Постанова

Іменем України

20 травня 2020 року

м. Київ

справа № 2034/2-5608/11

провадження № 61-8461св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 19 липня 2012 року у складі судді Ільїної Г. І. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 01 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Кружиліної О. А., Бровченка І. О., Кіся П. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення збитків від інфляції.

Позов мотивовано тим, що рішенням Харківського районного суду Харківської області від 26 лютого 2006 року на його користь з ОСОБА_2 було стягнуто грошові кошти за договором позики в розмірі 5 000 доларів США, що в еквіваленті 25 250 грн, та проценти за прострочення зобов`язання в сумі 6 817 грн.

Згідно з відповіддю ВДВС Харківського районного відділу юстиції Харківської області стягнення за виконавчим листом, виданим на підставі зазначеного вище рішення суду, не проводилися.

За час, що минув з моменту ухвалення цього рішення суду, з огляду на інфляцію, вказана в рішенні суду сума не може відшкодувати передану в борг відповідачу суму в розмірі 5 000 доларів США, оскільки офіційний курс гривні до долара США змінився.

З огляду на викладене ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_2 на відшкодування збитків від інфляції за весь час прострочення в розмірі 14 616 грн, три проценти річних за весь час прострочення з присудженої судом суми - 4 810, 05 грн, а всього 19 426,05 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 19 липня 2012 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати за весь час прострочення в розмірі 14 616 грн, на відшкодування трьох процентів річних за весь час прострочення з присудженої судом суми - 4 810,05 грн, а разом 19 426,05 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду мотивовано тим, що оскільки рішення Харківського районного суду Харківської області від 26 лютого 2006 року про стягнення заборгованості за договором позики на користь ОСОБА_1 ОСОБА_2 не виконано, наявні правові підстави для застосування положень статті 625 ЦК України, якою визначено відповідальність боржника у вигляді сплати кредитору інфляційних втрат та трьох процентів річних за весь час прострочення грошового зобов`язання.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 01 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 19 липня 2012 року залишено без змін.

Ухвалу апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив фактичні обставини справи, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції у порушення вимог статті 74 ЦПК України 2004 року належним чином не повідомив ОСОБА_2 про розгляд справи, що унеможливило надати суду заперечення проти позову та заяву про застосування у справі позовної давності. Також суд порушив вимоги статті 227 ЦПК України 2004 року. На зазначені порушення апеляційний суд уваги не звернув. Крім того, суди попередніх інстанцій не врахували, що нарахування збитків від інфляції стосується виключно національною валюти України - гривні, тоді як зі змісту рішення Харківського районного суду Харківської області від 26 лютого 2006 року відомо, що між сторонами виник спір щодо неповернення ОСОБА_1 ОСОБА_2 5 000 доларів США.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу позивачем до суду не подано.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набрав чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 19 липня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 01 листопада 2017 року, витребувано із суду першої інстанції цивільну справу № 2034/2-5608/11.

Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2018 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення збитків від інфляції призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 21 лютого 2006 року у справі № 4.3/2-338/06 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у сумі 25 250 грн та проценти за прострочення виконання зобов`язання у розмірі 6 817,50 грн (а. с. 6).

Згідно з відповіддю ВДВС Харківського районного відділу юстиції Харківської області стягнення за виконавчим листом № 2-338/2006, виданим 29 березня 2006 року Харківським районним судом Харківської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми боргу в розмірі 32 367,50 грн, не провадилися.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ») передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення відповідають зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а інші юридичні факти.

Отже, рішення суду про стягнення грошових коштів породжує грошове зобов`язання між боржником та стягувачем.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України та визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання. Тобто, дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором позики, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносини сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України цього Кодексу, за увесь час прострочення.

Зазначена позиція підтверджена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження

№ 14-254цс19).

У цій справі встановлено, що відповідач має грошове зобов`язання перед позивачем, що підтверджується рішенням Харківського районного суду Харківської області від 21 лютого 2006 року у справі № 4.3/2-338/06.

З огляду на те, що відповідач порушив грошове зобов`язання з повернення грошових коштів, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України.

Посилання відповідача в касаційній скарзі на те, що внаслідок знецінення індексації підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає, до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки відповідно до рішення Харківського районного суду Харківської області від 21 лютого 2006 року заборгованість за договором позики було стягнуто у гривні.

За таких умов висновки судів про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 є правильними і доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Не є обґрунтованими й аргументи ОСОБА_2 про неналежне повідомлення його судом першої інстанції про розгляд справи. Такі доводи були предметом дослідження судом першої інстанції під час розгляду заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Харківського районного суду Харківської області від 19 липня 2012 року.

Суд встановив, що повістка про виклик до суду ОСОБА_2 на 19 липня 2012 року на 09 год. 15 хв. була направлена йому рекомендованим листом із зворотнім повідомленням про вручення за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується наявним у матеріалах справи поштовим повідомленням.

Указана вище адреса реєстрації місця проживання відповідача підтверджена адресно-довідковим бюро управління МВС України в Харківській області.

Крім того, у апеляційній скарзі на заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 19 липня 2012 року ОСОБА_2 зазначив також адресу свого проживання: АДРЕСА_1 .

Доводи відповідача про те, що з 2006 до 2012 року він за вказаною адресою не проживав, колегія суддів відхиляє, оскільки ОСОБА_2 не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження відомостей про інше місце проживання, про яке було відомо суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ОСОБА_2 був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи у суді першої інстанції, а тому доводи касаційної скарги про неможливість звернутися до районного суду із заявою про застосування позовної давності є безпідставними.

Колегія суддів вважає, що заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 19 липня 2012 року та ухвала Апеляційного суду Харківської області від 01 листопада 2017 року ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно із статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 19 липня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 01 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк