Постанова

Іменем України

27 травня 2020 року

м. Київ

справа № 350/1594/16-ц

провадження № 61-26779св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідачі за первісним позовом (позивачі за зустрічним позовом): ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , Дубівська сільська рада,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Рожнятівського районного суду

Івано-Франківської області, у складі судді Максиміва І. В., від 20 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області, у складі колегії суддів: Пнівчук О. В., Василишин Л. В., Томин О. О., від 28 лютого

2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог первісного та зустрічного позовів

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилася спадщина на 53/100 частин житлового будинку та 36/100 частин господарських споруд, що знаходяться, за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_5 10 липня 2009 року склав заповіт, яким все належне йому майно заповів їй, однак звернувшись до нотаріальної контори з метою оформлення спадщини вона отримала відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно.

Посилаючись на викладене, просила суд визнати за нею в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на:

- 53/100 частин житлового будинку, що складається з: кімнати № 2 площею 21, 8 кв. м, кімнати № 3 площею 19, 7 кв. м, кладової площею 10 кв. м, а всього частину будинку загальною площею 51, 5 кв. м;

- 36/100 частин господарських споруд та будівель домоволодіння, що складається з: літньої кухні площею 12,4 кв. м, ванної кімнати площею 4, 4 кв. м, кладової площею 2, 8 кв. м, майстерні площею 2,3 кв. м,

що знаходяться по АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заперечуючи проти позову подали зустрічний позов до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним.

Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовано тим, що після смерті

ІНФОРМАЦІЯ_1 їх батька ОСОБА_2 відкрилася спадщина на спадкове майно, а саме на 53/100 частин житлового будинку та 36/100 частин господарських споруд, по АДРЕСА_1 . Вони, як спадкоємці за законом першої черги після смерті батька у шестимісячний строк звернулися в нотаріальну контору із заявами про прийняття спадщини та вважали, що мають право на спадщину в рівних із ОСОБА_1 частках.

Заповіт складений їхнім батьком ОСОБА_5 10 липня 2009 року, за яким останній все своє майно на випадок смерті нібито заповів позивачці

ОСОБА_1 не породжує жодного юридичного наслідку, оскільки ОСОБА_5 його не складав і не підписував, підпис у заповіті від його імені виконано не ним, а іншою особою.

Крім того заповіт посвідчено секретарем Дубівської сільської ради із порушенням вимог чинного законодавства, що діяло на час його посвідчення. Зокрема у заповіті зазначено, що його підписано ОСОБА_5 та посвідчено за місцем проживання спадкодавця у АДРЕСА_1 , у зв`язку з хворобою заповідача, однак їх батько ніколи не хворів тяжкими хворобами, які б перешкоджали йому звернутись до нотаріуса чи особисто прибути в приміщення сільської ради для складання заповіту.

Зазначали, що заповіт не відповідає вимогам законодавства щодо форми та порядку посвідчення, оскільки складений від імені ОСОБА_5 чи то секретарем чи то іншою собою, а не батьком особисто, бланк заповіту заповнено не його почерком і не вказано ким виконаний рукописний текст заповіту, текст заповіту не зачитувався спадкодавцем та складався без присутності свідків.

Ухвалою Рожнятівського районного суду від 09 лютого 2017 року зустрічний позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.

Короткий зміст суду першої інстанції

Рішенням Рожнятівського районного суду від 20 листопада 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на

53/100 частин житлового будинку, по АДРЕСА_1 що складається з: кімнати № 2 площею 21, 8 кв. м, кімнати № 3 площею 19, 7 кв. м, кладової площею 10 кв. м, а всього частину будинку загальною площею 51, 5 кв. м та 36/100 частин господарських споруд та будівель домоволодіння, що складається з: літньої кухні площею 12,4 кв. м, ванної кімнати площею 4, 4 кв. м, кладової площею 2, 8 кв. м, майстерні площею 2, 3 кв. м, в порядку спадкування за заповітом після смерті

ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним відмовлено.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_5 був власником спірної частини домоволодіння та господарських споруд, які заповів дочці - ОСОБА_1 . Остання належним чином прийняла спадщину, оскільки у встановлений законом шестимісячний строк звернулася в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини.

Відмовляючи в задоволенні вимог зустрічного позову, суд виходив з того, що оспорюваний заповіт складено уповноваженою посадовою особою, з дотриманням встановленої законом форми та вимог щодо його посвідчення. Доводи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо оспорювання підпису заповідача суд визнав безпідставними та недоведеними.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 28 лютого

2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_6 залишено без задоволення, а рішення Рожнятівського районного суду від 20 листопада 2017 року - без змін.

Приймаючи постанову від 28 лютого 2018 року, колегія суддів погодилася з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що рішення місцевого суду ухвалено з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду.

Доводи відповідачів щодо непроведення судової почеркознавчої експертизи апеляційний суд відхилив посилавшись на те, що судом першої інстанції за клопотанням ОСОБА_2 та ОСОБА_3 призначено по справі судово-почеркознавчу експертизу, однак така не проведена через відсутність оригіналів документів, зразків підписів ОСОБА_5 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову ОСОБА_1 відмовити, а зустрічний позов задовольнити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У травні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_2 на рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 20 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 28 лютого 2018 року.

Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі № 350/1594/16-ц та витребувано її матеріали з місцевого суду.

У червні 2018 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

16 квітня 2020 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 350/1594/16-ц передано судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 06 травня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували вимог Порядку посвідчення заповітів і довіреностей, що прирівнюється до нотаріально посвідчених, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

від 15 червня 1994 року № 4191 (далі - Порядок) та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 року №22/5 (далі - Інструкція), які секретарем Дубівської сільської ради не були дотримані. Зокрема в заповіті не вказано дату та час його складання, документ, що посвідчує особу заповідача та не зазначено про прочитання останнім тексту заповіту. Суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження хворобливого стану ОСОБА_5 , що впливав б на його здатність звернутися до нотаріуса чи прибути в приміщення сільської ради особисто.

Заявник наполягає, що підпис в заповіті від 10 липня 2009 року виконано не

ОСОБА_5 .

В ході розгляду справи за його клопотанням була призначена судова почеркознавча експертиза, яка залишилася не виконаною у зв`язку з ненаданням експерту оригіналу заповіту.

Суди не надали оцінку тому, що оспорюваний заповіт було зареєстровано в реєстрі заповітів та спадкових справ у травні 2017 року, тобто через 8 років після його складення і посвідчення та через два тижні після смерті

ОСОБА_5 .

У визначений судом строк відзив на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилася спадщина на 53/100 частин житлового будинку та

36/100 частин господарських споруд та будівель домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , та належали спадкодавцю на підставі рішення Рожнятівського районного суду від 15 червня 2004 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про поділ майна.

На день смерті ОСОБА_5 проживав у належному йому домоволодінні, по АДРЕСА_1 .

Судами встановлено, що згідно заповіту, посвідченого 10 липня 2009 року секретарем Дубівської сільської ради, ОСОБА_5 все своє майно де б воно не було із чого б воно не складалось, взагалі все те, що буде належати йому на день смерті, все на що за законом матиме право заповів своїй дочці

ОСОБА_7 у зв`язку із хворобою заповідача посвідчено за адресою АДРЕСА_2 .

Нотаріальна дія із посвідчення заповіту зареєстрована в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 21.

ОСОБА_1 у встановленому законом порядку звернулася до державного нотаріуса другої Рожнятівської нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, однак у видачі такого свідоцтва їй було відмовлено через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно.

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і надалі по тексту в редакції Кодексу на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, на момент вчинення правочину.

Відповідно до статті 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (статті 204 ЦК України).

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обґрунтовуючи свої вимоги вказували, що

ОСОБА_5 не підписував заповіт від 10 липня 2009 року.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 08 червня 2017 року за клопотанням

ОСОБА_2 було призначено судову почеркознавчу експертизу, яка відповідно до повідомлення судового експерта не була проведена у зв`язку з відсутністю необхідних для дослідження матеріалів.

При цьому, 31 липня 2017 року до суду надійшло клопотання експерта

№ 1.1-235/17-К1 від 14 липня 2017 року про оплату вартості експертизи.

Також у вказаному клопотанні судовий експерт з посиланням на положення пункту 1 статті 13 Закону України «Про судову експертизу» та статтю 53 ЦПК України 2004 року просив суд надати оригінал оспорюваного заповіту

від 10 липня 2009 року та вільні зразки підпису ОСОБА_5 , максимально наближені за часом виконання до 2009 року.

Вартість проведення судової почеркознавчої експертизи була сплачена ОСОБА_2 , однак відомості про вирішення судом клопотання експерта в частині надання необхідних для дослідження матеріалів, зокрема оригіналу оспорюваного заповіту від 10 липня 2009 року, матеріали справи не містять.

Касаційний суд враховує, що в березні 2017 року ОСОБА_8 було заявлено клопотання про витребування з Дубівської сільської ради Рожнятівського району оригіналу заповіту та книги для реєстрації заповітів і довіреностей за 2009 рік.

Крім того клопотання про витребування оригіналу заповіту та книги для реєстрації заповітів та довіреностей Дубівської сільської ради з метою проведення почеркознавчої експертизи ОСОБА_2. та ОСОБА_3 було викладено безпосередньо в зустрічному позові.

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області

06 березня 2017 року у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про витребування доказів відмовлено за безпідставністю. Суд вважав, що ОСОБА_2 надано належним чином завірені копії заповіту та книги для реєстрації заповітів і довіреностей за 2009 рік, а оригінал заповіту може бути представлений позивачем в судовому засіданні, крім того клопотання про призначення експертизи не заявлялось.

За змістом статей 57-60 ЦПК України 2004 року, чинного на час розгляду справи судом першої інстанції, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно статті 144 ЦПК України 2004 року, експертиза призначається ухвалою суду, де зазначаються: підстави та строк для проведення експертизи; з яких питань потрібні висновки експертів, ім`я експерта або найменування експертної установи, експертам якої доручається проведення експертизи; об`єкти, які мають бути досліджені; перелік матеріалів, що передаються для дослідження, а також попередження про відповідальність експерта за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. При визначенні об`єктів та матеріалів, що підлягають направленню на експертизу, суд у необхідних випадках вирішує питання щодо відібрання відповідних зразків.

При цьому, відповідно до вимог частини четвертої статті 10 ЦПК України

2004 року, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 53 ЦПК України 2004 року експерт не має права за власною ініціативою збирати матеріали для проведення експертизи; спілкуватися з особами, які беруть участь у справі, а також іншими учасниками цивільного процесу, за винятком дій, пов`язаних з проведенням експертизи; розголошувати відомості, що стали йому відомі у зв`язку з проведенням експертизи, або повідомляти будь-кому, крім суду, про результати експертизи. Експерт має право заявляти клопотання про подання йому додаткових матеріалів і зразків.

Прийнявши 08 червня 2017 року ухвалу про призначення експертизи суд першої інстанції мав врахувати, що для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів (Глава 1 розділу І Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08 жовтня 1998 року, в редакції на час прийняття ухвали від 08 червня 2017 року).

Разом із тим ні в ухвалі про призначення експертизи ні в подальшому після надходження клопотання експерта, суд не визначив у який спосіб та ким буде надано експерту оригінал заповіту, зважаючи на те, що той відсутній у

ОСОБА_2 , який неодноразово заявляв клопотання про витребування заповіту саме з метою проведення почеркознавчої експертизи.

Крім того отримавши клопотання експерта від 14 липня 2017 року про надання матеріалів необхідних для проведення експертизи, у тому числі об`єкта дослідження (заповіту), суд обмежився лише пересиланням

ОСОБА_2 копії клопотання експерта адресованого суду, чим не сприяв всебічному і повному з`ясуванню обставин справи.

При цьому ОСОБА_2 виконав покладений на нього ухвалою суду

від 08 червня 2017 року обов`язок щодо оплати витрат на експертизу.

З урахуванням доводів зустрічного позову встановлення факту підписання

(або не підписання) оспорюваного заповіту ОСОБА_5 чи іншою особою входило до предмета доказування у справі. На час розгляду справи судом першої інстанції проведення експертизи на замовлення учасника справи

не було передбачено цивільним процесуальним законодавством України.

Зазначені порушення апеляційним судом в ході перегляду рішення суду першої інстанції усунуто не було.

Таким чином, судами обставини справи встановлено неповно, а висновок про відсутність правових підстав для задоволення зустрічного позову є передчасним.

Доводи касаційної скарги вказують на існування підстав для скасування оскаржених судових рішень.

За змістом статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, коли суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом першої інстанції належним чином не встановлені, оскаржувані судові рішення не в повній мірі відповідають вимогам законності й обґрунтованості, що є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового судового розгляду судам необхідно врахувати викладене, вжити передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, об`єктивно дослідити наявні у справі докази, дати належну оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення.

Оскільки справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції, передбачені частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області

від 20 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 28 лютого 2018 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян С. Ф. Хопта В. В. Шипович