ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43

Вн. № < Внутрішній Номер справи >

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21.08.2009р. № 2а-9410/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

судді: Пісоцької О.В.

за участю секретаря

судового засіданні: Миколаєнко І.О.,

та представників:

- Міністерства оборони України - Колесник О.В.,

- Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - Андреєвої Т.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Києві

справу №2а-9410/09/2670

за позовною заявою Міністерства оборони України

доДепартаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

провизнання дій неправомірними, скасування постанови про накладення штрафу та зобов`язання вчинити певні дії.

Обставини справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 серпня 2009 року відкрито провадження в адміністративній справі за вказаним вище позовом та призначено проведення попереднього судового засідання на 13 серпня 2009 року.

13 серпня 2009 року представник відповідача не прибув в попереднє судове засідання, надавши клопотання про відкладення розгляду справи. Враховуючи клопотання відповідача та строки розгляду даної категорії спорів в проведенні попереднього судового засідання було оголошено перерву до 14 серпня 2009 року.

14 серпня 2009 року від представника Департаменту ДВС повторно надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. В попередньому судовому засіданні оголошено перерву до 17 серпня 2009 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня року закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду у судовому засіданні на 18 серпня 2009 року о 14год. 30хв.

В судовому засіданні оголошувались перерви на 20 серпня 2009 року та 21 серпня 2009 року.

21 серпня 2009 року об 11год. 06хв. у відкритому судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Міністерство оборони України (далі -Міноборони України, позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовними вимогами до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі -Департамент ДВС, відповідач) про визнання дій щодо накладення штрафу неправомірними, скасування постанови про накладення штрафу від 14 липня 2009 року у виконавчому провадженні ВП №11940690 та зобов`язання винести постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним повним виконанням рішення.

В обґрунтування позову представник Міноборони України зазначив, що спірна постанова є незаконною, оскільки з її змісту вбачається, що підставою накладення на позивача штрафу у розмірі 1020грн. було невиконання останнім рішення суду про поновлення полковника ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , стягувач) на військовій службі на посаді начальника кафедри історії Національної академії оборони України, а також неповідомлення про наслідки виконання вимог державного виконавця.

Проте позивач не погоджується з твердженнями державного виконавця, вважає їх такими, що не відповідають дійсності та послався на наступне.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2008 року у справі №12/156 позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту ДВС задоволено у повному обсязі та скасовано постанову останнього про закінчення виконавчого провадження від 10 жовтня 2007 року, а також зобов`язано відповідача продовжити виконання виконавчого листа №2-346/2005.

Постановою старшого державного виконавця ВП №11940690 від 20 березня 2009 року на підставі ухваленого судового рішення від 25 червня 2008 року відновлено виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-346/2005, яку надіслано до Міноборони України разом з вимогою старшого державного виконавця №Л-7244-25-05 від 20 березня 2009 року про надання у письмовому вигляді інформації в строк до 30 березня 2009 року щодо наслідків виконання дублікату виконавчого листа №2-346/2005.

Означені документи відповідача боржником одержано 02 квітня 2009 року, на виконання яких позивачем 14 квітня 2009 року було направлено лист за №226/1/1391 за підписом директора Департаменту кадрової політики Міноборони України з зазначенням інформації та відповідним додатком.

06 квітня 2009 року старшим державним виконавцем винесено постанову ВП №11940690 про накладення на боржника штрафу у розмірі 510грн. 00коп., яку отримано Міноборони України 15 квітня 2009 року, а Національною академією оборони України (далі -НАОУ) -21 квітня 2009 року. На вказану постанову позивачем 27 квітня 2009 року подано до заступника директора Департаменту ДВС скаргу від 24 квітня 2009 року, однак будь-якого реагування відповідачем не здійснено.

Вимога державного виконавця від 07 квітня 2009 року про надання в строк до 16 квітня 2009 року відповідної інформації отримана боржником 15 квітня 2009 року, а НАОУ -21 квітня 2009 року. В свою чергу позивачем на адресу відповідача направлено копію листа Київського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2009 року, адресованого Міноборони України на заяву від 16 квітня 2009 року, щодо розгляду апеляційної скарги на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2009 року у справі №12/156.

14 липня 2009 року старшим державним виконавцем винесено спірну постанову про накладення на Міноборони України штрафу у розмірі 1020грн. за невиконання рішення Вищого адміністративного суду України від 23 листопада 2005 року про поновлення полковника ОСОБА_1 на військовій службі та законних вимог державного виконавця, яку боржником одержано 23 липня 2009 року.

Проте, як зазначив у судовому засіданні представник позивача, вимога від 22 червня 2009 року, на яку посилається державний виконавець як на підставу прийняття оскаржуваної постанови, надійшла на адресу Міноборони України лише 24 липня 2009 року. Внаслідок несвоєчасного отримання вимоги позивач не мав можливості надати інформацію у встановлений державним виконавцем строк -до 25 червня 2009 року.

Разом з тим, інформація, яку боржнику необхідно було надати відповідно до вимоги від 22 червня 2009 року Департаментом ДВС одержана 15 квітня 2009 року з листом №226/1/1391 за підписом директора Департаменту кадрової політики Міноборони України з необхідними документами для закриття виконавчого провадження.

Позивач вважає, що постанова Вищого адміністративного суду України від 23 листопада 2005 року, на підставі якої видано виконавчий лист №2-346/2005, виконана у добровільному порядку в 2005 році.

Щодо недоліків, які були визначені постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2008 року у справі №12/156 у виконавчому провадженні при його закінченні, на думку позивача, то вони зводилися лише до:

- невідповідності формулювання резолютивної частини Наказу Міноборони від 26 грудня 2005 року №833 -«скасувати як нереалізований»-вимогам постанови суду касаційної інстанції від 23 листопада 2005 року;

- ненадання Департаментом ДВС належних доказів, які підтверджують правомірність закінчення виконавчого провадження.

З метою усунення недоліків, на яких наголосив суд, та після поновлення виконавчого провадження відповідно до постанови від 20 березня 2009 року Міністром оборони України підписано Наказ №265 від 10 квітня 2005 року, яким пункт 11 викладено у новій редакції.

Таким чином, з часу направлення на адресу відповідача вище вказаного листа №226/1/1391 від 14 квітня 2009 року з відповідними додатковими документами боржник вважає, що ним вчинено всі дії, які є підставою для подальшого закінчення виконавчого провадження, а тому застосування держаним виконавцем до Міноборони України заходів, передбачених статтею 87 Закону України «Про виконавче провадження`від 21 квітня 1999 року №606-ХІV, є неправомірним.

Крім того, представник Міноборони України зауважив, що вимоги державного виконавця не були направленні у строки, визначені законодавством, що унеможливлювало їх своєчасне виконання.

Департаментом ДВС позовні вимоги не визнано, в наданих до матеріалів справи письмових запереченнях просить відмовити Міноборони України у задоволені позову.

Обґрунтовуючи в судовому засіданні заперечення на позовну заяву представник відповідача послалася на вимоги статей 3, 6, 25, 76, 87 Закону України «Про виконавче провадження`від 21 квітня 1999 року №606-ХІV, з відповідними змінами та доповненнями, (далі -Закон №606-ХІV), які визначають порядок виконання рішень про поновлення на роботі, порядок та підстави застосування штрафних санкцій до боржника та обов`язковість виконання вимог державних виконавців, а також зазначила наступне.

Окружний адміністративний суд міста Києва в постанові від 25 червня 2008 року дослідив питання фактичного допуску стягувача до виконання своїх обов`язків та дійшов висновку про невиконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді. Тому державним виконавцем 20 березня 2009 року було відновлено виконавче провадження, про що сторін у виконавчому провадженні було повідомлено листом №Л-7244-25-05.

Крім того, на адресу боржника направлено вимогу державного виконавця від 20 березня 2009 року та останньому надано строк для виконання рішення суду -до 30 березня 2009 року.

Станом на 06 квітня 2009 року рішення суду було невиконаним, а тому було винесено постанову про накладення штрафу та направлено сторонам виконавчого провадження листом №Л-7244-25-05 від 06 квітня 2009 року.

07 квітня 2009 року державним виконавцем повторно направлено вимогу та призначено новий строк повідомлення про вчинення дій боржником до 16 квітня 2009 року.

Відповідач вважає, що, посилання Міноборони України на несвоєчасність отримання останнім кореспонденції Департаменту ДВС не можуть бути враховані судом, оскільки статтею 27 Закону №606-ХІV передбачено направлення копій постанов державного виконавця та інших документів виконавчого провадження, які повинні бути доведені державним виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, простою кореспонденцією. Крім того, Закон №606-ХІV не зобов`язує державного виконавця пересвідчуватись щодо часу отримання вимог державного виконавця боржником, а, відповідно до статті 11№ цього Закону, сторони та інші учасники виконавчого провадження мають право знайомитися з матеріалами виконавчого провадження. Однак боржник не скористався наданими йому правами.

Представник Департаменту ДВС також наголосив, що питання невчасного отримання боржником постанови про поновлення виконавчого провадження не може бути предметом судового розгляду внаслідок сплину термінів позовної давності, тим більше, що представник Міноборони України був обізнаний щодо результату розгляду справи №12/156 з моменту проголошення постанови суду.

Лист позивача від 14 квітня 2009 року, який надійшов до Департаменту ДВС 15 квітня 2009 року, не міг бути підставою для відкладення чи припинення вчинення виконавчих дій, оскільки зазначена в ньому інформація не зумовлює обов`язкове зупинення виконавчого провадження відповідно до вимог статті 34 Закону №606-ХІV та не передбачає його закінчення.

Станом на 22 червня 2009 року рішення суду залишилось невиконаним, державним виконавцем до боржника направлено вимогу та надано строк для повідомлення про виконання рішення до 25 червня 2009 року, у зв`язку з невиконанням якої 14 липня 2009 року накладено на боржника штраф у подвійному розмірі -1020грн., про що повідомлено сторін у виконавчому провадженні.

Крім того, представник відповідача зазначив, що на час розгляду даного спору Департаментом ДВС порушено питання про притягнення боржника до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду, про що направлені відповідні подання та постанова від 10 серпня 2009 року до Генеральної прокуратури України та Вищого адміністративного суду України, а також про прийняті рішення повідомлено сторін у виконавчому провадженні.

Ознайомившись з матеріалами справи та поданими документами, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, Окружний адміністративний суд міста Києва

ВСТАНОВИВ :

Постановою Вищого адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2005 року скаргу ОСОБА_1 на дії Міністра оборони України та начальника Національної академії оборони України задоволено, а саме:

- скасовано Наказ Міністерства оборони України №57 від 28 січня 2005 року в частині звільнення з військової служби позивача та Наказ начальника Національної академії оборони України №20 від 31 січня 2005 року в частині виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу академії,

- поновлено ОСОБА_1 на військовій службі на посаді начальника кафедри історії Національної академії оборони України з 17 березня 2005 року.

Постановою державного виконавця від 12 грудня 2006 року відкрито виконавче провадження №228/7 з примусового виконання виконавчого листа №2-346, виданого Вищим адміністративним судом України, (далі -виконавчий лист №2-346/2005) про поновлення полковника ОСОБА_1 на військовій службі на посаді начальника кафедри історії Національної академії України з 17 березня 2005 року.

Постановою старшого державного виконавця від 10 жовтня 2007 року виконавче провадження №228/7 з примусового виконання виконавчого листа №2-346/2005 закінчено, про що повідомлено сторін та Вищий адміністративний суд України.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2008 року у справі №12/156 позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту ДВС задоволено у повному обсязі та скасовано постанову останнього про закінчення виконавчого провадження від 10 жовтня 2007 року, а також зобов`язано відповідача продовжити виконання виконавчого листа №2-346/2005.

Постановою старшого державного виконавця ВП №11940690 від 20 березня 2009 року на підставі ухваленого судового рішення від 25 червня 2008 року відновлено виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-346/2005. Постанову направлено сторонам у виконавчому провадженні, яку боржником отримано 02 квітня 2009 року, про що свідчить відтиск реєстраційного штемпелю Міноборони України за №2776.

Крім того, на адресу Міноборони України направлено вимогу старшого державного виконавця №Л-7244-25-05 від 20 березня 2009 року, відповідно до якої боржнику в строк до 30 березня 2009 року необхідно було надати інформацію у письмовому вигляді до Департаменту ДВС про наслідки виконання дублікату виконавчого листа №2-346/2005. Боржнику роз`яснено вимоги статей 5, 6, 77, 87, 88 Закону України «Про виконавче провадження». Вимогу боржником отримано також 02 квітня 2009 року за вхідним реєстраційним №2773.

14 квітня 2009 року на постанову та вимогу старшого державного виконавця від 20 березня 2009 року Міноборони України направлено на адресу Департаменту ДВС лист за №226/1/1391 за підписом директора Департаменту кадрової політики Міноборони України, в якому позивач зазначає інформацію, яка свідчить, на думку останнього, про фактичне виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 23 листопада 2005 року та додано: Наказ Міноборони України №265 від 10 квітня 2009 року, копію плану роботи кафедри історії на лютий 2006 року, витяг із журналу доведення до особового складу кафедри історії вимог керівних документів Міністра оборони України, начальника ГШ ЗСУ, пояснення попереднього начальника кафедри історії полковника Сокаль І.І. , лист ректору Київського НУ ім. Тараса Шевченка, підготовлений начальником кафедри історії полковником ОСОБА_1 , витяг із Наказу начальника Національної академії оборони України №121 від 20 червня 2006 року, довідку щодо виплати грошового забезпечення, роздавальну відомість №591.

Означені лист позивача та додані до нього документи надійшли до Департаменту ДВС 15 квітня 2009 року, що підтверджується поясненнями представника останнього, вхідним реєстраційним №5631-0-33-09 на копії листа та реєстраційно-контрольною карткою Департаменту ДВС.

06 квітня 2009 року старшим державним виконавцем винесено постанову ВП №11940690 про накладення на боржника штрафу у розмірі 510грн. 00коп., яку отримано Міноборони України 15 квітня 2009 року (реєстраційний №3289/с). На вказану постанову позивачем 27 квітня 2009 року подано до заступника директора Департаменту ДВС скаргу від 24 квітня 2009 року, яку відповідачем отримано 27 квітня 2009 року за №5569-0-26-09. Будь-якої відповіді на вказану скаргу з боку відповідача не надано, що підтвердила представник Департаменту ДВС.

Вимога державного виконавця від 07 квітня 2009 року про надання в строк до 16 квітня 2009 року відповідної інформації отримана боржником 15 квітня 2009 року.

На адресу відповідача направлено копію листа Київського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2009 року, адресованого Міноборони України на заяву від 16 квітня 2009 року щодо розгляду апеляційної скарги на судового рішення 25 червня 2009 року у справі №12/156. Наявність якого також підтвердилася поясненнями представника Департаменту ДВС.

14 липня 2009 року старшим державним виконавцем винесено спірну постанову про накладення на Міноборони України штрафу у розмірі 1020грн. за повторне невиконання рішення Вищого адміністративного суду України від 23 листопада 2005 року про поновлення полковника ОСОБА_1 на військовій службі та законних вимог державного виконавця, яку боржником одержано 23 липня 2009 року.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 87 Закону №606-ХІV у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника.

Тобто, необхідними умовами для накладення штрафу на боржника є: невиконання боржником певних дій за вимогою державного виконавця, відсутність поважної причини невиконання судового рішення та пропуск строку, встановленого державним виконавцем.

Як вбачається з пояснень представника позивача та доданих до матеріалів справи доказів, вимога від 22 червня 2009 року, на яку посилається державний виконавець як на підставу прийняття оскаржуваної постанови від 14 липня 2009 року, надійшла на адресу Міноборони України лише 24 липня 2009 року -після прийняття спірного рішення виконавчим органом, тоді як строк, встановлений для її виконання, - до 25 червня 2009 року. Таким чином, боржник не був обізнаний з приводу наявності цих вимог відповідача, а тому не мав можливості реагувати на них.

Твердження представника Департаменту ДВС про відсутність норм у законодавстві, які б передбачали обов`язок державного виконавця пересвідчуватись про своєчасність отримання сторонами його вимог судом не можуть бути враховані, оскільки дії державних виконавців, хоча і спрямовуються на виконання судового рішення, однак повинні здійснюватись у спосіб та порядку, які не порушують прав громадян та юридичних осіб у виконавчому провадженні, що узгоджується зі статтею 7 Закону №606-ХІV.

Щодо вимог державного виконавця про надання боржником інформації про наслідки виконання виконавчого листа №2-346/2005, то суд дійшов наступного висновку.

Частиною другою статті 5 Закону №606-ХІV визначено обов`язки державних виконавців у виконавчому провадженні, зокрема: здійснення необхідних заходів щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом, а також розгляд заяв сторін та інших учасників виконавчого провадження.

Позивач вважає, що ним здійснено всі дії щодо фактичного виконання рішення суду, про що він повідомив відповідача листом за №226/1/1391 за підписом директора Департаменту кадрової політики Міноборони України та направив на адресу Департаменту ДВС документи, які свідчать про здійснення таких дій.

Матеріали справи та наданні представниками сторін пояснення свідчать про те, що жодне рішення відповідача у виконавчому провадженні ВП №11940690 (№228/7 -до відновлення провадження) щодо виконання рішення суду касаційної інстанції від 23 листопада 2005 року не були залишені без відповідного реагування Міноборони України.

Проте, відповідач, надсилаючи в подальшому боржнику вимоги та постанови, жодного разу не врахував надані інформацію Міноборони України та матеріали, які були направлені останнім як докази вчинених дій.

Також суд не може залишити поза увагою і ту обставину, що боржник звернувся зі скаргою, відповідно до частини другої статті 87 Закону №606-ХІV, на дії та постанову державного виконавця від 06 квітня 2009 року, розгляд якої, як зазначив у судовому засіданні представник відповідача, Департаментом ДВС не був здійснений.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд дійшов висновку, що сукупність дій державного виконавця, які передували прийняттю оскаржуваної постанови, зумовили невиконання боржником вимоги від 22 червня 2009 року. Відповідачем у справі не було надано жодних доказів, які б підтверджували правомірність його позиції, своєчасність та законність вчинених дій у виконавчому провадженні.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими вимоги Міноборони України в частині визнання неправомірними дій старшого державного виконавця щодо накладення штрафу у розмірі 1020грн. 00коп. та скасування постанови останнього від 14 липня 2009 року.

Що стосується позовних вимог Міноборони про зобов`язання відповідача винести постанову про закінчення виконавчого провадження, то в цій частині позов не може бути задоволений, оскільки така дія здійснюється лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби, відповідно до Закону №606-ХІV.

Крім того, представник позивача під час розгляду даної справи був повідомлений про закінчення виконавчого, у зв`язку з порушенням Департаментом ДВС питання про притягнення боржника до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду, а також - направлення до Генеральної прокуратури України та Вищого адміністративного суду України подання та постанова від 10 серпня 2009 року. Проте, представником Міноборони України клопотань щодо доповнення позовних вимог та їх уточнень не надавалось.

Керуючись статтями 7, 69-71, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Міністерства оборони України задовольнити частково.

Визнати протиправними дії щодо примусового виконання старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконавчого листа №2-346, виданого 05 грудня 2006 року на виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 23 листопада 2005 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії Міністра оборони України та начальника Національної академії оборони України, пов`язані зі звільненням його з військової служби, під час винесення постанови від 14 липня 2009 року про накладення штрафу.

Скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про накладення штрафу у виконавчому провадженні №11940690 від 14 липня 2009 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) О.В. Пісоцька

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі -10 вересня 2009 року.