‡‚2-„p-130/10

                                                    ПОСТАНОВА

                                                                              ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

    16.04.2010 року.                                                м.Виноградів

Виноградівський районний  суд Закарпатської  області у особі головуючого судді А.А.Надопта, при секретарі І.О.Чейпеш,  розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Виноградів адміністративний позов ОСОБА_1 до  інспектора АП Іршавського ВДАІ, лейтенанта міліції ОСОБА_2 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

                                                                              В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до інспектора АП Іршавського ВДАІ, лейтенанта міліції ОСОБА_2 про скасування постанови АО 057790 по справі про адміністративне правопорушення від  25.02.2010 року

    25.02.2010 року відповідачем складено постанову в справі про адміністративне правопорушення серії АО 057790 ,  яким постановлено притягнути позивачку до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КупАП у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн. Позивачка вважає, що постанова прийнята з порушенням чинного законодавства, є незаконною, а тому  підлягає скасуванню

    Позивачка ОСОБА_1, будучи належним чином повідомлена про день, час і місце розгляду справи в судове засідання не з”явилася, однак подала до суду письмову заяву про розгляд справи за її вдсутності та про те, що заявлений позов підтримує повністю.

Представник відповідача – АП Іршавського ВДАІ,  як суб'єкт владних повноважень,  належним чином повідомлений про день, час та місце слухання справи, про що свідчить зокрема повідомлення про вручення  рекомендованого поштового відправлення і судової повістки відповідній уповноваженій особі відповідача, але представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився і від нього не надійшло жодного клопотання про відкладення розгляду справи або про поважні причини його неявки, а тому на підставі ч.4 ст.128 КАС України, суд вважає за можливе провести розгляд справи та її вирішення на підставі наявних у ній доказів, які є достатніми.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємов"язку, суд приходить до наступного.

Конституція України (ст.3) визначає, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов"язком держави.

    В судовому засіданні встановлено, що при розгляді справи не були з'ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в  діях позивачки ОСОБА_1 є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність. Таким чином суд вважає оскаржувану  постанову інспектора незаконною та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав.

    Оскаржувана постанова винесена на підставі ч.6 ст. 258 КУпАП, згідно якої адміністративне правопорушення повинно бути зафіксоване за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.  Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, правопорушення зафіксовано приладом “ВІЗИР”, серійний номер б/н.

Приладом, який передбачений використовуватись працівниками ДАІ  для фіксування порушень Правил дорожнього руху є радіолокаційний відеозаписуючий  вимірювач швидкості “ВІЗИР” .  Але і даний прилад не є автоматичним засобом фото- чи відеофіксації,  оскільки він знаходиться у співробітника ДАІ, керується ним безпосередньо або через комп ' ютер (визначаються ті параметри, які фіксуються приладом ,  зокрема, швидкість, абощо, об ' єкт зйомки, її режими, кут огляду приладу, тощо).  Таким чином, якщо інспектором ДАІ за допомогою радіолокаційного відеозаписуючого  вимірювача швидкості “ВІЗИР” фіксується порушення Правил дорожнього руху, то результат зйомки використовується як доказ та як додаток до протоколу про адміністративне порушення, і в такому випадку складається протокол про адміністративне правопорушення в загальному порядку згідно з вимогами передбаченими чинним законодавством.

В даній постанові відсутні вказівки на те, хто саме проводив фото фіксацію за допомогою приладу “ВІЗИР”, серійний номер б/н.  Між тим, це повинно бути зафіксовано, тим більше, що у відповідності до п.13.2  Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції   МВС  України (затверджено Наказом МВС  13.11.2006 ‡‚ 1 ПІ), до використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом допускаються лише співробітники, які вивчили Інструкції та склали заліки з використання цих приладів. Тому при оцінці як законності, так і достовірності фіксації порушень ПДР  необхідно мати відомості про цих співробітників.

Відповідно до ПП..12.2, 12.3 зазначеної Інструкції, визначено виключний перелік способів та тактичних прийомів нагляду за дорожнім рухом. При цьому нагляд за рухом з автомобіля без спеціального пофарбування та спеціальних сигналів допускається виключно у випадках руху у потоку транспорту. А використання приватних транспортних засобів не допускається взагалі. Між тим, з фото, доданого до оскаржуваної постанови, не можна зрозуміти, як велася зйомка, з якого автомобіля, який був припаркований або рухався. Це також підтверджує порушення нормативних актів МВС при фіксації порушень, та перешкоджає застосуванню її результатів для притягнення осіб до адміністративної відповідальності.

    Згідно зі ст.ст.10-15  Закону України „Про метрологію та метрологічну діяльність " , на вимірювання у сфері, у якій їх результат можуть бути використані у якості доказу по справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд. За таких умов кожен засіб вимірювальної техніки має бути укомплектований документами про сертифікацію та допуск даного типу засобів вимірювальної техніки для використання в Україні. Таких документів до оспорюваної  постанови не надано.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про міліцію» основними завданнями міліції є  запобігання правопорушенням та їх припинення а також забезпечення безпеки дорожнього руху. За частиною 5 статті 10 Закону України «Про міліцію» обов ' язками міліції є: припиняти адміністративні правопорушення та забезпечувати безпеку дорожнього руху.

    Жодних дій із припинення адміністративного правопорушення, якщо таке дійсно мало місце, та забезпечення безпеки дорожнього руху працівниками ДАІ не було здійснено. Отже, такі дії не відповідають основним завданням та обов ' язкам міліції.    

    У відповідності до ст. 14-1 КУпАП фіксація та заочне винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення відносно власника транспортного засобу можливе тільки тоді, коли порушення зафіксовано засобом ,  який працює в автоматичному режимі ,  тобто без участі співробітника ДАІ.  Таким чином, якщо інспектором ДАІ  за допомогою радіолокаційного відео  -записуючого вимірювача швидкості «Візир» фіксується порушення правил дорожнього руху ,  то результат зйомки використову є ться як доказ та як додаток до протоколу про адміністративне правопорушення, і в такому випадку складається протокол про адміністративне правопорушення в загальному порядку  згідно з вимогами, передбаченими чинним законодавством. Однак, виходячи зі змісту постанови, що оскаржується, вимог закону ,  що ставляться до її змісту та порядку  складання, стає очевидним, що такою не доводиться наявність в діях позивачки ОСОБА_1 вини у вчиненні адмінправопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст .1 22 КУпАП України.  

    Згідно ст.  289 КУпАП,  скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом 10 днів з дня винесення постанови. Як вбачається із матеріалів справи, оскаржувана постанова надіслана на мою адресу позивачки з м. Іршава 03.03.2010 року, про що свідчить печатка відділу звязку м. Іршава, і така позивачкою отримана 09.03.2010 року, тобто 10-ти денний строк позивачкою не пропущено.

    Відповідно до  ч.ч. 2, 4 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, та  суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази в справі, що відповідачем проігноровано.

    З огляду на вищевказане,  оспорювана  позивачем постанова не може вважатись такою, що прийнята із дотриманням встановленої статтею 258 КУпАП процедурою, чим порушено права позивача за ст. 268 КупАП, а тому  вищевказані порушення, що допущені відповідною посадовою особою при її складанні є підставою для визнання дій  відповідача про притягнення позивача до адмінвідповідальності неправомірними та визнання постанови  такою, що підлягає до скасування.

    На підставі наведеного, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв"язок доказів в їх сукупності відповідно до вимог ст.86 КАС України, суд приходить до переконання, що позов підставний і такий підлягає до задоволення.

    Відповідно до вимог ст.3 Конституції України, ст. ст. 247, 258 КУпАП та керуючись ст.ст.7, 71, 86, 159, 161,163, 167 КАС України , суд-

                                                                                 ПОСТАНОВИВ:

    Адміністративний позов ОСОБА_1 до  інспектора АП Іршавського ВДАІ, лейтенанта міліції ОСОБА_2 про скасування постанови про адміністративне правопорушення -задоволити.

     Постанову серії АО 057790 від 25.02.2010 року  про накладення на позивачку ? ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ст. 122 ч. 1 КупАП  в розмірі 255 гривень визнати незаконною та скасувати.

Сторони можуть подати заяву про апеляційне оскарження даної постанови на протязі 10-ти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом 20-ти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.

      Головуючий:                                                                                                               А.А.Надопта