ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

26 травня 2020року

м. Київ

Справа №201/722/18

Провадження № 51-5406км19

Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 

за участю 

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора  ОСОБА_5 ,

потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

представників потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

засудженого ОСОБА_10 ,

захисника ОСОБА_11 

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника цивільного відповідача - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 20вересня 2019 року в кримінальному провадженні №12017040000001164 по обвинуваченню

ОСОБА_10 , громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Гошів Овруцького району Житомирської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України такого, що не має судимості, 

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами 

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 червня 2019 року ОСОБА_10 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки. Вказаним вироком з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» на користь ОСОБА_12 в рахунок відшкодування матеріальних збитків стягнуто 128580,34 грн; в рахунок відшкодування середнього заробітку у зв`язку із тимчасовою втратою працездатності  2453,33 грн; в рахунок відшкодування шкоди, пов`язаної зі стійкою втратою працездатності  57600 грн.; в рахунок відшкодування моральної шкоди  6429,02 грн;

Зі ОСОБА_10 і товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» стягнуто солідарно на користь ОСОБА_12 в рахунок відшкодування моральної шкоди 993 570,98 грн.

З Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» та ОСОБА_10 солідарно стягнуто на користь ОСОБА_7 і ОСОБА_6 в рахунок відшкодування майнової шкоди 54 012,12 грн. (в рахунок відшкодування майнової шкоди у вигляді майбутніх витрат 261 316,00 грн.

Зі ОСОБА_10 і товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» стягнуто солідарно на користь ОСОБА_7 в рахунок відшкодування моральної шкоди 1 000 000 грн., на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування моральної шкоди 1 000 000 грн.

Згідно з встановленими судом першої інстанції обставинами, ОСОБА_10 11жовтня 2017 року близько 11 год. 10 хв., перебуваючи в трудових відносинах із TOB «СІЛЬПО-ФУД», та, керуючи технічно справним автомобілем «МАЗ 533603-220», р. н. НОМЕР_1 , який, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 04.03.2017 року, належить TOB «СІЛЬПО-ФУД», виконуючи свої функціональні обов`язки, пов`язані з перевезенням вантажу до місця призначення, здійснював рух по проїзній частині дороги вул. Космічної Соборного району в м.Дніпро, з боку вул. Запорізьке шосе у напрямку вул. Набережної Перемоги.

Рухаючись в крайній правій смузі проїзної частини дороги вул. Космічної м. Дніпро, водій ОСОБА_13 , будучи неуважним до дорожньої обстановки та її змінам, проявляючи злочинну самовпевненість, але легковажно розраховуючи на відвернення наслідків, в залежності від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться та стану транспортного засобу, не дотримав безпечної дистанції до транспортного засобу, який рухався в його смузі попереду в попутному йому напрямку та водій якого, виконуючи вимоги п. 18.1 Правил дорожнього руху України, почав зменшувати швидкість перед нерегульованим пішохідним переходом, з метою надання переваги в русі пішоходу    ОСОБА_14 , яка перетинала проїзну частину дороги вул. Космічної з ліва направо, відносно напрямку руху автомобіля «МАЗ 533603- 220», по вищевказаному пішохідному переході.

З метою уникнення зіткнення із транспортним засобом, що знаходився попереду та в смузі руху автомобіля «МАЗ 533603-220», навпроти території КЗ «Дніпропетровська обласна дитяча клінічна лікарня» ДОР», розташованої по вул. Космічній, 13, в районі електроопори № 114/83, водій ОСОБА_13 зманеврував праворуч, та частково виїхавши правими колесами за межі проїзної частини дороги вул. Космічної передньою частиною автомобіля «МАЗ 533603-220», близько 11 год. 10 хв., здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_12 , яка завершувала перетинати проїзну частину дороги вул. Космічної по нерегульованому пішохідному переході, та пішоходів ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , які перебували за межами проїзної частини дороги праворуч, відносно напрямку руху автомобіля «МАЗ 533603-220».

Своїми діями водій ОСОБА_13 грубо порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5, 2.3. б) та 13.1 Правил дорожнього руху України. Порушення водієм ОСОБА_17 вимог п. 13.1 Правил дорожнього руху України знаходиться у причинно-наслідковому зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди - наїздом на пішоходів, в результаті чого:

- пішоходу ОСОБА_15 заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, які спричинили смерть потерпілої на місці події;

- пішоходу ОСОБА_12 заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, які небезпечні для життя в момент заподіяння;

- пішоходу ОСОБА_16 заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, які небезпечні для життя в момент заподіяння.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_10 порушує питання про скасування судових рішень та призначення нового розгляду у суді першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не виконані належним чином вимоги ст. 91 КПК України, що наявні в матеріалах докази не виключають того, що дорожньо-транспортна подія є наслідком несправності гальмівної системи транспортного засобу; що судами вибірково взято до уваги показання експертів; не надано оцінки доводам сторони захисту про відсутність перевірки впливу наявності вантажу в транспортному засобі на умови роботи гальмівної системи. Зазначається, що судами неправильно визначено форму вини, що матеріалами провадження жодним чином не підтверджується можливість передбачення ним суспільно-небезпечних наслідків та його легковажний розрахунок на відвернення цих наслідків. Вказується, що при призначенні покарання судами не враховано всіх даних, що характеризують засудженого. Також наводяться мотиви щодо невірного вирішення цивільного позову, а саме щодо покладання солідарної відповідальності на засудженого та роботодавця відповідно до вимог ст. ст. 1166, 1172, 1187 ЦК України. Зазначається про невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 419 КПК України.

У запереченнях на касаційну скаргу засудженого потерпілі ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та представник потерпілих  адвокат ОСОБА_9 зазначають про безпідставність вказаної скарги та про законність і обґрунтованість судових рішень.

Представник цивільного відповідача  Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» у своїх запереченнях на зазначену касаційну скаргу вказує на невірне вирішення судами цивільного позову і частково підтримує касаційну скаргу засудженого.

Позиції учасників судового провадження

Засуджений ОСОБА_10 та його захисник також підтримали зазначену касаційну скаргу, просили її задовольнити.

Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги засудженого.

Потерпілі ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та їх представники заперечували проти задоволення вказаної касаційної скарги.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило. 

Мотиви Суду

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Положеннями ст. 438 КПК України визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 КПК.

За нормами ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення судове рішення.

Перевіривши доводи касаційної скарги засудженого, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що в своїй касаційній скарзі засуджений, серед іншого, наводить доводи, які стосуються фактичних обставин кримінального провадження та просить надати доказам у кримінальному провадженні іншу оцінку, ніж їм було дано судами першої та апеляційної інстанції, тобто посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що відповідно до вимог ст. 438 КПК України не є предметом перевірки суду касаційної інстанції. Поряд з цим зазначені доводи були предметом розгляду суду апеляційної інстанції, який навів відповідні мотиви на їх спростування. 

Зокрема, в апеляційній скарзі засуджений наводив доводи, які частково є аналогічні доводам його касаційної скарги, і зазначав про те, що на автомобілі МАЗ, яким керував обвинувачений, була непрацююча гальмівна система, що підтвердили висновки судових експертів Дніпропетровського НДЕКЦ, а єдиний висновок судового експерта Харківського НДІСЕ, в якому зазначається про належну роботу гальмівної системи, проводився із суттєвим порушенням методики, в мокру погоду із калюжами, коли гальмівний шлях та ефективність гальмування є очевидно іншими; що судом першої інстанції безпідставно відхилено клопотання про проведення слідчого експерименту. Також в апеляційній скарзі зазначалося про невірне вирішення цивільного позову.

Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження за вказаною апеляційною скаргою, перевірив зазначені доводи, надав вказаним доводам відповідну правову оцінку та навів мотиви на їх спростування.

При цьому апеляційний суд ґрунтовно перевірив доводи щодо суперечностей, які, на думку засудженого, містяться у висновках експертів щодо несправності гальмівної системи, та дійшов мотивованого висновку, що твердження засудженого про несправність гальмівної системи є безпідставними та спростовуються експертами ОСОБА_18 та ОСОБА_19 .

Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду щодо безпідставності доводів апеляційної скарги засудженого про несправність гальмівної системи, виходячи з того, що згідно з висновком судової автотехнічної експертизи №21539 від 11.12.2017 року (експерт ОСОБА_19 ) робоча гальмівна система автомобіля МАЗ д.н.з. НОМЕР_1 на момент експертного огляду, а відповідно і до моменту виникнення ДТП, виконує свої основні функції та знаходиться у працездатному стані.

При цьому відповідно до висновків судової автотехнічної експертизи №26183 від 11.01.2018 (експерт ОСОБА_19 ) в даній дорожньо-транспортній ситуації технічна можливість запобігти виїзду за межі проїзної частини та послідуючого наїзду на пішохода для водія автомобіля МАЗ д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_10 визначалась шляхом виконання ним вимог п. 13.1 Правил дорожнього руху, для чого в нього не було перешкод технічного характеру. В даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія автомобіля МАЗ д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_10 не відповідали вимогам п.13.1 правил дорожнього руху і знаходились з технічної точки хору в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП.

В подальшому експерт ОСОБА_19 підтвердив свої висновки у судовому засіданні і на питання захисника засудженого зазначив, що різні погодні умови при дорожньо-транспортної події та при проведенні судової автотехнічної експертизи не впливають на висновок щодо технічної справності стану гальм, при цьому експерт зазначив, що проводив експертизу відповідно до методики.

Експерт ОСОБА_18 у судовому засіданні чітко вказав на справність рульвого керування та переднього приводу автомобіля, при цьому він підтвердив показання експерта ОСОБА_19 , що різні погодні умови проведення експертизи щодо вирішення питання про справність чи несправність гальмівної системи не впливають на висновки. 

Твердження сторони захисту, що експерт ОСОБА_18 вказав на несправність гальмівної системи автомобіля, спростовуються технічним записом судового засідання, відповідно до якого в судовому засіданні експерт зазначив, що його висновки у жодному випадку не свідчать про несправність гальмівної системи.

Виходячи з наведеного, твердження засудженого про те, що наявні в матеріалах докази не виключають того, що дорожньо-транспортна подія є наслідком несправності гальмівної системи транспортного засобу, а судами вибірково взято до уваги показання експертів, Верховний Суд вважає необґрунтованими та зазначає, що вказані висновки в їх сукупності, а також показання експертів у судовому засіданні були належним чином досліджені судом і вказаним доказам дана відповідна правова оцінка.

Підстав вважати висновки апеляційного суду необґрунтованими та незаконними Верховний Суд не вбачає.

Виходячи з наведеного, твердження засудженого, що через несправність гальмівної системи він не міг відвернути суспільно-небезпечні наслідки, у зв`язку з чим суд невірно встановив форму вини, не відповідають матеріалам провадження та встановленим судами обставинами.

У зв`язку із зазначеним вище Верховний Суд доходить висновку про те, що доводи касаційної скарги засудженого в частині, що стосується правильності встановлення фактичних обставин кримінального правопорушення, є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Також не знаходить Верховний Суд і підстав для задоволення доводів, що стосуються призначеного покарання.

Так, при вирішенні питання щодо виду та розміру покарання, яке слід призначити ОСОБА_10 , суд першої інстанції, виходячи з вимог ст. 65 КК України, врахував ступень тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого, який позитивно характеризується, є особою, яка відповідно до вимог ст. 89 КК України, раніше не судима, відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Призначене ОСОБА_10 покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження вчинення ним інших кримінальних правопорушень.

Перевіряючи питання щодо правильності вирішення судами пред`явлених цивільних позовів, Верховний Суд, керуючись положеннями ч. 2 ст. 433 КПК України в частині, що стосується меж касаційного розгляду, дійшов висновку, що доводи засудженого щодо неправильного вирішення цивільних позовів потерпілих в частині відшкодування моральної шкоди у солідарному порядку зі ОСОБА_10 та ТОВ «Сільпо-Фуд» є обґрунтованими. 

За загальним правилом ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч. 1 ст. 1191 ЦК набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 05 грудня 2018 року (справа № 426/16825/16-ц) на підставі аналізу норм статей 1187 та 1172 ЦК України дійшла висновку про те, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки  роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

За змістом ч. 1 ст. 1190 ЦК України солідарну відповідальність перед потерпілим несуть особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди. 

За таких обставин колегія суддів не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій щодо стягнення моральної шкоди на користь потерпілих у солідарному порядку з ОСОБА_10 та ТОВ «Сільпо-Фуд», а тому вирок суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції в частині вирішення цивільного позову потерпілих про відшкодування моральної шкоди підлягають зміні. 

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 433, 434, 436-438, 440, 441, 442 КПК України, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга засудженого підлягає частковому задоволенню.

З цих підстав Верховний Суд постановив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_10 задовольнити частково.

Вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 червня 2019 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року відносно ОСОБА_10  змінити в частині вирішення цивільних позовів потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_7 і ОСОБА_6 за вимогами щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» і ОСОБА_10 завданої моральної шкоди. 

Позовні вимоги в цій частині задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» в рахунок відшкодування моральної шкоди: на користь ОСОБА_12  993570,98 грн. (дев`ятсот дев`яносто три тисячі п`ятсот сімдесят гривень 98копійок); на користь ОСОБА_7  1000 000 грн.(один мільйон гривень); на користь ОСОБА_6  1000 000 грн. (один мільйон гривень).

У задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди зі ОСОБА_10 на користь указаних осіб  відмовити.

У решті судові рішення залишити без зміни.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді

ОСОБА_1  ОСОБА_2  ОСОБА_3