Справа № 1-220/10

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2010 року м. Гола Пристань

Голопристанський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого, судді ОСОБА_1,

при секретарі ОСОБА_2,

за участю прокурора

представник служби у справах неповнолітніх ОСОБА_3,

ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, українки, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженої, має четверо неповнолітніх дітей, не працюючої, проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимої,

у вчиненні злочинів, передбачених ст.166, ч.2 ст.304 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 постійно проживаючи в ІНФОРМАЦІЯ_5, являючись матір'ю свого неповнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6 , злісно не виконувала, встановлені законом обов'язки по догляду за дітьми, не контролювала відпочинок ОСОБА_6, і проведення ним вільного часу, не забезпечувала умови для розвитку, не навчала свого сина загальновідомим та загальновживаним правилам поведінки та гуртожитку, не забезпечувала здобуття ним повної загальної середньої освіти, не забезпечувала нормальних побутових умов для життєдіяльності ОСОБА_6 за місцем свого проживання ІНФОРМАЦІЯ_7, тим самим вихованням свого сина не займалася, не піклувалася про його здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, що потягло тяжкі наслідки, а саме: згідно висновку судово-психологічної експертизи за №368 від 25.03.2010 року ОСОБА_6 має відставання в розумовому розвитку, які проявляються як в інтелектуальній і емоційно-вольових сферах, так і в порушеннях процесу формування особистості в результаті педагогічної запущеності, має відхилення від нормального для даного віку рівня психічного розвитку, які не є проявами психічного захворювання. Сімейна ситуація в родині ОСОБА_5  має прямий причинний зв'язок з фактором педагогічної занедбаності та невиконанням матір'ю обов'язків по догляду за дитиною, що безпосередньо вплинуло на психічний розвиток  неповнолітнього ОСОБА_6

Крім цього, в період часу з 2007 року по лютий 2010 року, ОСОБА_7, усвідомлюючи суспільну небезпеку свого діяння, що виразилась у пагубному впливі на сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_8, спричиняючи при цьому шкоду його нормальному моральному і духовному розвитку, умисно втягувала свого малолітнього сина в зайняття жебрацтвом, шляхом підбурювання та переконання. Так, в результаті протиправних дій ОСОБА_5 її малолітній син ОСОБА_8 був змушений систематично, на протязі вказаного періоду часу, жебракувати в с. Садове, Голопристанського району, Херсонської області, випрошуючи гроші та продукти харчування у жителів села. Всі кошти які приносив ОСОБА_8 його матір ОСОБА_7 витрачала на свій розсуд.

Допитана в судовому засіданні підсудна ОСОБА_5 не заперечувала і визнала вищевикладені фактичні обставини справи, свою вину визнала повністю та дала показання, згідно яким на її утриманні в даний час є неповнолітній син, дитину виховує одна. Не належним чином виконувала обов'язки по догляду за своїм неповнолітнім сином ОСОБА_9, оскільки це трапилось переважно через складну життєву ситуацію в яку вона потрапила, а саме відсутність тривалий час постійної роботи та заробітків, через це була змушена витрачати більше часу на заробляння грошей та пошуком роботи по найму. Дитина досить часто залишалась сама по собі, в тому плані, що у неї не вистачало часу приділяти йому багато уваги. Щодо жебракування, то ОСОБА_8 декілька раз посилала до односельчан просити гроші дати в борг. Більшості таким людям вона віддала борг, іншим віддати не встигла, однак зобов’язується віддати по мірі заробітків. В скоєному щиро кається та зобов'язується подібного більше не вчиняти, виправитись, створити сину належні умови для навчання та розвитку, знайти нормальну роботу, найближчим часом зобов’язується контролювати життя та процес навчання своєї дитини.

З урахуванням згоди всіх учасників процесу, у тому числі й відповідної заяви підсудної ОСОБА_5, суд відповідно до ч.3 ст.299 КПК України, визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, і визнає можливим обмежити обсяг досліджуваних доказів допитом підсудної.

Вина підсудної ОСОБА_5, крім її показань щодо визнання своєї вини, також підтверджується іншими зібраними на досудовому слідстві доказами, які містяться в матеріалах справи.

Допитав підсудної ОСОБА_5, а також оцінивши інші зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що достовірність доказів, на яких ґрунтується обвинувачення, не викликає сумніву, а тому вина підсудної ОСОБА_5 в скоєнні злочинів доведена повністю, і кваліфікує її дії за ст.166 КК України – злісне невиконання батьками встановлених законом обов’язків по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки та за ч.2 ст.304 КК України – втягнення малолітнього у заняття жебрацтвом, вчинене матір’ю.

Вирішуючи питання про призначення підсудній ОСОБА_5 покарання, суд керуючись ст.65 КК України, з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винної та обставин, що обтяжують та пом’якшують покарання, а саме: скоєний ОСОБА_5 злочин є злочином середньої тяжкості; до кримінальної відповідальності притягається вперше, наявність посередньої характеристики, на обліку у лікаря нарколога та у лікаря психіатра не перебуває, на даний час стала на шлях виправлення ; обставини, що пом’якшують покарання - визнання вини та щире каяття підсудної у вчиненні злочину, активне сприяння розкриттю злочину під час досудового та судового слідства, наявність на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей ;  обставин, що обтяжують покарання – вчинення злочину щодо малолітньої, та вважає, що за таких обставин її виправлення можливе без ізоляції від суспільства.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Речові докази по справі відсутні.

Згідно ст.93 КПК України суд стягує з ОСОБА_5 судові витрати за проведення експертизи в сумі 717 грн. на користь держави.

На підставі ст.ст.323, 324  КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_5 визнати винною у вчиненні злочинів, передбачених ст.166, ч.2 ст.304 КК України, і призначити їй покарання за ст.166 КК України у виді позбавлення волі строком два роки; за ч.2 ст.304 КК України у виді позбавлення волі строком п’ять років.

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_5 остаточне  покарання у виді позбавлення волі строком п’ять років.

На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням і встановити їй іспитовий строк тривалістю три роки.

Відповідно до ст.76 КК України, покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органа кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Запобіжний захід підписку про невиїзд відносно ОСОБА_5 до набрання вироку законної сили залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судові витрати в сумі 717 грн.

На вирок може бути подана апеляція в апеляційний суд Херсонської області протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення шляхом подачі апеляції через Голопристанський районний суд Херсонської області.

Головуючий, суддя                                                                               Ю.В. Францішко