Справа № 2-14/10

У К Р А Ї Н А

АРЦИЗЬКИЙ  РАЙОННИЙ  СУД  ОДЕСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем    України

24 березня 2010 року                             м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області в складі: головуючого судді Борисової С.П., при секретарі Каширній О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою прокурора Арцизького району Одеської області в інтересах територіальної громади, яку представляє Кам’янська сільська рада Арцизького району Одеської області, до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 3 914,82 грн.,

встановив:

Прокурор Арцизького району Одеської області звернувся до суду з позовною заявою в інтересах територіальної громади, яку представляє Кам’янська сільська рада Арцизького району Одеської області, до ОСОБА_1, ОСОБА_2, в якій просить стягнути солідарно з колишніх голови Кам’янської сільської ради Арцизького району ОСОБА_1 та водія зазначеної сільради ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 3 655,46 грн. на користь територіальної громади, яку представляє Кам’янська сільська рада Арцизького району, а також стягнути з колишнього голови Кам’янської сільської ради Арцизького району ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 259,36 грн. на користь територіальної громади, яку представляє Кам’янська сільська рада Арцизького району, посилаючись на те, що з матеріалів проведеної КРВ в Арцизькому районі ревізії виконання бюджету Кам’янської сільради, яка представляє відповідну територіальну громаду, за період з 01.11.2003 р. до 09.11.2005 р. встановлено незаконних видатків бюджетних коштів на загальну суму 3 914,82 грн., у тому числі незаконних виплат заробітної плати – на суму 2 668,22 грн., у зв’язку з безпідставними витратами фонду заробітної плати зайво перераховані загальнообов’язкові внески до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, а також Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття на суму 987,24 грн., безпідставне списання коштів на відрядження – на загальну суму 46,20 грн., безпідставне списання бензину – на загальну суму 213,16 грн.

Так, установлена безпідставна виплата заробітної плати водію Кам’янської сільради ОСОБА_2 за період часу з 02.02.2004 р. до 01.11.2005 р. Про безпідставність виплати заробітної плати свідчить те, що згідно з довідкою СВК «Росія» за № 738 від 16.11.2005 р. ОСОБА_2 працює на посаді завідуючого гаражів – механіком указаного СВК з 1998 року до часу проведення ревізії, його робочий час у СВК – з 08:00 до 17:00 год., з перервою з 12:00 до 14:00 год., а затвердженим головою Кам’янської сільради ОСОБА_1 розпорядком роботи робочий час зазначеної ради становить з 08:30 до 17:30 год., з перервою з 13:00 до 14:00 год. Таким чином час роботи ОСОБА_1 М,О. за його основним місцем роботи в СВК «Росія» співпадає з його робочим часом у Кам’янській сільській раді, що свідчить про неможливість одночасного виконання ним своїх службових обов’язків.

Таким чином, посилаючись на ч. 1 ст. 1166 ЦК України та на ч. 1 ст. 1190 ЦК України, прокурор зазначає, що солідарну відповідальність за завдану шкоду щодо незаконних виплат заробітної плати територіальній громаді, яку представляє Кам’янська сільська рада, мають нести колишній голова Кам’янької сільради ОСОБА_1 та водій зазначеної ради ОСОБА_2, а за шкоду щодо безпідставного списання коштів на відрядження та щодо безпідставного списання бензину має нести колишній голова сільради ОСОБА_1

В судовому засіданні представник прокуратури та представник Кам’янської сільської ради ОСОБА_3 позовну заяву підтримали, просили задовольнити її у повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та їх представник ОСОБА_4 в судовому засіданні позовну заяву не визнали, просили залишити її без задоволення. При цьому відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що у позовній заяві є неточності, вона не відповідає акту КРУ. Відразу після придбання сільрадою автомобіля з метою економії коштів сесією сільради було прийнято рішення про прийняття на 0,5 ставки водія, який би здійснював у тому числі і технічне обслуговування автомобіля, оскільки у них не було можливості безкоштовно обслуговувати автомобіль. Після цього голова СВК «Росія» видав розпорядження про те, що він дозволяє в основний робочий час виконувати обов’язки водія сільради ОСОБА_2, у зв’язку з особливим характером його роботи, який полягав у тому, що у ОСОБА_2 був ненормований робочий час. Це також підтверджується довідкою профспілки СВК про те, що до відпустки ОСОБА_2 додатково додавалися 7 діб за ненормований робочий час. Відповідач ОСОБА_1 зазначив, що ОСОБА_2 вони прийняли на роботу за сумісництвом, що підтверджується його резолюцією на заяві ОСОБА_2 про прийняття його на роботу. Крім того, КРУ при складанні акту не врахувало ті обставини, що всі утримання із зарплатні ОСОБА_2 здійснювалися як із сумісника. Більш того, ОСОБА_1 зазначив, що чинним законодавством не обмежена можливість прийняття на роботу родичів на посади, що не віднесені до службовців в органах місцевого самоврядування. Також, ОСОБА_1 зазначив, що за законодавством трудова книжка працівника має зберігатися за основним місцем роботи, а не за місцем роботи за сумісництвом. ОСОБА_5 пояснив, що ОСОБА_2 завжди виконував свою роботу та здійснював поїздки за потребою ради, але він також не заперечує і той факт, що він також здійснював у необхідних випадках виїзди на автомобілі ради за потребами ради. Що стосується бензину, то ОСОБА_1 пояснив, що автомобіль сільради використовувався дільничною виборчою комісією на виборах Президента України 2004 р., оскільки райдержадміністрація зобов’язала їх надавати автомобіль для використання комісіями. Вони не могли розрахувати кілометраж, оскільки на той час автомобіль використовувався як виборчою комісією так і сільрадою. Щодо білетів ОСОБА_1 пояснив, що він звітував тими документами, що йому видавали при поїздках, а він не розуміє різницю між квитком та корінцем квитка, оскільки вони схожі.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що він дійсно працював на посаді водія в Кам’янскій сільраді та виконував роботу, а як саме його оформляли йому не відомо. За основним місцем роботи на посаді начальника гаражу в СВК «Росія», коли він вранці випускав автомобілі на лінії, то після 09:00 год. він практично весь день був вільний. В цей же час він працював в сільраді до 14:00 – 15:00 год. Працював в сільраді і після закінчення часу роботи за основним місцем роботи, працював і в нічний час: з дільничним інспектором виїжджав, він також рано вранці їздив із завгоспом дитячого садку за продуктами харчування, тобто він здійснював виїзди за потребою сільради. Крім того, він також їздив на автомобілі сільради і на виборах Президента України.

Заслухавши пояснення сторін, свідка, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява прокурора Арцизького району підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

На підтвердження своїх позовних вимог прокурор Арцизького району Одеської області посилається на акт Контрольно-ревізійного відділу в Арцизькому районі від 15.12.2005 р. № 330-30/051 «Про результати ревізії виконання бюджету Кам’янскої сільської ради», відповідно до якого провідним контролером-ревізором КРВ в Арцизькому районі ОСОБА_6 була проведена документальна ревізія виконання бюджету Кам’янської сільської ради за період з 01.11.2003 р. по 09.11.2005 р. (а.с. 8 – 21).

Відповідно до зазначеного акту перевіркою правильності використання коштів на оплату праці встановлена безпідставна виплата на загальну суму 2 668,22 грн., а у зв’язку з безпідставними виплатами фонду заробітної плати зайво перераховані обов’язкові внески до Пенсійного Фонду України, Фонду соціального страхування та на випадок безробіття у розмірі 37 % на суму 987,24 грн. Так, із зазначеного акту вбачається, що перевіркою відповідності нарахованої заробітної плати табелям обліку встановлена безпідставна виплата заробітної плати водію сільради ОСОБА_2 за період з 02.02.2004р. по 01.11.2005р. на суму 2 668,22 грн., яка обґрунтовується тим, що ОСОБА_2 працює на посаді завідуючого гаражів – механіком СВК «Росія» з 1998 року по теперішній час, а часи роботи в СВК співпадають з робочим часом сільради. Крім того, відповідно до зазначеного акту, в порушення ч. 4 ст. 12 ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування» за умовами, що ОСОБА_2 є братом голови сільради, він прийнятий на 0,5 ставки посади водія сільради згідно розпорядженню №6-2004/ЛС від 02.02.2004 р. Також з акту випливає, що в порушення ч. 2 ст. 48 КЗпП України трудової книжки в Кам’янскій сільраді на ОСОБА_2 в наявності немає.

Із зазначеного акту, на який посилається прокурор Арцизького району як на підставу своїх вимог, також випливає, що перевіркою правильності використання коштів при розрахунках з підзвітними особами встановлено 3 випадки безпідставного списання коштів на загальну суму 46,20 грн. Так, голова сільради ОСОБА_1 був відряджений до м.Одеса строком на 1 добу, до авансового звіту додано корінець квитка № 003925 по маршруту с. Кам’янське – м. Одеса, а самого квитка немає, наданий корінець не відповідає вимогам для сплати, в результаті зайво сплачені 15,40 грн. За актом КРВ в Арцизькому районі аналогічні корінці квитків представлені для сплати в авансових звітах 16.12.2003р., 23.12.2003 р.

Крім того, також відповідно до зазначеного акту перевіркою правильності витрачання коштів на утримання легкового транспорту у відповідності до постанови КМУ від 04.06.2003 р. № 848 «Про впорядкування використання легкових автомобілів бюджетними установами та організаціями» встановлено, що в порушення абз. 2 п. 1 зазначеної постанови головою сільради легковий транспорт використовується для не підтверджених поїздок, оскільки згідно маршрутного листа № 00002 за 08 – 19 листопада 2004 р. на автомобіль НОМЕР_1, який знаходився в розпорядженні голови сільради (водій ОСОБА_2, ОСОБА_1О.), списано 1 800 км., а згідно даних ВАТ «Арцизьке АТП-15118» загальна відстань між населеними пунктами, що зазначені в маршрутному листі, становила 1 000 км., що на 800 км. менше, ніж списано за маршрутним листом, тобто з підзвіту безпідставно списано 58,4 літрів бензину на загальну суму 213,16 грн.

Крім зазначеного акту, на який посилається прокурор в позовній заяві судом також були досліджені наступні докази.

Відповідно до довідки СВК «Росія» ОСОБА_2 з 1998 року по наявний час працює в цьому господарстві на посаді завідуючого гаражем, графік роботи з 08:00 до 17:00 год., перерва на обід – з 12:00 до 14:00 год. (а.с. 25).

Згідно розпорядженню Кам’янського сільського голови ОСОБА_1 № 6-2004/ЛС від 02.02.2004 р. у відповідності до ст. 24 КЗпП України та поданою заявою ОСОБА_2 був прийнятий на роботу на посаду водія Кам’янської сільради на 0,5 ставки з 02.02.2004р. (а.с. 26).

Як вбачається з табелів обліку робочого часу Кам’янської сільської ради за період з лютого 2004 року по жовтень 2005 року ОСОБА_2 відпрацьовував на посаді водія Кам’янської сільради по 4 години на день (а.с. 29 – 49).

З табелів обліку робочого часу автопарку СВК «Росія» за період з лютого 2004 року по жовтень 2005 року вбачається, що ОСОБА_2 відпрацьовував на посаді завідуючого гаражем по 7 годин на день (а.с. 50 – 91).

Відповідно ж до наданого відповідачами розпорядження голови СВК «Росія» ОСОБА_7 від 02.02.2004 р. ОСОБА_2 було дозволено працювати за сумісництвом водієм Кам’янської сільської ради в основний робочий час, у зв’язку з особливостями його роботи та ненормованим робочим днем за місцем його основної роботи в СВК «Росія» (а.с. 144).

Крім того, відповідно до довідки профспілкової організації СВК «Росія» у завідуючого автопарком ОСОБА_2 на підставі колективного договору в СВК «Росія» відпустка складає: основна 28 календарних днів та додаткова в 7 календарних днів за ненормовану роботу (а.с. 145).

Ці обставини також підтверджуються витягом з колективного договору СВК «Росія» 2003 – 2005 р.р. та додатком № 3 до нього, відповідно до яких на підставі п. 3 ст. 76 КЗпП України деяким посадам, в тому числі і посаді завідуючого автопарком, яку обіймає відповідач ОСОБА_8, встановлені щорічні додаткові відпустки за особливий характер роботи (за ненормований робочий день) (а.с. 178 – 179).

Таким чином, із зазначених матеріалів, що досліджені судом, випливає, що у ОСОБА_9 на посаді завідуючого автопарком СВК «Росія» дійсно був ненормований робочий день. У зв’язку з цим суд критично оцінює довідку ПП «Агрофірма Росія-юг», наданою в.о. директора ОСОБА_10 (а.с. 155), відповідно до якої 15.04.2004 р. головою правління СВК «Росія» обраний ОСОБА_10, який не підтверджує дозвіл ОСОБА_11 працювати в свій основний робочий час з 08:00 до 17:00 год. у Кам’янскій сільраді, оскільки, по-перше, дозвіл за основним місцем роботи ОСОБА_2 на його роботу за сумісництвом у Кам’янській сільраді надавався попереднім головою СВК при прийнятті ОСОБА_2 на роботу 02.02.2004 р. та, по-друге, ця довідка повністю суперечить усім дослідженим вище доказам.

Згідно ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. 

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Таким чином ч. 2 ст. 21 КЗпП України надає право працівникові реалізувати свої здібності до виробничої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях. Отже це дозволяє працівникам, крім основного трудового договору, укладати трудові договори про роботу за сумісництвом. Поняття основного трудового договору законодавством не визначено, але в п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. №58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. за №110 (далі – Інструкція) вживається термін «основне місце роботи» (на противагу місцю роботи за сумісництвом). Так, відповідно до абз. 4 п. 1.1. зазначеної Інструкції на осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за місцем основної роботи. Тому у зв’язку з цим положенням трудова книжка ОСОБА_2 велася за місцем його основної роботи, а саме – за місцем роботи у СВК «Росія», тому за його роботою за сумісництвом – на посаді водія Кам’янської сільської ради – трудова книжка не велася.

Із наведеної ст. 21 КЗпП України виливає, що основний трудовий договір може бути укладений з умовою як про повний, так і про неповний робочий час, а інші трудові договори, укладені тим же працівником без звільнення з основного місця роботи, і є трудовими договорами про роботу за сумісництвом.

Таким чином, укладання трудового договору у відповідності до ст. 21 КЗпП України між Кам’янською сільською радою та ОСОБА_2 без звільнення його з попередньої (основної) роботи на посаді завідуючого гаражем СВК «Росія» слід вважати трудовим договором про роботу за сумісництвом.

Отже, враховуючи, що у відповідача ОСОБА_2 за основним місцем роботи був встановлений ненормований робочий час, то можна зробити висновок про те, що він працював на посаді водія Кам’янської сільради у вільний від основної роботи час, виконуючи при цьому, крім основної, іншу регулярну оплачувану роботу на умовах трудового договору, що підтверджується вищенаведеними табелями обліку робочого часу в СВК «Росія» і в Кам’янській сільраді, що і є сумісництвом.

Крім того, ч. 2 ст. 21 КЗпП України не обмежує сумісництво ні за кількістю трудових договорів про роботу за сумісництвом, які може укладати працівник, ні за тривалістю робочого часу роботи, яку працівник суміщає з основною.

Лише п. 2 постанови КМУ «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 03.04.1993 р. №245 встановлені обмеження тривалості роботи за сумісництвом щодо працівників державних підприємств, установ і організацій (чотири години в робочі дні і повний робочий день у вихідні дні), при цьому загальна тривалість роботи за сумісництвом на місяць не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу. Із зазначеної постанови випливає, що це обмеження стосується працівників, для яких державне підприємство, установа або організація або є основним місцем роботи, або місцем роботи за сумісництвом. Однак, при прийомі відповідача ОСОБА_2 на роботу водієм Кам’янської сільради за сумісництвом не була порушена зазначена норма, оскільки він був прийнятий на 0,5 ставки, тобто загальна тривалість його роботи за сумісництвом на місяць не перевищувала половини місячної норми робочого часу.

Згідно ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або за яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1021 КЗпП України працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.

Як було вище встановлено відповідач ОСОБА_2 одержував заробітну лату за фактично виконану роботу, тобто за роботу по 4 години на день, що дорівнює 0,5 ставки його посади.

Крім того, факт виконання роботи відповідачем ОСОБА_2 на посаді водія Кам’янської сільради також підтвердила в судовому засіданні свідок ОСОБА_12, яка пояснила, що вона в наявний час працює головним бухгалтером Кам’янської сільради, цю ж посаду вона обіймала і при прийомі на роботу ОСОБА_2 Вона зазначила, що ОСОБА_2 дійсно працював в сільраді водієм та виконував свою роботу, він працював не нормовано, а саме він працював по 4 години на день, але без встановлення чіткого графіку роботи: він возив їх у м. Арциз, бувало, що вони затримувались, тому були випадки, коли він працював навіть більше 4 годин на день. Вона також пам’ятає, що здійснювала утримання із заробітної платні ОСОБА_2 податки як з сумісника. Їй також відомо, що машина сільської ради працювала на виборах Президента України 2004 р.

Таким чином, суд приходить до висновку про безпідставність позовний вимог прокурора Арцизького району щодо стягнення одержаної заробітної плати як з відповідача ОСОБА_2 так і з відповідача ОСОБА_1, оскільки відповідно до досліджених в судовому засіданні доказів, зазначених положень законодавства відповідач ОСОБА_2 на законних підставах отримував заробітну платню за фактично виконувану ним роботу за сумісництвом на посаді водія Кам’янської сільради.

Крім того, суд вважає, що в даному випадку при вирішенні спору щодо безпідставного отримання заробітної плати та інших коштів з бюджету Кам’янської сільради, на що посилається в позовній заяві і прокурор Арцизького району, слід керуватися положеннями глави 83 про набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, а не положеннями глави 82 про відшкодування шкоди, на що посилається прокурор в своїй позовній заяві.

А відповідно до п. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті, зокрема, заробітна плата і платежі, що прирівняються до неї, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Отже, враховуючи, що в судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_2 фактично виконував роботу водія Кам’янської сільради, то з його боку немає недобросовісності. В судовому засіданні також встановлено, що заробітна плата виплачувалась ОСОБА_2 Кам’янською сільрадою добровільно, а також те, що в її нарахуванні відсутня рахункова помилка. Тому також і з цих підстав відповідно до наведеного п. 1 ст. 1215 ЦК України заробітна плата, одержана ОСОБА_2, не підлягає поверненню.

Таким чином, досліджені в судовому засіданні докази та належна їх оцінка в сукупності свідчать про те, що в задоволенні позовної заяви прокурора Арцизького району в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 матеріальної шкоди в сумі 3 655,46 грн. н користь територіальної громади, яку представляє Кам’янська сільська рада, слід відмовити.

Що стосується безпідставного списання коштів при розрахунках з підзвітними особами на загальну суму 46,20 грн., а також безпідставного списання бензину в розмірі 58,4 літрів на загальну суму 213,16 грн. відповідно до вищенаведеного акту КРВ в Арцизькому районі від 15.12.2005 р. № 330-30/051, то в цій частині відповідач ОСОБА_1 не спростував вказані факти, що встановлені КРВ в Арцизькому районі, чим останній не виконав вимоги ст. ст. 10, 60 ЦПК України про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Зокрема, відповідачем ОСОБА_1 були надані довідка ТОВ «Вектор» від 26.12.2005 р. за вих. № 2264 про те, що 18.11.2004 р. Кам’янський сільській голова ОСОБА_1 знаходився в ТОВ «Вектор» по питанням виготовлення державних актів громадянам на земельні ділянки (а.с. 146).

Однак, саме лише перебування у м. Одеса з робочих питань не може бути підставою для списання коштів при розрахунках з підзвітними особами без надання відповідних документів про витрачання коштів, в даному випадку – квитків на проїзд, оскільки надання таких документів передбачено Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 р. № 59, зареєстрованої в міністерстві юстиції України 31.03.1998 р. за № 218/2658.

Заперечуючи проти вимог прокурора Арцизького району щодо стягнення коштів за безпідставне списання бензину відповідач ОСОБА_2 надав суду договір про транспортне обслуговування виборчої комісії від 08.11.2004 р. Однак, вказаний договір також не може підтверджувати законність списання коштів за бензин, оскільки відповідно до п. 5 зазначеного договору оплата за послуги автотранспорту здійснювалась за рахунок коштів, передбачених відповідною статтею кошторису видатків виборчої комісії (єдиного кошторису видатків за відповідним виборчим округом) на підготовку і проведення виборів, а не за рахунок коштів бюджету Кам’янської сільської ради.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Частиною 2 зазначеної статті також передбачено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

А п. 4 ч. 3 ст. 1212 ЦК України також передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Крім того, відповідно до ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі; у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем ОСОБА_1 були безпідставно списані кошти при розрахунках з підзвітними особами на загальну суму 46,20 грн., а також на придбання бензину в розмірі 58,4 літрів на суму 213,16 грн., то у відповідності до наведених норм законодавства ці кошти мають бути стягнуті з нього на користь територіальної громади, яку представляє Кам’янська сільська рада Арцизького району Одеської області.

Отже, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог прокурора Арцизького району Одеської області та з ОСОБА_1 підлягають стягненню кошти в розмірі 259,36 грн., в задоволенні решти частини позовних вимог має бути відмовлено.

Керуючись ст. 43 Конституції України, ст. ст. 1166, 1212, 1215 ЦК України, ч. 2 ст. 21, ст. 1021 КЗпП України, ст. ст. 19, 21, 25 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року N 108/95-ВР, ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214 – 215 ЦПК України, суд —

вирішив:

Позовну заяву прокурора Арцизького району Одеської області в інтересах територіальної громади, яку представляє Кам’янська сільська рада Арцизького району Одеської області, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь територіальної громади, яку представляє Кам’янська сільська рада Арцизького району Одеської області, 259 гривень 36 копійок.

В задоволенні решти частити позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Арцизький районний суд Одеської області шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.

СУДДЯ

Арцизького районного суду