Справа №2 а -70/10
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 березня 2010 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого – судді Прижигалінської Т.В.
при секретарі – Каліневич Ж.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Відділу державної автомобільної інспекції для обслуговування адміністративної території м. Дніпропетровська та АТІ, підпорядкованого Управлінню Державтоінспекції ГУ МВС України в Дніпропетровській області, ІДПС БДПС з обслуговування м. Дніпропетровська молодшого сержанта міліції ОСОБА_2 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та закриття справи про адміністративне правопорушення, –
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення від 13.12.2009 серія АЕ № 075079, винесену інспектором відділу державної автомобільної інспекції для обслуговування адміністративної території м. Дніпропетровська та автомобільної технічної інспекції підпорядкованого УДАІ УМВС України в Дніпропетровської області молодшим сержантом міліції ОСОБА_2 у відношенні ОСОБА_1 та закрити провадження у справі.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.02.2010 на її домашню адресу надійшла копія постанови в справі про адміністративне правопорушення серія АЕ № 075079 від 13.12.2009, яка складена Відповідачем-2, відповідно до якої було встановлено, що позивач 13.12.2009 о 11 год. 45 хвил. керуючи автомобілем Форд номерний знак НОМЕР_1 на вул. К. Лібкнехта у м. Дніпропетровську не виконала вимог дорожнього знаку 3.35 "Стоянка заборонена" здійснила стоянку у зоні дії знаку.
За скоєння даного адміністративного правопорушення, що передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП на позивача накладено штраф у розмірі 260 грн. 00 коп. До ОСОБА_3 (як єдиний доказ вчинення правопорушення) долучено фотографію зроблену Відповідачем-2 за допомогою приладу "Візир" серія № 0812572.
Позивач вважає, що зазначена ОСОБА_3 с необґрунтованою, безпідставною та такою що підлягає скасуванню, з огляду на наступне:
По-перше, позивачем не вчинялося правопорушення, що зазначено у ОСОБА_3.
По-друге, винесення відносно позивача ОСОБА_3 лише на підставі фотографії є безпідставним, оскільки остання не є належним доказом вчинення відповідного правопорушення.
З долученого фотознімку взагалі не можливо встановити де саме знаходиться автомобіль в момент його фіксації, та який час; чи рухався автомобіль в момент фіксації; чи діють в зоні знаходження автомобіля вимоги знаку 3.35 "Стоянка заборонена".
По-третє, згідно п. 1.10 ПДР: "стоянка - припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов'язаних з необхідністю виконання вимог цих Правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу".
Але з ОСОБА_3 та долучених до неї фотографій не можливо встановити, чи порушено позивачем вимоги знаку 3.35 "Стоянка заборонена", оскільки Відповідачем-2 жодним чином не зафіксовано, що автомобіль простояв саме на "заборонений" ділянці більш ніж 5 хвилин.
По-четверте, при винесенні ОСОБА_3 Відповідачем-2 було порушено вимоги ст. 33 КУпАП, оскільки зі змісту ОСОБА_3 не можливо встановити, чи дотримано Відповідачем-2 при накладанні стягнення зазначені вимоги закону.
По-п'яте, при винесенні ОСОБА_3 Відповідачем-2 також було порушено вимоги ст. 268 КУпАП, оскільки позивача ніхто не попереджав про те, що 13.12.2009 розглядалася справа про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. В ОСОБА_3 також відсутні докази, що підтверджують про своєчасне сповіщення мене про місце і час розгляду справи.
По-шосте, рухаючись на зазначеній у ОСОБА_3 ділянці позивач не зустріла жодного службового транспортного засобу ДПС.
Тобто, відповідна фіксація здійсненна Відповідачем-2 з порушенням п. 12.2. Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13.11.2006 за № 1111 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29.11.2006 за № 1243/13117 (далі - Інструкція), згідно якої: "нагляд за дорожнім рухом з використанням транспортних засобів та без такого може бути відкритим, прихованим та змішаним. Відкритий нагляд. Здійснюється працівниками ДПС при пішому патрулюванні, а також на службових транспортних засобах (автомобілях, мотоциклах), які мають спеціальне пофарбування».
По-сьоме, згідно абз. 3 п. 21 ст. 11 Закону України "Про міліцію": "використовувати передбачені нормативно-правовими антами технічні засоби, в тому числі засоби фото - і відеоспостереження для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху, а у випадках, передбачених законом, тимчасово затримувати і доставляти на спеціальні майданчики чи стоянки для зберігання транспортні засоби, експлуатація яких не допускається або забороняється законом. "
На цей час в Міністерстві юстиції України не зареєстровано жодного нормативно-правового акту, який би дозволяв ДАІ використовувати зазначений у ОСОБА_3 прилад для вимірювання швидкості "Візир" серія № 0812572.
Тобто, здійснення даним технічним засобом (приладом) фіксації правопорушення є незаконним, а отже долучена до постанови фотографія не повинна братися судом до уваги як доказ.
По-восьме, згідно ст. 14-1 КУпАП: "до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими у автоматичному режимі спеціальними засобами, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото - і кінозйомки, відеозапису притягуються власники (співвласники) транспортних засобів ".
Відповідачем-2 у постанові вказано, що фотознімок зроблений приладом для вимірювання швидкості "Візир" серійний номер 08125''2. Але, відповідний радіолокаційний відеозаписувальний пристрій для вимірювання швидкості "Візир" призначений для контролю за швидкісним режимом руху автотранспорту співробітниками Державної автомобільної інспекції, але він не працює у автоматичному режимі, так як для використання приладу та фіксування факту порушення правил дорожнього руху необхідне втручання співробітника Державної автомобільної інспекції.
Тобто у Відповідача-2 не було жодних обґрунтованих підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
По-дев'яте, в ОСОБА_3 відсутні данні, згідно яких технічний засіб (прилад "Візир") серія № 0812572 (яким працівники ДАІ зафіксували здійснення мною 13.12.2009 правопорушення) як засіб вимірювальної техніки дозволяється використовувати на Україні. Також відсутні данні про повірку приладу, погрішностей при здійсненні вимірів, що робить виміри зроблені даним приладом незаконним у відповідності до Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність".
По-десяте, згідно ст. ст. 1, 3 постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.1997 N 341 "Про Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ" ДАІ є головним органом, на який покладається забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні, що входить до системи органів МВС України, основними завданнями якої є... виявлення та припинення фактів порушення безпеки дорожнього руху, а також виявлення причин і умов, що сприяють їх вчиненню.
Статтею 4 п. 4, 5 зазначеної постанови зазначено, що ДАІ відповідно до покладених на неї завдань ... виявляє та вживає заходів до попередження і припинення адміністративних правопорушень Правил дорожнього руху.
Пункти 3.1 та 3.4 Інструкції вказують, що завданням ДПС є нагляд за дорожнім рухом з метою забезпечення його безпеки та попередження та припинення злочинів і адміністративних правопорушень у сфері дорожнього руху.
Як вбачається з оскаржуваної постанови фіксація правопорушення здійснювалась технічним засобом "Візир". Оскільки вимірювальний прилад "Візир" не є стаціонарним, то Відповідач-2 був зобов'язаний скласти протокол про адміністративне правопорушення на особу, яка вчинила правопорушення.
Згідно матеріалів постанови від 13.12.2009 після встановлення 13.12.2009 Відповідачем-2 факту порушення Позивачем порушення вимог знаку 3.35 "Стоянка заборонена", він не припинив вчинення адміністративного порушення ПДР - не склав безпосередньо на місці вчинення адміністративного правопорушення протокол про його вчинення та відповідну ОСОБА_3 про притягнення винної особи до адміністративної відповідальності, що є порушенням ст. ст. 254.256.258 КУпАП.
Відповідна правова позиція знайшла своє відображення в приписі Генеральної прокуратури України від 02.07.2009 № 07/1/2-165.
Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України: "обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь ".
Відповідно до ст. 19 Конституції України: "правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те. що не передбачено Законодавством".
Враховуючи той факт, що зазначену ОСОБА_3 Відповідачем-1 відправлено 28.01.2010 (підтверджується штампом на поштовому конверті) та, отримано мною лише 01.02.2010. просить поновити строк для подання даного адміністративного позову.
Позивач вважає дану постанову необґрунтованою, незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
В судове засідання позивач не з’явився, але до його початку подав заяву в якій заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить справу розглядати за її відсутності.
Представники відповідачів в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про час та місце слухання справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
ОСОБА_3 в справі про адміністративне правопорушення серія АЕ № 075079 від 13.12.2009 року, позивача було притягнуто за ч.1 ст.122 КУпАП, до адміністративної відповідальності, та на неї було накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 260 гривень.
Складаючи постанову про накладення адміністративного стягнення відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому ст. 255 КУпАП.
Підставою для складання постанови є фіксація порушення правил дорожнього руху, а саме фотознімки автомобіля позивача, на яких зафіксований автомобіль, дата знімків 13.12.2009 року та час 11.45:19, 11.45:47 та 11.53:42 годин.
Фотознімки та оскаржувану постанову на адресу позивача було відправлено 28.01.2010 року, про що свідчить копія поштового конверту зі штемпелем відділення зв'язку.
Таким чином позивач отримав оскаржувану постанову вже після 28.01.2010 року, а звернувся до суду з даним позовом 08.02.2010 року, в зв'язку з чим, на підставі ст.289 КУпАП суд вважає за можливе поновити позивачу строк звернення до суду для оскарження постанови, через те, що позивач дізнався про винесення відносно нього постанови вже після 28.01.2010 року.
При цьому суд також враховує, що відповідач порушив встановлений ст.258 КУпАП триденний строк для направлення копії постанови та матеріалів фото-кінозйомки порушнику (постанова винесена 13.12.2009 року, а направлена позивачу 28.01.2010 року), що явилося додатковою перешкодою позивачу своєчасно звернутися до суду з відповідним позовом.
Відповідно до постанови, відповідачем було встановлено, що позивач 13.12.2009 о 11 год. 45 хвил. керуючи автомобілем Форд номерний знак НОМЕР_1 на вул. К. Лібкнехта у м. Дніпропетровську не виконала вимог дорожнього знаку 3.35 "Стоянка заборонена" здійснила стоянку у зоні дії знаку.
ОСОБА_3 була винесена відповідачем на підставі фотознімків, що зазначено в самій постанові, а також правопорушення зафіксовано за допомогою приладу «Візир».
Але з фотознімку неможливо встановити яка саме особа керувала зазначеним транспортним засобом, з доданих до постанови матеріалів неможливо встановити в якому населеному пункті була зроблена зазначена фотографія та на якій саме вулиці.
Відповідно до ст.258 КУпАП посадові особи органів ДАІ мають право застосовувати без протокольну форму фіксації адміністративних правопорушень та розглядати справи без участі особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, лише у разі виявлення правопорушень у сфері дорожнього руху, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Вимірювач швидкості «Візир» не відноситься до спеціальних технічних засобів, що працюють в автоматичному режимі, оскільки він має лише обмежені функції для автоматичного процесу вимірювань і не може працювати без участі оператора.
Таким чином, застосування цього технічного засобу як підстави для безпротокольної форми фіксації адміністративних правопорушень та розгляду справ у відсутності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, суперечить вимогам ст. ст. 258, 254, 268 КУпАП і суттєво порушує конституційні права громадян.
Як встановлено ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1. на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2. з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3. обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4. безсторонньо (неупереджено);
5. добросовісно;
6. розсудливо;
7. з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8. пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9. з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10. своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вирішуючи спір по суті суд виходить з того, що відповідно ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Правомірність вчинення відповідачем, як суб'єктом владних повноважень оскаржуваних дій та прийняття рішень, у суді не доказана.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що вина позивача в порушенні Правил дорожнього руху України, не доведена і тому її позовні вимоги в частині визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення від 13.12.2009 року серія АЕ № 075079, винесену інспектором відділу державної автомобільної інспекції для обслуговування адміністративної території м. Дніпропетровська та автомобільної технічної інспекції підпорядкованого УДАІ УМВС України в Дніпропетровській області молодшим сержантом міліції ОСОБА_2 у відношенні ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Що стосується позовних вимог про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП в зв'язку з відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення, суд прийшов до висновку, що зазначені позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Виходячи зі змісту ст. 247 КУпАП питання про закриття провадження у справі вирішується органом (посадовою особою) який розглядав справу про адміністративне порушення, тобто в даному випадку ІДПС БДПС з обслуговування м. Дніпропетровська молодшим сержантом міліції ОСОБА_2 Крім того, згідно вимог КАС України адміністративний позов не містить вимоги про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення та компетенція адміністративних судів на дані вимоги не поширюється.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 158-164 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Позов задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_1 строк для подання даного адміністративного позову .
Визнати протиправною та скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення від 13.12.2009 року серія АЕ № 075079, винесену інспектором відділу державної автомобільної інспекції для обслуговування адміністративної території м. Дніпропетровська та автомобільної технічної інспекції підпорядкованого УДАІ УМВС України в Дніпропетровській області молодшим сержантом міліції ОСОБА_2 у відношенні ОСОБА_1.
ОСОБА_3 може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Синельниківський міськрайонний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, протягом десяти днів з дня проголошення постанови.
Суддя Т.В.Прижигалінська