Справа № 2-825\2009

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м   У к р а ї н и

        24 грудня 2009 року  Самарський районний  суд м. Дніпропетровська у складі:

                       головуючої судді                                             Петешенкової М.Ю.

                             при секретарі                                                    Колодяжний Р.Д.

        розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Самарської районної у м. Дніпропетровськ ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, з участю третіх осіб: Комунального підприємства „Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», Головного архітектурно-планувального управління Дніпропетровської міської ради, Управління-Інспекції Дніпропетровського архітектурно-будівельного контролю Дніпропетровської міської ради, Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контори про встановлення факту спільної сумісної власності та визнання права власності на самовільне збудований будинок, суд –  

в с т а н о в и в:

        ОСОБА_1 звернулася до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3, виконавчого комітету Самарської районної у м. Дніпропетровську ради, з участю третіх осіб: КП ДМБТІ, Головного архітектурно-планувального управління Дніпропетровської міської ради, Управління-Інспекції Дніпропетровського архітектурно-будівельного контролю Дніпропетровської міської ради, Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контори про встановлення факту спільної сумісної власності та визнання права власності на самовільне збудований будинок, посилаючись на те, що в період шлюбу, а саме в 1974 році вони з ОСОБА_4 побудували за рахунок спільних коштів в 1974 році житловий будинок № 31 по вул. Зеленоградській в м. Дніпропетровську, однак право власності не оформили.

        13 вересня 2007 року її чоловік ОСОБА_4 помер.

        Позивач зазначає, що спадщину після смерті померлого фактично прийняла,  оскільки постійно проживала спільно з чоловіком по день його смерті.

        Під час оформлення спадкових справ на вищевказане домоволодіння, виявилося, що домоволодіння самовільно побудовано і право власності не реєструвалось .

        У домоволодінні № 31 по вул. Зеленоградській в м. Дніпропетровськ самочинними побудовами є: житловий будинок А-1; літня кухня – Б; гараж – В; убиральня – Г; сарай – Д; навіс  - Е; сарай – Ж,З,Л,М (тимчасові); душ – З; споруди № 1-17.

        Позивач просить визнати за ним право власності на самовільно побудоване домоволодіння, що розташоване за адресою: вул. Зеленоградська, 31 в м. Дніпропетровськ.

        15 грудня 2009 року позивач уточнила позовні вимоги та просила визнати земельну ділянку та самовільно побудоване домоволодіння спільною сумісною власності подружжя та визнати право власності на домоволодіння та земельну ділянку      

        В судовому засіданні позивач ОСОБА_1, представник позивача ОСОБА_5  позовні вимоги підтримали та просили задовольнити в повному обсязі, на підставі викладених у позовній заяві обставин.  

        Представник відповідача виконавчого комітету Самарської районної у                               м. Дніпропетровську ради ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги визнала та не заперечувала проти задоволення позову в повному обсязі.

        В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги визнала та не заперечувала проти задоволення позову в повному обсязі.

        Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з”явився, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. В матеріалах справи містяться пояснення відповідача щодо погодження з позовними вимогами та з проханням розглядати цивільну справу за його відсутності (а.с. 106).

        В судове засідання представники третіх осіб: Головного архітектурно-планувального управління Дніпропетровської міської ради, Управління-Інспекції Дніпропетровського архітектурно-будівельного контролю Дніпропетровської міської ради, Комунального підприємства „Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контори в судове засідання не з’явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду невідомі (а.с. 151).

  Суд, вислухавши пояснення сторін, представників сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню із наступних підстав.

  Зазначені правовідносини регулюються Цивільним кодексом України.

        Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 09 січня 1959 року по 13 вересня 2007 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, від якого мають двох повнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с. 32).

        Як вбачається із матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Придніпровської міської ради від 05 квітня 1967 року, за ОСОБА_4 визнано право власності на домоволодіння № 30 по вул. Пролетарській на земельній ділянці, площею 600 кв.м (а.с. 35).

        14 квітня 1967 року на ім”я ОСОБА_4 було видане свідоцтво про право особистої власності на домоволодіння № 31 по вул. Зеленоградській в м. Дніпропетровську ( домоволодіння № 30 по вул. Пролетарській) та зареєстровано в КП ДМБТІ, за яким він  набув право власності на вищезазначений будинок (а.с. 34).

        18 січня 1999 року на ім”я ОСОБА_4 було видане державний акт про право приватної власності на землю, за яким він набув право власності на земельну ділянку, площею 0,1105 га, що розташована на території Самарського району, вул. Зеленоградська, 31, на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 19 листопада 1998 року за № 2249 (а.с. 44).  

        На наданій земельній ділянці подружжя зруйнувало старий будинок та самовільно, без відповідних дозволів та узгоджень, в 1974 році побудували домоволодіння № 31 по вул. Зеленоградській в м. Дніпропетровську, як складається з житлового будинку А-1, загальною площею 84,8 кв.м (житлова площа 59,5 кв.м); літньої кухні – Б; гаражу – В; вбиральні –Г; сараю – Д; навіс  - Е; сараїв – Ж,З,Л,М (тимчасові); споруди № 1-17, про що свідчать матеріали інвентаризаційної справи та інші матеріали справи (а.с. а.с. 40-43).

        13 вересня 2007 року ОСОБА_4 помер, про що свідчить копія свідоцтва про смерть серії І-КИ № 166676, виданого Самарським відділом РАЦС Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області 22 вересня 2007 року (актовий запис № 1023) (а.с. 33), після смерті якого відкрилася спадщина на ? частину домоволодіння № 31 по вул. Зеленоградській в м. Дніпропетровську та земельної ділянки, площею 0, 1105 га.

        27 травня 2008 року ПП НВФ „Дніпро-Експерт К” був складений висновок про відповідність самовільно побудованого домоволодіння № 31 по вул. Зеленоградській в м. Дніпропетровську будівельним нормам і правилам та може бути прийнято в експлуатацію (а.с. а.с. 6-23).  

        Відповідності до ч.1  ст. 376 ЦК України, жилий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самовільним будівництвом, якщо вони побудовані або будуються на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу або належним чином затвердженого проекту, або з суттєвими порушеннями будівельних норм і правил.

        Відповідно до п. 1.1 Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, дозвіл на виконання будівельних робіт з нового будівництва є документом, що посвідчує право забудовника (замовника) та генерального підрядника на виконання будівельних робіт.  

        Згідно з ч.3 ст. 376 ЦК України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

        Як встановлено судом, при виконанні робіт з будівництва спірного домоволодіння не було отримано відповідних дозволів на проведення будівельних робіт, отже результат таких робіт є самочинним будівництвом у розумінні ст. 376 ЦК України.  

        Відповідно до ст. 22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Аналогічні положення містила в собі ст. 16 Закону України „Про власність”, згідно з якою майно, придбане подружжям за час шлюбу є їх спільною сумісною власністю.

        Враховуючи положення приведених норм, суд вважає, що право спільної сумісної власності подружжя безумовно розповсюджується на спірне домоволодіння. Воно було побудовано у період шлюбу, не є річчю індивідуального користування, що є підставою для такого висновку суду.    

        Таким чином, суд вважає за необхідне визнати за позивачем право власності на ? частину земельної ділянки та на ? частину спірного домоволодіння.

        В силу ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

        Згідно з ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

        Враховуючи наведені норми, співвідношуючи їх зі встановленим в засіданні обставинами, суд доходить висновку про те, що після смерті ОСОБА_4 залишалися три спадкоємця його майна, а саме: дружина ОСОБА_1 та повнолітні діти ОСОБА_2 та ОСОБА_3

        У відповідності з ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину.

        Позивач на час смерті чоловіка фактично прийняла спадщину, мешкаючи у домоволодінні, а тому спадщину прийняла, у розумінні ст. 1268 ЦК України.

        Водночас відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 спадщину не прийняли, разом із спадкодавцем не мешкали, в установлений законом строк з заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори не звернулися.

        Згідно з ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

        Таким чином суд приходить до висновку, що за ОСОБА_1 повинно бути визнано право власності на ? частину домоволодіння № 31 по вул. Зеленоградській в м. Дніпропетровську, яке належало померлому ОСОБА_4

        Оцінюючи докази, досліджені в ході судового розгляду справи в їх сукупності, приймаючи до уваги, що виконане подружжям самовільне будівництво зроблено із додержанням встановлених норм й правил, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

        Крім того, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.2009 р.
№ 361 «Про внесення змін до розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ» з позивача  на користь ДП «Інформаційні судові системи» додатково підлягають стягненню витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 90,00 грн.

        Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 376, 1217, 1268, 1270 Цивільного кодексу України, ст. 22 КпШС України, ст.ст. 4 – 8, 10, 11, 18, 57 – 61, 88, 169, 174, 208, 209, 212 – 215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

        Встановити факт належності домоволодіння № 31 по вул. Зеленоградській в м. Дніпропетровськ, яке складається з житлового будинку А-1, загальною площею 84,8 кв.м (житлова 59,5 кв.м), літньої кухні – Б, гаражу – В, вбиральні – Г, сараїв – Д, Ж,З,Л,М, навісу - Е, споруд № 1-17, на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_1.

        Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину домоволодіння № 31 по вул. Зеленоградській в м. Дніпропетровськ та на ? частину земельної ділянки по вул. Зеленоградська, 31 в м. Дніпропетровськ.

        Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину домоволодіння № 31 по вул. Зеленоградській в м. Дніпропетровськ та на ? частину земельної ділянки по вул. Зеленоградська, 31 в м. Дніпропетровськ в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4, який помер 13 вересня 2007 року.

       Стягнути з ОСОБА_1 на користь державного підприємства „Інформаційні судові системи” витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 90 грн.  

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Головуючий суддя:                                                                   М.Ю. Петешенкова