Справа №2-284/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2010 року              Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Прижигалінської Т.В.

за участю секретаря – Каліневич Ж.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове цивільну справу за позовною заявою Синельниківського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Дорожньої клінічної лікарні станції Дніпропетровськ ДП «Придніпровська залізниця» до ОСОБА_1 про стягнення витрат за лікування потерпілого від злочину, –

ВСТАНОВИВ:

    Синельниківський міжрайонний прокурор 09.11.2009 року звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Дорожньої клінічної лікарні станції Дніпропетровськ ДП «Придніпровська залізниця» до ОСОБА_1 про стягнення витрат за лікування потерпілого від злочину, в якому просив суд стягнути з відповідача на користь держави в особі Дорожньої клінічної лікарні станції Дніпропетровськ ДП «Придніпровська залізниця» витрати у розмірі 3 807 грн. 66 коп. за лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2.

    Свої позовні вимоги прокурор обґрунтовував тим, що в ході перевірки, проведеної Синельниківською міжрайонною прокуратурою, було встановлено, що 23.06.2009 року приблизно о 18.00 год. ОСОБА_1, знаходячись на літньому майданчику біля магазину «Лідія», розташованого по вул. Транспортній у сел. Славгород Синельниківського району, в результаті раптово виниклої сварки, не маючи умислу на спричинення тяжких тілесних ушкоджень, наніс один удар правою рукою, стиснутою в кулак в ділянку голови ОСОБА_2, внаслідок чого останній впав на залізобетонну плиту. В результаті падіння потерпілому ОСОБА_3 були спричинені тілесні ушкодження, які, згідно висновку СМЕ   №278 від 19.08.2009 року належать до категорії ТЯЖКИХ тілесних, небезпечних для життя.

    Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, в період з 25.06.2009 року до 16.07.2009 року знаходився на стаціонарному лікуванні в ортопедо-травматологічному відділенні Дорожньої клінічної лікарні станції Дніпропетровськ ДП «Придніпровське залізниця» і на його лікування була витрачена сума у розмірі 3 807,66 грн., що підтверджується письмовою довідкою.

    Своїми необережними діяннями ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ст. 128 КК України, тобто необережне тяжке плесне ушкодження. Витрати, затрачені закладом охорони здоров'я за лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 до сьогоднішнього дня ОСОБА_1 не відшкодовані.

    У зв’язку з викладеним, на підставі ст. 93-1 КПК України, просив заявлені позовні вимоги задовольнити.

    У судовому засіданні прокурор пояснив обставини справи таким чином, як вони викладені в позовній заяві, заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

    Відповідач у судовому засідання заявлені позовні вимоги визнав у повному обсязі.

    Згідно з ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

    У судовому засіданні досліджені наступні письмові докази: лист Державного закладу «Дорожня клінічна лікарня станції Дніпропетровськ ДП «Придніпровська залізниця» №01-17/735 від 01.09.2009 року; список медикаментів затрачених на хворого ОСОБА_3; список аналізів та досліджень хворого ОСОБА_3; харчування хворого ОСОБА_3; копія висновку судово-медичної експертизи №278 від 19.08.2009 року; копія обвинувального висновку; копія вироку Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13.01.2010 року у справі №1-51/10 про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за ст.128 КК України.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, прийшов до наступного висновку.

Частиною 3 статті 61 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

    Так, ОСОБА_1, 23.06.2009 року о 18.00 год., знаходячись на літньому майданчику біля магазину «Лідія», розташованого по вул. Транспортній у сел. Славгород Синельниківського району Дніпропетровської області, в результаті раптово виниклої, в ході спільного з громадянином ОСОБА_4 розпивання спиртних напоїв, сварки, встав із-за столу та перебуваючи біля виходу з літнього майданчику, не маючи умислу на спричинення тяжких тілесних ушкоджень, не передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, які він повинен був передбачити та маючи реальну можливість передбачити такі наслідки, діючи зі злочинною недбалістю, наніс один удар правою рукою стиснутою в кулак в ділянку голови ОСОБА_2, від якого останній похитнувся, оступився через поглиблення в бетонній підлозі, і впав на залізобетонну плиту. Внаслідок падіння потерпілому ОСОБА_3 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: відкритого кососпірального перелому правої великої гомілкової кістки зі зміщенням уламків, які, згідно висновку СМЕ   №278 від 19.08.2009 року належать до категорії ТЯЖКИХ тілесних пошкоджень, небезпечних для життя.

    Вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13.01.2010 року у справі №1-51/10 визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст.128 КК України та засуджено до 2 років обмеження волі, та на підставі ст.ст. 75 та 76 КК України встановлено іспитовий строк 1 (один) рік, звільнивши його від відбування покарання, якщо під час іспитового строку він не вчинить нового злочину та виконає обов’язок періодично з’являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

    Підстави виникнення цивільних прав та обов’язків передбачені ст. 11 ЦК України. Так, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

    Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Відповідно до ч.1 ст.1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Згідно п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода підлягає відшкодуванню винною особою, яка її заподіяла, за умови, якщо між неправомірними діями та шкодою є безпосередній причинний зв’язок та є вина зазначеної особи.

    Вина ОСОБА_1 та причинний зв’язок між його діями та спричиненими ОСОБА_2 тілесними пошкодженнями встановлені вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13.01.2010 року.

    Питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з "Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України N 545 від 16 липня 1993 року.

    Як передбачено цим Порядком, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування.

    Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка - розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого.

    Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров'я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

    Витрати на стаціонарне лікування ОСОБА_2 у розмірі 3 807 грн. 66 коп. підтверджуються листом Державного закладу «Дорожня клінічна лікарня станції Дніпропетровськ ДП «Придніпровська залізниця» №01-17/735 від 01.09.2009 року, списком медикаментів затрачених на хворого ОСОБА_3 та їх вартості, списком аналізів та досліджень хворого ОСОБА_3 та їх вартості, витратами на харчування хворого ОСОБА_3

    Таким чином, суд, з урахуванням вищевикладеного, вважає необхідним заявлені позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Оскільки відповідно до ч.5 ст.81 ЦПК України та п.30 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України ?ро державне мито” від 21 січня 1993 року №7-93 прокурор звільнений від сплати судових витрат, суд, відповідно до вимог ч. 2 ст.88 ЦПК України, судові витрати покладає на відповідача.

На підставі викладеного та ст.ст. 11, ч.1 ст.1206 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 209, 212. 214, 215, 217, 224-226 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1, що народився 23.01.1990 року в с. Уська-Орочська Хабаровського краю Російської Федерації, на користь держави в особі Дорожньої клінічної лікарні станції Дніпропетровськ ДП «Придніпровська залізниця» витрати у розмірі 3 807 грн. 66 коп. за лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2.

Стягнуті кошти перерахувати на користь Дорожньої клінічної лікарні станції Дніпропетровськ ДП «Придніпровська залізниця», 49047, м. Дніпропетровськ, вул. Кедріна, 55, ОКПО 01111836, р/р 31254272210926 в ГУДКУ у Дніпропетровської області МФО 805012.

Стягнути з ОСОБА_1  судовий збір у розмірі 51 (п'ятдесяти однієї) гривні на користь держави: ВДК у ОСОБА_5, ОКПО 23929833, банк одержувач: УДКУ в Дніпропетровській області, МФО 805012, р/р 31410537700034, КБКД 22090100.

Стягнути з ОСОБА_1  витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 (сто двадцять) гривень 00 копійок на користь: УДК в м.Синельникове, код ЗКПО: 23929833, р/р 31215259700034, банк ГУДКУ в Дніпропетровській області, МФО банку: 805012, КБКД: 22050000.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Синельниківський міськрайонний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя:                                      Т.В.Прижигалінська