Постанова

Іменем України

20 травня 2020 року

м. Київ

справа № 459/3430/16-ц

провадження № 61-260 св 17

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

представник позивача - ОСОБА_2 ;

відповідач - ОСОБА_3 ;

представник відповідача - ОСОБА_4 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 27 березня 2017 року у складі судді Рудакова Д. І. та рішення апеляційного суду Львівської області від 22 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Копняк С. М., Бойко С. М., Ніткевича А. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої злочином.

Позов мотивовано тим, що ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 28 жовтня 2016 року у справі № 459/1687/13-к про обвинувачення ОСОБА_3 , останнього звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 296 КК України у зв`язку із закінченням строків давності та кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 закрито, поданий цивільний позов в межах кримінального провадження залишено без розгляду.

Зазначав, що він визнаний потерпілим по цій кримінальній справі. Згідно з доданими до матеріалів кримінальної справи чеків він витратив на лікування 131 031 грн 93 коп., проте це тільки частина чеків, коштів на лікування було витрачено значно більше. Відповідно до висновку судово-медичної експертизи йому було спричинено тяжкі тілесні ушкодження. Він поступив у лікарню у критичному стані, протягом тривалого терміну (21 день) він перебував у стані коми. Після стабілізації його було переведено в нейрохірургічне відділення, де він перебував на лікуванні 1 рік, йому проведено сім операцій та курс фізичної реабілітації та встановлено групу інвалідності.

У зв`язку із неправомірними діями відповідача він зазнав значної моральної шкоди, яка виразилася в емоційних, душевних стражданнях та хвилюваннях, він позбавлений можливості реалізувати свої уподобання та бажання, як звичайна людина, яка вела досить енергійний спосіб життя. Через інвалідність він не має можливості влаштуватись на роботу. Крім того, протиправні дії відповідача спричинили порушення його звичного життєвого укладу, у нього з`явилася необхідність відстоювати свої права у судовому порядку, витрачати на це багато свого часу.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача на його користь 131 031 грн 93 коп. на відшкодування майнової шкоди та 350 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 27 березня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 50 тис. грн на відшкодування моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що тяжкі тілесні ушкодження, унаслідок яких позивач перебував на лікуванні та йому було завдано майнової шкоди, були спричинені унаслідок удару в область голови ОСОБА_1 особою, матеріали справи щодо якої виділено в окреме кримінальне провадження. Відтак, підстави для відшкодування майнової шкоди відсутні.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції виходив з того, що відповідач був ініціатором конфлікту, наслідком якого було спричинення позивачу тяжких тілесних ушкоджень, а, отже, наявні підстави для відшкодування моральної шкоди. Факт спричинення позивачеві моральної шкоди підтверджується також наявними у матеріалах кримінальної справи № 459/1687/13-к копіями медичних документів. Розмір моральної шкоди визначено судом з урахуванням вимог розумності та справедливості.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 22 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилено. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 27 березня 2017 року змінено в частині розміру відшкодування моральної шкоди. Абзац другий резолютивної частини рішення викладено в наступній редакції: «Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 150 тис. грн на відшкодування моральної шкоди». В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що тяжкі тілесні ушкодження, унаслідок яких позивач перебував на лікуванні та йому було завдано майнової шкоди, були спричинені унаслідок удару в область голови ОСОБА_1 особою, матеріали справи щодо якої виділено у окреме кримінальне провадження. Відтак, підстави для відшкодування майнової шкоди відсутні.

Збільшуючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції не врахував характер отриманого позивачем ушкодження здоров`я унаслідок вчинення злочину стосовно нього, оскільки останній через протиправні дії, у тому числі і відповідача, який був ініціатором конфлікту і тривалий час не припиняв такого, а навпаки продовжував його і залучав до такого інших осіб, став інвалідом 1 групи, отримав серйозні порушення здоров`я зі стійким розладом функцій організму, обумовленим наслідками травми, які призводять до обмеження життєдіяльності, потребує постійного лікування, пов`язані з каліцтвом фізичні і моральні страждання, глибину, інтенсивність та довготривалість фізичних і психічних страждань, і наслідків, що наступили для позивача, який не може працевлаштуватись, в його житті відбулись істотні вимушені негативні зміни, а саме, втрата життєвих зв`язків, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2017 року ОСОБА_3 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просив оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й передати справу на новий судовий розгляд.

У лютому 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні його позовних вимог про відшкодування майнової шкоди скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги про відшкодування майнової шкоди.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_3 і витребувано цивільну справу № 459/3430/16-ціз Червоноградського міського суду Львівської області.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 26 березня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

У березні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 травня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що жодних тяжких тілесних ушкоджень він позивачу не заподіював. В ніч на 18 вересня 2011 року він мав конфлікт із іншим потерпілим у справі - ОСОБА_5 і його вини у спричиненні ОСОБА_1 тяжких тілесних ушкоджень немає.

Матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_6 , який підозрюється у спричиненні тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_1 виділено в окреме провадження, його дії кваліфікуються за частиною першою статті 121 КК України.

Таким чином він не може нести відповідальність за спричинення ОСОБА_1 тяжких тілесних ушкоджень та інших важких наслідків пов`язаних із цим, так як не вчиняв таких дій і жодного причинного зв`язку між його діями та отриманими тяжкими тілесними ушкодженнями позивачем немає.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що ініціатором та організатором заподіяння йому тяжких тілесних ушкоджень є відповідач. Вважав, що саме ОСОБА_3 має відшкодувати йому завдану майнову шкоду, а саме витрати на лікування, оскільки через його дії йому було завдано тілесні ушкодження, і він має нести солідарну відповідальність за завдані йому тяжкі тілесні ушкодження.

Зазначав, що судові рішення оскаржуються ним в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування майнової шкоди.

Відзив на касаційні скарги не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 28 жовтня 2016 року у справі № 459/1687/13-к, що набрала законної сили, ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 296 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 за частиною другою статті 296 КК України закрито, поданий цивільний позов в межах кримінального провадження залишено без розгляду.

Зазначеним судовим рішення встановлено, що ОСОБА_3 18 вересня 2011 року, приблизно о 03.00 год., знаходячись біля нічного клубу « Сіті Клаб », що по вул. Б. Хмельницького 63/2 у м. Червонограді Львівської області , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, спровокував конфлікт з потерпілим ОСОБА_5 , в ході якого з особливою зухвалістю наніс йому кілька ударів руками в різні частини тіла, висловлюючись при цьому нецензурними словами. Зазначені дії ОСОБА_3 тривали протягом кількох хвилин і не припинялись до моменту втручання у конфлікт ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , які спільними зусиллями відтягнули його від потерпілого ОСОБА_5 та припинили хуліганські дії. З метою уникнення подальшого розвитку конфлікту потерпілий ОСОБА_5 разом зі своїми товаришами пішли на розташовану неподалік територію АЗС «ВОГ», що по вул . Сокальській у м. Червонограді Львівської області, куди пізніше прибув і обвинувачений. Останній, продовжуючи свої дії, став вигукувати в сторону потерпілих нецензурну лайку, чим принижував їх людську гідність. Після цього ОСОБА_5 з ОСОБА_1 на таксі поїхали у офісне приміщення приватного підприємця ОСОБА_8 , що по АДРЕСА_1 , для продовження святкування дня народження спільної знайомої ОСОБА_9 , розпочате у клубі « Сіті Клаб». ОСОБА_3 , бажаючи встановити місцезнаходження потерпілого, зателефонував ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , та через останнього встановив їх місцезнаходження. Не маючи наміру припиняти свою протиправну поведінку, ОСОБА_3 , з метою продовження вчинення хуліганських дій, вступив у злочинну змову з особою (матеріали справи щодо якої виділено в окреме провадження), та двома невстановленими слідством особами. Після цього, приблизно о 04.00 год. 18 вересня 2011 року обвинувачений ОСОБА_3 разом і з зазначеними особами, на автомобілі, прибули у двір будинку АДРЕСА_1 . Маючи чисельну та фізичну перевагу, обвинувачений разом із особою (матеріали справи щодо якої виділено в окреме провадження), підійшли до ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , які там знаходились, та ОСОБА_3 , розпочав з ними словесну перепалку, виражався нецензурними словами в адресу ОСОБА_5 і грубо порушуючи громадський порядок з особливою зухвалістю, несподівано наніс удар кулаком в обличчя останньому, від чого той похитнувся, втративши координацію рухів. В цей час інші не встановлені слідством особи, які прибули разом з ОСОБА_3 , діючи з єдиним спільним умислом на вчинення хуліганських дій, нанесли кілька ударів кулаками в частини тіла ОСОБА_5 , тим самим спричинивши йому фізичний біль. Потерпілий ОСОБА_1 заступився за ОСОБА_5 , однак ОСОБА_3 , продовжуючи хуліганські дії, діючи за попередньою змовою в групі осіб з особою (матеріали справи щодо якої виділено в окреме провадження), наніс удар в обличчя ОСОБА_1 . Після цього особа (матеріали справи щодо якої виділено в окреме провадження) нанесла ОСОБА_1 удар в область голови, внаслідок якого той впав на землю та отримав тяжкі тілесні ушкодження.

Обставини щодо вчинення цих дій ОСОБА_3 не підлягають доказуванню відповідно до статті 61 ЦПК України 2004 року.

Згідно з копією посвідчення серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 присвоєну інвалідність першої групи «Б».

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду частково не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно частини першої статті 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Згідно з частиною першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У пунктах 3, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно виходив з того, що тяжкі тілесні ушкодження, унаслідок яких позивач перебував на лікуванні та йому було завдано майнової шкоди, були спричинені унаслідок удару в область голови ОСОБА_1 особою, матеріали справи щодо якої виділено у окреме кримінальне провадження - ОСОБА_6 . Відтак, підстави для відшкодування майнової шкоди відсутні.

Крім того, згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 25 вересня 2018 року у справі № 459/1015/18 цивільний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди в сумі 20 тис. грн.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 сплатив ОСОБА_1 4 тис. доларів США, що еквівалентно 110 тис. грн, в порядку відшкодування моральної шкоди та згідно з заявою ОСОБА_1 від 06 вересня 2018 року обвинувачений йому сплатив ще 20 тис. грн, відтак, з обвинуваченого на користь потерпілого ОСОБА_1 підлягає стягненню 20 тис. грн на відшкодування моральної шкоди (150 тис. грн - 130 тис. грн).

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про наявність підстав для стягнення з відповідача витрат на лікування безпідставні, оскільки позивачем не доведено, а судом не встановлено наявність причино-наслідкового зв`язку між завданими позивачу тілесними ушкодженнями, нанесення яких призвело до встановлення йому інвалідності, та діями відповідача, які були кваліфіковані в кримінальному провадженні за частиною другою статті 296 КК України (хуліганство).

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо розміру відшкодування моральної шкоди, який визначено судом з урахуванням вимог розумності та справедливості. Підстави для збільшення розміру відшкодування моральної шкоди, визначеного судом першої інстанції відсутні, оскільки відповідач не є особою, дії якої призвели до втрати працездатності позивачем, а відповідальність за нанесення тяжких тілесних ушкоджень позивачу покладено судом на іншу особи і матеріали щодо цієї особи виділені в окреме кримінальне провадження.

Посилання касаційної скарги ОСОБА_3 про відсутність підстав для стягнення з нього суми відшкодування моральної шкоди безпідставні, оскільки ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 28 жовтня 2016 року у справі № 459/1687/13-к, що набрала законної сили, встановлено, що протиправні дії відповідача призвели до того, що позивачем були отримані тяжкі тілесні ушкодження, унаслідок чого йому була встановлена інвалідність.

Таким чином, оскаржуване рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 22 листопада 2017 року скасувати, рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 27 березня 2017 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович