухилення від відбування громадських робіт особою, засудженою до цього покарання.

Обираючи міру покарання підсудному ОСОБА_2 суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, особу винного – за місцем проживання характеризується посередньо, обставини справи – злочин за ст. 389 ч.2 КК України відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості, не знаходячи обтяжуючих вину обставин, пом’якшуючі вину обставини – вину визнає, розкаюється, як на досудовому слідстві так і в суді давав правдиві покази, чим сприяв розкриттю злочину, виховувався в сім’ї без батька, і вважає, що його виправлення можливо в умовах без ізоляції від суспільства – з утриманням його в кримінально-виконавчих установах відкритого типу в умовах здійснення за ним нагляду з обов’язковим залученням до праці, тобто обрати покарання у виді обмеження волі.

Враховуючи вік засудженого (19 років), стан здоров’я - перебуває на диспансерному обліку у лікаря-психіатра з діагнозом «легка розумова відсталість», суд вважає за необхідне  до обраного покарання застосувати ст. 75 КК України - звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням.

Так, як ОСОБА_2 не відбув міру покарання за вироком Могилів-Подільського міськрайонного суду від 08.10.2009 року за ст.185 ч.1 КК України у виді  240 (двісті сорок) годин громадських робіт, суд при обранні міри покарання за ст.389 ч.2 КК України застосовує ст.ст.71, 72 КК України – призначення покарання за сукупністю вироків.

Керуючись  ст.ст. 323, 324 КПК України, суд –

    ПРИСУДИВ :    

Визнати винним   ОСОБА_2   за ст. 389 ч. 2 КК  України та обрати покарання у виді  1 (одного) року 5-ти місяців обмеження волі.

Згідно ст.ст.71, 72  КК України остаточну міру покарання ОСОБА_2 обрати шляхом часткового приєднання до обраного покарання невідбуте покарання за вироком   Могилів-Подільського міськрайсуду від 08.10.2009 року -  у виді 1 (одного) року 6-ти місяців обмеження волі.  

На підставі ст. 75 КК України, звільнити  ОСОБА_2   від відбування обраного  покарання з випробуванням,  встановивши іспитовий строк –1(один) рік.

    На підставі ст. 76 КК України зобов’язати  ОСОБА_2   повідомляти органи кримінально-виконавчої  інспекції про зміну місця проживання.             Запобіжний захід ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу  залишити раніше обраний - підписка про невиїзд.                             ёВирок може бути оскаржено до апеляційного суду Вінницької області на протязі 15 діб.

Суддя: