Cправа № 2-7217/10 р    

 З А О Ч Н Е   Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 31 березня 2010 року                                             м Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

                головуючого судді  - Домусчі Л.В.,

                при секретарі –  Василенко М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною  заявою ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання права власності на нежитлове підвальне приміщення,

                                                                       В С Т А Н О В И В:

        Позивач  звернувся до суду з позовом до Одеської міської ради про визнання права власності на нежитлове підвальне приміщення, загальною площею 42,5 кв.м., яке розташоване у будинку 8/10 по вул. Гімназична у м. Одесі.

Позовні вимоги  позивач обґрунтовує тим, що він користується  нежитловим підвальним приміщенням як художньою майстернею, яка розташована у м. Одесі по вул. Гімназична у будинку № 8/10 на підставі Рішення Виконкому Одеської  міської ради № 584  від 03 жовтня 2000 року,  договору користування   не житловим приміщенням як творчою художньою майстернею № 35-п від 03 жовтня 2000 року. Також відповідно до Протоколу № 30 засідання правління Одеської обласної організації національної спілки художників України  від 12 жовтня 2000 року творчу майстерню було передано їй для оформлення відповідних документів.

Позивач за власні кошти зробив реконструкцію вказаного нежитлового підвального приміщення -майстерні, яка складається з коридору загальною площею 5,7 кв.м., майстерні залаьною площею 13,6 кв.м., майстерні загальною площею 12,7 кв.м., кладової – 1,3 кв.м., санвузол – 7,2 кв.м.. Після переобладнання майстерні загальна площа нерухомого майна не змінилась та становить загальною площею 42,5 кв. м., сусіди вказаного будинку не заперечують проти визнання за позивачем права на це приміщення, так як він його привів у відповідний стан, що сприяє в цілому  задовільному стану будинку. Але позивач не може вільно користуватись та володіти цим приміщенням, у зв’язку з чим був вимушений звернутись до суду з позовом про визнання права власності  на житлове приміщення.    

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 повністю підтвердив позовні вимоги, просив позов задовольнити, та пояснив, що він є художником та учасником творчої групи Одеської обласної  організації національної спілки художників України  і за власний рахунок переобладнав майстерню.    

        Відповідач   у судове засідання не з’явився, про причини неявки суду не повідомив. Згідно ст. 169 ч.4 ЦПК України якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів. Зі згоди  позивача на підставі ст. 224 ЦПК України суд розглядає справу з винесенням заочного рішення.

       Вислухавши  позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

       Судом встановлено, що ОСОБА_1 користується  нежитловим підвальним приміщенням художньої майстерні, яка розташована у м. Одесі по вул. Гімназичній у будинку №8/10 на підставі Рішення  Виконкому Одеської  міської ради № 584  від 03 жовтня 2000 року,  договору користування   не житловим приміщенням як творчою художньою майстернею  № 35-п від 03 жовтня 2000 року (а.с.10-11).  Згідно з Технічним паспортом від 30 серпня 2000 року виготовленого КП „ОМБТІ та РОН” (а.с.14-15) вищезазначене не житлове приміщення загальною площею 42,5 кв.м. складається з: коридору -  площею 5,7  кв.м.; майстерні – заг. площею 13,6 кв.м.,  майстерні –заг. площею 12,7 кв.м., кладової – заг. площею 1,3 кв.м.  та санвузол заг. площею 7,2 кв.м.

    Відповідно до виписки з Протоколу № 30 засідання правління Одеської обласної організації національної спілки художників України  від 12 жовтня 2000 року(а.с.13),  було передано  вказана творча майстерня позивачу, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Гімназичнав, буд.8/10.(підвальне приміщення - загальною площею 42,5 кв.м).  (а.с.13).

ОСОБА_1 за власні кошти переобладнав приміщення майстерні у належний стан, яка складається з двох нежилих кімнат. Після переобладнання майстерні загальна площа нерухомого майна не змінилась та становить 42,5кв. м., але позивач не може вільно користуватись та володіти цим приміщенням, у зв’язку з чим був вимушений звернутись до суду з позовом про визнання права власності  на житлове приміщення.    

          Згідно ст. 15 ЦК України предметом захисту цивільного права є цивільні права та інтереси, які не суперечать загальним засадам цивільного законодавства.

         Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.

         Частиною 1 ст. 331 ЦК України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва(створення майна)і набувається особою, яка її виготовила(створила),якщо інше не встановлено договором або законом. Особа , яка виготовила (створила) річ із своїх матеріалів  є власником  цієї речі.

       Згідно ч.2 ст.331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної  реєстрації.

       Згідно п.2 ст.182 ЦК України державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який  зобов’язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відповідно до наказу Міністерства юстиції України №7/2 від 07.02.2002р. «Про затвердження тимчасового Положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно» таким органом є Одеське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості.

       Відповідно до ст..4 ч.1 п.1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», обов’язковій реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території  України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних держав.

       Згідно ст..19 вищевказаного Закону рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили є підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав.

         Оскільки матеріалами справи встановлено, що позивач сам і за власні кошти переобладнав вказане нежитлове  приміщення, користується ним більше десяти років відкрито, суд вважає можливим визнати за позивачкою право приватної власності на спірне приміщення.

          На підставі викладеного, керуючись  ст.ст. 10,11, 15, 58-60, 169 ч.4,209, 212-214, 218,  223-224 ЦПК України, ст.ст. 182, 328, 331,  ЦК України, ст. ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»,   суд-

                                                                         В И Р І Ш И В:

            Позовну заяву ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання права власності на нежитлове підвальне приміщення задовольнити у повному обсязі

           Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на підвальне нежитлове приміщення загальною площею 42,5  кв.м., яка розташоване у будинку 8/10 по вул. Гумназична  у м.Одесі.

           Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

        У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі заяви  про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

      Рішення суду набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України.

                        Суддя:                                                                                        Л.В. Домусчі