Постанова

Іменем України

27 травня 2020 року

м. Київ

справа № 524/4832/17

провадження № 61-15138св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Укрінбанк»,

треті особи: Автозаводський відділ державної виконавчої служби міста Кременчука Головного територіального управління юстиції в Полтавській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрінбанк», треті особи: Автозаводський відділ державної виконавчої служби міста Кременчука Головного територіального управління юстиції в Полтавській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання права власності на майно, звільнення його з-під арешту, визнання недійсними договорів іпотеки, припинення іпотеки, виключення записів з реєстру іпотек та заборон відчуження, визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 07 вересня 2018 року у складі судді Андрієць Д. Д., додаткове рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 15 лютого 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 02 травня 2019 року у складі колегії суддів: Триголова В. М., Одринської Т. В., Панченка О. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом та просила: визнати за нею право власності на будівлю, площею 1 140,70 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 1 349 кв. м, кадастровий номер 5310436100:02:001:0228, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; звільнити з-під арешту будівлю та земельну ділянку, розташовані за вказаною вище адресою; визнати недійсними іпотечні договори від 28 вересня 2007 року № 173-07 та від 17 жовтня 2007 року № 192-07, укладені між Приватним підприємством «Комерційна фірма «Світлана» (далі - ПП «КФ «Світлана») та Акціонерним товариством «Український інноваційний банк» (далі - АТ «Укрінбанк»); визнати припиненою іпотеку за договорами від 28 вересня 2007 року № 173-07 та від 17 жовтня 2007 року № 192-07, укладені між ПП «КФ «Світлана» та АТ «Укрінбанк»; виключити з реєстру іпотек та заборон відчуження запис з реєстраційним номером 4927-4928 про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, яке було передано в іпотеку за іпотечним договором від 17 жовтня 2007 року № 192-07; визнати виконавчі написи нотаріуса № 5108, № 5109 від 10 грудня 2010 року вчинені приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ліньковою Юлією Леонідівною такими, що не підлягають виконанню; поновити позовну давність на підставі того, що про порушення своїх прав власника вона дізналася у травні 2015 року; вирішити питання про розподіл судових витрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_5 , який був засновником ПП «КФ «Світлана». За життя, 26 лютого 1986 року, ОСОБА_5 склав заповіт, яким заповів їй все належне йому майно. В подальшому, ОСОБА_5 неодноразово складав нові заповіти щодо розпорядження своїм майном. 26 вересня 2007 року між АТ «Укрінбанк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 215-07. Цього ж дня для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ПП «КФ «Світлана» і ПАТ «Укрінбанк» був укладений договір іпотеки, предметом якого є будівля 1 140 кв. м та земельна ділянка, площею 1349 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 . Крім того, ПП «КФ «Світлана» виступила майновим поручителем за зобов`язаннями ОСОБА_6 за кредитним договором від 17 жовтня 2007 року № 233-07 укладеним з ПАТ «Укрінбанк». Предметом іпотеки у вказаному договорі іпотеки від 17 жовтня 2007 року № 12-07 є будівля, загальною площею 1 140,70 кв. м, та земельна ділянка, площею 1349 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 . На її думку, у вказаних договорах іпотеки неправильно визначено предмет, оскільки станом на день їх укладення частина будівлі була відчужена за договорами купівлі-продажу. Земельна ділянка площею 1 349 кв. м взагалі не належала ПП «КФ «Світлана», а тому не могла бути передана в іпотеку. Також зазначені договори іпотеки не містять умови щодо посилання на видачу заставної або її відсутність, яка є істотною умовою. 10 грудня 2010 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ліньковою Ю. Л. були вчинені виконавчі написи, за якими було запропоновано в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами звернути стягнення на майно ПП «КФ «Світлана» - будівлю та земельну ділянку. Вважає, що виконавчі написи було вчинено нотаріусом з порушенням вимог законодавства, оскільки боржнику та майновому поручителю не було направлено повідомлення про розмір заборгованості, а тому заборгованість не була безспірною. Також, наявність нескасованих арештів порушує її права, як спадкоємця.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Автозаводський районний суд міста Кременчука Полтавської області рішенням від 07 вересня 2018 року позов в частині визнання права власності на майно, звільнення його з-під арешту, визнання недійсним договору іпотеки залишив без задоволення.

Мотивував рішення суд першої інстанції тим, що станом на день розгляду справи АТ «Укрінбанк» не є іпотекодержателем спірного майна та відповідно стороною виконавчого провадження. Позивачем не підтверджено та не доведено, чим саме порушуються її права АТ «Укрінбанк», а вимог до інших осіб ОСОБА_1 у цій справі не заявляла.

Автозаводський районний суд міста Кременчука Полтавської області додатковим рішенням від 15 лютого 2019 року відмовив ОСОБА_1 у задоволенні вимог про визнання іпотеки припиненою, виключення записів з реєстру іпотек та заборон відчуження, визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню.

Мотивував додаткове рішення суд першої інстанції тим, що підставою для відмови у задоволені позову ОСОБА_1 було те, що позивачем не доведено порушення її прав діями або бездіяльністю АТ «Укрінбанк». З огляду на викладені в рішенні Автозаводського районного суду міста Кременчука від 07 вересня 2018 року мотиви відмови у задоволені позову, суд дійшов висновку про те, що позов ОСОБА_1 не підлягав задоволенню в повному обсязі.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Полтавський апеляційний суд постановою від 02 травня 2019 року рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 07 вересня 2018 року залишив без змін.

Мотивував судове рішення апеляційний суд тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому суд виходив з необґрунтованості доводів апеляційної скарги щодо безпідставного незадоволення судом клопотання про заміну відповідача АТ «Укрінбанк» на належного відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична група «Пріорітет» (далі - ТОВ «ЮГ «Пріорітет»), оскільки місцевий суд правильно виходив з того, що ОСОБА_1 без поважних причин було порушено строки заявлення такого клопотання.

Полтавський апеляційний суд постановою від 01 серпня 2019 року додаткове рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 15 лютого 2019 року залишив без змін.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У липні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 07 вересня 2018 року, додаткове рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 15 лютого 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 02 травня 2019 року і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд першої інстанції не розглянув заявлену нею у позовній заяві вимогу про поновлення позовної давності, та не з`ясував підстави набуття нею права власності на спірне майно у 1992-1996 роках. Суд першої інстанції не надав належної оцінки факту наявності правонаступництва АТ «Укрінбанк» і переходу права власності на спірне майно до ТОВ «ЮГ «Пріоритет» та безпідставно не залучив правонаступника АТ «Укрінбанк» і ТОВ «ЮГ «Пріоритет» до розгляду справи як співвідповідачів. Місцевим судом не витребувано матеріали виконавчого провадження та не встановлено обставин переходу права вимоги за іпотечними договорами. Крім того, суд дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_2 є також спадкоємцем майна ПП «КФ «Світлана». Апеляційний суд на вказані порушення місцевого суду уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про залишення рішення суду без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

07 листопада 2019 року справа № 524/4832/17 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Судами встановлено, що 28 вересня 2007 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ліньковою Ю. Л. був посвідчений іпотечний договір № 173-07, укладений між АТ «Укрінбанк» та ПП «КФ «Світлана» в особі засновника Татарулі А. Д. , за зобов`язаннями ОСОБА_3 .

Згідно з пунктом 1.1 договору № 173-07 іпотекою за цим договором забезпечуються вимоги іпотекодержателя, що випливають з умов кредитного договору від 28 вересня 2007 року № 215-07, укладеного між АТ «Укрінбанк» та ОСОБА_3 та додаткових угод до нього, укладених протягом строку його дії.

Пунктом 2.1 іпотечного договору № 173-07 визначено, що предметом іпотеки є будівля загальною площею 1 140,70 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та земельна ділянка площею 1 349 кв. м, розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5310436100:02:001:0228 цільове призначення якої - землі роздрібної торгівлі та комерційних послуг.

Крім того, 17 жовтня 2007 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ліньковою Ю. Л. був посвідчений іпотечний договір № 192-07 (наступна іпотека), укладений між АТ «Укрінбанк» та ПП «КФ «Світлана» в особі засновника ОСОБА_5 за зобов`язаннями ОСОБА_4 .

Згідно з пунктом 1.1 іпотечного договору № 192-07 іпотекою за цим договором забезпечуються вимоги іпотекодержателя, що випливають з умов кредитного договору від 17 жовтня 2007 року № 233-07, укладеного між АТ «Укрінбанк» та ОСОБА_4 та додаткових угод до нього, укладених протягом строку його дії.

Іпотекодавець - майновий поручитель з метою забезпечення виконання зобов`язань, передбачених кредитною угодою надає в наступну іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно, а саме будівлю та земельну ділянку розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

10 грудня 2010 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ліньковою Ю. Л. вчинено виконавчі написи, які зареєстровані в реєстрі за № 5108 та № 5109. За змістом вказаних виконавчих написів нотаріусом було запропоновано звернути стягнення на будівлю загальною площею 1 140,70 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 та земельну ділянку, площею 1 349 кв. м, розташовану по АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5310436100:02:001:0228, цільове призначення якої - землі роздрібної торгівлі та комерційних послуг.

На підставі заяви ПАТ «Укрінбанк» 27 грудня 2010 року та 11 лютого 2013 року державним виконавцем Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції відкриті виконавчі провадження з примусового виконання виконавчих написів, вчинених приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ліньковою Ю. Л.

Рішенням Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 23 вересня 2014 року в справі № 524/8376/14-ц задоволено позов ПП «КФ «Світлана» до ОСОБА_5 про визнання права власності та визнано за ПП «КФ «Світлана» право власності на земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 1 349 кв. м кадастровий номер 5310436100:02:001:0228, що розташований під триповерховою будівлею АДРЕСА_1 . Під час розгляду зазначеної справи судом було встановлено, що відповідно договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 11 грудня 1999 року виконавчий комітет Кременчуцької міської Ради продав, а ПП «КФ «Світлана» придбало земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1 , площею 1 349 кв. м. У рішенні виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 22 жовтня 1999 року за № 1495 зазначено назву підприємства, як ПП «Світлана». Саме з даної обставини відбулися розбіжності в назві власника спірної земельної ділянки. Рішення суду в зазначеній справі було мотивовано тим, що захист прав позивача іншим шляхом є неможливим, оскільки ЦПК України не передбачав встановлення факту належності правовстановлюючого документа для юридичної особи.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 18 лютого 2015 року серії НОМЕР_1 , виданим Крюківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кременчуцького міського управління юстиції у Полтавській області, актовий запис 36.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина.

22 травня 2017 року державним нотаріусом Другої Кременчуцької державної нотаріальної контори Полтавської області прийнято постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії за заявою ОСОБА_2 про видачу свідоцтва про право на спадщину, яке не охоплене заповітом. Постанова нотаріуса мотивована, зокрема тим, що за життя ОСОБА_5 склав декілька заповітів. В результаті подання спадкодавцем заяви про скасування заповіту, посвідченого в 2002 році, приватне підприємство та інше майно ОСОБА_5 повинно спадкуватись за законом.

З матеріалів спадкової справи встановлено, що спадкоємцями першої черги після померлого ОСОБА_5 є донька померлого ОСОБА_1 та дружина померлого ОСОБА_2 .

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, іпотекодержателем спірного майна - будівлі загальною площею 1 140,70 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 1 349 кв. м, розташованої по АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5310436100:02:001:0228 є ТОВ «ЮГ «Пріоритет».

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Згідно зі статтями 263-265 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. В мотивувальній частині рішення зазначаються фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини, чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення відповідають не у повній мірі.

Відмовляючи в задоволенні позову місцевий суд, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що станом на день розгляду справи АТ «Укрінбанк» не є іпотекодержателем спірного майна та відповідно стороною виконавчого провадження. Позивачем не підтверджено та не доведено, чим саме порушуються її права АТ «Укрінбанк», а вимог до інших осіб ОСОБА_1 у цій справі не заявляла. При цьому суд виходив з того, що ОСОБА_1 без поважних причин було порушено строки заявлення клопотання про заміну відповідача АТ «Укрінбанк» на належного відповідача ТОВ «ЮГ «Пріорітет».

Такий висновок судів попередніх інстанцій є передчасним, з огляду на таке.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша та третя статті 13 ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року; близькі за змістом приписи були викладені у частинах першій і третій статті 12 ЦПК України у редакції, що була чинною до 15 грудня 2017 року).

Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина перша статті 47 ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року; частина перша статті 29 ЦПК України у редакції, чинній до цієї дати).

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 3 частини другої статті 119 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення позивачки до суду).

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина друга статті 48 ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року; частина друга статті 30 ЦПК України у редакції, чинній до цієї дати).

Питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача суд вирішує у підготовчому засіданні (пункт 4 частини другої статті 197 ЦПК України).

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63)).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (пункт 110 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії»).

Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція)).

Так у справі «Делкорт проти Бельгії» ЄСПЛ зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало меті та призначенню цього положення.

Водночас у справі «Беллет проти Франції» ЄПСЛ вказав, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу до суду наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективний, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» та від 12 листопада 2002 року у справі «Белеш та інші проти Чеської Республіки»).

Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»).

Судами встановлено, що 29 травня 2018 року ОСОБА_1 електронною поштою подала клопотання про залучення ТОВ «ЮГ «Пріорітет» як співвідповідача до участі в розгляді цієї справи. В клопотанні зазначила, що 24 травня 2018 року вона дізналася про відчуження майна ПП «КФ «Світлана» невідомою особою. Згідно з відомостямиз Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна власником майна ПП «КФ «Світлана» було ТОВ «ЮГ «Пріорітет», а тому вказане товариство вона просила залучити як співвідповідача. До клопотання позивачка додала Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна станом на 25 травня 2018 року.

18 червня 2018 року ОСОБА_1 подала електронною поштою клопотання про залучення ПАТ «УКР/ІН/КОМ» та ТОВ «ЮГ «Пріорітет» як співвідповідачів до участі в розгляді цієї справи. Як і в попередньому клопотанні позивачка посилалася на набуття ТОВ «ЮГ «Пріорітет» права власності на майно ПП «КФ «Світлана». Також вказувала на наявність підстав правонаступництва АТ «Укрінбанк» ПАТ «УКР/ІН/КОМ», оскільки за заявою вказаного товариства знято арешт з майна ПП «КФ «Світлана» у межах виконавчих проваджень.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Відмовляючи в задоволенні клопотання про залучення ПАТ «УКР/ІН/КОМ» та ТОВ «ЮГ «Пріорітет» як співвідповідачів суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що ухвалою Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 17 жовтня 2017 року було відкрито провадження у цій справі та призначено підготовче судове засідання. Ухвалою цього ж суду від 11 грудня 2017 року справу призначено до судового розгляду. Будь-яких клопотань в підготовче судове засідання позивач суду не надсилав. На переконання суду, викладені позивачем доводи на обґрунтування пропуску строків заявлення клопотання про залучення до участі у справі співвідповідачів не свідчать про те, що про підставу залучення наведених юридичних осіб вона дізналась лише 24 травня 2018 року.

На думку Верховного Суду такий висновок суду є безпідставним, оскільки з доданої до клопотання Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна лише з 19 травня 2018 року ТОВ «ЮГ «Пріорітет» стало власником майна ПП «КФ «Світлана». Тобто ні на стадії відкриття провадження в цій справі ні на стадії закінчення підготовчого провадження позивачці не було відомо про нового власника майна ПП «КФ «Світлана», а тому суд першої інстанції в даному випадку повинен був застосувати частину третю статті 51 ЦПК України. З аналогічних підстав суд не врахував доводи клопотання та подані документи щодо залучення співвідповідачем ПАТ «УКР/ІН/КОМ». З наведеного можна дійти висновку, що при розгляді клопотання про залучення належних відповідачів суд застосував надмірний формалізм.

Також Верховний Суд звертає увагу на те, що місцевий суд розглянув лише друге клопотання позивачки отримане 18 червня 2018 року. В той же час перше клопотання про залучення співвідповідача подане позивачкою 29 травня 2018 року фактично залишилося не вирішеним, оскільки за наслідками його розгляду судом не ухвалено процесуального рішення.

Отже, заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про те, що безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання про залучення співвідповідачів (заміну сторони його правонаступником) у цій справі.

При вирішенні питання про заміну АТ «Укрінком» його правонаступником суду слід врахувати правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 10 грудня 2019 року в справі № 925/698/16 та звернути увагу на процесуальний статус ОСОБА_2 як однієї із спадкоємців майна померлого ОСОБА_5 .

Верховний Суд, в силу положень статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи касаційним судом, позбавлений можливості ухвалити нове рішення у цій справі, оскільки для його ухвалення необхідно вирішити питання про залучення до участі у справі співвідповідачів, встановити обставини, що не були встановлені в рішеннях судів попередніх інстанцій, а тому оскаржувані судові рішення, в тому числі і постанова Полтавського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року, підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням (клопотанням) сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

РішенняАвтозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 07 вересня 2018 року додаткове рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 15 лютого 2019 року, постанови Полтавського апеляційного суду від 02 травня та від 01 серпня 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська

Судді:С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко В. М. Коротун