Справа № 1-224/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2010 року м. Гола Пристань

Голопристанський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого, судді ОСОБА_1,

при секретарі ОСОБА_2,

за участю прокурора

адвоката

законного представника неповнолітньої обвинуваченої

законного представника неповнолітньої потерпілої

представник служби в справах дітей

підсудної ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

ОСОБА_5

ОСОБА_6

ОСОБА_7

ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за обвинуваченням:

ОСОБА_8,  ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, українки, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженої, учениця восьмого класу Голопристанської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимої,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Органами досудового слідства ОСОБА_8 обвинувачується в таємному викрадені чужого майна (крадіжка), а саме в тому, що 17.03.2010 року близько 13.00 год. знаходячись в приміщені кабінету біології під час навчального процесу в Голопристанській загальноосвітній школі №1, розташованої в м. Гола Пристань, Голопристанського району, Херсонської області, керуючись корисливими мотивами та метою заволодіння чужим майном, шляхом вільного доступу з кишені одягу учениці восьмого класу ОСОБА_9 таємно викрала мобільний телефон марки «Нокіа-7210», флеш карту, сім карту оператора мобільного зв’язку МТС на рахунку якого було 8 грн., чим завдала потерпілій ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 818 грн.

Таким чином, ОСОБА_8  за викладених вище обставин вчинила злочин, передбачений ч.1 ст.185 КК України – таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

В судовому засіданні підсудна ОСОБА_8 не заперечувала і визнала вищевикладені фактичні обставини справи, свою вину визнала повністю та дала показання, згідно яким 17.03.2010 року перебувала в школі, де під час проведення уроку фізкультури від якого вона звільнена за станом здоров’я, залишившись в кабінеті біології де учні переодягалися та скориставшись моментом вирішила викрасти у ОСОБА_9 мобільний телефон. Телефон дістала з кишені брюк однокласниці та вийшла з класу.   В скоєному щиро кається.

З урахуванням згоди всіх учасників процесу суд відповідно до ч.3 ст.299 КПК України, визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, і визнає можливим обмежити обсяг досліджуваних доказів допитом підсудної.

 В судовому засіданні адвокат, в інтересах неповнолітньої підсудної, заявили клопотання про закриття кримінальної справи і звільнення неповнолітньої ОСОБА_8 від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру та передати неповнолітню під нагляд батьків, посилаючись на те, що винна в скоєному щиро кається, своє виправлення доводить бездоганною поведінкою і сумлінним ставленням до навчання, завданий збиток потерпілій відшкодовано, на даний час остання не є суспільно небезпечною особою, а тому не потребує застосування покарання.

Заслухавши адвоката, представника неповнолітньої підсудної та підсудної, які підтримали клопотання адвоката, думку прокурора та представника служби в справах дітей, які не заперечували проти задоволення клопотання, дослідивши матеріали кримінальної справи, суд приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню, а кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_8   у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України підлягає закриттю з підстав передбачених ст.71 КПК України, оскільки, відповідно до ст.105 КК України,   неповнолітнього, який вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнений від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки особа на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання.

Враховуючи те,   що достовірність доказів, на яких ґрунтується обвинувачення, не викликає сумніву, діяння, яке поставлено ОСОБА_8 за провину дійсно мало місце та містить склад злочину і остання винна в його вчиненні, а також те, що підсудна є неповнолітньою, до кримінальної відповідальності притягується за злочин середньої тяжкості, щиро покаялась, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, за місцем навчання характеризується позитивно,   на обліку у лікаря нарколога та у лікаря психіатра не перебуває, своє виправлення довела бездоганною поведінкою і сумлінним ставленням до навчання, збитки потерпілій відшкодовані, законний представник неповнолітньої підсудної ОСОБА_5 не заперечує про передачу їй під нагляд дочки ОСОБА_8, тому суд вважає що є всі законні підстави для звільнення неповнолітньої ОСОБА_8 від покарання з застосуванням примусових заходів виховного характеру – передача під нагляд батькам.

Строк нагляду, передбаченого п.3 ч. 2 ст. 105 КК України, суд встановлює з урахуванням конкретних обставин справи та мети виправлення неповнолітньої на строк не менше одного року, але не довший, ніж до досягнення особою повноліття.

Цивільний позов по справі не заявлений, однак слід роз’яснити учасникам процесу, що вимоги щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди можуть вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст.81 КПК України речові докази: мобільний телефон марки «Нокіа», залишений під розписку у потерпілої, підлягають залишенню за належністю ОСОБА_9

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст.ст.71, 282, 247-449 КПК України, ст.105 КК України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Звільнити ОСОБА_8 від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру у виді передачі неповнолітньої під нагляд батьків тривалістю два роки, провадження по кримінальній справі за ч.1 ст.185 КК України відносно ОСОБА_8 закрити.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_8 у вигляді підписки про невиїзд – скасувати.

Речовий доказ: мобільний телефон марки «Нокіа» залишити за належністю ОСОБА_9

Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Херсонської області протягом 7-ми діб з моменту її проголошення.

Суддя                                                                                                 Ю.В. Францішко