ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/12517/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Кондратова І.Д., Ткач І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Юдицького К.О.;

за участю представників:

позивача - Бондарева В.В.,

відповідача - Барди С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства оборони України,

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Ващенко Т.М.)

від 10.12.2019

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Тарасенко К.В., судді - Разіна Т.І., Іоннікова І.А.)

від 05.02.2020,

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Недиверсифікований закритий венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інноваційні стратегії",

до Міністерства оборони України

про стягнення 4 240 182,83 грн,

В С Т А Н О В И В:

у вересні 2019 року ПАТ "Недиверсифікований закритий венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інноваційні стратегії" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України про стягнення 4 240 182,83 грн, з яких 3 325 050,24 грн інфляційних втрат та 915 132,59 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2017 у справі № 910/1609/17.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.12.2019 позов задоволено частково. Стягнуто з Міністерства оборони України на користь ПАТ «Недиверсифікований закритий венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інноваційні стратегії» 3 273 677,77 грн інфляційних втрат, 900 993,67 грн 3% річних, 62 620,07 грн судового збору, 52 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Приймаючи рішення, господарський суд дійшов висновків, що зобов`язання відповідача з повернення коштів виникли з підстав визнання недійсними договорів № 270/3/123-07Р від 19.12.2007 та № 270/3/137-07Р від 19.12.2007. Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.2017 у справі № 910/1609/17 встановлено факт відсутності підстав для утримання Міністерством оборони України сплачених позивачем за вказаними договорами грошових коштів в сумі 14 665 200,00 грн та факт наявності обов`язку відповідача повернути ці грошові кошти позивачу, що свідчить про наявність підстав для стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму основної заборгованості в розмірі 14 665 200,00 грн на підставі ст. 625 ЦК України.

Судом здійснено власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат і встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 273 677,77 грн інфляційних втрат, 900 993,67 грн 3% річних, що зумовило часткове задоволення позову. При цьому суд визнав обґрунтованими та документально підтвердженими витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 52 500,00 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2020 рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2019 змінено в частині суми витрат на професійну правничу допомогу, стягнутої з відповідача на користь позивача. Стягнуто 35 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Суд апеляційної інстанції встановив неспівмірність заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу зі складністю справи.

У квітні 2020 року Міністерство оборони України подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані рішення в частині стягнення з Міністерства оборони України на користь ПАТ «Недиверсифікований закритий венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інноваційні стратегії» 3 273 677,77 грн інфляційних втрат, 900 993,67 грн 3% річних, 62 620,07 грн судового збору, витрати на професійну правничу допомогу адвоката і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні вказаних позовних вимог.

На виконання вимог пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження відповідач зазначає неврахування судами попередніх інстанцій висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18. Крім того, вказує, що подання касаційної скарги обумовлене необхідністю формування Верховним Судом висновку щодо застосування статті 616 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах, в частині зменшення нарахованих інфляційних втрат та 3 % річних у разі, якщо кредитор своїми діями сприяв невиконанню боржником грошового зобов`язання.

У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає постанову апеляційного суду законною та обґрунтованою, просить залишити її без змін. Зазначає, що наявність факту безпідставного збереження відповідачем грошових коштів позивача підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили, а тому у позивача виникло право на стягнення сум, які є предметом спору. Вказує на відсутність неправомірних дій позивача, що унеможливлює застосування ч. 1 ст. 616 ЦК України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, встановивши наявність зазначеної у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судових рішень (п. п. 1 та 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Як встановлено господарськими судами, рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.2017 у справі № 910/1609/17, яке набрало законної сили 06.05.2017, стягнуто з Міністерства оборони України на користь ПАТ «Недиверсифікований закритий венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інноваційні стратегії» 14 665 200,00 грн боргу та 219 978,00 грн судового збору. На виконання вказаного рішення 10.05.2017 було видано відповідний наказ.

Відповідно до рішення від 18.04.2017 у справі № 910/1609/17 Господарський суду міста Києва встановив, що 19.12.2007 між Міністерством оборони України та ВАТ «Недиверсифікований закритий венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інноваційні стратегії», управління активами якого здійснює ТОВ «Компанія з управління активами ДАН», був укладений договір № 270/3/123-07Р про спільну діяльність у будівництві житла (без об`єднання вкладів учасників).

21.12.2007 між Міністерством оборони України та ВАТ «Недиверсифікований закритий венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інноваційні стратегії» укладено договір № 270/3/137-07Р про врегулювання відносин за договором про спільну діяльність у будівництві житла (без об`єднання вкладів учасників) № 270/3/123-07Р від 19.12.2007.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.07.2016 у справі № 910/9289/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 21.12.2016, визнано недійсним з моменту укладення договір № 270/3/123-07Р від 19.12.2007 «Про спільну діяльність у будівництві житла (без об`єднання вкладів учасників)», укладений між Міністерством оборони України та ПАТ «Недиверсифікований закритий венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інноваційні стратегії»; визнано недійсним з моменту укладення договір № 270/3/137-07Р від 21.12.2007 «Про врегулювання відносин сторін по договору про спільну діяльність у будівництві житла (без об`єднання вкладів учасників) № 270/3/123-07Р від 19 грудня 2007 року», укладений між Міністерством оборони України та ПАТ «Недиверсифікований закритий венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інноваційні стратегії», в зв`язку з тим, що Міністерство оборони України не наділене повноваженнями на розпорядження земельною ділянкою загальною площею 1,00 га по пр. Гагаріна, 19-21 у м. Одеса за відсутності відповідних рішень Кабінету Міністрів України, як органу, що уповноважений державою розпоряджатись вказаною земельною ділянкою.

У справі № 910/1609/17 судом встановлено, що ПАТ «Недиверсифікований закритий венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інноваційні стратегії» сплачено на виконання умов вказаних договорів відповідачу грошові кошти в сумі 14 665 200,00 грн згідно з платіжними дорученнями № 2 від 04.01.2008, № 5 від 21.01.2008 та № 7 від 22.01.2008 на рахунок Міністерства оборони України, відкритий у Державній казначейський службі України.

Господарський суд міста Києва за результатами розгляду справи № 910/1609/17 дійшов висновку, що оскільки договір № 270/3/123-07Р про спільну діяльність у будівництві житла (без об`єднання вкладів учасників) від 19.12.2007 та договір № 270/3/137-07Р про врегулювання відносин по договору про спільну діяльність у будівництві житла (без об`єднання вкладів учасників) № 270/3/123-07Р від 19.12.2007, на виконання умов яких ПАТ «Недиверсифікований закритий венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інноваційні стратегії» були перераховані Міністерству оборони України грошові кошти в сумі 14 665 200,00 грн, в судовому порядку визнані недійсними, підстави для утримання Міністерством оборони України сплачених за договорами грошових коштів в сумі 14 665 200,00 грн на час розгляду справи № 910/1609/17 відсутні, в зв`язку з чим дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення 14 665 200,00 грн.

Відповідач на момент звернення позивача до суду з позовом у цій справі рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2017 у справі № 910/1609/17 не виконав, внаслідок чого позивачем на стягнуту суму в розмірі 14 885 178,00 грн (14 665 200,00 грн заборгованість та 219 978,00 грн судовий збір) нараховано 3% річних та інфляційні втрати.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

З аналізу зазначеної норми випливає, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Задовольняючи позов, господарські суди вказали, що зобов`язання відповідача зі сплати (повернення) коштів на користь позивача виникли з підстав визнання недійсними договорів № 270/3/123-07Р від 19.12.2007 та № 270/3/137-07Р від 19.12.2007. Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.2017 у справі № 910/1609/17 встановлено факт відсутності підстав для утримання Міністерством оборони України сплачених позивачем за договорами грошових коштів в сумі 14 665 200,00 грн та факт наявності обов`язку відповідача повернути грошові кошти позивачу.

Враховуючи невиконання Міністерством оборони України рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2017 у справі № 910/1609/17 та зобов`язання з повернення 14 665 200,00 грн на користь ПАТ «Недиверсифікований закритий венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інноваційні стратегії», суди зазначили, що позивач набув права на нарахування та стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат на таку суму заборгованості за весь час прострочення.

Такий висновок ґрунтується на правильному застосуванні норм чинного законодавства України (зокрема, ст. 625 ЦК України) і відповідає сформованій та сталій судової практиці, у тому числі суду касаційної інстанції, щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме у спорах про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат нарахованих на суму заборгованості стягнутої рішенням суду.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з правомірністю застосування господарськими судами норм матеріального права в частині нарахування на суму боргу та стягнення з Міністерства оборони України інфляційних втрат та 3% річних. При цьому судами були вчинені необхідні дії з перевірки суми позовних вимог, якими виявлено неправильний їх обрахунок. Позов правильно задоволено в цій частині частково за уточненим розрахунком суду.

Посилання скаржника на правову позицію Верховного Суду у справі № 905/600/18 відхиляються, оскільки висновки судів про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат у цій справі не суперечать висновку Верховного Суду у постанові від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Аргументи скаржника про необхідність застосування статті 616 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин в частині зменшення нарахованих інфляційних втрат та 3 % річних відхиляються колегією суддів з огляду на таке.

Відповідно до статті 616 Цивільного кодексу України, якщо порушення зобов`язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника. Суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов`язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

Тобто, положеннями статті 616 Цивільного кодексу України передбачено право суду за певних умов зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника.

При цьому питання зменшення розміру збитків та неустойки вирішується судом за наслідком оцінки наданих сторонами доказів та обставин справи у їх сукупності, з врахуванням всіх обставин правовідносин сторін. Суд перевіряє наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення збитків та неустойки.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, не знайшли підстав для застосування статті 616 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин, оскільки відповідач не довів належними та допустимими доказами вчинення позивачем дій, які перешкоджали відповідачу виконати рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2017 у справі № 910/1609/17, сплатити грошові кошти. Внаслідок власної оцінки доказів, зокрема листів позивача № 1209/17-1 від 12.09.2017, № 1/12-19 від 12.07.2019, суди не виявили обставин, що позивач своїми діями сприяв невиконанню відповідачем зобов`язання щодо повернення коштів в сумі 14 665 200,00 грн., а тому визнали доводи відповідача про відсутність його вини у простроченні зобов`язання необґрунтованими.

Крім того, за своєю правовою природою інфляційні втрати та 3% річних, передбачені ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є збитками чи неустойкою, зменшення розміру яких регулюється статтею 616 Цивільного кодексу України

У касаційній скарзі Міністерство оборони України не погоджується з рішеннями судів в частині стягнення з нього на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу. Вказує, що ПАТ «Недиверсифікований закритий венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інноваційні стратегії» не надало належних доказів на підтвердження таких витрат та їх розміру, а також того, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є розумним та враховує витрачений адвокатом час.

Проте, такі доводи скаржника спростовуються матеріалами справи та постановленими у справі рішеннями. На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру позивачем до суду надано, зокрема, договір № 20 про надання правничої допомоги від 02.07.2019 між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Лекс Плюс», доручення № 1 від 02.07.2019 та № 2 від 11.07.2019, звіт № 1 про надані послуги за договором № 20 від 02.07.2019, акти про надання послуг № 1 від 15.10.2019 та № 2 від 05.11.2019, платіжне доручення № 732 від 23.10.2019.

Обґрунтованість заявленого позивачем до відшкодування розміру витрат на професійну правничу допомогу було предметом дослідження судів попередніх інстанцій. Суд апеляційної інстанції з власної оцінки обставин справи встановив неспівмірність заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу зі складністю справи, задовольнив заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу ПАТ «Недиверсифікований закритий венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інноваційні стратегії» частково на суму 35 000,00 грн.

За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування немає.

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2020 у справі за № 910/12517/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді І. Кондратова

І. Ткач