Справа № 2-808/2010р.

      Р І Ш Е Н Н Я

                                                 ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ  

           19 лютого 2010 року

                                                   Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:        

                                                        головуючої судді               Петешенкової М.Ю.        

                                                        при  секретарі                         Величко І.О.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, суд –

                                                                      ВСТАНОВИВ:

18 січня 2010 року ОСОБА_1 звернулася до Самарського районного суду  м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

    Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з відповідачем по справі перебуває у зареєстрованому шлюбі, від якого мають неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітню ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Позивач зазначає, що в добровільному порядку матеріальної допомоги на утримання дітей відповідач не надає, але має таку можливість, оскільки знаходиться в працездатному віці, фізично здоровий. На утриманні інших дітей та непрацездатних батьків не перебуває.  

Позивач просив стягнути із відповідача аліменти на її користь на утримання дітей в розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку щомісячно за минулий час, а саме з 01 січня 2007 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття та стягнути з відповідача аліменти на утримання дочки ОСОБА_5., ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі ? частини від усіх видів заробітку, але не менш ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з 04 серпня 2013 року і до досягнення дитиною повноліття.      

В судовому засідання позивач підтримала позовні вимоги та просила задовольнити в повному обсязі на підставі обставин, викладених у позовній заяві.                

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав та не заперечував проти стягнення з нього аліментів у розмірі 1\3 частини з усіх видів заробітку щомісячно на утримання дітей.

    Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

            Згідно ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч.2 ст. 182 СК України, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути менш, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

            Згідно ч.1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Судом встановлено, що сторони по справі з 14 листопада 1992 року перебувають в  зареєстрованому шлюбі, від якого мають дітей: неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітню ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвами про народження дітей, батьком яких є відповідач (а.с. а.с. 3-4).

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про можливість відповідача сплачувати аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку щомісячно і до досягнення найстаршою дитиною повноліття, оскільки він фізично здоровий, знаходиться у працездатному віці та будучі батьком дитини, зобов'язаний надавати матеріальну допомогу на утримання дитини.

           Відповідно до ч.1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

 Щодо позовних вимог про стягнення аліментів на утримання малолітньої дочки з 054 серпня 2013 року, суд зазначає наступне. Згідно ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Отже, необхідною умовою для звернення до суду є обов’язкова наявність порушення , невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів цієї особи на час звернення до суду з позовом. Тобто, захисту в судовому порядку підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено в майбутньому, і щодо якого невідомо, буде воно порушено, чи ні. Таким чином, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.

           У зв’язку з тим, що позивач в силу ст. 4 Декрету КМУ «Про держане мито» звільнений від сплати судового збору, то в силу ст. 88 ЦПК України, судові витрати у розмірі 51 грн. на користь держави і 120 грн. на інформаційно-технічне забезпечення підлягають стягненню з відповідача.

    Керуючись ст. ст. 180 – 183, 184, 191 Сімейного кодексу України, ст. ст. 3, 10, 11, 57-64,88, 209, 213, 215, 367 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

           Стягнути із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь ОСОБА_6 на утримання неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітньої ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти у розмірі 1\3 частини від усіх видів заробітку щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.  

           Стягнення здійснювати з 18 січня 2010 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

           Судове рішення негайно виконати у розмірі платежу за один місяць.

           В решті позовних вимог відмовити.

           Стягнути із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь держави судовий збір у розмірі 51 грн.

           Стягнути ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь Державного підприємства „Інформаційні судові системи” витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн. 00 коп.    

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

            Головуюча суддя:                                                              М.Ю. Петешенкова