Постанова

Іменем України

20 травня 2020 року

м. Київ

справа № 200/22376/17

провадження № 61-12592св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач (за первісним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідачі (за первісним позовом) - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

позивач (за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

відповідачі (за зустрічним позовом) - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

третя особа - ОСОБА_3 ,

особа, яка звернулася з апеляційною та касаційною скаргами - ОСОБА_6 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 14 травня 2019 року у складі судді Макарова М. О.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за договором позики та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа - ОСОБА_3 , про визнання недійсним договору та визнання права власності.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за договором позики.

Позовна заява мотивована тим, що 25 вересня 2007 року він уклав з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договір позики, згідно якого позивач передав у власність ОСОБА_2 303 000,00 грн, який повинен був повернути вказану суму в строк до 01 березня 2011 року.

Також у грудні 2017 року до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшов зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа - ОСОБА_3 , про визнання недійсним договору та визнання права власності, який було прийнято до спільного розгляду.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 посилався на те, що 01 жовтня 2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено договір завдатку, згідно якого ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 300 000,00 грн в якості завдатку за майбутнім договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 55,1 кв. м, жилою площею 31,2 кв. м.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 січня 2018 року у складі судді Шевцової Т. В. в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі.

Позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

Припинено право власності за ОСОБА_5 на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 55,1 кв. м, житловою площею 31,2 кв. м.

Визнано право власності за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 55,1 кв. м, житловою площею 31,2 кв. м, в рахунок виконання зобов`язання за договором завдатку, укладеним між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 від 01 жовтня 2007 року.

Визнано недійсним договір іпотеки № 8/2007/840-К/1566-Н/2, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Римською А. В. за реєстровим № 6664, укладений між ОСОБА_5 та відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра».

Скасовано запис про іпотеку під реєстраційним номером 6019994 від 13 листопада 2007 року, накладений на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасовано запис про обтяження під реєстраційним номером 6018169 від 13 листопада 2007 року, накладений на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасовано запис про арешт під реєстраційним номером 10713129 від 13 січня 2011 року, накладений Жовтневим відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції.

Скасовано запис про арешт під реєстраційним номером 750893 від 22 квітня 2013 року, накладений Ленінським відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір у розмірі 1 515,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір у розмірі 1 515,00 грн.

Відмова у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 за первісним позовом мотивована тим, що ОСОБА_2 надав суду копії розписок від 27 грудня 2017 року та від 29 грудня 2017 року, відповідно до яких, ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 в рахунок виконання зобов`язання за договором позики від 25 вересня 2007 року грошові кошти у розмірі 303 000,00 грн.

Рішення про задоволення зустрічного позову мотивоване тим, що ОСОБА_2 має першочергове право вимагати від ОСОБА_4 виконання альтернативного зобов`язання за договором завдатку від 01 жовтня 2007 року, оскільки договір завдатку від 01 жовтня 2007 року було укладено між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 раніше, ніж у ОСОБА_5 виникло право власності на цю квартиру.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 квітня 2018 року у складі судді Шевцової Т. В. заяву адвоката Патики А. В. інтересах ОСОБА_5 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами задоволено.

Скасовано рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 січня 2018 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про солідарне стягнення суми боргу за договором позики та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , третя особа - ОСОБА_3 , про визнання права власності.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 червня 2018 року у складі судді Шевцової Т. В. позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про солідарне стягнення суми боргу за договором позики залишено без розгляду.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа - ОСОБА_3 , про визнання недійсним договору та визнання права власності залишено без розгляду.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_7 в інтересах малолітньої ОСОБА_8 - залишено без задоволення.

Ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 червня 2018 року про залишення позовної заяви без розгляду - залишено без змін.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 14 травня 2019 року апеляційну скаргу на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 червня 2018 року повернуто ОСОБА_6 .

Ухвала Дніпровського апеляційного суду від 14 травня 2019 року мотивована тим, що предметом спірних правовідносин є квартира АДРЕСА_1 , однак скаржник не був учасником процесу та не є власником спірної квартири, оскільки відчужив її 05 червня 2018 року ОСОБА_8 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_6 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 14 травня 2019 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 12 липня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_6 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Верховного Суду від 09 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано її з Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська.

04 вересня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.

На підставі ухвали Верховного Суду від 22 квітня 2020 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Згідно з протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 24 квітня 2020 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Висоцька В. С., Литвиненко І. В., Сердюк В. В., Фаловська І. М.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції було порушено процесуальний порядок розгляду апеляційної скарги.

Також ОСОБА_6 вказує на те, що апеляційним судом не враховано, що він звернувся до апеляційного суду як особа, яка не брала участі у справі, вважаючи, що суд вирішив питання про його права та інтереси, оскільки, як він вважає, був законним власником спірної квартири.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не надіслали відзив на касаційну скаргу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що 25 вересня 2007 року ОСОБА_9 уклав з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договір позики, згідно якого позивач передав у власність ОСОБА_2 303 000,00 грн, який повинен був повернути вказану суму в строк до 01 березня 2011 року.

Крім того, ОСОБА_3 за договором позики від 25 вересня 2007 року, виступила як поручитель виконання зобов`язань ОСОБА_2 перед ОСОБА_9 .

Також з матеріалів справи вбачається, що 01 жовтня 2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено договір завдатку, згідно якого ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 300 000,00 грн в якості завдатку за майбутнім договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 55,1 кв. м, жилою площею 31,2 кв. м.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Разом з тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним.

У справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Згідно зі статтею 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Статтею 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

ЦПК України містить декілька норм, що регулюють участь в апеляційному перегляді осіб, які не брали участі у справі.

Відповідно до статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною третьою статті 18 ЦПК України обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Частиною першою статті 352 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Звертаючись до апеляційного суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_6 вказував на те, що станом 01 червня 2018 року він був власником спірної квартири, але судом першої інстанції не було залучено його до участі у справі.

Підстави для повернення апеляційної скарги визначені частиною п`ятою статті 357 ЦПК України, відповідно до якої апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо: 1) апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено; 2) до постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження особа, яка подала скаргу, подала заяву про її відкликання; 3) скаргу подано в інший спосіб, ніж до суду апеляційної інстанції; 4) скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_6 , апеляційний суд не врахував, що він звернувся до суду як особа, яка не брала участі у справі, вважаючи, що суд вирішив питання про її права та інтереси (частина перша статті 352 ЦПК України), ці обставини підлягали перевірці апеляційним судом.

Так, відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Тлумачення наведених норм процесуального права свідчить про те, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції. При цьому, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.

Тобто, апеляційному суду необхідно було відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 , а у разі з`ясування, що судовим рішенням питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов`язки не вирішувалося, закрити апеляційне провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

Повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 червня 2018 року, апеляційний суд наведеного не врахував, неправильно застосував положення статті 357 ЦПК України, а тому оскаржувана ухвала апеляційного суду не може вважатися законною та обґрунтованою.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

За викладених обставин ухвала Дніпровського апеляційного суду від 14 травня 2019 року не може вважатись законною і обґрунтованою, тому підлягає скасуванню, а справа підлягає направленню до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 14 травня 2019 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:В. С. Висоцька А. І. Грушицький І. В. Литвиненко

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська