Справа №2 а -58/10

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2010 року                              м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого –         судді Прижигалінської Т.В.

при секретарі –         Каліневич Ж.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відділу державної автомобільної інспекції для обслуговування адміністративної території м. Дніпропетровська та ATI, підпорядкованого управлінню державтоінспекції ГУ МВС України в Дніпропетровській області, інспектора ДПС БДПС з обслуговування м. Дніпропетровська молодшого сержанта міліції ОСОБА_2 про скасування постанови по справі про адміністративного правопорушення та закриття справи про адміністративне правопорушення , –

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати Постанову АЕ №078494 від 14.01.2010р. по справі про адміністративне правопорушення про накладення на ОСОБА_1 штрафу в сумі 430,00 грн., а також закрити провадження по адміністративній справі в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 14 січня 2010 року інспектором ІДПС БДПС з обслуговування м. Дніпропетровська, молодшим сержантом міліції ОСОБА_2 було складено Протокол про адміністративне правопорушення серії АЕ №205392 від 14.01.2010 року та винесено на його ім'я Постанову АЕ №078494 від 14.01.2010 року в справі про адміністративне правопорушення за порушення позивачем правил дорожнього руху.

В протоколі та Постанові зазначено, що позивач 14.01.2010 року о 17 год. 45 хв., керуючи автомобілем Опель д/н НОМЕР_1 на вул. Самарський узвіз 201 км проїхав залізничний переїзд на забороняючий червоний сигнал світлофора, чим порушив вимоги п. 20.5 (в) Правил дорожнього руху.

Проте для таких висновків у особи, яка винесла Постанову, не було жодних підстав. Враховуючи те, що під час ввімкнення звукової та світлової сигналізації, його автомобіль вже знаходився на переїзді, позивач не мав права зупинятися: Правила дорожнього руху (п. 15.9) однозначно вказують, що зупинка на залізничних переїздах забороняється.

Також на залізничний переїзд він виїхав згідно із сигналом світлофора, що дозволяє рух, а забороняючий сигнал світлофора загорівся, коли позивач під'їжджав до виїзду з переїзду. Згідно п. 16.8 Правил дорожнього руху, водій, який виїхав на перехрещення проїзних частин згідно із сигналом світлофора, що дозволяє рух, повинен виїхати у наміченому напрямку незалежно від сигналів світлофора на виїзді.

Протокол про адміністративне правопорушення був складений 14.01.2010 року о 17 год. 50 хв., а розгляд справи відбувся і було винесено Постанову в справі про адміністративне правопорушення о 17 год. 55 хв. того ж дня - 14.01.2010 року. Розгляд справи відбувся за 5 хвилин. Це позбавило позивача можливості не тільки підготувати обґрунтовані письмові заперечення та скористатися своїм правом на правовий захист, але і усно висловитися на свій захист. Таким чином, позивач не зміг реалізувати своє право скористатися юридичною допомогою фахівця. Розгляду справи взагалі не було, а було вручено Постанову АЕ №078494 від 14.01.2010 року і Протокол про адміністративне правопорушення серії АЕ №205392 від 14.01.2010 року.

Позивач тільки встиг зазначити у Протоколі про адміністративне правопорушення, що не порушав Правил дорожнього руху і не проїжджав на червоне світло світлофора, що відповідає дійсним обставинам справи.

Також жодного свідка нібито скоєного ним правопорушення у Протоколі не зазначено, хоча дорожній рух на даній вулиці інтенсивний і свідків було би достатньо. Таким чином, інспектором було порушено Розпорядження Міністерства внутрішніх справ України №466 від 21.05.2009р. пункт 1.6.: Виключити випадки складання відносно водіїв транспортних засобів адміністративних протоколів без доведення їхньої вини чи достатніх доказів допущення ними порушень ПДР (фото-, відеоматеріалів, показів свідків, тощо). Ніяких доказів допущення позивачем порушення Правил дорожнього руху немає, що позивач вважає незаконним і неприпустимим.

Також вважає недопустимим той факт, що інспектор застосував до нього максимальний штраф, передбачений ст. 122 КУпАП, не з'ясувавши його майновий стан та інших обставин справи, що мають значення для об'єктивного вирішення справи.

Позивач у судовому засіданні заявлені позовні вимоги та їх обґрунтування підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідач - інспектор ДПС БДПС з обслуговування м. Дніпропетровська молодшого сержанта міліції ОСОБА_2 – , який є суб’єктом владних повноважень, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, у судове засідання не з’явився, але до його початку надав суду заяву в якій просить справу розглядати за його відсутності. Вважає, що адміністративний матеріал у відношенні ОСОБА_1 за порушення правил дорожнього руху України складений правомірно та обґрунтовано, з позовом позивача не згоден. Просить суд винести рішення згідно діючого законодавства.

Представник відповідача – відділу державної автомобільної інспекції для обслуговування адміністративної території м. Дніпропетровська та ATI, підпорядкованого управлінню державтоінспекції ГУ МВС України в Дніпропетровській області – , який є суб’єктом владних повноважень, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, у судове засідання не з’явився, про причини неприбуття не повідомив, у зв’язку з чим суд, на підставі ч.4 ст. 128 КАС України, вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній доказів.

У судовому засіданні були досліджені наступні письмові докази: копія постанови АЕ №078494 від 14.01.2010 року по справі про адміністративне правопорушення; копія протоколу про адміністративне правопорушення АЕ №205392 від 14.01.2010 року.

Судом встановлено, що 14 січня 2010 року ІДПС БДПС по обслуговуванню м. Дніпропетровська молодшим сержантом міліції ОСОБА_2  було винесено постанову про накладення на громадянина ОСОБА_1 штрафу у розмірі 430 (чотириста тридцять п'ять) гривень. Зазначене рішення обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 14.01.2010 року о 17 год. 45 хв., керуючи автомобілем Опель, д/н НОМЕР_1, на вул. Самарський узвіз 201 км проїхав залізничний переїзд на забороняючий червоний сигнал світлофора, чим порушив вимоги п. 20.5 (в) Правил дорожнього руху за що відповідальність передбачена ч.2 ст.122 КУпАП.

Як встановлено ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1.   на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2.   з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3.   обґрунтовано,  тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4.   безсторонньо (неупереджено);

5.   добросовісно;

6.   розсудливо;

7.   з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8.   пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав,  свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9.   з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10.   своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з того, що відповідно ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Правомірність прийняття оскарженого рішення відповідачем, як суб’єктом владних повноважень, у суді не доказана.

    Відсутні посилання на будь-які фактичні дані, на основі яких було встановлено наявність адміністративного правопорушення, винність ОСОБА_1 в його вчиненні у постанові про адміністративне правопорушення, постанова по справі про адміністративне правопорушення від 14 січня 2010 року не відповідає положенням ч.2 ст. 279 КУпАП. Також відповідачем при розгляді справи про адміністративне правопорушення не з’ясовані обставини, передбачені ст.280 КУпАП.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що вина позивача в порушенні Правил дорожнього руху України не доведена і тому його позовні вимоги в частині скасування постанови АЕ № 078494 від 14.01.2010 року по справі про адміністративне правопорушення про накладення на ОСОБА_1 штрафу в сумі 430 грн. підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП в зв'язку з відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення, суд прийшов до висновку, що зазначені позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Виходячи зі змісту ст. 247 КУпАП питання про закриття провадження у справі вирішується органом (посадовою особою) який розглядав справу про адміністративне порушення, тобто в даному випадку інспектором ДПС батальйону ДПС ДАІ м. Дніпропетровська. Крім того, згідно вимог КАС України адміністративний позов не містить вимоги про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення та компетенція адміністративних судів на дані вимоги не поширюється.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 158-164 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -  

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити частково.

Скасувати постанову АЕ № 078494 від 14.01.2010 року по справі про адміністративне правопорушення про накладення на ОСОБА_1 штрафу в сумі 430 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Синельниківський міськрайонний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Суддя                                              Т.В.Прижигалінська