КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

33/824/1933/2020 Суддя І інстанції - Марчук О.Л.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2020 року суддя Київського апеляційного суду Ковальська В.В., за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 березня 2020 року про визнання винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 березня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік.

Згідно з постановою судді 26 лютого 2020 року о 04 годині 20 хвилин ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «HyundaiTucson», номерний знак НОМЕР_1 на 73-му кілометрі автодороги М-05 Київ-Одеса у Васильківському районні Київської області з ознаками наркотичного сп`яніння (порушення мови, зіниці, які не реагують на світло, поведінка, яка не відповідає обстановці), на місці зупинки в присутності двох свідків відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 березня 2020 року та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Апелянт стверджує, що працівниками поліції йому не було роз`яснено процедуру проходження медичного обстеження та правові наслідки відмови від обстеження, а також не було виписано направлення на проходження медичного обстеження в спеціалізованому закладі охорони здоров`я.

В апеляції зазначено, що відмова ОСОБА_1 від проходження медичного обстеження не була свідомою, а була наслідком певних обставин та недостовірної інформації, наданої працівником поліції. Свідомо відмовлятись від проходження медичного огляду не було підстав, оскільки апелянт не перебував під дією будь-яких алкогольних, наркотичних чи медичних засобів.

За твердженням апелянта, поліцейські не повідомили його, що справа буде розглядатись у суді та якби йому в той момент було відомо про можливі правові наслідки, то він, звичайно, поїхав би до медичного закладу з поліцейськими.

В апеляції з посиланням на об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, звертається увага на те, що в момент, коли працівники поліції під`їхали до місця на Одеській трасі, де перебував автомобіль ОСОБА_1 , то в цей момент ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, а був поруч з ним.

Оскільки працівники поліції не зафіксували факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 , то він не підпадав під поняття особи, яка керує транспортнимизасобами і, відповідно, він не відсторонювався від керування транспортним засобом та не мав підлягати огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Виходячи з наведеного апелянт вважає, що працівники поліції безпідставно склали відносно нього протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Також апелянт вказує на порушення його прав в судовому засіданні, оскільки суддя відмовився вислухати його пояснення про обставини справи та клопотання про виклик свідків.

Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції, на думку апелянта, знехтував доказами по справі, а саме показаннями свідків, які були на місці зупинки транспортного засобу, відеозаписом, який мав бути долучений до матеріалів справи та переглянутий під час засідання, показаннями (запереченнями), які ОСОБА_1 не мав змоги надати суду, а у постанові не вказав, якими конкретними доказами стверджується його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, окрім протоколу та пояснення свідків.

Заслухавши пояснення особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Висновок, викладений у постанові судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 березня 2020 року про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, при обставинах, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними у справі доказами: даними протоколу про адміністративне правопорушення (а.с. 1), письмовими поясненнями свідків події ОСОБА_2 і ОСОБА_3 (а.с. 3), розпискою ОСОБА_4 (а.с. 2), направленням водія ОСОБА_1 до Ставищенської ЦРЛ на огляд з метою виявлення стану алкогольного наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с. 4), рапортом поліцейського В.Порхуна (а.с. 5), відеозаписом з нагрудної камери поліцейського (а.с. 6-7).

Доводи апеляційної скарги щодо порушень при складанні протоколу про адміністративне правопорушення є безпідставними, оскільки спростовуються наявними у справі доказами.

Так, з відеозапису з нагрудної камери поліцейського убачається, що поліцейські роз`яснили ОСОБА_1 порядок проведення медичного огляду у закладі охорони здоров`я на стан наркотичного сп`яніння та запропонували йому проїхати до медичного закладу, на що ОСОБА_1 відмовився, посилаючись на пізній час та брак часу.

Направлення на проходження ОСОБА_1 медичного обстеження у закладі охорони здоров`я було виписано та приєднано до матеріалів справи (а.с. 4).

Посилання апелянта на те, що йому не були відомі правові наслідки відмови від проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння є неспроможними, оскільки ОСОБА_1 не виконав вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України, який він, як водій, зобов`язаний був знати, і згідно з яким водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У протоколі про адміністративне правопорушення, підписаному ОСОБА_1 , є відмітка про повідомлення щодо розгляду справи за викликом у Васильківському районному суді.

Доводи апелянта про те, що він не керував транспортним засобом та поліцейські не зафіксували факт керування ним транспортним засобом є безпідставними.

Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення місцем вчинення правопорушення є 73-й кілометр автодороги М-05 Київ-Одеса, апелянт вказує, що він перебував у вказаному місці та при цьому не вказував, що до цього місця автомобілем «HyundaiTucson», номерний знак НОМЕР_1 керувала інша особа, а не він.

З відеозапису з нагрудної камери поліцейського убачається, що поліцейський у присутності двох свідків озвучив те, що ОСОБА_1 керував автомобілем з ознаками наркотичного сп`яніння, що є підставою для проведення медичного огляду, а ОСОБА_1 не заперечував того, що він керував автомобілем.

Окрім того, водій ОСОБА_1 був відсторонений від керування транспортним засобом, про що свідчить розписка ОСОБА_4 , згідно з якою від забирає автомобіль «Hyundai Tucson», номерний знак НОМЕР_1 та зобов`язується доставити його за певною адресою, а водія не допускати (не передавати) керування ним (а.с. 2).

Доводи апеляції про порушення прав ОСОБА_1 в судовому засіданні не можуть бути прийнятими до уваги, позаяк не знайшли свого підтвердження.

Так, з постанови судді районного суду убачається, що ОСОБА_1 був присутнім в судовому засіданні та давав пояснення з приводу обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.

Зокрема, у постанові судді районного суду зазначено, що в судовому засіданні ОСОБА_1 визнавав свою винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення та повідомив, що він дійсно відмовився від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння, оскільки не бажав у той пізній, нічний час їхати в медичну установу, так як зранку йому треба було йти на роботу.

Матеріали справи не містять будь-яких даних про те, що в судовому засіданні ОСОБА_1 був обмежений в правах, передбачених ст. 268 КУпАП, зокрема, у праві заявляти клопотання.

Постанова судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 березня 2020 року щодо ОСОБА_1 відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, а не зазначення у поставі всіх доказів, які є в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, не є підставою для скасування постанови та закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Отже, при апеляційному розгляді не встановлено підстав для закриття провадження у справі щодо ОСОБА_1 за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, а постанова судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 березня 2020 року, як така, що ґрунтується на зібраних у справі доказах та відповідає вимогам закону, не може бути скасована.

На підставі наведеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 березня 2020 року, про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Постанова судді апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Київського апеляційного суду В.В. Ковальська